ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 918/572/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,
та представника позивача: Янчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 (судді Дужич С.П., Саврій В.А., Демидюк О.О.)
та рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.2019 (суддя Бережнюк В.В.) у справі № 918/572/19
за позовом Релігійної громади християнської церкви "Посольство боже" - незалежної в м. Рівне
до: 1) Фонду державного майна України; 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Національна академія статистики, обліку та аудиту; 2) Державна служба статистики України,
про зобов`язання включити будівлю до переліку об`єктів малої приватизації та скасування відмови, оформленої листом,
ВСТАНОВИВ:
Релігійна громада християнської церкви "Посольство боже" - незалежної в м. Рівне звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ФДМ України, в якій, з урахуванням подальшого уточнення, просила
- зобов`язати ФДМ України включити адміністративну будівлю (в т.ч. огорожу, замощення території (благоустрій)), площею 495,9 м2, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Полуботка, 13, до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації шляхом викупу та затвердити цей перелік;
- скасувати відмову РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, яка оформлена листом №11-002-0416 від 16.08.2019 та прийняти рішення щодо приватизації шляхом викупу адміністративної будівлі (в т.ч. огорожі, замощення території (благоустрій)), площею 495,9 м2, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Полуботка, 13, орендарем за Договором оренди державного майна №1556-2017 від 15.12.2017 - Релігійною громадою християнської церкви "Посольство боже" - незалежної в м. Рівне.
Під час розгляду даної справи, судами встановлено, що 15.12.2017 між РВ ФДМ України по Рівненській області (орендодавецем) та Релігійною громадою Християнської церкви "Посольство Боже" - Незалежної в м. Рівне (орендарем) укладено Договір оренди державного майна №1556-2017 від 15.12.2017, на умовах якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - адміністративну будівлю (в т.ч. огорожу, замощення території (благоустрій)), площею 495,9 м2, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Полуботка, 13 та перебуває на балансі Національної академії статистики, обліку та аудиту, як балансоутримувача, (далі - НАСОА).
Відповідно до пункту 1.2. Договору оренди майно передано в оренду з метою проведення релігійних обрядів та церемоній Релігійної громади християнської церкви "Посольство боже" - незалежної м. Рівне.
Сторони неодноразово змінювали умови укладеного договору, зокрема, Договором від 30.05.2019 внесено зміни до Договору оренди державного майна, пунктом 10.7. Договору оренди погоджено, що поліпшення майна, зроблені орендарем, як за згодою, так і без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для Майна, є власністю держави та їх вартість компенсації не підлягає, крім випадків приватизації Майна у відповідності до чинного законодавства України". Розділ 6 Договору оренди, що стосується прав орендаря, доповнено пунктом 6.5, згідно з яким останній має право приватизувати орендоване майно згідно з чинним законодавством.
Судами з`ясовано, що орендар звертався до орендодавця з листами від 21.02 та 24.05.2018 №12/01 та №20/01, у яких просив надати дозвіл на проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна - спірної адміністративної будівлі, до яких долучив документи, передбачені пунктом 3 Наказу ФДМУ №1523 від 03.10.2006, для отримання дозволу на проведення невід`ємних поліпшень зазначеного приміщення.
Згідно з листами №496 і №11-04-02178 від 23.05 та 04.06. 2018 орендарю надано дозвіл на проведення невід`ємних поліпшень спірної адміністративної будівлі від її балансоутримувача - НАСОА, а також РВ ФДМ України по Рівненській області. Відповідні поліпшення були здійснені орендарем, про що повідомлено орендодавця листом від 28.11.2018 №21/01.
Надалі орендар звернувся до орендодавця із заявою від 03.12.2018 №22/01, в якій просив надати дозвіл на приватизацію орендованого державного нерухомого майна шляхом викупу у зв`язку із здійсненням невід`ємних поліпшень майна в розмірі 25,80% від ринкової вартості, посилаючись при цьому на статтю 18 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна". Також орендарем подано заяву від 03.12.2018 про включення цього об`єкта до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.
За наслідком тривалого листування між ФДМ України, РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях, Національною академією статистики, обліку та аудиту та Державною службою статистики щодо порушеного орендарем питання, 12.07.2019 листом №3212-05/28910-07 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило орендаря про те, що на даний час існують законодавчі обмеження щодо приватизації майна закладів освіти; РВ ФДМ України по Рівненській області листом №11-002-0416 від 16.08.2019 повідомило орендаря, що спірна адміністративна будівля не буде включена до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, оскільки існують обмеження відповідно до статті 80 Закону України "Про освіту".
У зв`язку з відмовою у прийнятті рішення щодо приватизації спірної будівлі орендар звернувся до Господарського суду Рівненської області з даним позовом.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.12.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020, позов задоволено частково; зобов`язано ФДМ України включити адміністративну будівлю (в т.ч. огорожу, замощення території (благоустрій)), площею 495,9 м2, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Полуботка, 13, до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації шляхом викупу; Фонд державного майна України та Регіональному відділенню ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях прийняти рішення щодо приватизації шляхом викупу адміністративної будівлі; в іншій частині вимог у позові відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями обох інстанцій Фонд державного майна України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в позові.
За доводами скаржника, судами неправильно застосовано частину 4 статті 80 Закону України "Про освіту" та не враховано, що ліквідація Рівненського економічного коледжу НАСОА не позбавляє будівлю статусу майна закладу освіти. Однак, як стверджує скаржник, практика Верховного Суду щодо застосування вказаної норми у подібних правовідносинах відсутня, тому в цій частині обґрунтовує підстави касаційного оскарження пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Також скаржник стверджує, що спір у даній справі за участю Фонду державного майна України всупереч приписам частини 5 статті 30 ГПК України розглянуто Господарським судом Рівненської області, тоді як мав бути вирішений Господарським судом міста Києва. За доводами скаржника, вказані висновки суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах у справі №826/11186/18 та у справі № 914/240/18, тому наявні підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Позивач у своєму відзиві заперечує проти вимог касаційної скарги, оскільки вважає її необґрунтованою, стверджує, що оскаржені судові рішення прийняті у відповідності до норм матеріального і процесуального права, оскільки релігійною громадою було виконано в повному обсязі вимоги Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" щодо подання заяви про включення об`єкта державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, які підлягають приватизації, з необхідними документами до уповноваженого державного органу приватизації, натомість, у матеріалах справи відсутнє рішення щодо вмотивованої відмови або надання згоди цього органу.
Переглянувши оскаржені судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів скаржника щодо порушення судами правил територіальної підсудності, а відтак, про наявність безумовної підстави для скасування оскаржених судових рішень, передбаченої пунктом 6 частини 1 статті 310 ГПК України.
Так, як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 914/240/18, на яку посилається скаржник, за загальними правилами територіальної підсудності, встановленими частиною 1 статті 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Приписи статті 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.
Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатись за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.
Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
Водночас згідно з частиною 5 статті 30 ГПК України (в редакції, чинній на час подачі позову та прийняття рішення господарським судом першої інстанції) спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Таким чином, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині 5 статті 30 ГПК України, то розгляд такої справи у будь-якому разі відноситься до компетенції виключно Господарського суду міста Києва та будь-який інший суд неуповноважений здійснювати розгляд відповідної справи.
З урахуванням наведеного, у випадку виникнення конкуренції норм частини 3 статті 30 ГПК України та частини 5 статті 30 ГПК України під час визначення підсудності спору з приводу нерухомого майна, відповідачем у якому є орган, зазначений у частині 5 статті 30 ГПК України, судам слід керуватись частиною 5 статті 30 ГПК України.
Отже, Господарський суд міста Києва є єдиним судом до виключної підсудності якого віднесено справи, відповідачем у яких є, зокрема, центральний орган виконавчої влади.
Зі змісту статті 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" вбачається, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади.
Враховуючи, що у даній справі Фонд державного майна України є одним з відповідачів, до яких заявлено позовні вимоги у даній справі, Господарський суд Рівненської області розглянув справу з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Суд апеляційної інстанції допущене місцевим судом порушення не усунув, не врахував висновки Верховного Суду, зроблені щодо аналогічних правовідносин, у зв`язку з чим рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.
Зважаючи на те, що розгляд даної справи відбувся з порушенням правил виключної підсудності, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, справа - передачі на розгляд до Господарського суду міста Києва, а касаційна скарга - частковому задоволенню.
Керуючись статтями 301, 308, 310, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити частково.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 та рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.2019 у справі №918/572/19 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Волковицька Н.О. Случ О.В.
