УХВАЛА
21 січня 2021 року
Київ
справа № 813/2800/18
адміністративне провадження № К/9901/13276/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про закриття касаційного провадження
за касаційною скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
На адресу Суду надійшло клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про закриття провадження у справі № 813/2800/18. Відповідач вважає, що справа № 813/2800/18 не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому провадження у цій справі, з урахуванням пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, підлягає закриттю.
Клопотання обґрунтовано тим, що 27 жовтня 2020 року рішенням Конституційного Суду України №13-р/2020 у справі № 1-24/2020 (393/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6-10-1, 12, 12-1 частини першої, частини другу - п`яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 13-1, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48-51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 Закону України „Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 12 Закону України "Про запобігання корупції" (в редакції чинній до прийняття рішення Конституційного Суду України №13-р/2020) Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень мало право вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, захисту викривачів.
Відповідач вважає, що оскільки вказана норма Закону визнана неконституційною, а предметом оскарження у цій справі є саме припис внесений Національним агентством, то в цьому випадку відпадають правові підстави для перевірки судом правомірності внесеного Національним агентством припису на відповідність його вимогам Закону, адже оскаржуваний позивачем припис у розумінні КАС України не зумовлює в подальшому виникнення будь-яких прав і обов`язків і не можу бути предметом спору.
На переконання Національного агентства, у цьому випадку є відсутнім предмет спору та об`єкт судового захисту, оскільки правові питання та процедура щодо внесення припису про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції", на час судового розгляду не врегульовано на законодавчому рівні. Більш того, вказані обставини свідчать про те, що між позивачем та відповідачем не виникло відносин влади та підпорядкування, у яких відповідач виконував би владно-управлінські функції стосовно позивача.
Крім того відповідач зазначає, що у цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" щодо заявлених позовних вимог слід тлумачити, як поняття, що стосується тих, спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому цей спір не може бути вирішено в судах жодної юрисдикції, оскільки на час розгляду адміністративної справи відсутній державний орган, який наділений відповідними управлінськими функціями.
Вирішуючи клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про закриття касаційного провадження в адміністративній справі № 813/2800/18 на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Так, за змістом статті 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.
За таких обставин, Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020 у справі №1-24/2020 (393/20) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення.
Також Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
Згідно із статтею 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, Верховний Суд здійснює перевірку правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Оскільки стаття 12 Закону України "Про запобігання корупції" на час розгляду судами попередніх інстанцій цієї справи не була визнана неконституційною, а суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень керувались нормами законодавства чинними на час виникнення спірних відносин, тому Верховний Суд в межах своїх повноважень переглядає рішення судів попередніх інстанцій.
Отже, Суд дійшов висновку, що клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 238, 340 КАС України,
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про закриття провадження у справі відмовити.
2. Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду
