КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/3246/2021
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 361/1017/20
21 січня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Гоін В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Селезньової Т.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
в с т а н о в и в :
04 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що сімейні стосунки з відповідачкою припинені і він не бажає їх продовжувати, шлюб став суто формальним, подальше збереження шлюбу неможливе і суперечить інтересам сторін і принципу добровільності шлюбу. Причиною розпаду сім`ї вважає відчуження один від одного на підставі кардинальної різниці в поглядах на сімейне життя, суттєві розбіжності в характерах. Вказав, що вжиття заходів примирення подружжя не дасть позитивного результату.
Враховуючи наведене, просив суд розірвати шлюб, що був укладений між ним та відповідачкою, зареєстрований 24.07.2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 698.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 24.07.2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 698.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 02 жовтня 2020 року відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Зазначила, що на момент розгляду справи вона була вагітною від позивача, про що вказувала під час розгляду справи в судовому засіданні та надавала виписку із медичної картки та направлення гінеколога на обстеження. Вказує, що на даний час вагітність підтверджена, про що їй видано медичну довідку. Разом з тим, судом першої інстанції не враховано ч.2 ст.110 СК України, якою передбачено, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, та всупереч вимог чинного законодавства ухвалив рішення про розірвання шлюбу.
Судом першої інстанції також не враховано наявність спільних дітей, її вагітність та подачу клопотання про надання строку на примирення й безпідставно відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, що свідчить про формальність дій суду при вирішенні даного спору, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Голубничий Олег Ігорович просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.08.2020 року. Зазначає, що стороною апелянта в апеляційній скарзі не вказано, визначених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування рішення суду.
Доводи апеляційної скарги про вагітність відповідачки є безпідставними, так як до суду першої інстанції відповідачкою не було надано належних доказів на підтвердження вказаної обставини. Позивач зазначав, що не перебував з відповідачкою навіть в одній кімнаті з листопада 2019 року, а тому завагітніти від нього на початку липня 2020 року вона не могла.
Зазначає, що доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у наданні сторонам строку для примирення, правильність висновків суду не спростовують, так як, звертаючись до суду з клопотанням про надання строку для примирення у даній справі, відповідачка у іншій справі звернулась до суду з із заявою про видачу обмежувального припису, де просила обмежити ОСОБА_2 та їх спільних дітей у контактах на той самий строк - 6 місяців.
У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Фумельов Ілля Олександрович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Голубничий Олег Ігорович в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.07.2015 року сторони зареєстрували шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві складено актовий запис № 698.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками двох дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що сімейні стосунки між ним та відповідачкою припинені, і він не бажає їх продовжувати, шлюб став суто формальним, подальше збереження шлюбу неможливе і суперечить інтересам сторін і принципу добровільності шлюбу.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції посилався на те, що сім`я сторін розпалась, сімейні і шлюбні стосунки припинені остаточно, примирення між сторонами не можливе в силу глибини розриву, втрати почуттів, взаєморозуміння, довіри і поваги, тобто, через втрату основних цінностей, необхідних для укладення шлюбу та створення сім`ї. Подальше збереження шлюбу не доцільне, і є таким, що суперечить інтересам сторін. Сам факт наявності у сторін двох малолітніх дітей не є причиною для відмови у позові про розірвання шлюбу чи підставою для надання строку для примирення, враховуючи конкретно встановлені обставини конфлікту і характер відносин між сторонами. Збереження такого шлюбу не відповідає дійсним інтересам дітей, враховуючи, що найвищими інтересами дитини є проживання в сім`ї, де створені умови спокою, миру і гармонії, і не в інтересах дітей перебувати у стані постійного конфлікту між батьками.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У силу ч. 1ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями ч. 3, 4ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною другою статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» згідно з частною другою статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлено протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини. Вказане обмеження стосується як чоловіка, так і дружини, включаючи випадки, коли дитина народилася мертвою або померла до досягнення нею одного року.
Встановивши зазначені обставини, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, а якщо воно було відкрито, - припиняє провадження у справі. Ухвали такого роду не є перепоною для повторного звернення до суду з тих самих підстав у зв`язку зі зміною обставин, згаданих у вказаній нормі.
Після скасування заочного рішення від 2705.2020 рок у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу ухвалою Броварського районного суду Київської області від 20 серпня 2020 року та призначення справи до розгляду на 26.08. 2020 року на 15-00 годину, відповідачкою ОСОБА_1 26.08. 2020 року було подано до суду першої інстанції довідку лікаря-гінеколога Голішко Юлії Євгенівни від 25.08.2020 року, згідно якої ОСОБА_1 встановлено діагноз: вагітність під питанням, рекомендовано обстеження УЗД.
В судовому засіданні 26.08.2020 року протокольною ухвалою суд відмовив у закриті провадження у справі з підстав, визначених ч.2 ст. 110 СК Країни, враховуючи дату подання вказаного клопотання поза стадією судового процесу про перегляд заочного рішення суду. Доведеність факту вагітності відповідачки належним чином не перевірив, відмовивши у задоволенні клопотання відповідачки про відкладенння розгляд справи зв`язку з її вагіністю.
До суду апеляційної інстанції представником відповідачки адвокатом Фумельовим І.О. надано довідку жіночої консультації Броварської багатопрофільної клінічної лікарні від 14.11.2020 року про те, що ОСОБА_1 , 1989 року народження знаходиться на обліку в жіночій консультації м. Бровари з приводу вагітності 12 тижнів.
З урахуванням встановлених обставин справи, наданих суду доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для розірвання шлюбу між сторонами, з огляду на таке.
Приписи частини другої статті 110 СК України виключають провадження у справі за умови вагітності дружини. Факт вагітності дружини є безумовною підставою, яка унеможливлює подальший розгляд справи.
Згідно вимог п.1ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на те, що факт вагітності відповідачки на день ухвалення рішення судом першої інстанції і на час розгляд справи у суді апеляційної інстанції є доведеним, ч.2 ст. 110 СК України визначає, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини , колегія суддів приходить до висновку про те, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до вимог ч.1 ст.377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2020 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Керуючись ст. 110 СК України,ст.ст. 255, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2020 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 22 січня 2021 року.
Головуючий: Судді:
