ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.12.2020Справа № 910/7035/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердянськбудтрест»
до 1) Міністерства енергетики України,
2) Приазовського Національного природного парку
3) Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України
про стягнення 44 434 087, 86 грн.
Представники:
від позивача: Озюменко Є.Ю., Литвин В.В.;
від відповідача-1: Ткаченко О.Ю.;
від відповідача-2: Воловик Д.І.;
від відповідача-3: Забур`янов В.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бердянськбудтрест» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики та захисту довкілля України (далі - відповідач-1) та Приазовського Національного природного парку (далі - відповідач-2) про стягнення субсидіарно на користь позивача 38 869 843, 00 грн -основного боргу, 2 843 355, 64 грн - пені, 2 720 889, 00 грн - штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-2 своїх зобов`язань за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 46 від 09.11.2018, проте, враховуючи що Приазовський Національний природний парк віднесений до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля України, яке є розпорядником коштів та відповідальним за проведення розрахунків за вказаним договором, на думку позивача, наявні підстави для субсидіарної відповідальності відповідачів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердянськбудтрест» залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Бердянськбудтрест» строк для усунення недоліків позовної заяви.
01.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердянськбудтрест» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, яка за своїм змістом також є заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивачем наведено обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум, в результаті чого позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 44 434 087, 86 грн., з яких 38 869 843, 20 грн -основного боргу, 2 843 355, 64 грн - пені, 2 720 889, 02 грн - штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.07.2020.
Крім того, суд визнав подану заяву про усунення недоліків, яка за своїм змістом також є заявою про збільшення розміру позовних вимог такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим прийняв її до розгляду.
За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 44 434 087, 86 грн., з яких 38 869 843, 20 грн - основного боргу, 2 843 355, 64 грн - пені, 2 720 889, 02 грн - штрафу.
22.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Міністерство енергетики та захисту довкілля України не є стороною договору про закупівлю робіт за державні кошти № 46 від 09.11.2018 та не брало на себе жодних зобов`язань щодо належного виконання Приазовським Національним природним парком своїх зобов`язань за договором, при цьому відповідач-1 зазначає, що договором № 46 від 09.11.2018 не встановлено субсидіарну відповідальність розпорядника коштів за зобов`язаннями Приазовського Національного природного парку.
07.07.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Приазовський Національний природний парк є бюджетною, неприбутковою організацією та не має власних коштів на оплату виконаних робіт за бюджетною програмою 2401270 «Здійснення природоохоронних заходів», а є розпорядником коштів нижчого рівня, які надходять від головного розпорядника коштів, у зв`язку з чим просить суд виключити Приазовський Національний природний парк зі списку відповідачів у даній справі.
16.07.2020 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзиви, в якій зазначає, що оскільки Міненерго є головним розпорядником бюджетних коштів та отримувачем бюджетних призначень за бюджетною програмою 2401270 «Здійснення природоохоронних заходів», відповідно здійснює їх розподіл між розпорядниками коштів нижчого рівня, то саме воно є належним субсидіарним відповідачем за спірними грошовими зобов`язаннями.
23.07.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у Державної казначейської служби України інформацію щодо фінансування бюджетної програми «Здійснення природоохоронних заходів» на протязі 2019 року.
Також, 23.07.2020 позивач подав клопотання про залучення третьої особи, в якому просить суд залучити до участі у справі Державну казначейську службу України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.
У судовому засіданні 23.07.2020, розглянувши подане позивачем клопотання про залучення третьої особи, суд відмовив у його задоволенні, оскільки не вбачає з поданого клопотання, яким саме чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Державної казначейської служби України.
Також, у судовому засіданні 23.07.2020 оголошено перерву до 27.08.2020.
14.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-1 подав заперечення на відповідь на відзиви, в яких повторно зазначає, що Міністерство енергетики та захисту довкілля України не є стороною договору про закупівлю робіт за державні кошти № 46 від 09.11.2018 та не може бути відповідачем у даній справі.
19.08.2020 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд залучити Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України у якості співвідповідача та стягнути з відповідача-1, відповідача-2 та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України субсидіарно на користь позивача 38 869 843, 00 грн - основного боргу, 2 843 355, 64 грн - пені, 2 720 889, 00 грн - штрафу.
19.08.2020 позивач подав до суду доповнення до клопотання про залучення співвідповідача, в якому зазначає, що на даний момент не визначено, якє із Міністерств - Міненерго чи Міндовкілля отримає бюджетні асигнування для погашення кредиторської заборгованості попередніх періодів Міністерства енергетики та захисту довкілля України за бюджетними зобов`язаннями щодо виконання бюджетної програми за 2019 рік та в межах якої програми це буде передбачено.
У судовому засіданні 27.08.2020, враховуючи отримання позивачем відповіді від Державної казначейської служби України на адвокатський запит, представник позивача не підтримав раніше подане клопотання про витребування доказів.
Також, як вбачається з матеріалів справи, постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 425 Міністерство енергетики та захисту довкілля України перейменовано на Міністерство енергетики України.
Крім того, судом встановлено, що відповідачем-1 проведено державну реєстрацію змін найменування юридичної особи, а саме відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у розділі «Повне найменування юридичної особи» зазначено Міністерство енергетики України, код ЄДРПОУ - 37552996.
Враховуючи наведене, судом змінено найменування відповідача-1 з Міністерства енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України.
Крім того, у судовому засіданні 27.08.2020 оголошено перерву до 03.09.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердянськбудтрест» про залучення відповідача - задоволено. Залучено до участі у справі № 910/7035/20 співвідповідачем - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (відповідач-3). Зокрема, підготовче засідання відкладено на 08.10.2020.
01.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Міністерства енергетики України надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому у зв`язку з тим, що головним розпорядником за бюджетною програмою «Здійснення природоохоронних заходів, зокрема з покращення стану довкілля» є Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, відтак, на думку, відповідача-1, відсутній предмет спору в частині вимог про стягнення субсидіарно з Міненерго на користь позивача 44 434 087, 86 грн, а тому відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині вимог, що стосується Міненерго.
01.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-3 зазначає, що Міндовкілля не стороною про закупівлю робіт за державні кошти № 46 від 09.11.2018 та, відповідно, ним не порушені права позивача, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 08.10.2020, розглянувши клопотання Міністерства енергетики України про закриття провадження у справі, суд зазначив що зміна головного розпорядника за бюджетною програмою 2401270 «Здійснення природоохоронних заходів, зокрема з покращення стану довкілля» з Міністерства енергетики України на Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України не свідчить про припинення існування предмету спору щодо стягнення грошових коштів у розмірі 44 434 087, 86 грн., відповідно не є підставою для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.
При цьому, суд зазначив, що наявність або відсутність підстав для субсидіарного стягнення з відповідачів вказаних грошових коштів буде вирішено судом під час ухвалення рішення.
Також, у судовому засіданні 08.10.2020 оголошено перерву до 05.11.2020.
У дане судове засідання представник позивача не з`явився, 05.11.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні у Подільському районному суду м. Києва.
Проте, суд зазначає, що вказане клопотання підписано представником ТОВ «МІРОІЛ» адвокатом Литвин В.В., в той час як позивачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Бердянськбудтрест», відповідно суд не приймає до розгляду вказане клопотання.
04.11.2020 до суду надійшла заява від Приазовського Національного природного парку (надіслана на електронну пошту суду), в якій відповідач-2 просить провести судове засідання призначене на 04.11.2020 без участі представники відповідача-2.
Проте, суд зазначає, що у судовому засіданні 08.10.2020, в якому був присутній представник Приазовського Національного природного парку було оголошено перерву до 05.11.2020, тобто розгляд даної справи був призначений саме на вказану дату, а не на 04.11.2020 як помилково зазначає відповідач-2 у своїй заяві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/7035/20 призначено на 03.12.2020.
01.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-3 подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 310/5359/20.
02.12.2020 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, в яких зокрема зазначає, що зупинення провадження у справі на стадії розгляду справи по суті можливо лише з підстав встановлених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 227 та п.1 ч.1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, проте клопотання відповідача-3 обґрунтоване виникненням обставин, визначених п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, тобто таке клопотання можливо подати лише на стадії підготовчого провадження.
03.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав клопотання про долучення доказів, в якому просить суд долучити до матеріалів справи висновок експертів № 825/826/827 за результатами проведеної комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 16.10.2020.
У цьому судовому засіданні представник позивача просив суд долучити до матеріалів справи висновок експертів № 825/826/827 від 16.10.2020.
Суд, розглянувши клопотання позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову його задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до вищенаведених норм позивач мав подати докази разом з поданням позовної заяви, при цьому, суд зазначає, що представники позивача ані у судових засіданнях, ані у письмових заявах по суті справи та у поданому 05.11.2020 клопотанні не повідомляли суд про необхідність подання нових доказів, зокрема висновку експерта, тож у даному випадку закриття підготовчого провадження ніяким чином не впливає на право позивача подати відповідні докази.
Тож, враховуючи те, що судом були здійснено дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги, що сторони не повідомляли суд про необхідність подання нових доказів, суд дійшов висновку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, про що винесено ухвалу від 05.11.2020.
Таким чином, з урахуванням викладеного, клопотання позивача про долучення доказів, а саме висновку експертів № 825/826/827 за результатами проведеної комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 16.10.2020 не підлягає задоволенню.
Також, у цьому судовому засіданні представник відповідача-3 підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі.
Представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2 заперечили проти задоволення вказаного клопотання.
Розглянувши клопотання відповідача-3 про зупинення провадження у справі, суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Проте, у даному випадку судом не встановлено неможливості самостійно встановити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі до вирішення справи № 825/826/827, відтак, - суд визнає подане клопотання необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні.
При цьому, суд зазначає, що у клопотанні відповідачем-3 не наведені поважні причини неподання вказаного клопотання в підготовчому провадженні.
Крім того, суд звертає увагу відповідача-3 на приписи ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Також, у цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача-1 та відповідача-3 заперечили проти задоволення позовних вимог.
Представник відповідача-2 не заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу та пені.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 03.12.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
09.11.2018 між Приазовським Національним природним парком (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бердянськбудтрест» (далі - генпідрядник) укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 46, умовами якого передбачено, що замовник доручає, а генпідрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до проектно-кошторисної документації і умов договору та здати у встановлений договором строк закінчені роботи, а замовник зобов`язується прийняти від генпідрядника і оплатити закінчені роботи, що передбачені п. 1.2. цього договору.
Види робіт: «Будівництво з`єднувального каналу для відновлення водного сполучення Азовського моря з Молочним лиманом» (п. 1.2. договору).
19.08.2019 між Приазовським Національним природним парком (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бердянськбудтрест» (генпідрядник) укладено додатковий договір № 36 до договору про закупівлю робіт за державні кошти № 46 від 09.11.2018, відповідно до якого замовник доручає, а генпідрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до проектно-кошторисної документації і умов договору та здати у встановлений договором строк закінчені роботи, а замовник зобов`язується прийняти від генпідрядника і оплатити закінчені роботи, що передбачені п. 1.2. цього договору.
Види робіт: «Будівництво з`єднувального каналу для відновлення водного сполучення Азовського моря з Молочним лиманом» (п. 1.2. договору).
Місцезнаходження об`єкту, на якому проводяться роботи за цим договором: об`єкт будівництва розташовано майже по середині коси Пересип між смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області та с. Степанівка Перша Приазовського району Запорізької області (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору, ціна предмету договору визначається на підставі договірної ціни, що додається до цього договору і розрахованої відповідно до вимог ДСТУ БД.1.1-1:2013.
Договірна ціна складає 56 559 073, 20 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 9 426 512, 20 грн з них: будівельні роботи - 44 178 271, 00 грн, інші супутні витрати - 12 380 802, 20 грн з ПДВ з них на: 2018 рік - 9 677 836, 00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 1 612 972, 67 грн; 2019 рік - 46 881 237, 20 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 7 813 539, 53 грн.
Згідно п. 4.1. договору, розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) протягом 60 календарних днів. Бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються після отримання замовником бюджетних призначень згідно ст. 23 та ст. 49 Бюджетного кодексу України.
Пунктом 4.2. договору визначено, що генпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті та готує відповідні документи і подає їх для перевірки та підписання замовнику за 7 днів до завершення звітного періоду.
Замовник зобов`язаний перевірити та підписати подані генпідрядником документи, що підтверджують виконання робіт або обгрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 7 днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 60 календарних днів з дня підписання документів замовником при наявності бюджетних призначень.
Розрахунки за договором здійснюються на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України при наявності бюджетних призначень. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за договором здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
Замовник не несе відповідальності за затримку оплати робіт, яка сталась в результаті дій та/або бездіяльності третіх осіб або обставин, що виникли не з вини замовника (затримка проведення платежів органами державної казначейської служби, затримка фінансування тощо).
Ціни на матеріальні ресурси та обладнання, зазначені в пропозиції учасника (після закінчення строку дії пропозиції) не повинні бути збільшені під час будівництва більше ніж на індекс зміни вартості продукції підприємств виробників будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання, що підтверджується висновком про ціновий моніторинг виданий Торгово промисловою палатою України або її філіями.
Збільшення вартості іноземних будівельних матеріалів та обладнання під час будівництва не повинно бути більше зміни курсу іноземної валюти згідно НБУ за відповідний період.
За умовами п. 5.1. договору, початок виконання робіт - листопад 2018 року, закінчення виконання робіт - грудень 2019. Невід`ємною частиною договору є календарний графік виконання робіт. Замовник може прийняти рішення про уповільнення, зупинення або прискорення темпів виконання робіт з внесенням відповідних змін у цей договір. Генпідрядник може забезпечити дострокове завершення виконання робіт і здачу їх замовнику (за умови наявного фінансування). Датою закінчення робіт вважається дата їх повного прийняття замовником. Датою закінчення робіт вважається дата їх повного прийняття замовником.
Замовник передає в строк, не пізніше 3 (трьох) робочих днів після укладення цього договору генпідряднику на період виконання робіт і до їх закінчення затверджену проектно-кошторисну документацію (п. 5.2. договору).
Відповідно до п. 7.4.1. договору, у випадку порушення погоджених строків оплати робіт, замовник сплачує генпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості виконаних робіт за кожний день затримки.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 (п. 10.1. договору).
Додатком № 1 до договору № 36 від 19.08.2019 сторони погодили Графік виконання робіт по об`єкту «Будівництво з`єднувального каналу для відновлення водного сполучення Азовського моря з Молочним лиманом».
Додатком № 3 до договору № 36 від 19.08.2019 сторони погодили План фінансування робіт на 2019 рік по об`єкту «Будівництво з`єднувального каналу для відновлення водного сполучення Азовського моря з Молочним лиманом».
Як зазначає позивач, ним за період з жовтня по грудень 2019 року були виконані роботи згідно договору на загальну суму 45 869 779, 20 грн., а відповідачем-2 прийняті виконані роботи, про що складено акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 за жовтень 2019 на суму 3 267 022, 80 грн, № 2 за листопад 2019 на суму 3 732 913, 20 грн, № 3 за листопад 2019 на суму 23 178 078, 00 грн, № 4 за листопад 2019 на суму 1 511 368, 80 грн, № 5 за грудень 2019 на суму 11 502 931, 20 грн та № 6 за грудень 2019 на суму 2 677 465, 20 грн, що не заперечується відповідачем-2.
Проте, як зазначає позивач, відповідач-2 за виконані підрядні роботи розрахувався частково, а саме по актах № № 1, 2 на суму 3 267 022, 80 грн та на суму 3 732 913, 20 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 38 869 843, 20 грн. за актами приймання виконаних будівельних робіт № 3 за листопад 2019 від 09.12.2019 на суму 23 178 078, 00 грн, № 4 за листопад 2019 від 09.12.2019 на суму 1 511 368, 80 грн, № 5 за грудень 2019 на суму 11 502 931, 20 грн на суму 19.12.2019 та № 6 за грудень 2019 від 19.12.2019 на суму 2 677 465, 20 грн.
Також, позивач зазначає, що будівництво з`єднувального каналу для відновлення водного сполучення Азовського моря з Молочним лиманом ДК 021:2015-45247110-4 (Будівництво каналів)» було включено до Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 24.04.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2019 р. № 1090), якою затверджено розподіл за напрямами (заходами) коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2401270 "Здійснення природоохоронних заходів" на 2019 рік.
Відповідно до вказаного додатку до постанови № 393 від 24.04.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2019 р. № 1090) розподіл коштів передбачав обсяг фінансування на Будівництво з`єднувального каналу для відновлення водного сполучення Азовського моря з Молочним лиманом (коригування) на суму 55 206, 975 тис. грн.
Крім того, позивач зазначає, що наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 527 від 19.12.2019 було затверджено паспорт бюджетної програми на 2019 рік за КПКВК 2401270 «Здійснення природоохоронних заходів», яким також передбачено фінансування на Будівництво з`єднувального каналу для відновлення водного сполучення Азовського моря з Молочним лиманом (коригування) на суму 55 206, 975 тис. грн.
Позивач також зазначає, що відповідно до листа Державної казначейської служби України № 8-12.3481 від 18.02.2020 на кінець 2019 року в розпорядженні Міністерства енергетики та захисту довкілля України по бюджетній програмі «Здійснення природоохоронних заходів» (2401270) в перелік яких входило і Будівництво з`єднувального каналу для відновлення водного сполучення Азовського моря з Молочним лиманом були відкриті асигнування на суму 55 263 680, 00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Міністерства енергетики та захисту довкілля України (перейменоване на Міністерство енергетики України) та Приазовського Національного природного парку з претензією № 54/07 від 19.02.2019, в якій просив відповідачів виконати свої зобов`язання за договором № 36 від 19.08.2019 шляхом погашення заборгованості за виконані роботи у розмірі 38 869 843, 20 грн., що підтверджується описами вкладення у цінний лист та копіями фіскальних чеків від 19.02.2020.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 425 утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.
Пунктом 3 Постанови визначено, що Міністерство енергетики та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів є правонаступниками прав, обов`язків та майна Міністерства енергетики та захисту довкілля у відповідних сферах.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач-2 неналежним чином виконує зобов`язання щодо оплати виконаних підрядних робіт, зокрема щодо погашення заборгованості у розмірі 38 869 843, 20 грн, а також вважає що держава, у даному випадку в особі Міністерства енергетики та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів несе субсидіарну відповідальність за борговими зобов`язаннями, що виникли з договорів, укладених за державним замовленням (державні контракти), у зв`язку з чим просить суд субсидіарно стягнути з відповідачів суму заборгованості за договором у розмірі 38 869 843, 20 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути субсидіарно з відповідачів 2 843 355, 64 грн - пені за період з 01.01.2020 по 30.04.2020 та 2 720 889, 02 грн - штрафу відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору № 36 від 19.08.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивачем у відповідності до умов договору № 36 від 19.08.2019 були виконані роботи на загальну суму 45 869 779, 20 грн., що не заперечується відповідачем, а відповідачем прийняті виконані роботи, про що складено акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 за жовтень 2019 на суму 3 267 022, 80 грн, № 2 за листопад 2019 на суму 3 732 913, 20 грн, № 3 за листопад 2019 на суму 23 178 078, 00 грн, № 4 за листопад 2019 на суму 1 511 368, 80 грн, № 5 за грудень 2019 на суму 11 502 931, 20 грн та № 6 за грудень 2019 на суму 2 677 465, 20 грн.
Проте, відповідач-2 за виконані підрядні роботи розрахувався частково, а саме по актах № № 1, 2 на суму 3 267 022, 80 грн та на суму 3 732 913, 20 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 38 869 843, 20 грн. за актами приймання виконаних будівельних робіт № 3 за листопад 2019 від 09.12.2019 на суму 23 178 078, 00 грн, № 4 за листопад 2019 від 09.12.2019 на суму 1 511 368, 80 грн, № 5 за грудень 2019 на суму 11 502 931, 20 грн на суму 19.12.2019 та № 6 за грудень 2019 від 19.12.2019 на суму 2 677 465, 20 грн., які підписані представниками позивача та відповідача-2 та скріплені їх печатками, а також підтверджується актом звірки від 15.01.2020 складений та підписаний Приазовським Національним природним парком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бердянськбудтрест».
Згідно п. 4.1. договору, розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) протягом 60 календарних днів. Бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються після отримання замовником бюджетних призначень згідно ст. 23 та ст. 49 Бюджетного кодексу України.
Пунктом 4.2. договору визначено, що генпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті та готує відповідні документи і подає їх для перевірки та підписання замовнику за 7 днів до завершення звітного періоду.
Замовник зобов`язаний перевірити та підписати подані генпідрядником документи, що підтверджують виконання робіт або обгрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 7 днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 60 календарних днів з дня підписання документів замовником при наявності бюджетних призначень.
Розрахунки за договором здійснюються на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України при наявності бюджетних призначень. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за договором здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому;
Згідно ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Статтею 49 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.
Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
Відповідно до Положення про Приазовський національний природний парк, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля від 11.11.2019 № 379, Приазовський національний природний парк є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у відділенні Казначейства і утримується за рахунок коштів державного бюджету.
Приазовський національний природний парк був віднесений до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля (перейменоване на Міністерство енергетики України).
Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 24.04.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2019 р. № 1090), затверджено розподіл за напрямами (заходами) коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2401270 "Здійснення природоохоронних заходів" на 2019 рік згідно з додатком.
Суд зазначає, що будівництво з`єднувального каналу для відновлення водного сполучення Азовського моря з Молочним лиманом ДК 021:2015-45247110-4 (Будівництво каналів)» було включено до додатку до вказаної постанови КМУ з обсягом фінансування на суму 55 206, 975 тис. грн.
Крім того, наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 527 від 19.12.2019 було затверджено паспорт бюджетної програми на 2019 рік за КПКВК 2401270 «Здійснення природоохоронних заходів», яким також передбачено фінансування на Будівництво з`єднувального каналу для відновлення водного сполучення Азовського моря з Молочним лиманом (коригування) на суму 55 206, 975 тис. грн.
Між тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1031-р від 19.08.2020 «Про деякі питання управління Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів об`єктами державної власності» передано цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком із сфери управління Міністерства енергетики до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів.
Додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1031-р від 19.08.2020 затверджено Перелік цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, серед яких, зокрема Приазовський національний природний парк (код ЄДРПОУ - 36969435).
Отже, як зазначає позивач, Міністерство енергетики та захисту довкілля (перейменоване на Міністерство енергетики України) було головним розпорядником бюджетних коштів та отримувачем бюджетних призначень за бюджетною програмою 2401270 «Здійснення природоохоронних заходів» та, відповідно, здійснювало їх розподіл між розпорядниками коштів нижчого рівня у 2019 році. В свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 425 утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, до сфери управління якого віднесено Приазовський національний природний парк (розпорядження КМУ № 1031-р від 19.08.2020), при цьому Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», визначено, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України є головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетною програмою «Здійснення природоохоронних заходів, зокрема з покращення стану довкілля» код 2701270, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з Приазовського Національного природного парку та субсидіарно з Міністерства енергетики України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України заборгованості у розмірі 38 869 843, 20 грн.
Проте, суд не погоджується з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 619 Цивільного кодексу України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність (ч. 2 ст. 619 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 3 ст. 619 Цивільного кодексу України, кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника.
Частиною 4 ст. 619 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред`явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред`явлення позову, - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора.
Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли на підставі договору про закупівлю робіт за державні кошти № 46 від 09.11.2018 та додаткового договору № 36 від 19.08.2019 до договору про закупівлю робіт за державні кошти № 46 від 09.11.2018, проте ані Міністерство енергетики України, ані Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України не є стороною вказаних договорів, при цьому умовами договору № 46 від 09.11.2018 та додаткового договору № 36 від 19.08.2019 не передбачено субсидіарну відповідальність розпорядника бюджетних коштів за зобов`язаннями Приазовського Національного природного парку.
При цьому, жодним нормативно-правовим актом не визначено таку субсидіарну відповідальність розпорядника бюджетних коштів за зобов`язаннями, що виникли за договором, стороною яких не є Міністерство (як у даному випадку).
За змістом ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов`язання не може створювати обов`язку для третьої особи.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 Цивільного кодексу України, у випадку покладення виконання обов`язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов`язання залишається боржник, а не така особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов`язання третьою особою не звільняє сторони від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, суд зазначає, що Міністерство енергетики України та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України не може субсидіарно відповідати за зобов`язаннями Приазовського Національного природного парку, що виникли у зв`язку з виконанням/невиконанням відповідачем-2 своїх зобов`язань за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 46 від 09.11.2018 та додатковим договором № 36 від 19.08.2019 до договору про закупівлю робіт за державні кошти № 46 від 09.11.2018, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до відповідача-1 та відповідача-3.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1статті 1 ЦК), що регулюються актами цивільного законодавства України, то з огляду на положення частини 2 статті 617 ЦК та частини 2 статті 218 ГК відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань, не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання за договором.
Крім того, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446, Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 918/401/18 та в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30 листопада 2004 року.
Тому суд приходить до висновку, що відповідальним за виконання зобов`язання з оплати виконаних робіт на суму 38 869 843, 20 грн. залишається відповідач-2 та факт неотримання бюджетних призначень не є підставою для відмови від виконання зобов`язань за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 46 від 09.11.2018 та додатковим договором № 36 від 19.08.2019 до договору про закупівлю робіт за державні кошти № 46 від 09.11.2018.
Однак відповідач-2 не провів оплати виконаних позивачем робіт на суму 38 869 843, 20 грн., доказів зворотного суду не надав.
Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Таким чином, враховуючи що акти приймання виконаних будівельних робіт № 3 за листопад 2019 від 09.12.2019 на суму 23 178 078, 00 грн, № 4 за листопад 2019 від 09.12.2019 на суму 1 511 368, 80 грн, № 5 за грудень 2019 на суму 11 502 931, 20 грн на суму 19.12.2019 та № 6 за грудень 2019 від 19.12.2019 на суму 2 677 465, 20 грн., підписані відповідачем-2 без зауважень і заперечень, то вони є підставою для здійснення розрахунків за виконані позивачем підрядні роботи.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Приазовського Національного природного парку з претензією № 54/07 від 19.02.2019, в якій просив виконати свої зобов`язання за договором № 36 від 19.08.2019 шляхом погашення заборгованості за виконані роботи у розмірі 38 869 843, 20 грн., що підтверджується описами вкладення у цінний лист та копіями фіскальних чеків від 19.02.2020.
Тож, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд відзначає, що відповідач зобов`язаний був оплатити виконані роботи у розмірі 38 869 843, 20 грн. у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, тобто 26.02.2020, тож починаючи з 27.02.2020 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене вище, оскільки відповідач-2 не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 порушено умови договору № 46 від 09.11.2018 та додаткового договору № 36 від 19.08.2019 до договору про закупівлю робіт за державні кошти № 46 від 09.11.2018 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 38 869 843, 20 грн. заборгованості.
Щодо вимоги позивача про стягнення 2 843 355, 64 грн - пені за період з 01.01.2020 по 30.04.2020 та 2 720 889, 02 грн - штрафу відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 7.4.1. договору, у випадку порушення погоджених строків оплати робіт, замовник сплачує генпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості виконаних робіт за кожний день затримки.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та, відповідно, розміру нарахування пені, оскільки як зазначено судом вище прострочення виконання грошового відбулося починаючи з 27.02.2020.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 1 361 506, 53 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 27.02.2020 по 30.04.2020, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 2 720 889, 02 грн відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, суд відзначає наступне.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Разом з тим, відповідно до п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
У даному випадку відповідачем-2 порушене грошове зобов`язання, відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафу у відповідності до положень ст. 231 Господарського кодексу України, відтак позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 2 720 889, 02 грн не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони (на позивача та відповідача-2) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 5 750, 68 грн., так як, виходячи із заявленого розміру позовних вимог у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов`язаний сплатити судовий збір в сумі 666 511, 32 грн., однак сплатив - 672 262, 00 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянськбудтрест" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приазовського Національного природного парку (вул. Івана Алексєєва, буд. 1, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319, ідентифікаційний код - 36969435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянськбудтрест" (вул. Будівельна, 3а, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, ідентифікаційний код - 33609949) 38 869 843 (тридцять вісім мільйонів вісімсот шістдесят дев`ять тисяч вісімсот сорок три) грн 20 коп. - заборгованості, 1 361 506 (один мільйон триста шістдесят одну тисячу п`ятсот шість) грн 53 коп. - пені та 603 470 (шістсот три тисячі чотириста сімдесят) грн 25 коп. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог до Приазовського Національного природного парку - відмовити.
4. У задоволенні позовних вимог до Міністерства енергетики України та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України - відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 14.12.2020.
Суддя С. О. Щербаков
