УХВАЛА
20 січня 2021 року
Київ
справа №320/3942/19
адміністративне провадження №Зі/9901/8/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мороз Л.Л., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Єзерова А.А., Кравчука В.М. та Стародуба О.П. від участі в розгляді справи №320/3942/19 за його позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "БМУ-53", Бориспільська міська рада, про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення реагування на повідомлення (зокрема, від 27.06.2019) про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (а саме: недостатній відстані між 10-ти поверховим багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_1 ), що виявилася, зокрема, у непроведенні позапланової перевірки та не видачі припису про його усунення;
- визнати протиправною видачу відповідачем сертифіката серії ІV №163192180733 про готовність до експлуатації об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 ;
- зобов`язати відповідача протягом п`яти робочих днів з дня набрання чинності рішенням суду скасувати сертифікат серії ІV №163192180733 про готовність до експлуатації об`єкта нерухомого майна, провести позапланову перевірку даного об`єкта, за результатами якої видати обов`язковий до виконання припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, а також припис про зупинку виконання будівельних робіт до усунення даного порушення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ДАБІ України щодо належного реагування на заяву ОСОБА_1 від 27.06.2019, зареєстровану ДАБІ України за № 2904-КО-19 від 27.06.2019, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 позивач оскаржив її в касаційному порядку.
До касаційної скарги ОСОБА_1 долучив клопотання про звільнення його від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що дохід, який він отримує від приватної викладацької практики, є значно меншим, ніж прожитковий мінімум. Тому, з огляду на свій скрутний майновий стан, просив звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
На підтвердження своєї неспроможності сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, позивач надав Довідку за формою ОК-5, сформовану засобами автоматизованих систем Пенсійного фонду України, яка містить відомості про застраховану особу, отримані з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно якої з вересня 2010 року скаржник ніде офіційно не працює та не має відповідних доходів.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.10.2020 касаційну скаргу залишено без руху у зв`язку з несплатою позивачем судового збору. При цьому касаційний суд зазначив, що скаржник не надав належних доказів на підтвердження своєї неспроможності.
19.10.2020 на виконання вимог зазначеної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій позивач повторно заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, вимоги якого мотивує тим, що він немає жодних доходів. Єдиною особою, яка проживає з ним є ОСОБА_2 , який є пенсіонером і не має жодних доходів, крім пенсії. На підтвердження цих обставин скаржник надав: довідки з АБ «КБ «Приватбанк» про стан рахунків за період з 01.01.2019 по 30.06.2020, довідки про місце проживання осіб за адресою: АДРЕСА_1 , довідку про склад сім`ї, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2019 по 2 квартал 2020, довідку про доходи ОСОБА_2 за серпень 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.12.2020 позивачу продовжено строк на усунення недоліків скарги з огляду на те, що ним не було надано доказів, які б підтверджували розмір доходів за весь 2019 календарний рік.
04.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про відвід, в якій просить відвести суддів Єзерова А.А., Кравчука В.М. та Стародуба О.П. від участі в розгляді справи №320/3942/19.
Вимоги заяви про відвід обґрунтовував тим, що ним було виконано вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху, але суд не звільнив скаржника від сплати судового збору через скрутний фінансовий стан та помилково вказав про те, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком. Також скаржник зазначає про безпідставне затягування розгляду клопотання про звільнення його від сплати судового збору, що на думку скаржника, свідчить про наявність впливу на суддів та, у зв`язку з цим, свідчить про неможливість об`єктивного та неупоредженого розгляду скарги цим складом суду.
За результатами розгляду вказаної заяви про відвід, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 19.01.2021 визнала відвід необґрунтованим, передала заяву позивача про відвід суддів для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
За результатами автоматизованого розподілу заяви позивача про відвід суддів 19.01.2021 передано на розгляд судді Мороз Л.Л.
Перевіривши заяву, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення відводу з огляду на таке.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».
Крім того, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява N 4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява N 21722/11).
При цьому, позивачем не наведено, а судом не встановлено обставин, які б безпосередньо свідчили про пряму чи опосередковану заінтересованість суддів Верховного Суду щодо заявника.
Разом з цим, під час розгляду заяви встановлено, що фактично позивач незгоден із прийнятими процесуальними рішеннями колегії суддів в частині вирішення клопотань про звільнення від сплати судового збору.
У зв`язку з цим слід зазначити, що згідно з частиною четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, з огляду на наведені положення статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, у задоволенні заяви про відвід суддів слід відмовити.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Єзерова А.А., Кравчука В.М. та Стародуба О.П. від участі в розгляді справи №320/3942/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
Л.Л. Мороз,
Суддя Верховного Суду
