Ухвала
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 361/1017/20
провадження № 61-2910св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Голубничий Олег Ігорович, на постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
04 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
На обґрунтування позову посилався на те, що сімейні відносини з відповідачкою припинені і він не бажає їх продовжувати, шлюб став формальним, подальше його збереження неможливе, суперечить інтересам сторін та принципу добровільності шлюбу. Причиною розпаду сім`ї вважав відчуження сторін одне від одного на підставі розбіжностей у поглядах на сімейне життя, у їх характерах, відсутності поваги відповідачки до нього та втрати ним довіри до дружини. Всі намагання зберегти сім`ю не мали успіху.
Позивач просив розірвати шлюб з відповідачкою, зареєстрований 24 липня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 698.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2020 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 24 липня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 698.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2020 року скасовано, провадження у справі закрито.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачка надала довідку з жіночої консультації Броварської багатопрофільної клінічної лікарні від 14 листопада 2020 року, згідно з якою ОСОБА_2 знаходиться на обліку в жіночій консультації м. Бровари з приводу вагітності - 12 тижнів, а отже, приписи частини другої статті 110 Сімейного кодексу України (далі - СК України) виключають провадження у справі за умови вагітності дружини. Факт вагітності дружини є безумовною підставою, яка унеможливлює подальший розгляд справи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У лютому 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Голубничий О. І., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачка не була вагітною на момент пред`явлення позивачем позову про розірвання шлюбу, а тому позивач не порушив вимоги частини другої статті 110 СК України. Отже, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму матеріального права, а також порушив норми процесуального права, оскільки за положеннями СК України та Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави для закриття провадження у справі відсутні.
Апеляційний суд послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17 (провадження № 61-32372св18), однак від такого висновку необхідно відступити. Сторони не проживають разом із вересня 2019 року, остаточно відносини припинені 15 листопада 2019 року, проте відповідачка завагітніла у серпні 2020 року, тобто через одинадцять місяців після припинення спільного проживання, що виключає ймовірність її вагітності від позивача.
Судові рішення оскаржуються з підстав неправильного застосування статті 110 СК України, необхідності відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17 (провадження № 61-32372св18).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Голубничий О. І.
Верховний Суд врахував доводи касаційної скарги про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, - застосування частини другої статті 110 СК України.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 24 липня 2015 року сторони зареєстрували шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві складено актовий запис № 698.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками двох дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки лікаря-гінеколога Голішко Ю. Є. від 25 серпня 2020 року ОСОБА_2 встановлено діагноз: вагітність під питанням, рекомендовано зробити ультразвукове дослідження (а. с. 87).
Згідно із довідкою з жіночої консультації Броварської багатопрофільної клінічної лікарні від 14 листопада 2020 року ОСОБА_2 перебуває на 12 тижні вагітності (а. с. 176).
Суд апеляційної інстанції вважав встановленим, що на час ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі та апеляційного перегляду цього рішення відповідачка перебувала у стані вагітності.
Указаного заявник у касаційній скарзі не спростовує.
Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, встановивши, що факт вагітності відповідачки на день ухвалення рішення судом першої інстанції і на час розгляд справи у суді апеляційної інстанції є доведеним, а частина друга статті 110 СК України визначає, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, дійшов висновку про те, що зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і провадження у справі підлягає закриттю.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17 (провадження № 61-32372св18).
Зокрема, у зазначеній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, що приписи частини другої статті 110 СК України виключають провадження у справі за умови вагітності дружини. Факт вагітності дружини є безумовною підставою, яка унеможливлює подальший розгляд справи, незалежно від того, коли настала вагітність дружини: до чи після пред`явлення позову.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з таким висновком, оскільки він ґрунтується на неправильному тлумаченні та застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав («Beles and others v. the Czech Republic» (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49). Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його «цивільних прав та обов`язків». Таким чином, у статті 6 представлено «право на суд», разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле («Golder v. the United Kingdom» (Голдер проти Сполученого Королівства), § 36). «Право на суд» та право на доступ не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав («Philis v. Greece» (Філіс проти Греції), § 59; «De Geouffre de la Pradelle v. France» (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і «Stanev v. Bulgaria» (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).
Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» («Bellet v. France» (Белле проти Франції), § 38).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Rada Cavanilles v. Spain» (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії), § 49; «Miragall Escolano and others v. Spain» (Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії), § 38; «Societe anonyme Sotiris and Nikos Koutras ATTEE v. Greece» (Societe anonyme Sotiris and Nikos Koutras ATTEE проти Греції), § 20; «Beles and others v. the Czech Republic» (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 50; «RTBF v. Belgium» (RTBF проти Бельгії), §§ 71, 72, 74).
З урахуванням наведеного та з огляду на доводи касаційної скарги у цій справі колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17 (провадження № 61-32372св18),з огляду на таке.
У зазначеній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17 (провадження № 61-32372св18) зробив висновок про те, що приписи частини другої статті 110 СК України виключають провадження у справі за умови вагітності дружини. Факт вагітності дружини є безумовною підставою, яка унеможливлює подальший розгляд справи, незалежно від того, коли настала вагітність дружини: до чи після пред`явлення позову.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не може погодитись з таким висновком, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні та застосуванні частини другою статті 110 СК України, не враховують положень ЦПК України щодо підстав та випадків закриття провадження у справі.
Так, відповідно до частини другої статті 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Тобто законодавець визначив, що перешкодою для звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу є вагітність дружини або наявність у неї дитини, якій не виповнилося одного року, саме на день пред`явлення позову.
Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/8546/17 (провадження № 61-32372св18) здійснив інше розширювальне тлумачення частини другої статті 110 СК України, помилково поширивши дію указаної норми й на інші випадки, зокрема й на той випадок, коли вагітність дружини настала після пред`явлення до неї позову.
Таке тлумачення є помилковим, оскільки обмежує права позивачів у справах про розірвання шлюбу на доступ до суду, не враховує законодавче регулювання підстав та випадків закриття провадження у справі, які є вичерпними.
Положення частини другої статті 110 СК України спрямовані лише на унеможливлення пред`явлення позову про розірвання шлюбу до дружини, яка перебуває у стані вагітності, та протягом одного року після народження дитини, що водночас надає право суду закрити провадження у справі, якщо згадана вимога на час пред`явлення позову не була додержана.
Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу; 7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Отже, положення частини першої статті 255 ЦПК України не передбачають закриття провадження у випадку, якщо у справах про розірвання шлюбу вагітність дружини настала після пред`явлення до суду позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Зазначене свідчить про різний підхід суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці розгляду справ Верховним Судом.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Європейський суд з прав людини виходить з того, що якщо доступ до суду обмежений законом чи практикою суду, суд досліджує чи впливає таке обмеження на сутність права, а саме, чи переслідує обмеження законну мету і чи забезпечується при цьому належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою: «Ashingdane v. the United Kingdom» (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства), § 57. Стаття 6 § 1 не порушується, якщо обмеження відповідає принципам, заснованим Судом.
У зв`язку з наведеним Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне передати зазначену справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись частиною п`ятою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 361/1017/20 (провадження № 61-2910св21) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Голубничий Олег Ігорович, на постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко
