ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.08.2020
Справа № 910/12445/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д. Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовною заявою 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "БРСМ-Нафта";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергеоком"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1"
про визнання недостовірною та спростування інформації, зобов`язання вчинити певні дії
за участю представників:
від позивача-1: Томчишин А. І.
від позивача-2: Томчишин А. І.
від відповідача: Здоровець С. В.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "БРСМ-Нафта" (далі - ТОВ "БРСМ-Нафта", позивач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтергеоком" (далі - ТОВ "Інтергеоком", позивач-2) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (далі - ТОВ "ТК "Студія 1+1", відповідач) про визнання недостовірною та спростування інформації, зобов`язання вчинити певні дії.
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 12.07.2019 о 19:30 год в ефірі телеканалу "1+1", що належить відповідачу (ТОВ "ТК "Студія 1+1"), в рубриці телевізійної програми "Секретні матеріали" вийшов відеосюжет під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_11", в якому йдеться про пожежу на нафтобазі у Васильківському районі Київської області ("Василькові"). Також вказаний сюжет було викладено у мережі інтернет на сайті відповідача (https://1plus1.ua) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3, у тому числі за посиланням російськомовної версії сайту: ІНФОРМАЦІЯ_6, та на ютуб-каналі за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.
Позивачі зазначають, що відповідач у вказаному сюжеті фактично поширив інформацію про те, що нафтобаза у Василькові, на якій відбувся вибух, називається БРСМ, поширив інформацію про структуру та групу компаній ІНФОРМАЦІЯ_8 та те, що компанія ІНФОРМАЦІЯ_8 пішла війною з постраждалими внаслідок пожежі. Указана інформація є неправдивою, такою, що не відповідає дійсності та шкодить діловій репутації позивача-1 - ТОВ "БРСМ-Нафта", найменування якого згадується у вказаному сюжеті, а також позивача-2 - ТОВ "Інтергеоком", що здійснює свою діяльність під торговим знаком "ІНФОРМАЦІЯ_8" на всій території України відповідно до ліцензійного договору № 03/12/18-1Л від 03.12.2018 р., укладеного із фізичною особою ОСОБА_1 .
У позові ТОВ "БРСМ-Нафта" просить:
- визнати недостовірною інформацію, поширену у вигляді відеосюжету ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19:30 год. ТОВ "ТК "Студія 1+1" в рубриці телевізійної програми "Секретні матеріали" та в мережі інтернет на сайті відповідача за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 та російськомовної версії веб сайту: ІНФОРМАЦІЯ_7, а саме: "Як після вибуху на нафтобазі БРСМ у Василькові місцева влада та бізнес вирішили списати живих людей та заробити на цьому гроші" - в частині найменування нафтобази саме як БРСМ; "А ні держава, а ні структура БРСМ не надала ніякої допомоги" - в частині існування структури БРСМ; "Навпаки, компанія ІНФОРМАЦІЯ_8 пішла війною з постраждалими" - в частині війни ІНФОРМАЦІЯ_8 з постраждалими; "Київський апеляційний суд учора вже вдруге відмовив у задоволені скарги групі компаній ІНФОРМАЦІЯ_8" - в частині існування групи компаній БРСМ-Нафта";
- зобов`язати ТОВ "ТК "Студія 1+1" спростувати вищезазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення в ефірі телеканалу "1+1" у проміжку телевізійного часу з 19:30 год та не пізніше 22:00 год, протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі, за власний рахунок повідомлення, без власних зауважень та коментарів, наступного змісту: "Спростування: ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі 1+1, в рубриці телевізійної програми "Секретні матеріали" було оприлюднено недостовірну інформацію, зокрема: " ІНФОРМАЦІЯ_2 " - в частині найменування нафтобази саме як БРСМ; "А ні держава, а ні структура БРСМ не надала ніякої допомоги" - в частині існування структури БРСМ; "Навпаки компанія ІНФОРМАЦІЯ_8 пішла війною з постраждалими" - в частині війни ІНФОРМАЦІЯ_8 з постраждалими; "Київський апеляційний суд учора вже вдруге відмовив у задоволені скарги групи компаній ІНФОРМАЦІЯ_8" - в частині існування групи компаній БРСМ-Нафта. Дана інформація не відповідає дійсності, нафтобаза у Василькові, на якій відбувся вибух, не є нафтобазою БРСМ, відсутня будь-яка структура БРСМ, відсутня будь-яка група компаній ІНФОРМАЦІЯ_8, та сама компанія ІНФОРМАЦІЯ_8, яка не має відношення до нафтобази, на якій відбувся вибух, не пішла війною з постраждалими";
- зобов`язати відповідача спростувати вищезазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення в мережі інтернет на сайті https://1plus1.ua копії рішення суду у даній справі та повідомлення, без власних зауважень та коментарів, протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішенням суду по даній справі, за власний рахунок, спростування такого самого змісту (у тій же редакції, що має бути розміщена в ефірі телеканалу "1+1" - вказана вище);
- зобов`язати відповідача протягом 10-ти днів з моменту набрання законної сили рішенням суду по даній справі за власний рахунок видалити відео-сюжет з недостовірною інформацією, що розміщений на сайті https://1plus1.ua за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 та за посиланням російськомовної версії веб-сторінки: ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 р. (суддя Алєєва І. В.) вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ від 18.11.2019 р. ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 р дана справа була прийнята до свого провадження суддею Головіною К. І., її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.
До початку розгляду справи по суті від позивача надійшли заява про уточнення позовних вимог, яку суд розцінив як заяву про зміну предмета позову та прийняв її до розгляду як таку, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України. Відповідно до цієї заяви позивач у частині своїх вимог (п. 3) просить - зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення в мережі інтернет на сайті https://1plus1.ua, повідомлення без власних зауважень та коментарів протягом 10 днів з моменту набрання законної сили рішення по даній справі, за власний рахунок наступного змісту:
"Спростування: ІНФОРМАЦІЯ_1 , на телеканалі 1+1, в рубриці телевізійної програми "Секретні матеріали" було оприлюднено недостовірну інформацію, зокрема: " ІНФОРМАЦІЯ_2 " - в частині найменування нафтобази саме як БРСМ; "А ні держава, а ні структура БРСМ не надала ніякої допомоги" - в частині існування структури БРСМ; "Навпаки компанія ІНФОРМАЦІЯ_8 пішла війною з постраждалими" - в частині війни ІНФОРМАЦІЯ_8 з постраждалими; "Київський апеляційний суд учора вже вдруге відмовив у задоволені скарги групи компаній ІНФОРМАЦІЯ_8" - в частині існування групи компаній БРСМ-Нафта. Дана інформація не відповідає дійсності, нафтобаза у Василькові, на якій відбувся вибух, не є нафтобазою БРСМ, відсутня будь-яка структура БРСМ, відсутня будь-яка група компаній ІНФОРМАЦІЯ_8, та сама компанія ІНФОРМАЦІЯ_8, яка не має відношення до нафтобази, на якій відбувся вибух, не пішла війною з постраждалими".
Усі інші вимоги позивачем залишені без змін.
У підготовчому засіданні представник позивачів заявив клопотання про витребування від відповідача копії запису відеосюжету, в якому йдеться про пожежу на нафтобазі у м. Василькові, який вийшов 12.07.2019 р. орієнтовно о 19 год 30 хв в рубриці телевізійної програми "Секретні матеріали" та копії витягу із журналу обліку передач даного відеосюжету, яке судом було задоволене з підстав, зазначених в ухвалі від 27.01.2020 р.
У подальшому на виконання вказаної ухвали від відповідача надійшов витяг із журналу обліку передач відеосюжету, який вийшов 12.07.2019 р. о 19 год 30 хв в рубриці телевізійної програми "Секретні матеріали". Щодо витребуваного запису самого відеосюжету, то відповідач у своїх поясненнях вказав про його відсутність у зв`язку із тим, що обов`язок зберігання відеосюжету сплинув, а архівна його копія була видалена.
Також у підготовчому засіданні представником позивачів було заявлене клопотання про забезпечення доказів у справі шляхом огляду відеосюжету на веб-сайті відповідача в мережі інтернет, у якому суд ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 р. відмовив у задоволенні, як необґрунтованому з підстав, викладених у наведеній ухвалі.
Відповідач, у строк, встановлений законом, надав відзив на позов, у якому зазначив, що вказана інформація була ним поширена у спосіб, зазначений позивачами, проте, за своїм змістом така інформація відповідає дійсності, оскільки була взята з офіційних джерел, а тому не є недостовірною та не може бути спростована.
Також судом було вирішене клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду згідно з п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України, заявлене у підготовчому засіданні з тих підстав, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду міста Києва знаходиться справа № 369/5623/19 зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що розглядається у даній справі. Проте, судом було встановлено, що предмет розгляду у справі № 369/5623/19, на яку посилався представник відповідача, стосується визнання недостовірною та спростування інформації, поширеної в ефірі телеканалу "1+1" та на сайті каналу - 14.03.2019 р., де зазначалось, що "представники БРСМ-Нафта є винуватцями пожежі на нафтобазі у Василькові", тобто підстави позову, а також склад учасників справи (крім юридичних відповідачами є фізичні особи) у зазначених справах є різними, тому ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 19.12.2019 р., суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, як у необґрунтованому.
Окрім цього, у підготовчому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залишення позову без розгляду згідно з п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки позовна заява була підписана неуповноваженою особою, а саме - представником позивача Томчишиним А. І., у якого в ордерах на представництво інтересів позивачів за даним позовом не конкретизовано, що представник Томчишин А. І. має право представляти інтереси ТОВ "БРСМ-Нафта" та ТОВ "Інтергеоком" у Господарському суді міста Києва, а також не зазначено Адвокатське об`єднання "Лекс-Груп", де адвокат Томчишин А. І. здійснює свою діяльність.
За результатами розгляду вказаного клопотання ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 12.03.2020 р., суд відмовив у його задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 статті 58 ГПК України).
Таким чином реалізація права на звернення до суду із позовом є процесуальною дією в суді, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва, або її процесуальним представником. Зокрема, підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва (вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 13.03.2018 у справі № 910/23346/16, від 21.03.2018 у справі № 916/3283/16)..
Відповідно до частини 4 статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Згідно із частиною 1 статті 26 вказаного Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
У даному випадку позов ТОВ "БРСМ-Нафта" та ТОВ "Інтергеоком" був підписаний від імені представника позивачів - адвокатом Томчишиним А. І., повноваження якого на представництво у господарському суді інтересів зазначених вище товариств визначені угодами про надання правової допомоги № 22/3 від 22.03.2019 р. та № 25/1 від 25.01.2019 р., а також ордерами серія КВ № 410669 від 22.03.2019 р., серія КВ № 410665 від 25.01.2019 р.
Як роз`яснив Верховний Суд у своїй постанові від 14.11.2019 р. по справі № 910/1669/19, ордер на надання правової допомоги, в якому в графі "назва органу, у якому надається правова допомога" не визначено конкретний суд, а написано: "у будь-яких судах України, органи державної влади" є належним підтвердженням повноважень адвоката. При цьому зазначення у ордері, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах України, не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.
Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.06.2019 р. по справі № 9901/847/19, на який посилається відповідач, не може бути застосований у даній справі, оскільки предметом розгляду справи № 9901/847/19 був ордер адвоката на надання правової допомоги, де у графі "назва органу, у якому надається правова допомога" взагалі не було ніякого посилання "на судові органи", де має право представляти інтереси адвокат (не були зазначені). Натомість, у ордерах серія КВ № 410669 від 22.03.2019 р., серія КВ № 410665 від 25.01.2019 р. на представництво інтересів позивачів зазначено про надання адвокатом Томчишиним А. І. правової допомоги у всіх судах України усіх інстанцій, що є достатнім для висновку про наявність у адвоката Томчишина А. І. права на підписання позовної заяви.
Щодо відсутності у ордері вказівки на Адвокатське об`єднання "Лекс-Груп" та здійснення адвокатом Томчишиним А. І. представництва інтересів позивачів індивідуально, суд зазначає, що відповідно до Рішення Ради адвокатів України № 71 від 4-5 липня 2014 року щодо надання роз`яснень практичних питань реалізації Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність у кількох визначених законом організаційно-правових формах визначена як така, що не суперечить одна одній та може здійснюватись адвокатом одночасно. У зв`язку із цим, у разі здійснення адвокатом своєї адвокатської діяльності одночасно у кількох організаційно-правових формах, на нього покладається обов`язок уникнення самої можливості виникнення конфлікту інтересів між його особистими інтересами та професійними правами і обов`язками, наявність яких може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання ним професійних обов`язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій. При цьому закон не забороняє адвокату з адвокатського об`єднання здійснювати свою діяльність індивідуально.
До початку розгляду справи по суті представник відповідача також заявив клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи та поновлення процесуального строку на подання таких доказів. Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 04.06.2020 р., визнав підстави для поновлення строку обґрунтованими та долучив до матеріалів справи надані відповідачем докази.
Під час розгляду справи по суті представник позивачів заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, також звернув увагу на те, що інформація, на яку вказують позивачі, є безособовою та вона прямо не стосується їх прав та інтересів. Просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.
Установлено, що 12.07.2019 о 19:30 год в ефірі телеканалу "1+1", що належить відповідачу (ТОВ "ТК "Студія 1+1"), в рубриці телевізійної програми "Секретні матеріали" вийшов відеосюжет під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_11", в якому йдеться про пожежу на нафтобазі у Васильківському районі Київської області.
Указаний сюжет також був розміщений на сайті відповідача (https://1plus1.ua) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3, у тому числі за адресою російськомовної версії: ІНФОРМАЦІЯ_6, та на ютуб-каналі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5.
У даному сюжеті була викладена наступна інформація (прямий текст):
- з 02 хв. 19 секунди: " ІНФОРМАЦІЯ_2 ";
- з 04 хв. 58 секунди: "А ні держава, а ні структура БРСМ не надала ніякої допомоги";
- з 05 хв. 10 секунди: "Навпаки, компанія ІНФОРМАЦІЯ_8 пішла війною з постраждалими";
- з 07 хв. 35 секунди: "Київський апеляційний суд учора вже вдруге відмовив у задоволені скарги групі компаній ІНФОРМАЦІЯ_8".
Інформацією відповідно до положень ст. 200 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ст. 1 Закону України "Про інформацію", є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Тобто, кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У той же час, нормами господарського процесуального законодавства, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги та підтвердити їх поданими доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Так, позивачі стверджують, що оспорювана інформація, наведена у сюжеті програми "Секретні матеріали", що вийшов ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі "1+1", та у подальшому був опублікований на інтернет-сайті відповідача та ютуб-каналі, не відповідає дійсності, що порушує їх права. Зокрема, поширеною інформацією позивачі (ТОВ "БРСМ-Нафта" та ТОВ "Інтергеоком") фактично звинувачуються у вчиненні злочинів (у пожежі, завданні людям шкоди та у війні з постраждалими), водночас, ТОВ "БРСМ-Нафта" та ТОВ "Інтергеоком" ніколи не були власниками чи користувачами (орендарями) нафтобази у Василькові, на якій сталась пожежа, та на вказаній нафтобазі ніколи не розміщувався торгівельний знак «БРСМ-Нафта». Отже, позивачі не мають нікого відношення до даної нафтобази та не перебувають у жодних відносинах з особами, що вважають себе постраждалими внаслідок пожежі на нафтобазі, також позивачі не вчиняли будь-яких дій щодо цих осіб, тому поширена відповідачем інформація не відповідає дійсності та має бути спростована.
Перевіряючи зазначені доводи позивачів та вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
За змістом ст.ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Частиною другою статті 34 ГК України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.
Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин У п. 15 вказаної постанови роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
1) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
2) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивачів;
3) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
4) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Як вже встановлено судом, 12.07.2019 р. в ефірі телеканалу " 1+1" о 19:30 у програмі "Секретні матеріали" вийшов відеосюжет під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_11", в якому журналісти телеканалу показують, що "нафтобаза у "Василькові" (на якій 08.06.2015 р. сталась пожежа) називається БРСМ та вказують, що структура БРСМ не надала ніякої допомоги, компанія БРСМ пішла війною з постраждалими, а суд відмовив у задоволенні скарги групі компаній ІНФОРМАЦІЯ_8". Вказаний сюжет був опублікований на сайті відповідача (в україномовній та російськомовній версіях), а також на ютуб-каналі, чого не заперечував і відповідач.
Щодо відношення поширеної інформації як такої, що стосується позивачів, суд встановив, що дійсно 08.06.2015 р. на території Васильківського району Київської області мала місце надзвичайна ситуація техногенного характеру регіонального рівня, а саме - пожежа на нафтобазі "БРСМ-нафта" у смт. Глеваха (біля села Крячки), що підтверджується наявними у матеріалах справи листом Державної санітарно-епідеміологічної служби України № 04.01-10-2502/17-Д-Д-1/16/1812-16 від 24.06.2016 р. та витягами з Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади України "Урядовий портал" (http://www.kmu.gov.ua/news/248306909; 248391581).
Проте, як вбачається зі змісту спірного сюжету, у ньому не вказувалось чіткої інформації (назви, найменування, організаційно-правової форми, тощо), яка б стосувалась позивача-1 - ТОВ "БРСМ-Нафта", а було лише зазначено про "Васильківську трагедію", вибух та пожежу на нафтобазі (хоча разом з цими було показано торгівельний знак БРСМ (БРСМ-нафта)).
Також матеріалами справи підтверджено, що станом на дату виникнення пожежі (08.06.2015) ТОВ "БРСМ-Нафта" та ТОВ "Інтергеоком" не були власниками або користувачами зазначеної у сюжеті нафтобази. Зокрема, у справі міститься витяг КП Київської обласної ради "Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" № 24900075 від 24.12.2009 р., з якого вбачається, що з 24.12.2009 р. власником комплексу виробничо-технічної бази (нафтобази) у смт. Глеваха, вул. Південна, 1 - є ТОВ "Побутрембудматеріали". А постановами Верховного Суду від 26.02.2020 р. по справі № 372/771/16-ц та від 12.03.2020 р. по справі № 372/771/16-ц за позовами фізичних осіб до ТОВ "Побутрембудматеріали", ТОВ "БРСМ-Нафта", ТОВ "Укртрансоіл-2009" та ТОВ "Парком Транс" про відшкодування матеріальної шкоди встановлено, що ТОВ "Побутрембудматеріали" передало виробничо-технічну базу у смт. Глеваха, вул. Південна, 1, в оренду ТОВ "Парком Транс" на підставі договору оренди № 01/05/15 від 01.05.2015 р.
Тобто, встановлено, що станом на 08.06.2015 р. власником нафтобази, на якій стався вибух, було ТОВ "Побутрембудматеріали", а її орендарем - ТОВ "Парком Транс".
Крім того, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про державну реєстрацію декількох юридичних осіб, у яких у назві міститься абревіатура "БРСМ", а саме:
- ТОВ "БРСМ-НАФТА Кривий ріг" (ідентифікаційний код: 3651051, дата запису про проведення державної реєстрації юридичної особи - 09.07.2009);
- ТОВ "БРСМ" (ідентифікаційний код: 25642969, дата запису про проведення державної реєстрації юридичної особи - 27.12.2004);
- ТОВ "БРСМ-Нафта" (ідентифікаційний код: 31826526; дата запису про проведення державної реєстрації юридичної особи - 27.12.2004);
- ТОВ "БРСМ-Нафта" (ідентифікаційний код: 32054607; дата запису про проведення державної реєстрації юридичної особи - 29.12.2004);
- ТОВ "Виробниче об`єднання "БРСМ-Агро" (ідентифікаційний код: 31495807, дата запису про проведення державної реєстрації юридичної особи - 11.06.2007).
Отже, однозначно стверджувати, що спірна інформація, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем у відеосюжеті, де йшлося "про пожежу на нафтобазі у Василькові", стосувалась саме позивача-1 - ТОВ "БРСМ-Нафта" (ідентифікаційний код: 32054607), неможливо.
Також судом встановлено, що на час пожежі (08.06.2015 р.) ТОВ "БРСМ-Нафта" не використовувало торгівельний знак "ІНФОРМАЦІЯ_8", який був показаний у спірному відеосюжеті.
Так, у матеріалах справи міститься витяг з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, згідно з яким ТОВ "БРСМ-Нафта" було власником торгівельного знаку "ІНФОРМАЦІЯ_8" (номер свідоцтва № НОМЕР_1 від 27.10.2014 р.) станом на 27.10.2014 р. Проте, з витягу з бібліографічних даних свідоцтва на знак для товарів і послуг (№ НОМЕР_1) вбачається, що власником указаного торгівельного знаку є ОСОБА_1 (запис № 732), а ТОВ "БРСМ-Нафта" визначено лише як заявник для реєстрації даного знаку (запис 731). Доказів того, що станом на 08.06.2015 р. (дату пожежі на нафтобазі) ТОВ "БРСМ-Нафта" було власником торгівельного знаку "ІНФОРМАЦІЯ_8" позивачем не надано.
Крім того, у заочному рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 16.10.2019 р. по справі № 761/1022/18 за позовом ТОВ "Стейт Оіл" про визнання інформації недостовірною та її спростування, судом було встановлено, що починаючи з 01.11.2014 р. торгівельний знак "ІНФОРМАЦІЯ_8" використовувала інша юридична особа - ТОВ "Стейт Оіл" на підставі укладеного із ТОВ "БРСМ-Нафта" ліцензійного договору № 01/11/14 від 01.11.2014 р. Більше того, ТОВ "БРСМ-Нафта" у своєму листі № 07/1 від 07.10.2019 р. особисто вказало, що у період з 2014 р. по 2015 р. знак "БРСМ-Нафта" у своїй діяльності позивач-1 не використовував.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем-1 не доведено тієї обставини, що поширена відповідачем інформація стосується саме ТОВ "БРСМ-Нафта".
Щодо доводів позивача-2 про те, що викладена у відеосюжеті від 12.07.2019 р. інформація стосується ТОВ "Інтергеоком", який здійснює свою господарську діяльність під торговим знаком "ІНФОРМАЦІЯ_8", суд встановив наступне.
03.12.2018 р. між ТОВ "Інтергеоком" (ліцензіат) та ОСОБА_1 (ліцензіар) був укладений ліцензійний договір № 03/12/18-1Л (ліцензійний договір), яким регулюються правовідносини у сфері інтелектуальної власності, що виникають з приводу надання ліцензіаром дозволу ліцензіатові на використання торговельної марки (знак для товарів і послуг) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.
Відповідно до п. 1.2 ліцензійного договору ліцензіар, який володіє правом власності на зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) "ІНФОРМАЦІЯ_8" (комб.), зареєстрований 27.10.2014, свідоцтво № НОМЕР_1 , за плату надає ліцензіату дозвіл на використання цього знаку (ліцензію) у своїй господарській діяльності при виробництві та/або розповсюдженні товарів, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Вид ліцензії на використання знаку за цим договором - невиключна (дозвіл лецінзіатові на використання знаку на умовах, визначених цим договором, при тому, за таким дозволом ліцензіар залишає за собою право на використання знаку та виключне право розпоряджатись знаком на свій розсуд, а також зберігає право видачі інших невиключних ліцензій третім особам (п. 1.4, 1.5 ліцензійного договору).
Під використанням ліцензіаром знаку у цьому договорі розуміється нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано (товар), упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знаку з метою пропонування для продажу, пропонування йог для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережах інтернет, у тому числі в доменний іменах (п. 1.6 ліцензійного договору).
Відповідно до п. 1.7 ліцензійного договору ліцензіат набуває право на захист торгівельної марки (знаку для товарів і послуг) шляхом звернення в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції з вимогами, пов`язаними з використанням цього знаку, в тому числі захисту ділової репутації та спростування недостовірної інформації, пов`язаної з знаком, та діяльністю, що здійснюється під цим знаком.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов ліцензійного договору ОСОБА_1 було надано ТОВ "Інтергеоком" невиключну ліцензію (передано право) на використання знаку "ІНФОРМАЦІЯ_8", що підтверджується передаточним актом від 03.12.2018 р. Також у матеріалах справи містяться копії укладених ТОВ "Інтергеоком" із ТОВ "Логос-2016" договорів оренди автозаправних комплексів за адресою: м. Біла Церква, вул. Київська, 96 (договір оренди № 15 від 28.11.2018 р.) та за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 95 (договір оренди № 112 від 02.01.2019 р.).
Але разом з тим, судом встановлено, що станом на 08.06.2015 р. (на час пожежі на нафтобазі) державна реєстрація ТОВ "Інтергеоком" не була проведена, а була здійснена лише 06.09.2018, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тобто реєстрація ТОВ "Інтергеоком" відбулась майже через три роки після пожежі на нафтобазі у Васильківському районі.
Також встановлено, що право реалізовувати паливно-мастильні матеріали під торгівельною маркою (знаком для товарів і послуг) "ІНФОРМАЦІЯ_8" було набуто ТОВ "Інтергеоком" лише через три роки (у 2018 році) після указаної пожежі. При цьому доказів того, що позивач-2 має право реалізовувати указану продукцію у смт. Глеваха (біля села Крячки) Васильківського району (місцезнаходження нафтобази де сталась пожежа), матеріали справи не містять.
У свою чергу, позивач-2 не довів суду факту приналежності ТОВ "Інтергеоком" до ТОВ "БРСМ-Нафта" (зокрема, що позивач-2 входить до складу учасників (кінцевих бенефіціарів) позивача-1 або перебуває у інших (у тому числі господарських) відносинах із позивачем-1).
Отже, за висновком суду інформація, висвітлена відповідачем у спірному сюжеті від 12.07.2019 р. не стосується особистих немайнових прав ТОВ "Інтергеоком".
Разом з тим, слід зазначити, що підставою для задоволення вимог у дифамаційному спорі (спорі про приниження честі, гідності та ділової репутації) є та обставина, що оспорювана інформація стосується саме певної юридичної особи, яка повинна ідентифікувати особу, щодо якої вона поширюється.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачі не довели належними та вірогідними доказами того, що поширена у відеосюжеті від 12.07.2019 р. інформація про пожежу 08.06.2015 р. на нафтобазі у Васильківському районі Київської області стосується саме ТОВ "БРСМ-Нафта" та ТОВ "Інтергеоком".
Щодо обставин про недостовірність поширеної інформації суд зазначає, що відповідно до статті 277 ЦК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача.
На підтвердження достовірності викладеної телеканалом у сюжеті від 12.07.2019 р. спірної інформації, відповідачем були надані лист Державної санітарно-епідеміологічної служби України № 04.01-10-2502/17-Д-Д-1/16/1812-16 від 24.06.2016 р., а також витяги з Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади України "Урядовий портал" (http://www.kmu.gov.ua/news/248306909; 248391581), з яких вбачається, що на нафтобазі у Васильківському районі Київської області сталась пожежа. Зазначений факт є загальновідомим, який також був встановлений судами в інших справах.
Використання відповідачем абревіатури "БРСМ" та згадка про "БРСМ" ("БРСМ-нафта") у сюжеті від 12.07.2019 р., що могло стати підставою для висновку позивачів про поширення щодо них негативної інформації, яка стосувалась саме ТОВ "БРСМ-Нафта" (ідентифікаційний код: 32054607) та ТОВ "Інтергеоком" (ідентифікаційний код: 42447221), суд вважає власними інструментами подачі інформаційного матеріалу відповідачем з певним перебільшенням оціночних суджень. Про вказане свідчить те, зокрема, що чинне законодавство України не визначає таких організаційно-правових форм юридичних осіб, як "структура" чи "група компаній" (про що зазначалось у сюжеті від 12.07.2019 р.), не встановлює закон і вимог до юридичних осіб, щоб вони підпадали під такі форми, як "структура" або "група компаній".
Так само, висловлювання у сюжеті фізичних осіб щодо події (пожежі на нафтобазі 08.06.2015 р. у Васильківському районі), є вираженням суб`єктивної думки цих фізичних осіб щодо пожежі, яка конкретно не стосується позивачів (ТОВ "Інтергеоком" та ТОВ "БРСМ-Нафта").
Відповідно до п. 1 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Згідно з п. 19 вказаної постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.07.2018 р. у справі № 910/5117/17).
Відповідно до частини другої статті 47 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
У даному випадку суд відзначає, що викладена у відеосюжеті від ІНФОРМАЦІЯ_1 інформація: "що місцева влада та бізнес вирішили списати живих людей та заробити на цьому гроші, про структуру та групу компаній ІНФОРМАЦІЯ_8, про ненадання ніякої допомоги постраждалим, а, навпаки, про війну із ними" не містить фактичних даних, а є вираженням суб`єктивної думки журналістів та має результатом інформацію, яка лежить в межах завдань, що стоять перед засобами масової інформації, у формі, що розпалює суспільний інтерес. Суд вважає, що у сюжеті відповідача від 12.07.2019 р. фактично застосовуються провокативні вислови та певні перебільшення внаслідок самостійної вільної інтерпретації інформації, однак, такі висловлювання не виходять за межу оціночного судження, яка б вимагала спростування.
З приводу наданого позивачами висновку експерта ТОВ "Київський експертно-дослідний центр" Фраймович Л. В. № 14853 від 27.11.2019 р., у якому експерт у встановив наявність у досліджуваному сюжеті інформації негативного характеру, суд зазначає, що цей висновок не стосується інформації, викладеної у відеосюжеті, розміщеному 12.07.2019 р. на телеканалі "1+1" (ІНФОРМАЦІЯ_10), що є предметом розгляду даної справи, а він стосується іншого сюжету відповідача за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9.
Отже, суд дійшов висновку, що указаний висновок не є належним та вірогідним доказом у даній справі.
Щодо наслідків поширення оспорюваної інформація у вигляді порушення прав ТОВ "Інтергеоком" та ТОВ "БРСМ-Нафта" суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 34 ГК України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року вказано, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється суспільна оцінка діяльності, яку здійснює така юридична особа як учасник суспільних відносин.
У даному випадку, позивачами не наведено фактів та не подано доказів того, яким чином зміст поширеної інформації від 12.07.2019 р. вплинув на їх ділову репутацію та які фактичні (підтверджені відповідними доказами) наслідки для ділової репутації позивачів спричинила викладена у сюжеті інформація. Також позивачами не наведено обставин того, в чому полягає завдана їм шкода та не наведено жодних доказів настання такої шкоди.
Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вирогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, розглянувши наведені доводи сторін та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позивачі не підтвердили обставин щодо неправдивості поширеної інформації, не довели факту, що така інформація стосується позивачів та порушила їх особисті немайнові права.
Стосовно інших доводів учасників справи суд враховує усталену практику Європейського Суду, відповідно до якої у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. При цьому, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 р. у справі "Серявін проти України").
У справах "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010 р.), "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Отже, з урахуванням обставин, встановлених у даній справі, суд дійшов висновку, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 277 ЦК України, а тому у позові ТОВ "БРСМ-Нафта" та ТОВ "Інтергеоком" про визнання недостовірною та спростування інформації, слід відмовити.
Суд звертає увагу позивачів на п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року, згідно з яким якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися відповідним законодавчо встановленим правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Щодо вимог позивачів про спростування інформації, викладеної у відеосюжеті від ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_11", та зобов`язання відповідача видалити відеосюжет, що вийшов у програмі "Секретні матеріали" від 12.07.2019 р., суд зазначає, що указані вимоги є похідними від вимог про визнання недостовірною поширеної інформації, у яких судом було відмовлено. Тому, зважаючи на відмову у задоволенні вимог про визнання недостовірною інформації, похідні вимоги про спростування інформації, викладеної у відеосюжеті від 12.07.2019 р. та зобов`язання відповідача видалити відео-сюжет, що вийшов у програмі "Секретні матеріали" від 12.07.2019 р. під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_11", також задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БРСМ-Нафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергеоком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" про визнання недостовірною та спростування інформації, зобов`язання вчинити певні дії.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 6 серпня 2020 року.
Повний текст рішення складений 18 серпня 2020 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.
