Справа № 361/1017/20
Провадження № 2/361/3187/20
26.08.2020
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26 серпня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Мельниченко Я.І., з участю перекладача Таланчук Г.П., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , розглянувши в судовому засіданні в місті Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
встановив:
Позивач у позовній заяві просить розірвати шлюб з відповідачкою, зареєстрований 24.07.2015р. у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 698, мотивуючи тим, що сімейні стосунки припинені, і він не бажає їх продовжувати, шлюб став суто формальним, подальше збереження шлюбу неможливе і суперечить інтересам сторін і принципу добровільності шлюбу. Причиною розпаду сім,ї вважає відчуження один від одного на підставі кардинальної різниці в поглядах на сімейне життя, суттєві розбіжності в характерах, відсутність поваги до нього та втрату довіри до дружини; всі намагання зберегти сім,ю не мали успіху.
Позов подано 12.02.2020р.
Дана справа є справою з іноземним елементом. Підсудність справи з іноземним елементом визначена цьому суду України, виходячи з наявності у позивача дозволу на приживання в Україні, наявність зареєстрованого місця проживання в місті Бровари, а також з того , що особистим правом сторін у даному випадку є право України, де укладався шлюб, і де було останнє спільне місце проживання сторін та їхніх дітей. Визначену підступність справи сторони не оспорили.
27.05.2020р. у справі було ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено.
Відповідачем 31.07.2020р. подано заяву про перегляд заочного рішення.
Відповідач посилалась на необізнаність з тим, що розглядається справа про розірвання шлюбу, на те, що у вказаний період стосунки з чоловіком, який виїхав за кордон, підтримувались через інтернет, піддала сумніву сам факт подання чоловіком даного позову, вважає, що сім,ю можна і треба зберегти , враховуючи наявність двох дітей.
Ухвалою від 20.08.2020р. заочне рішення скасовано, призначено його перегляд в судове засідання на 26.08.2020р.
В судовому засіданні був присутній позивач особисто, який і усно в судовому засіданні і подавши письмову заяву до суду, підтвердив подання ним позову до суду, підтримав позов про розірвання шлюбу і просив його задовольнити.
В судовому засіданні з приводу конкретних обставин справи позивач пояснив, що на протязі спільного проживання після укладення шлюбу дружина систематично йому казала неправду, давала певні обіцянки, а потім не дотримувалась слова, не здатна йти на компроміси, приховувала його особисті речі і позбавляла доступу до речей, перестала пускати в квартиру, перешкоджає у спілкуванні з дітьми, веде себе нечесно; через таку поведінку дружини він повністю втратив до неї довіру, і поведінку дружини розцінює як неповагу до нього. Підставами припинення стосунків вважає нечесність відповідачки, неповагу до нього, приниження його гідності, конфліктний характер, відсутність довіри. В сім,ї абсолютно відсутнє взаємне порозуміння, кардинально протилежні погляди на шлюб і на сім,ю. Через поведінку відповідачки, постійну створювану нею конфліктну ситуацію, напругу і обґрунтовану недовіру він не може проживати з відповідачкою в одній квартирі і не бажає продовжувати з нею сімейні та подружні стосунки. Пояснив, що проживали разом в купленій спільній квартирі до вересня 2019 року; після його виїзду закордон у справах і після повернення він виявив відсутність своїх особистих речей, місце знаходження яких відповідачка приховує і речі не повертає; відповідачка перестала впускати його в квартиру, в листопаді 2019року він вимушений був звертатись до майстра, щоб відчинити двері. З вересня 2019року припинено спільне проживання, сімейні, шлюбні стосунки, припинено ведення спільного господарства. Він намагався налагодити стосунки на протязі жовтня-листопада 2019року, але 15 листопада 2019року коли він намагався потрапити у квартиру за особистими речами, стався конфлікт, після чого вважає, що сімейні стосунки припинені остаточно, подальші стосунки з відповідачкою він підтримує лише з приводу дітей, надає кошти на їх утримання, намагається побачитись з ними, але відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми, не пускає в квартиру, утримує його особисті речі. Він використав всі можливі спроби для збереження сім,ї, але остання надія була втрачена, рішення про розірвання шлюбу для нього остаточне, примирення не можливе, оскільки конфлікт триває занадто довго, повністю втрачена довіра, яка вже не може бути відновлена. Наполягав на розірванні шлюбу.
Відповідачка відзиву на позов не подала, але в заяві про перегляд заочного рішення послалась на те, що не вважає сімейні стосунки припиненими остаточно, вважає можливим припинення і збереження сім,ї, в якій двоє малолітніх дітей.
В судовому засіданні відповідачка позов не визнала, послалась на те, що розлади в сім,ї вважає тимчасовими труднощами, які виникли у зв`язку з особливостями розвитку одної дитини. З приводу конкретних обставин суду пояснила, що проживали разом в спільній квартирі в місті Бровари, позивач часто виїжджав закордон на його батьківщину, але під час відсутності вони продовжували спілкуватись електронною поштою та через інтернет, тому вважає, що сімейні стосунки не припинились. Причиною розладів у сім,ї вважає неналежну увагу позивача до дітей і до неї. Визнає, що була знервованою, не заперечує, що не віддавала і приховувала особисті речі позивача, змінила місце їх зберігання, але свою поведінку пояснює бажанням довести, що речі не головне, і намагалась у такий спосіб привернути увагу позивача. Вважає, що в дійсності позивач не хоче розлучатись з нею, любить її, визнає свої помилки і хоче примиритись.
З свідоцтва про шлюб встановлено, що сторони уклали шлюб 24.07.2015р. у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 698.
Від шлюбу сторони мають двох спільних дітей: сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З показань сторін встановлено, що з вересня 2019 року сторони разом не проживають, остаточно стосунки припинені 15 листопада 2019 року після конфлікту.
Позивач в листопаді-грудні 2019р. вибув за кордон, повернувшись в Україну у січні 2020року сімейні стосунки не були відновлені, позивачем прийнято рішення про розлучення. Повернувшись в Україну в липні 2020 року- так само сторони не примирились і сімейних стосунків не поновили.
Відповідачка 17.07.2020р. подала до суду заяву про видачу обмежувального припису у вигляді заборони громадянину США ОСОБА_1 на протязі шести місяців перебувати в місці проживання її і дітей, наближатись на відстань ближчу 100 метрів до квартири (місця проживання її і дітей), наближатись на відстань ближчу 100 метрів до місця роботи заявника, а також у вигляді заборони особисто і через третіх осіб розшукувати її та дітей , якщо вона за власним бажанням буде перебувати у невідомому чоловікові місці, заборонити в будь-який спосіб спілкуватись з нею, вести листування, телефоні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто та через третіх осіб. В заяві відповідачка посилалась на факти, що мали місце 30.10.2019р. (чоловік передав документи дітей на зберігання іншій особі, зверталась до поліції); 04.11.2019р. (чоловік намагався силою і обманом проникнути в помешкання заявника і дітей, виламував двері); 15.11.2019р. (чоловік у сварці наніс їй легкі тілесні ушкодження у виді забоїв і гематом; зафіксовано медичним обстеженням); також послалась на те, що останнім часом чоловік застосовує до неї силу (відштовхує від дітей, вириває особисті речі з рук, закривав двері з ударами по рукам, кидає в неї предмети, слідкує за листуванням і телефонними розмовами, тощо).
При з,ясуванні у суді обставин конфліктів, сторони в цілому підтвердили, що у жовтні-листопаді 2019р. відносини були вкрай напруженими і конфліктними, зміст конфлікту: позивач вимагав повернути особисті речі, відповідачка їх переховувала; позивач намагався потрапити у квартиру, відповідачка не пускала; був конфлікт через документи дітей та спроби позивача бачитись з дітьми. Відповідачка фактично не заперечувала такого змісту конфліктів восени 2019року, пояснила, що не пускала позивача в квартиру, дійсно змінила місцезнаходження речей позивача, в процесі сварки позивач хапав її за руки, схильні до утворення синців. З приводу мотивів подання заяви про видачу обмежувального припису і подання заяви саме в липні 2020року, пояснила, що хотіла у такий спосіб привернути увагу чоловіка і не бажає з ним розлучатись, і що у разі примирення даний припис буде непотрібним.
Наряду з цим відповідачка просить надати строк для примирення. При з,ясуванні питання можливості і взагалі реальності такого примирення при наявності вимоги про видачу обмежувального припису, відповідачка пояснила, що вже вибачила позивача, впевнена, що позивач любить її, і сподівається, що позивач змінить своє ставлення до неї і дітей, передумає, тому примирення можливе. Суд таку процесуальну поведінку відповідачки сприймає принаймні як нещиру і не логічну, а її прохання надати строк для примирення розцінює як таке, що не відповідає її дійсним намірам.
Позивач категорично заперечував проти надання строку для примирення, вважає абсолютно неможливим поновлення сімейних стосунків і продовження існуючого стану постійного стресу у відносинах з відповідачкою, послався на абсолютну втрату довіри до відповідачки через її поведінку і ставлення до нього.
Протягом часу після припинення стосунків в листопаді 2019 року, а також під час розгляду даної справи і зокрема в стадії перегляду заочного рішення відповідачка не вчинила жодних дій, які б дійсно вказували на її щире бажання зберегти сім,ю і примиритись, навпаки своїми свідомими діями відповідачка лише наявний конфлікт поглибила, і розвиток стосунків сторін на даний час безумовно вказує на незворотній розрив і відчуження.
При встановлених у судовому засіданні обставинах суд дійшов висновку, що дійсно сім,я сторін розпалась, сімейні і шлюбні стосунки припинені остаточно; примирення між сторонами не можливе в силу глибини розриву, втрати почуттів, взаєморозуміння, довіри і поваги - тобто через втрату основних цінностей, необхідних для створення шлюбу та сім,ї. Подальше збереження шлюбу не доцільне, і є таким, що суперечить інтересам сторін. Сам факт наявності у сторін двох малолітніх дітей не є причиною для відмови у позові про розірвання шлюбу чи підставою для надання строку для примирення, враховуючи конкретно встановлені обставини конфлікту і характер відносин між сторонами. Збереження такого шлюбу не відповідає дійсним інтересам дітей, враховуючи, що найвищими інтересами дитини є проживання в сім,ї, де створені умови спокою, миру і гармонії, і не в інтересах дітей перебувати у стані постійного конфлікту між батьками.
Ніяких аргументів, які б могли змінити висновки суду, відповідачка не навела і не довела існування таких обставин, які б перешкодили розірванню шлюбу. У цьому сенсі суд погоджується з позивачем, що всі можливості примирення і збереження сім,ї вичерпані, і його рішення про розірвання шлюбу є свідомим, виваженим, воно не є поспішним, не є необґрунтованим, і подальше збереження шлюбу, крім іншого, суперечило б самому принципу добровільності шлюбу.
Згідно із частиною другою статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ст. 114, ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Керуючись ст.110-112 СК України, ст.ст. 12,13, 81, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 24.07.2015р. у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 698.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене в день складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде ним подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу.
Відповідно п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними, і такими, що зумовлені обмеженнями впровадженими у зв?язку з карантином.
Повне рішення виготовлене 31.08.2020р.
Суддя Т.В. Селезньова
