?
УХВАЛА
01 липня 2020 року
м. Київ
справа № 918/572/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.
перевіривши матеріали касаційної скарги Фонду державного майна України
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020
та рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.2019
у справі № 918/572/19
за позовом Релігійної громади християнської церкви "Посольство боже" - незалежної в м. Рівне
до:
1) Фонду державного майна України;
2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
1) Національна академія статистики, обліку та аудиту;
2) Державна служба статистики,
про зобов`язання включити будівлю до переліку об`єктів малої приватизації та скасування відмови, оформленої листом,
В С Т А Н О В И В:
Фонд державного майна України 12.06.2020 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 та рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.2019 у справі № 918/572/19.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.06.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий, Случ О.В., Волковицька Н.О.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 08.02.2020) (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
У касаційній скарзі заявник просить суд відкрити касаційне провадження з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) (п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз. 1 п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України).
В цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
Положення ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020) покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень ст. 290 ГПК України, зобов`язує останнього, а не Суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми. При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які не були враховані судами попередніх інстанцій, і які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що скаржником при поданні касаційної скарги у справі № 918/572/19 не дотримано вимог абз. 2 п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки саме лише посилання на норму п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України без належного обґрунтування (зазначення норми права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дата прийняття відповідного судового рішення та номер справи, наведення самого висновку і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці) не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Таким чином, оскільки в касаційній скарзі не наведено обґрунтування передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підстав касаційного оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 та рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.2019 у справі № 918/572/19 Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).
Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 у розмірі 1 921 грн.
Приписами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.2019, залишеного без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 у справі № 918/572/19 (тексти розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень), позов Релігійної громади християнської церкви "Посольство боже" - незалежної в м. Рівне задоволено частково, зобов`язано Фонд державного майна України включити адміністративну будівлю (в т. ч. огорожу, замощення території (благоустрій)), площею 495, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Полуботка, 13, до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації шляхом викупу, зобов`язано Фонд державного майна України та Регіональне відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях прийняти рішення щодо приватизації шляхом викупу адміністративної будівлі (в т.ч. огорожі, замощення території (благоустрій)), площею 495,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Полуботка, 13, орендарем за договором оренди державного майна від 15.12.2017 №1556-2017 - Релігійною громадою християнської церкви "Посольство боже" - незалежної в м. Рівне. В іншій частині вимог у позові відмовлено.
Фонд державного майна України у касаційній скарзі просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 та рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.2019 у справі № 918/572/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, отже належною до сплати сумою судового збору за подання касаційної скарги у даному випадку є 7 684 грн. (1 921 грн. x 2 x 200%).
Проте скаржником до матеріалів касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору, що підтверджується актом Управління забезпечення автоматизованого документообігу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 № 29.1-11/159.
Частиною 2 ст. 292 ГПК України встановлено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату 7 684 грн. за наведеними нижче реквізитами.
- Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102,
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"
Крім того, положеннями ст. 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Водночас скаржником до матеріалів касаційної скарги не додано доказів надсилання копії касаційної скарги та доданих до неї документів третій особі - Державній службі статистики.
Таким чином, касаційна скарга Фонду державного майна України підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) обґрунтувати передбачену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставу подання цієї скарги; 2) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 7 684 грн. 3) надати докази надсилання копії касаційної скарги та доданих до неї документів третій особі - Державній службі статистики.
Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, то воно буде розглянуте у випадку усунення вказаних вище недоліків.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Суд,-
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 та рішення Господарського суду Рівненської області від 05.12.2019 у справі № 918/572/19 залишити без руху.
2. Надати Фонду державного майна України строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) обґрунтувати передбачену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставу подання цієї скарги; 2) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 7 684 грн. 3) надати докази надсилання копії касаційної скарги та доданих до неї документів третій особі - Державній службі статистики.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Могил С.К.
