ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" грудня 2020 р. Справа№ 910/12445/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Попікової О.В.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 07.12.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_10" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергеоком"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020, повний текст якого складено 18.08.2020
у справі №910/12445/19 (суддя Головіна К. І.)
за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_10"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергеоком"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1"
про визнання недостовірною та спростування інформації, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2019 року до Господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_10" (далі - ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10", позивач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтергеоком" (далі - ТОВ "Інтергеоком", позивач-2) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (далі - ТОВ "ТК "Студія 1+1", відповідач) про визнання недостовірною та спростування інформації, зобов`язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано посиланнями на те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 о 19:30 год в ефірі телеканалу "1+1", що належить відповідачу (ТОВ "ТК "Студія 1+1"), в рубриці телевізійної програми "Секретні матеріали" вийшов відеосюжет під назвою "Васильківська трагедія", в якому йдеться про пожежу на нафтобазі у Васильківському районі Київської області ("Василькові"). Також вказаний сюжет було викладено у мережі інтернет на сайті відповідача ( https://1plus1.ua) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5, у тому числі за посиланням російськомовної версії сайту: ІНФОРМАЦІЯ_2 та на ютуб-каналі за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.
Позивачі зазначають, що відповідач у вказаному сюжеті фактично поширив інформацію про те, що нафтобаза у Василькові, на якій відбувся вибух, називається БРСМ, поширив інформацію про структуру та групу компаній ІНФОРМАЦІЯ_10 та те, що компанія ІНФОРМАЦІЯ_10 пішла війною з постраждалими внаслідок пожежі. Указана інформація є неправдивою, такою, що не відповідає дійсності та шкодить діловій репутації позивача-1 - ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10", найменування якого згадується у вказаному сюжеті, а також позивача-2 - ТОВ "Інтергеоком", що здійснює свою діяльність під торговим знаком "ІНФОРМАЦІЯ_10" на всій території України відповідно до ліцензійного договору №03/12/18-1Л від 03.12.2018, укладеного із фізичною особою ОСОБА_1 .
У позові ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10" просить:
- визнати недостовірною інформацію, поширену у вигляді відеосюжету ІНФОРМАЦІЯ_6 о 19:30 год. ТОВ "ТК "Студія 1+1" в рубриці телевізійної програми "Секретні матеріали" та в мережі інтернет на сайті відповідача за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 та російськомовної версії веб сайту: ІНФОРМАЦІЯ_7, а саме: " ІНФОРМАЦІЯ_3 " - в частині найменування нафтобази саме як БРСМ; "А ні держава, а ні структура БРСМ не надала ніякої допомоги" - в частині існування структури БРСМ; "Навпаки, компанія ІНФОРМАЦІЯ_10 пішла війною з постраждалими" - в частині війни ІНФОРМАЦІЯ_10 з постраждалими; "Київський апеляційний суд учора вже вдруге відмовив у задоволені скарги групі компаній ІНФОРМАЦІЯ_10" - в частині існування групи компаній ІНФОРМАЦІЯ_10";
- зобов`язати ТОВ "ТК "Студія 1+1" спростувати вищезазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення в ефірі телеканалу "1+1" у проміжку телевізійного часу з 19:30 год та не пізніше 22:00 год, протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі, за власний рахунок повідомлення, без власних зауважень та коментарів, наступного змісту: "Спростування: ІНФОРМАЦІЯ_6 року на телеканалі 1+1, в рубриці телевізійної програми "Секретні матеріали" було оприлюднено недостовірну інформацію, зокрема: "Як після вибуху на нафтобазі БРСМ у Василькові місцева влада та бізнес, вирішили списати живих людей та заробити на цьому гроші" - в частині найменування нафтобази саме як БРСМ; "А ні держава, а ні структура БРСМ не надала ніякої допомоги" - в частині існування структури БРСМ; "Навпаки компанія ІНФОРМАЦІЯ_10 пішла війною з постраждалими" - в частині війни ІНФОРМАЦІЯ_10 з постраждалими; "Київський апеляційний суд учора вже вдруге відмовив у задоволені скарги групи компаній ІНФОРМАЦІЯ_10" - в частині існування групи компаній ІНФОРМАЦІЯ_10. Дана інформація не відповідає дійсності, нафтобаза у Василькові, на якій відбувся вибух, не є нафтобазою БРСМ, відсутня будь-яка структура БРСМ, відсутня будь-яка група компаній ІНФОРМАЦІЯ_10, та сама компанія ІНФОРМАЦІЯ_10, яка не має відношення до нафтобази, на якій відбувся вибух, не пішла війною з постраждалими";
- зобов`язати відповідача спростувати вищезазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення в мережі інтернет на сайті https://1plus1.ua копії рішення суду у даній справі та повідомлення, без власних зауважень та коментарів, протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішенням суду по даній справі, за власний рахунок, спростування такого самого змісту (у тій же редакції, що має бути розміщена в ефірі телеканалу "1+1" - вказана вище);
- зобов`язати відповідача протягом 10-ти днів з моменту набрання законної сили рішенням суду по даній справі за власний рахунок видалити відео-сюжет з недостовірною інформацією, що розміщений на сайті https://1plus1.ua за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 та за посиланням російськомовної версії веб-сторінки: ІНФОРМАЦІЯ_8, а також за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9.
27.01.2020 до початку розгляду справи по суті від позивачів надійшла заява про уточнення позовних вимог, яку суд розцінив, як заяву про зміну предмета позову та прийняв її до розгляду як таку, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України.
Відповідно до цієї заяви позивач у частині своїх вимог (п. 3) просить - зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення в мережі інтернет на сайті https://1plus1.ua, повідомлення без власних зауважень та коментарів протягом 10 днів з моменту набрання законної сили рішення по даній справі, за власний рахунок наступного змісту:
"Спростування: ІНФОРМАЦІЯ_6 року, на телеканалі 1+1, в рубриці телевізійної програми "Секретні матеріали" було оприлюднено недостовірну інформацію, зокрема: "Як після вибуху на нафтобазі БРСМ у Василькові місцева влада та бізнес вирішили списати живих людей та заробити на цьому гроші" - в частині найменування нафтобази саме як БРСМ; "А ні держава, а ні структура БРСМ не надала ніякої допомоги" - в частині існування структури БРСМ; "Навпаки компанія ІНФОРМАЦІЯ_10 пішла війною з постраждалими" - в частині війни ІНФОРМАЦІЯ_10 з постраждалими; "Київський апеляційний суд учора вже вдруге відмовив у задоволені скарги групи компаній ІНФОРМАЦІЯ_10" - в частині існування групи компаній ІНФОРМАЦІЯ_10. Дана інформація не відповідає дійсності, нафтобаза у Василькові, на якій відбувся вибух, не є нафтобазою БРСМ, відсутня будь-яка структура БРСМ, відсутня будь-яка група компаній ІНФОРМАЦІЯ_10, та сама компанія ІНФОРМАЦІЯ_10, яка не має відношення до нафтобази, на якій відбувся вибух, не пішла війною з постраждалими". Усі інші вимоги позивачем залишені без змін.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/12445/19 у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що позивачем-1 не доведено суду належними та допустимими доказами сукупності усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме, що поширена відповідачем інформація стосувалась саме конкретно позивача-1 (Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_10"). Що стосується вимог позивача-2, то судом встановлено, що останнім не доведено суду наявності зв`язку між позивачем-2 та подіями, які відображені у поширеній відповідачем інформації.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 02.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_10" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтергеоком" звернулись з апеляційною скаргою, в якій просять рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/12445/19 скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема, статті 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На думку скаржників, судом залишено поза увагою, що поширена відповідачем інформація має явно негативний характер, оскільки пов`язує БРСМ, тобто позивачів, із нафтобазою на якій відбувся вибух, внаслідок якого загинули люди, як зазначає відповідач через порушення парвил безпеки; відтак, недостовірною інформацією позивачі вважають найменування Васильківської нафтобази, на якій відбувся вибух саме як. нафтобази БРСМ, а також існування структури БРСМ, існування групи компаній ІНФОРМАЦІЯ_10 та що компанія ІНФОРМАЦІЯ_10 пішла війною з постраждалими.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_10" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергеоком" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/12445/19. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 19.10.2020 о 13:30 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 16.10.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 16.10.2020. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою. З урахуванням епідеміологічної ситуації в України, сторони можуть подати до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 задоволено клопотання позивачів про відкладення розгляду справи. Повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги позивачів на 02.11.2020 о 15 год. 00 хв. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4110/20 від 30.10.2020, у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М. у відпустці, яка входить до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/12445/19.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2020, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Попікова О.В., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 апеляційні скарги позивачів прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Попікова О.В., Євсіков О.О. Повідомлено учасників справи про розгляд справи в раніше призначеному судовому засіданні 02.11.2020 о 15:00 год.
У судовому засіданні від 02.11.2020 оголошено перерву до 23.11.2020.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4872/20 від 23.11.2020, у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/12445/19.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 апеляційну скаргу позивачів прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Попікова О.В., Владимиренко С.В. Розгляд справи ухвалено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 23.11.2020 о 16:20 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційних скарг на 07.12.2020 о 16 год. 40 хв. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" у відзиві просив апеляційну скаргу позивачів залишити без задоволення, рішення - без змін, як обґрунтоване та таке, що прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 07.12.2020 з`явилися представник позивачів та
відповідача.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
ІНФОРМАЦІЯ_6 о 19:30 год в ефірі телеканалу "1+1", що належить відповідачу (ТОВ "ТК "Студія 1+1"), в рубриці телевізійної програми "Секретні матеріали" вийшов відеосюжет під назвою "Васильківська трагедія", в якому йдеться про пожежу на нафтобазі у Васильківському районі Київської області.
Указаний сюжет також був розміщений на сайті відповідача ( https://1plus1.ua) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5, у тому числі за адресою російськомовної версії: ІНФОРМАЦІЯ_2 та на ютуб-каналі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4.
У сюжеті була викладена наступна інформація (прямий текст):
- з 02 хв. 19 секунди: "Як після вибуху на нафтобазі БРСМ у Василькові місцева влада та бізнес рішили списати живих людей та заробити на цьому гроші";
- з 04 хв. 58 секунди: "А ні держава, а ні структура БРСМ не надала ніякої допомоги";
- з 05 хв. 10 секунди: "Навпаки, компанія ІНФОРМАЦІЯ_10 пішла війною з постраждалими";
- з 07 хв. 35 секунди: "Київський апеляційний суд учора вже вдруге відмовив у задоволені скарги групі компаній ІНФОРМАЦІЯ_10".
Так, позивачі стверджують, що оспорювана інформація, наведена у сюжеті програми "Секретні матеріали", що вийшов ІНФОРМАЦІЯ_6 р. на телеканалі "1+1", та у подальшому був опублікований на інтернет-сайті відповідача та ютуб-каналі, не відповідає дійсності, що порушує їх права. Зокрема, поширеною інформацією позивачі (ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10" та ТОВ "Інтергеоком") фактично звинувачуються у вчиненні злочинів (у пожежі, завданні людям шкоди та у війні з постраждалими), водночас, ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10" та ТОВ "Інтергеоком" ніколи не були власниками чи користувачами (орендарями) нафтобази у Василькові, на якій сталась пожежа, та на вказаній нафтобазі ніколи не розміщувався торгівельний знак "ІНФОРМАЦІЯ_10". Отже, позивачі не мають нікого відношення до даної нафтобази та не перебувають у жодних відносинах з особами, що вважають себе постраждалими внаслідок пожежі на нафтобазі, також позивачі не вчиняли будь-яких дій щодо цих осіб, тому поширена відповідачем інформація не відповідає дійсності та має бути спростована.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно з частиною 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина 1). Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (абз. 1 частини 4). Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена ( частина 6).
Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку.
Підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме:
- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб;
- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
- поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності;
- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Суд враховує правову позицію викладену в постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі 910/5117/17.
При цьому недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Частиною другою статті 34 ГК України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
Суд виходить з того, що з огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.
Відповідно до положень статті 32 Конституції України та статей 91, 94, 201, 277 Цивільного кодексу України самостійним об`єктом судового захисту є особисті немайнові права як фізичних, так і юридичних осіб. Особливим способом захисту та відновлення зазначених прав є, зокрема, спростування недостовірної інформації, внаслідок поширення якої такі права порушені.
Суд враховує, що для застосування зазначеного способу захисту (відновлення) прав необхідною є наявність усіх елементів складу відповідного правопорушення. Тобто інформація має бути поширеною (доведеною до відома хоча б одній особі у будь-якій спосіб), має стосуватися позивача, має бути недостовірною (такою, що не відповідає дійсності), має порушувати особисті немайнові права позивача. При цьому вина особи, яка поширила недостовірну інформацію, не є необхідним елементом правопорушення для зобов`язання її спростувати таку інформацію.
Як встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_6 в ефірі телеканалу "1+1" о 19:30 у програмі "Секретні матеріали" вийшов відеосюжет під назвою "Васильківська трагедія", в якому журналісти телеканалу показують, що "нафтобаза у "Василькові" (на якій 08.06.2015 сталась пожежа) називається БРСМ та вказують, що структура БРСМ не надала ніякої допомоги, компанія БРСМ пішла війною з постраждалими, а суд відмовив у задоволенні скарги групі компаній ІНФОРМАЦІЯ_10". Вказаний сюжет був опублікований на сайті відповідача (в україномовній та російськомовній версіях), а також на ютуб-каналі, чого не заперечував і відповідач.
Щодо відношення поширеної інформації як такої, що стосується позивачів, суд встановив, що дійсно 08.06.2015 на території Васильківського району Київської області мала місце надзвичайна ситуація техногенного характеру регіонального рівня, а саме - пожежа на нафтобазі "ІНФОРМАЦІЯ_10" у смт. Глеваха (біля села Крячки), що підтверджується наявними у матеріалах справи листом Державної санітарно-епідеміологічної служби України № 04.01-10-2502/17-Д-Д-1/16/1812-16 від 24.06.2016 та витягами з Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади України "Урядовий портал" (http://www.kmu.gov.ua/news/248306909; 248391581).
Суд першої інстанції правильно врахував та встановив, що у спірному відеосюжеті, не вказувалось чіткої інформації (назви, найменування, організаційно-правової форми, тощо), яка б стосувалась позивача-1 - ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10", а було лише зазначено про "Васильківську трагедію", вибух та пожежу на нафтобазі (хоча разом з цими було показано торгівельний знак БРСМ (ІНФОРМАЦІЯ_10)).
Позивачі зазначають, що вони не є власниками чи користувачами вказаної нафтобази, торговий знак "ІНФОРМАЦІЯ_10" позивачем-1 власнику вказаної нафтобази (Товариству з обмеженою відповідальністю "Побутрембудматеріали") ніколи не передавався.
Суд першої інстанції, дослідивши ці аргументи встановив, що станом на дату виникнення пожежі (08.06.2015) ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10" та ТОВ "Інтергеоком" не були власниками або користувачами зазначеної у сюжеті нафтобази. Зокрема, у матеріалах справи міститься витяг КП Київської обласної ради "Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" № 24900075 від 24.12.2009, з якого вбачається, що з 24.12.2009 власником комплексу виробничо-технічної бази (нафтобази) у смт. Глеваха, вул. Південна, 1 - є ТОВ "Побутрембудматеріали".
Разом з тим, постановами Верховного Суду від 26.02.2020 по справі № 372/771/16-ц та від 12.03.2020 по справі № 372/771/16-ц за позовами фізичних осіб до ТОВ "Побутрембудматеріали", ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10", ТОВ "Укртрансоіл-2009" та ТОВ "Парком Транс" про відшкодування матеріальної шкоди встановлено, що ТОВ "Побутрембудматеріали" передало виробничо-технічну базу у смт. Глеваха, вул. Південна, 1, в оренду ТОВ "Парком Транс" на підставі договору оренди № 01/05/15 від 01.05.2015.
Таким чином, з наведених обставин випливає, що станом на 08.06.2015 власником нафтобази, на якій стався вибух, було ТОВ "Побутрембудматеріали", а її орендарем - ТОВ "Парком Транс".
Отже, враховуючи зазначене, знайшли своє підтвердження аргументи позивачів стосовно того, що станом на дату виникнення пожежі на нафтобазі - 08.06.2015 останні не були ані власниками, ані користувачами нафтобази.
Водночас, суд першої інстанції правильно встановив, що у спірному відеосюжеті, не вказувалось чіткої інформації (назви, найменування, організаційно-правової форми, тощо) щодо позивача-1 саме - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_10", а було зазначено, що Васильківська трагедія сталась на нафтобазі БРСМ.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про державну реєстрацію декількох юридичних осіб, у яких у назві міститься абревіатура "БРСМ", а саме:
- ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10 Кривий ріг" (ідентифікаційний код: 3651051, дата запису про проведення державної реєстрації юридичної особи - 09.07.2009);
- ТОВ "БРСМ" (ідентифікаційний код: 25642969, дата запису про проведення державної реєстрації юридичної особи - 27.12.2004);
- ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10" (ідентифікаційний код: 31826526; дата запису про проведення державної реєстрації юридичної особи - 27.12.2004);
- ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10" (ідентифікаційний код: 32054607; дата запису про проведення державної реєстрації юридичної особи - 29.12.2004);
- ТОВ "Виробниче об`єднання "БРСМ-Агро" (ідентифікаційний код: 31495807, дата запису про проведення державної реєстрації юридичної особи - 11.06.2007).
З дослідження викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що однозначно стверджувати, що спірна інформація, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідачем у відеосюжеті, де йшлося "про пожежу на нафтобазі у Василькові", стосувалась саме позивача-1 - ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10" (ідентифікаційний код: 32054607), неможливо, так як в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться записи про державну реєстрацію інших юридичних осіб з подібним найменуванням.
До того ж наявні дві юридичні особи з ідентичною назвою:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_10" (ідентифікаційний код: 31826526; дата запису про проведення державної реєстрації юридичної особи - 27.12.2004) та
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_10" (ідентифікаційний код: 32054607; дата запису про проведення державної реєстрації юридичної особи - 29.12.2004);
Також судом встановлено, що на час пожежі (08.06.2015) ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10" не використовувало торгівельний знак "ІНФОРМАЦІЯ_10", який був показаний у спірному відеосюжеті.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання позивача-1, що саме він був власником торгового знаку "ІНФОРМАЦІЯ_10" в період 2014-2015 років, оскільки у матеріалах справи міститься витяг з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, згідно з яким ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10" було власником торгівельного знаку "ІНФОРМАЦІЯ_10" (номер свідоцтва № НОМЕР_1 від 27.10.2014) станом на 27.10.2014. Проте, з витягу з бібліографічних даних свідоцтва на знак для товарів і послуг (НОМЕР_1) вбачається, що власником указаного торгівельного знаку є ОСОБА_1 (запис № 732). ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10" визначено лише, як заявник для реєстрації даного знаку (запис 731). Доказів того, що станом на 08.06.2015 (дату пожежі на нафтобазі) ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10" було власником торгівельного знаку "ІНФОРМАЦІЯ_10" позивачем не надано.
Крім того, у заочному рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 16.10.2019 по справі № 761/1022/18 за позовом ТОВ "Стейт Оіл" про визнання інформації недостовірною та її спростування, судом було встановлено, що починаючи з 01.11.2014 торгівельний знак "ІНФОРМАЦІЯ_10" використовувала інша юридична особа - ТОВ "Стейт Оіл" на підставі укладеного із ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10" ліцензійного договору № 01/11/14 від 01.11.2014. Більше того, ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10" у своєму листі № 07/1 від 07.10.2019 особисто вказало, що у період з 2014 року по 2015 року знак "ІНФОРМАЦІЯ_10" у своїй діяльності позивач-1 не використовував.
Таким чином, на підставі встановлених обставин, суд першої інстанції, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем-1 не доведено суду належними та допустимими доказами сукупності усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме, що поширена відповідачем інформація стосувалась саме конкретно позивача-1 (Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_10").
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог заявлених позивачем-2, зважаючи на наступне.
Основним аргументом в частині порушення прав позивача-2, позивачі, як у позовній заяві, так і у доводах апеляційного оскарження, вказують на те, що позивач-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтергеоком") здійснює свою господарську діяльність під торговим знаком "ІНФОРМАЦІЯ_10" по всій території України на підставі Ліцензійного договору №03/12/18-1Л від 03.12.2018 на орендованих АЗС.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
У ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб`єктивного права (охоронюваного законом інтересу) у позивача та його порушення (невизнання або оспорювання) з боку саме відповідача. На позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються саме відповідачем, а тому потребують захисту.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення відповідачем і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
При дослідженні спірних правовідносин, надаючи оцінку доводам та запереченням сторін, судом першої інстанції з`ясовано, що 03.12.2018 між ТОВ "Інтергеоком" (ліцензіат) та ОСОБА_1 (ліцензіар) був укладений ліцензійний договір № 03/12/18-1Л (ліцензійний договір), яким регулюються правовідносини у сфері інтелектуальної власності, що виникають з приводу надання ліцензіаром дозволу ліцензіатові на використання торговельної марки (знак для товарів і послуг) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.
Відповідно до п. 1.2 ліцензійного договору ліцензіар, який володіє правом власності на зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) "ІНФОРМАЦІЯ_10" (комб.), зареєстрований 27.10.2014, свідоцтво № НОМЕР_1, за плату надає ліцензіату дозвіл на використання цього знаку (ліцензію) у своїй господарській діяльності при виробництві та/або розповсюдженні товарів, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Вид ліцензії на використання знаку за цим договором - невиключна (дозвіл лецінзіатові на використання знаку на умовах, визначених цим договором, при тому, за таким дозволом ліцензіар залишає за собою право на використання знаку та виключне право розпоряджатись знаком на свій розсуд, а також зберігає право видачі інших невиключних ліцензій третім особам (п. 1.4, 1.5 ліцензійного договору).
Під використанням ліцензіаром знаку у цьому договорі розуміється нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано (товар), упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знаку з метою пропонування для продажу, пропонування йог для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережах інтернет, у тому числі в доменний іменах (п. 1.6 ліцензійного договору).
Відповідно до п. 1.7 ліцензійного договору ліцензіат набуває право на захист торгівельної марки (знаку для товарів і послуг) шляхом звернення в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції з вимогами, пов`язаними з використанням цього знаку, в тому числі захисту ділової репутації та спростування недостовірної інформації, пов`язаної з знаком, та діяльністю, що здійснюється під цим знаком.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов ліцензійного договору ОСОБА_1 було надано ТОВ "Інтергеоком" невиключну ліцензію (передано право) на використання знаку "ІНФОРМАЦІЯ_10", що підтверджується передаточним актом від 03.12.2018.
Також у матеріалах справи містяться копії укладених ТОВ "Інтергеоком" із ТОВ "Логос-2016" договорів оренди автозаправних комплексів за адресою: м. Біла Церква, вул. Київська, 96 (договір оренди № 15 від 28.11.2018) та за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 95 (договір оренди № 112 від 02.01.2019).
Водночас, судом встановлено, що станом на 08.06.2015 (на час пожежі на нафтобазі) державна реєстрація ТОВ "Інтергеоком" не була проведена, а була здійснена лише 06.09.2018, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тобто реєстрація ТОВ "Інтергеоком" відбулась майже через три роки після пожежі на нафтобазі у Васильківському районі.
Крім того, право реалізовувати паливно-мастильні матеріали під торгівельною маркою (знаком для товарів і послуг) "ІНФОРМАЦІЯ_10" було набуто ТОВ "Інтергеоком" лише через три роки (у 2018 році) після указаної пожежі. При цьому доказів того, що позивач-2 має право реалізовувати указану продукцію у смт. Глеваха (біля села Крячки) Васильківського району (місцезнаходження нафтобази де сталась пожежа), матеріали справи не містять.
У свою чергу, позивач-2 не довів суду факту приналежності ТОВ "Інтергеоком" до ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10" (зокрема, що позивач-2 входить до складу учасників (кінцевих бенефіціарів) позивача-1 або перебуває у інших (у тому числі господарських) відносинах із позивачем-1). При апеляційному оскарженні скаржники такий висновок суду не спростували.
Отже, за висновком суду інформація, висвітлена відповідачем у спірному сюжеті від ІНФОРМАЦІЯ_6 не стосується особистих немайнових прав ТОВ "Інтергеоком".
Окрім іншого, при розгляді цього спору, судом першої інстанції слушно відзначено, що підставою для задоволення вимог у дифамаційному спорі (спорі про приниження честі, гідності та ділової репутації) є та обставина, що оспорювана інформація стосується саме певної юридичної особи, яка повинна ідентифікувати особу, щодо якої вона поширюється.
За встановлених обставин, надавши оцінку доводам та запереченням сторін, суд дійшов висновку, що позивачі не довели належними та вірогідними доказами того, що поширена у відеосюжеті від ІНФОРМАЦІЯ_6 інформація про пожежу 08.06.2015 на нафтобазі у Васильківському районі Київської області стосується саме ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10" та ТОВ "Інтергеоком". Позивачем-2 не доведено суду наявності зв`язку між позивачем-2 та подіями, які відображені у поширеній відповідачем інформації.
Щодо обставин про недостовірність поширеної інформації, слід звернути увагу, що відповідно до статті 277 ЦК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача.
Так, на підтвердження достовірності викладеної телеканалом у сюжеті від ІНФОРМАЦІЯ_6 спірної інформації, відповідачем були надані лист Державної санітарно-епідеміологічної служби України № 04.01-10-2502/17-Д-Д-1/16/1812-16 від 24.06.2016, а також витяги з Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади України "Урядовий портал" (http://www.kmu.gov.ua/news/248306909; 248391581), з яких вбачається, що на нафтобазі у Васильківському районі Київської області сталась пожежа. Зазначений факт є загальновідомим, який також був встановлений судами в інших справах.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що використання відповідачем абревіатури "БРСМ" та згадка про "БРСМ" ("ІНФОРМАЦІЯ_10") у сюжеті від ІНФОРМАЦІЯ_6, що могло стати підставою для висновку позивачів про поширення щодо них негативної інформації, яка стосувалась саме ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10" (ідентифікаційний код: 32054607) та ТОВ "Інтергеоком" (ідентифікаційний код: 42447221), розцінюється власними інструментами подачі інформаційного матеріалу відповідачем з певним перебільшенням оціночних суджень. Про вказане свідчить те, зокрема, що чинне законодавство України не визначає таких організаційно-правових форм юридичних осіб, як "структура" чи "група компаній" (про що зазначалось у сюжеті від ІНФОРМАЦІЯ_6), не встановлює закон і вимог до юридичних осіб, щоб вони підпадали під такі форми, як "структура" або "група компаній".
Так само, висловлювання у сюжеті фізичних осіб щодо події (пожежі на нафтобазі 08.06.2015 у Васильківському районі), є вираженням суб`єктивної думки цих фізичних осіб щодо пожежі, яка конкретно не стосується позивачів (ТОВ "Інтергеоком" та ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10").
При вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.07.2018 у справі № 910/5117/17).
Відповідно до частини другої статті 47 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
У даному випадку суд відзначає, що викладена у відеосюжеті від ІНФОРМАЦІЯ_6 інформація: "що місцева влада та бізнес вирішили списати живих людей та заробити на цьому гроші, про структуру та групу компаній ІНФОРМАЦІЯ_10, про ненадання ніякої допомоги постраждалим, а, навпаки, про війну із ними" не містить фактичних даних, а є вираженням суб`єктивної думки журналістів та має результатом інформацію, яка лежить в межах завдань, що стоять перед засобами масової інформації, у формі, що розпалює суспільний інтерес. Суд вважає, що у сюжеті відповідача від ІНФОРМАЦІЯ_6 фактично застосовуються провокативні вислови та певні перебільшення внаслідок самостійної вільної інтерпретації інформації, однак, такі висловлювання не виходять за межу оціночного судження, яка б вимагала спростування.
Щодо аргументів апеляційної скарги позивачів про неврахування судом першої інстанції висновку експерта ТОВ "Київський експертно-дослідний центр" Фраймович Л. В. № 14853 від 27.11.2019, відповідно до якого за результатами проведення семантико-текстуального дослідження експертизи, визначено, що поширена інформація є негативного характеру та є фактичним твердженням, зокрема про найменування нафтобази БРСМ тощо, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статей 86, 104 ГПК кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням. При цьому жодні докази, у тому числі висновок експерта, не мають для суду заздалегідь встановленої сили, вони мають бути оцінені судом разом з іншими доказами з урахуванням, зокрема, їх взаємного зв`язку в сукупності.
Зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що цей доказ отримав правову оцінку. Суд зазначив, що вказаний висновок не є належним та вірогідним доказом у даній справі.
З приводу наданого позивачами висновку експерта, у якому експерт у встановив наявність у досліджуваному сюжеті інформації негативного характеру, суд цілком вірно зазначив, що цей висновок не стосується інформації, викладеної у відеосюжеті, розміщеному ІНФОРМАЦІЯ_6 на телеканалі "1+1" (ІНФОРМАЦІЯ_11), що є предметом розгляду даної справи, а він стосується іншого сюжету відповідача за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_12.
Щодо наслідків поширення оспорюваної інформація у вигляді порушення прав ТОВ "Інтергеоком" та ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10" суд врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 34 ГК України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється суспільна оцінка діяльності, яку здійснює така юридична особа як учасник суспільних відносин.
Отже, на переконання колегії суддів, у даному випадку, позивачами не наведено фактів та відповідно до положень 73, 74, 76, 79 ГПК України не подано доказів того, яким чином зміст поширеної інформації від ІНФОРМАЦІЯ_6 вплинув на їх ділову репутацію та які фактичні (підтверджені відповідними доказами) наслідки для ділової репутації позивачів спричинила викладена у сюжеті інформація. Також позивачами не наведено обставин того, в чому полягає завдана їм шкода та не наведено жодних доказів настання такої шкоди.
Таким чином, розглянувши наведені доводи сторін та оцінивши наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачі не підтвердили обставин щодо неправдивості поширеної інформації, не довели факту, що така інформація стосується позивачів та порушила їх особисті немайнові права. Відтак, з урахуванням обставин, встановлених у даній справі, в діях відповідача відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 277 ЦК України, а тому у позові ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10" та ТОВ "Інтергеоком" про визнання недостовірною та спростування інформації, правомірно відмовлено судом першої інстанції.
Судом першої інстанції слушно звернуто увагу позивачів, якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися відповідним законодавчо встановленим правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Щодо вимог позивачів про спростування інформації, викладеної у відеосюжеті від ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою: "Васильківська трагедія", та зобов`язання відповідача видалити відеосюжет, що вийшов у програмі "Секретні матеріали" від ІНФОРМАЦІЯ_6, то ці вимоги є похідними від вимог про визнання недостовірною поширеної інформації. Відтак, зважаючи на відмову у задоволенні вимог про визнання недостовірною інформації, похідні вимоги про спростування інформації, викладеної у відеосюжеті від ІНФОРМАЦІЯ_6 та зобов`язання відповідача видалити відео-сюжет, що вийшов у програмі "Секретні матеріали" від ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою: "Васильківська трагедія", у задоволенні названих вимог також правомірно відмовлено судом.
Таким чином, доводи скаржників про те, що поширена відповідачем інформація стосується саме мережі АЗС "ІНФОРМАЦІЯ_10" та порушує їх права не приймаються до уваги, та в сукупності спростовуються мотивами, що викладені вище.
При вирішенні даного судового спору судом також враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 29.11.2018 у справі №914/2583/17.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржниками не наведено. Водночас, зазначаючи про порушення судом норм процесуального та матеріального права, скаржники вдаються до заперечення обставин, установлених судом першої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої цим судом оцінки доказів у справі.
Саме лише прагнення скаржників ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Відтак, усі інші доводи та міркування скаржників, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції.
Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Процесуальні права сторін при розгляді справи судом першої інстанції не порушено.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивачів без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржників.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/12445/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду складено та підписано - 09.12.2020.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.В. Попікова
С.В. Владимиренко
