УХВАЛА
19 січня 2021 року
м.Київ
справа №320/3942/19
провадження №К/9901/23094/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М. та Стародуба О.П. від участі в розгляді справи № 320/3942/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «БМУ-53», Бориспільська міська рада, про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
у с т а н о в и в:
ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 320/3942/19.
Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2020 касаційну скаргу залишена без руху з тих мотивів, що заявник не надав суду оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 1 536,80 грн або обставин і відповідних доказів щодо майнового стану скаржника чи інших передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір» підстав для звільнення його від сплати судового збору.
19.10.2020 на виконання вимог означеної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 ОСОБА_1 продовжено строк на усунення недоліків.
04.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про відвід, в якій просить відвести суддів Єзерова А.А., Кравчука В.М. та Стародуба О.П. від участі в розгляді справи № 320/3942/19.
На обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 покликається на те, що позивачем було виконано вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху, але суд не звільнив скаржника від сплати судового збору через скрутний фінансовий стан та помилково зазначив про те, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком. Також скаржник зазначає про безпідставне затягування розгляду клопотання про звільнення його від сплати судового збору.
Дослідивши аргументи, викладені у заяві про відвід суддів, колегія суддів дійшла висновку про те, що немає підстав для задоволення цієї заяви з огляду на таке.
Частини 1-3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) передбачають, що за наявності підстав, зазначених у ст. ст. 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частина 1 ст. 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено ст. 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст. 31 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу, а саме неприпустимою є повторна участь судді в розгляді адміністративної справи.
Отже, з огляду на нормативний зміст п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у п. п. 1, 2, 3, 5 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.
Як на підставу про відвід суддів позивач покликається на юридичні приписи ст. 36 КАС України, нормативна конструкція яких, з-поміж іншого, містить узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
У цьому світлі Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості колегія суддів вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.
- «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надані докази іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розгляді конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді недостатньо об`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П. у цій справі, Верховний Cуд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 КАС України).
Наведені заявником аргументи стосовно постановлення ухвали суду про продовження строку на усунення касаційної скарги є незгодою позивача процесуальним рішенням судді на підставі ст. 121 КАС України, що у значенні вказаних вище імперативних приписів ч. 4 ст. 36 КАС України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
Посилання заявника на затягування розгляду клопотання спростовуються тим, що перевірка виконання скаржником вимог процесуального закону щодо форми та змісту процесуального документа є важливим та обов`язковим етапом розгляду касаційної скарги, на якому суд з`ясовує можливість переходу до наступної процесуальної стадії - розгляду відповідної скарги по суті.
Отже, аргументи, якими позивач мотивує заяву про відвід не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.
Інших підстав, визначених ст. 36 чи ст. 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість суддів або їх необ`єктивність під час розгляду справи позивач у своїй заяві не вказав, а Верховний Суд під час розгляду відповідної заяви таких підстав також не встановив.
За таких обставин заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П. слід визнати необґрунтованою.
За правилом ч. 4 ст. 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись положеннями ст.ст. 36, 39, 40, 236 КАС України, Верховний Суд
у х в а л и в:
1. Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.
2. Передати заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П. до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду питання про відвід.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
