ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий суддя у першій інстанції : Карп’як О.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2019 року
Львів
№ 857/1240/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.
за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.
представника апелянта: ОСОБА_2
представника відповідача: Щербань Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року у справі № 813/2800/18 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
03.07.2018р. позивач ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення від 11.05.2018 р. № 921 «Про результати повної перевірки декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 р. поданої ОСОБА_4, міським головою м. Дрогобич Львівської області».
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням строків для проведення повної перевірки, висновки про не зазначення відомостей про нерухоме майно та зазначення недостовірних відомостей зроблені без врахування наданих пояснень та підтверджуючих документів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 р. скасувати та прийняти нове який позов задовольнити.
Представник апелянта ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу задовольнити з підстав в ній зазначених.
Представник відповідача Щербань Л.А. в судовому засіданні просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Правовідносини які виникли між сторонами регулюються законом України №1700-VII від 14.10.2014 «Про запобігання корупції» (далі - Закон №1700-VII) та Порядоком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням НАЗК №56 від 10.02.2017р., зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13.02.2017 р. за №201/30069 (далі - Порядок №56).
Основні засади проведення повної перевірки декларацій, а також повноважень щодо такої перевірки, її наслідків визначені Законом України «Про запобігання корупції» №1700-VII.
Порядком №56 здійснене більше детальне регулювання повної перевірки декларацій. Зокрема, у ньому визначені конкретні підстави такої перевірки, її строки, оформлення результатів, порядок оскарження.
29.03.2017р. ОСОБА_4, займаючи посаду міського голови м. Дрогобич Львівської області подав декларацію за 2016 рік шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства.
Рішенням НАЗК 20.07.2017р. №345 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_4 міським головою м. Дрогобич Львівської області, на підставі інформації, отриманої від суб'єкта звернення», розпочато перевірку декларації позивача за 2016 рік. (а.с. 10 )
22.09.2017р. рішенням НАЗК №774 «Про продовження строку повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_4.» строк перевірки декларації продовжено з 23.09.2017 року на 30 календарних днів.
За результатами проведення повної перевірки відповідач НАЗК прийняв рішення від 11.05.2018 року №921 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_4, міським головою м. Дрогобич Львівської області».
Із змісту даного рішення від 11.05.2018 року №921 видно:
1.1.Субєкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік не дотримав вимоги пунктів 2,3,7,9 та 12 частин 1 та 5 ст.46 Закону України «Про запобігання корупції».
У декларації зазначено недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на загальну суму, що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В діях суб'єкта декларування вбачаються ознаки корупційного правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України.
1.2.Не дотримано вимоги ч.5 ст.46 Закону України «Про запобігання корупції» в частині точності оцінки задекларованих активів суб'єктом декларування. Суб'єкт декларування зазначив вартість належної йому на праві власності квартири на дату набуття права як «невідомо» та вартість за останньою оцінкою як «не застосовується», що не відповідає відомостям з державних реєстрів та наявної у Національного агентства інформації.
1.3.За результатами перевірки на наявність конфлікту інтересів порушень не виявлено.
1.4.Ознак незаконного збагачення не виявлено. (т.1 а.с. 12-25 )
Рішенням від 11.05.2018 р. №929 затверджено обґрунтований висновок про виявлення ознак корупційного правопорушення та направлення рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_4, міським головою м. Дрогобич Львівської області» до Національної поліції України. (а.с. 84 )
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_4 не погоджується з фактами, встановленими в Рішенні НАЗК № 921 від 11.05.2018 р. лише в частині, що стосується не зазначення ним в порушення вимог п.2 ч.1 ст.46 Закону України «Про запобігання корупції» відомостей у декларації за 2016 рік про житловий будинок 304,4 кв.м. у смт. Славське Сколівського району Львівської області, що належить суб'єкту декларування на праві власності та не зазначення відомостей щодо вартості цього майна в сумі 637383 грн.
Отже , за результатами перевірки НАЗК встановлено, що позивач зазначив завідомо недостовірні відомості, зокрема у розділі 3 «об'єкти нерухомості» декларації, а саме, не відобразив ОСОБА_4 вищевказаний об'єкт нерухомого майна та не зазначив відомості щодо вартості цього майна.
В п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що у декларації зазначаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користуванні, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.
Так , в межах проведеної повної перевірки, відповідач НАЗК отримав довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відповідно до якої позивач набув у власність житловий будинок за адресою вул. Волошина, буд 13а, смт. Славське Сколівський район Львівська область загальною вартістю 637383 грн. Підставою для реєстрації права власності є рішення Сколівського районного суду Львівської області по справі від 30.11.2007 р. №2-842/2007.
Із письмового листа Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації від 10.10.2017р. №2306 видно, що вищевказаний будинок станом на 22.12.2017 року зареєстрований за позивачем ОСОБА_4 на підставі рішення Сколівського районного суду від 30.11.2007 р. (том 1 а.с.137-156).
29.01.2008 р. позивач вищевказаний житловий будинок продав ОСОБА_5 що підтверджується договором купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Батлюком Ю.П. який зареєстрований в реєстрі № 136. (а.с. 8 )
Із змісту п. 5 Договору купівлі-продажу від 29.01.2008 р. видно, що на час підписання цього договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.
ст . 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
В п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатись, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов'язання, яке виникло з договору про відчуження майна ( п.1 ч.1 ст. 346 ЦК ), а покупець є його законним володільцем.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Тобто , на момент укладення договору купівлі-продажу - 29.01.2008р. (відчуження нерухомого майна) позивач перестав бути його власником.
Тому , момент припинення права власності не пов'язується із державною реєстрацією, оскільки реєстрація права власності не є правовстановлюваним чинником, а лише фактом визнання державою права яке вже виникло до моменту реєстрації.
Пункт 3 розділу І Порядку № 56 встановлює, що контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами: 1) верховенства права; 2) рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб'єктів декларування; 3) об'єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб; 4) достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації; 5) неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб'єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом; 6) гарантування права на судовий захист суб'єктів декларування.
Таким чином, рішення НАЗК про результати повної перевірки декларації повинно бути об'єктивним, ґрунтуватись на достовірній і повній інформації та прийматись на підставі всебічного аналізу.
Колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта про те що йому невідомі причини, з яких до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно що здійснювалось БТІ на час укладення договору купівлі-продажу 29.01.2008 р. не внесені відповідні зміни що стосується нового покупця відповідно до вимог п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 № 7/5.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що законодавством яке діяло на час укладення договору купівлі-продажу та чинне законодавства не передбачає обов'язку продавця контролювати покупця щодо вчинення дій що стосується державної реєстрації права власності на відчужене нерухоме майно.
Як вказує Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Ольссон проти Швеції», норма національного закону не може розглядатися як «право», якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки, що її може потягнути за собою вчинена дія» [10, п. 61].
В цьому контексті однією з вимог, які застосовують європейські правові інституції до національного правосуддя, є забезпечення адаптації поведінки конкретного суб'єкта до нормативних умов правової дійсності, захисту його від свавільного втручання з боку держави, впевненості у своєму правовому становищі. Вони входять із змісту поняття правової визначеності, що забезпечує можливість особи впевнено планувати свої дії. Для цього правові норми повинні бути чіткими та спрямованими на гарантування прогнозованості ситуацій, які виникають у тих чи інших правовідносинах, що опосередковуються правом.
Отже , досліджуючи оскаржуване рішення та предмет його об'єктивності та повноти врахування відомостей при його прийнятті встановленого порушення, колегія суддів вважає, що висновки НАЗК про зазначення позивачем у декларації недостовірних відомостей про нерухоме майно є необґрунтованими та спростовуються договором купівлі-продажу від 29.01.2008 р.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що перевірка, так і рішення про її результати приймалися поза межами визначеного Порядком №56 строку.
Початком здійснення повної перевірки декларації є наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки робочий день (п. 3 розділу ІІІ Порядку №56). П. 12 розділу ІІІ Порядку передбачено, що повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше, ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.
Тобто , виходячи з аналізу зазначених норм Порядку №56, повна перевірка декларацій починається рішенням про її проведення і закінчується рішенням про результати перевірки. Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларації поза межами визначеного Порядком №56 строку немає.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що у Законі України «Про запобігання корупції» та Порядку № 56 відсутні граничні терміни для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки матеріалів та підготовки проекту рішення про результати повної перевірки та прийняття його на засіданні Національного агентства оскільки, спростовується п. 12 розділу ІІІ Порядку № 56 .
З матеріалів справи видно, що перевірка декларації за 2016 р. ОСОБА_4 розпочата відповідно до рішення НАЗК від 20.07.2017 р. № 345 яка згідно п. 12 розділу 3 Порядку № 56 повинна була завершитись протягом 60 днів тобто, 20.09.2017 р.
Рішення НАЗК від 22.09.2017 р. № 774 «Про продовження строку повної перевірки з 23.09.2017 р. на 30 календарних днів декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 р. поданої ОСОБА_4 » прийняте після закінчення 60 днів. ( 20.09.2017 р. )
В даному випадку, з врахуванням строку проведення повної перевірки 90 днів, проведення перевірки декларації позивача за 2016 р. повинно було закінчитись 21.10.2017 р. Проте, оскаржуване рішення НАЗК № 921 «Про результати повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 р.» прийняте - 11.05.2018 р.
Рішень щодо зупинення строків проведення перевірки відповідач НАЗК не приймав.
Таким чином, як перевірки, так і рішення про її результати приймалися поза межами визначеного Порядком №56 строку. ( 90 днів ) Тривале неприйняття за наслідками проведеної повної перевірки декларації рішення свідчить про порушення відповідачем строку прийняття рішення за наслідками повної перевірки більше ніж 6 місяців, що ставить суб'єкта декларування у стан правової невизначеності, тобто порушує основні принципи верховенства права.
п . 10 ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевірять, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ч .3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову оскільки, НАЗК як суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб передбачений законом та Конституцією України. Відповідач не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 2 КАС України, перевірка та рішення про її результати приймалися поза межами визначеного Порядком №56 строку, а тому наявні підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст . 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.
Керуючись ст.ст.243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року у справі № 813/2800/18 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 травня 2018 року № 921 «Про результати повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_4, міським головою м.Дрогобич Львівської області».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя В.С. Затолочний
Суддя З.М. Матковська
Постанова складена в повному обсязі 08.04.2019р.
