ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 910/7035/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Зуєв В. А.
за участю секретаря судового засідання - Кравчук О. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 (головуючий суддя Яковлєв М. Л., судді Куксов В. В., Чорногуз М. Г.)
у справі № 910/7035/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянськбудтрест"
до 1) Міністерства енергетики України, 2) Приазовського Національного природного парку і 3) Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України
про стягнення коштів
(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Сімаченко А. О., представник відповідача-3 - Заруб`янов В. В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердянськбудтрест" (далі - позивач, ТОВ "Бердянськбудтрест") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики України (далі - відповідач-1), Приазовського Національного природного парку (далі - відповідач-2), Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - відповідач-3) про стягнення субсидіарно на користь позивача 38 869 843,00 грн - основного боргу, 2 843 355,64 грн - пені та 2 720 889,00 грн - штрафу.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-2 своїх зобов`язань за договором про закупівлю робіт за державні кошти від 09.11.2018 № 46, разом з тим, враховуючи що Приазовський Національний природний парк віднесений до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля України, яке є розпорядником коштів та відповідальним за проведення розрахунків за вказаним договором, на думку позивача, наявні підстави для субсидіарної відповідальності відповідачів 1 та 3.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 позовні вимоги задоволено частково та присуджено до стягнення з Приазовського Національного природного парку на користь ТОВ "Бердянськбудтрест" 38 869 843,20 грн - заборгованості, 1 361 506,53 грн - пені та 603 470,25 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог до Приазовського Національного природного парку - відмовлено. У задоволенні позовних вимог до Міністерства енергетики України та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України відмовлено.
4. Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції вказав на те, що оскільки відповідач-2 не надав доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2 на користь позивача 38 869 843,20 грн основного боргу підлягають задоволенню.
5. Разом з тим, оскільки позивач здійснив невірний розрахунок пені, тому суд першої інстанції задовольнив частково позовні вимоги в цій частині та присудив до стягнення з відповідача-2 на користь позивача 1 361 506,53 грн пені.
6. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення штрафу, оскільки штрафні санкції, передбачені абзацом 3 частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання.
7. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до відповідача 1 та 3, суд першої інстанції вказав на те, що останні не можуть субсидіарно відповідати за зобов`язаннями відповідача-2, що виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем-2 своїх зобов`язань за договором про закупівлю робіт за державні кошти від 09.11.2018 № 46 та додатковим договором від 19.08.2019 № 36 до договору про закупівлю робіт за державні кошти від 09.11.2018 № 46.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
8. Не погодившись з прийнятим рішенням, Запорізька обласна прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму основної заборгованості, пені та суму судового збору.
9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 залишено без змін.
10. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції в частині стягнення суми основної заборгованості, перерахунку розміру пені, відмови в задоволенні вимоги про стягнення штрафу та відмови в задоволенні вимог до відповідачів 1 та 3.
11. Разом з тим, суд апеляційної інстанції відхилив доводи прокурора про те, що виконані позивачем роботи є неналежної якості та не відповідають проєктно-кошторисній документації, з огляду на те, що матеріали справи містять підписані відповідчем-2 без заперечень і зауважень акти приймання виконаних будівельних робіт.
12. Апеляційний господарський суд не прийняв долучені прокурором до апеляційної скарги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 04.08.2020 №262-20 та технічні звіти про комплексні інженерно-геодезичні вишукування з огляду на ненадання останнім доказів, які б безумовно підтверджували неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
14. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 13, 53, 55, 73, 74, 80, 86, 269 ГПК України, оскільки суд необґрунтовано відхилив та не дослідив докази, надані прокурором разом із апеляційною скаргою, дійшов хибного висновку, що прокурор, який не скористався своїм правом на вступ у розгляд справи в суді першої інстанції, не має права надавати додаткові докази разом із апеляційною скаргою для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме щодо неналежного виконання зобов`язання позивачем.
15. Прокурор також зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення пункту 2 частини першої статті 858 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не зменшив суму основної заборгованості пропорційно сумі виявлених недоліків за виконані роботи, які мають прихований характер, оскільки здійснені на водному об`єкті. Зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з питань застування даної норми права у подібних правовідносинах.
Позиція інших учасників справи
16. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Рух касаційної скарги
17. Відповідно до Розпорядження заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 13.02.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/7035/20 у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Дроботової Т. Б.
18. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Зуєв В. А.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
19. Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 09.11.2018 між Приазовським Національним природним парком як замовником і ТОВ "Бердянськбудтрест" як генпідрядником укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти №46 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а генпідрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до проєктно-кошторисної документації і умов договору та здати у встановлений договором строк закінчені роботи, а замовник зобов`язується прийняти від генпідрядника і оплатити закінчені роботи, що передбачені п. 1.2 цього договору.
20. Види робіт: "Будівництво з`єднувального каналу для відновлення водного сполучення Азовського моря з Молочним лиманом" (п. 1.2 Договору).
21. Місцезнаходження об`єкта, на якому проводяться роботи за цим договором: об`єкт будівництва розташовано майже по середині коси Пересип між смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області та с. Степанівка Перша Приазовського району Запорізької області (п. 1.3 Договору).
22. Відповідно до п.3.1 Договору ціна предмету договору визначається на підставі договірної ціни, що додається до цього договору і розрахованої відповідно до вимог ДСТУ БД.1.1-1:2013.
23. Договірна ціна складає 56 559 073,20 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 9 426 512,20 грн з них: будівельні роботи - 44 178 271,00 грн, інші супутні витрати - 12 380 802,20 грн з ПДВ з них на: 2018 рік - 9 677 836,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 1 612 972, 67 грн; 2019 рік - 46 881 237,20 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 7 813 539,53 грн.
24. Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) протягом 60 календарних днів. Бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються після отримання замовником бюджетних призначень згідно зі ст. 23 та ст. 49 Бюджетного кодексу України.
25. Пунктом 4.2 Договору визначено, що генпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті та готує відповідні документи і подає їх для перевірки та підписання замовнику за 7 днів до завершення звітного періоду.
Замовник зобов`язаний перевірити та підписати подані генпідрядником документи, що підтверджують виконання робіт або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 7 днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 60 календарних днів з дня підписання документів замовником при наявності бюджетних призначень.
Розрахунки за договором здійснюються на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України при наявності бюджетних призначень. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за договором здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
Замовник не несе відповідальності за затримку оплати робіт, яка сталась в результаті дій та/або бездіяльності третіх осіб або обставин, що виникли не з вини замовника (затримка проведення платежів органами державної казначейської служби, затримка фінансування тощо).
Ціни на матеріальні ресурси та обладнання, зазначені в пропозиції учасника (після закінчення строку дії пропозиції) не повинні бути збільшені під час будівництва більше ніж на індекс зміни вартості продукції підприємств виробників будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання, що підтверджується висновком про ціновий моніторинг виданий Торгово-промисловою палатою України або її філіями.
Збільшення вартості іноземних будівельних матеріалів та обладнання під час будівництва не повинно бути більше зміни курсу іноземної валюти згідно НБУ за відповідний період.
26. За умовами п. 5.1 Договору, початок виконання робіт - листопад 2018 року, закінчення виконання робіт - грудень 2019. Невід`ємною частиною договору є календарний графік виконання робіт. Замовник може прийняти рішення про уповільнення, зупинення або прискорення темпів виконання робіт з внесенням відповідних змін у цей договір. Генпідрядник може забезпечити дострокове завершення виконання робіт і здачу їх замовнику (за умови наявного фінансування). Датою закінчення робіт вважається дата їх повного прийняття замовником. Датою закінчення робіт вважається дата їх повного прийняття замовником.
27. Замовник передає в строк, не пізніше 3 (трьох) робочих днів після укладення цього договору генпідряднику на період виконання робіт і до їх закінчення затверджену проєктно-кошторисну документацію (п. 5.2 Договору).
28. Згідно з п.7.4.1 Договору у випадку порушення погоджених строків оплати робіт, замовник сплачує генпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості виконаних робіт за кожний день затримки.
29. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 (п.10.1 Договору).
30. 19.08.2019 між замовником та генпідрядником укладено додатковий договір №36 до Договору.
31. Додатком № 1 до договору від 19.08.2019 № 36 сторони погодили Графік виконання робіт по об`єкту "Будівництво з`єднувального каналу для відновлення водного сполучення Азовського моря з Молочним лиманом".
32. Додатком № 3 до договору від 19.08.2019 № 36 сторони погодили План фінансування робіт на 2019 рік по об`єкту "Будівництво з`єднувального каналу для відновлення водного сполучення Азовського моря з Молочним лиманом".
33. Позивачем за період з жовтня по грудень 2019 року виконані роботи згідно з Договором на загальну суму 45 869 779,20 грн, а відповідач-2 (замовник) прийняв виконані роботи, про що складено акти приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2019 на суму 3 267 022,80 грн, №2 за листопад 2019 на суму 3 732 913, 20 грн, №3 за листопад 2019 на суму 23 178 078,00 грн, №4 за листопад 2019 на суму 1 511 368,80 грн, №5 за грудень 2019 на суму 11 502 931,20 грн та №6 за грудень 2019 на суму 2 677 465,20 грн, що не заперечується відповідачем-2.
34. Відповідач-2 за виконані підрядні роботи розрахувався частково, а саме по актах №№1, 2 на суму 3 267 022,80 грн та на суму 3 732 913,20 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 38 869 843,20 грн за актами приймання виконаних будівельних робіт №3 за листопад 2019 від 09.12.2019 на суму 23 178 078,00 грн, №4 за листопад 2019 від 09.12.2019 на суму 1 511 368,80 грн, №5 за грудень 2019 від 19.12.2019 на суму 11 502 931,20 грн та № 6 за грудень 2019 від 19.12.2019 на суму 2 677 465,20 грн, які підписані представниками позивача та відповідача-2 та скріплені їх печатками, а також підтверджується актом звірки від 15.01.2020, який складений та підписаний позивачем та відповідачем-2.
35. Окрім того, акти приймання виконаних будівельних робіт № 3 за листопад 2019 від 09.12.2019 на суму 23 178 078,00 грн, №4 за листопад 2019 від 09.12.2019 на суму 1 511 368,80 грн, № 5 за грудень 2019 від 19.12.2019 на суму 11 502 931,20 грн та № 6 за грудень 2019 від 19.12.2019 на суму 2 677 465,20 грн підписані відповідачем-2 без зауважень і заперечень.
36. Задовольняючи позовні вимоги в частині основної суми заборгованості, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що відповіач-2 не надав належних та допустимих доказів належного виконання своїх зобов`язання щодо оплати виконаних робіт у розмірі 38 869 843,20 грн за актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 від 09.12.2019 № 3, від 09.12.2019 №4, за грудень 2019 від 19.12.2019 № 5 та від 19.12.2019 № 6, які підписані відповідачем-2 без зауважень і заперечень.
37. Окрім того, будівництво з`єднувального каналу для відновлення водного сполучення Азовського моря з Молочним лиманом ДК 021:2015-45247110-4 (Будівництво каналів) включено до Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 24.04.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2019 № 1090), якою затверджено розподіл за напрямами (заходами) коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2401270 "Здійснення природоохоронних заходів" на 2019 рік. Відповідно до вказаного додатку розподіл коштів передбачав обсяг фінансування на Будівництво з`єднувального каналу для відновлення водного сполучення Азовського моря з Молочним лиманом (коригування) на суму 55 206,975 тис. грн.
38. Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 19.12.2019 № 527 затверджено паспорт бюджетної програми на 2019 рік за КПКВК 2401270 "Здійснення природоохоронних заходів", яким також передбачено фінансування на Будівництво з`єднувального каналу для відновлення водного сполучення Азовського моря з Молочним лиманом (коригування) на суму 55 206,975 тис. грн.
39. Позивач зазначає, що відповідно до листа Державної казначейської служби України від 18.02.2020 № 8-12.3481 на кінець 2019 року в розпорядженні Міністерства енергетики та захисту довкілля України по бюджетній програмі "Здійснення природоохоронних заходів" (2401270) в перелік яких входило і Будівництво з`єднувального каналу для відновлення водного сполучення Азовського моря з Молочним лиманом були відкриті асигнування на суму 55 263 680,00 грн.
40. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-2 посилався на те, що Приазовський Національний природний парк є бюджетною, неприбутковою організацією та не має власних коштів на оплату виконаних робіт за бюджетною програмою 2401270 "Здійснення природоохоронних заходів", а є розпорядником коштів нижчого рівня, які надходять від головного розпорядника коштів, у зв`язку з чим просив суд виключити Приазовський Національний природний парк зі списку відповідачів у даній справі.
41. Відповідачі 1 та 3 у відзивах на позовну заяву зазначали, що вони не є стороною Договору та не брали на себе жодних зобов`язань щодо належного виконання Приазовським Національним природним парком своїх зобов`язань за Договором. Окрім цього, відповідач-1 зазначав, що умовами Договору не встановлено субсидіарну відповідальність розпорядника коштів за зобов`язаннями Приазовського Національного природного парку.
42. У цій частині доводів сторін суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідальним за виконання зобов`язання з оплати виконаних робіт на суму 38 869 843,20 грн є відповідач-2, а факт неотримання бюджетних призначень не є підставою для відмови від виконання зобов`язань за Договором та додатковим договором від 19.08.2019 № 36 до Договору.
43. Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду, прокурор посилався на те, що виконані позивачем роботи є неналежної якості, не відповідають проєктно-кошторисній документації та не відповідають визначеному в них обсягу робіт. Завищення вартості виконання робіт відносно фактичного обсягу робіт, за твердженням прокурора, складає З 148 044,18 грн. Також прокурор вказував, що вищевказані недоліки були прихованими та не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття робіт, зокрема під час підписання актів прийняття виконаних робіт КБ-2в. В обґрунтування вказаних обставин прокурор посилався на технічні звіти про комплексні інженерно-геодезичні вишукування по об`єкту "Будівництво з`єднувального каналу для відновлення водного сполучення Азовського моря з Молочним лиманом", висновок експерта від 04.08.2020 № 262-20.
44. Апеляційний господарський суд, відхиляючи наведені вище доводи прокурора, вказав на те, що акти приймання виконаних будівельних робіт №№ 3 - 6 підписані відповідачем-2 без зауважень і заперечень, що спростовує доводи прокурора про те, що виконані позивачем роботи є неналежної якості та не відповідають проєктно-кошторисній документації.
45. Щодо долучених прокурором до апеляційної скарги висновку судової будівельно-технічної експертизи від 04.08.2020 №262-20 і технічних звітів, апеляційний господарський суд зазначив, що вказані докази під час розгляду справи в суді першої інстанції не були долучені до матеріалів справи та не досліджувалися судом першої інстанції.
46. Відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
47. Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14).
48. Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими особа обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідними вимогами, і саме на цю особу покладено обов`язок своєчасного подання таких доказів. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (схожий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16).
49. Апеляційний господарський суд вказав, що станом на 31.10.2020 прокурор був обізнаний про існування даного спору, в нього були в наявності відповідний висновок експерта і технічні звіти, а отже останній мав достатньо часу до початку розгляду справи по суті в суді першої інстанції для вступу за своєю ініціативою у дану справу, так і для подачі до суду першої інстанції відповідних доказів.
50. Також суд апеляційної інстанції вказав, що прокурор не надав доказів, які б безумовно підтверджували неможливість подання вказаних вище висновку експерта і технічних звітів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
51. Окрім того, суд апеляційної інстанції відхилив посилання прокурора на наявність кримінальних проваджень та обвинувальних актів скерованих для розгляду до Бердянського міськрайонного суду та Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, вказавши на те, що закінчення досудового розслідування не має безумовним наслідком встановлення вини особи щодо якої воно провадилося, а відповідний вирок суду відсутній.
52. Прокурор не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та зазначає, що в нього було наявне право подати додаткові докази разом з апеляційною скаргою, а суд апеляційної інстанції неправомірно не взяв до уваги того, що причини неподання таких доказів до суду першої інстанції по`вязані із тим, що прокурор не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції.
53. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не заперечував права апелянта на подання доказів разом з апеляційною скаргою, а наведене в пунктах 49-51 цієї постанови спростовує доводи скаржника про необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції долучених прокурором до апеляційної скарги доказів, оскільки як вбачається з оскаржуваної постанови, відповідні доводи апелянта були розглянуті та відхилені судом з посиланням на відповідні обставини справи та норми процесуального закону, а саме положення частини четвертої статті 13, частини третьої статті 53, частини третьої статті 269 ГПК України.
54. Доводи скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції права прокурора на подання додаткових доказів разом з апеляційною скаргою по суті зводяться до здійснення відповідачем-3 неналежного захисту інтересів держави, що в свою чергу стосується обґрунтування наявності підстав для представництва прокурор інтересів держави в особі відповідача-3 шляхом подання апеляційної скарги, необхідність обґрунтування яких передбачена приписами частини четвертої статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", втім такі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції стосовно недоведення прокурором передбаченого частиною третьою статті 269 ГПК України виняткового випадку для прийняття судом апеляційної інстанції доказів, які не були подані до суду першої інстанції.
55. Разом з тим, питання наявності у прокурора передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва інтересів держави в цьому судовому провадженні наразі не є спірним, а прокурор помилково ототожнює підтвердження судом наявності у прокурора відповідних підстав із обґрунтуванням неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції.
56. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2019 у справі № 911/1292/18, також стосуються визначеного частиною третьою статті 53 ГПК України права прокурора подати апеляційну скаргу, що як заначено вище не є наразі спірним питанням під час касаційного розгляду справи, а тому посилання скаржника на такі висновки відхиляються як необґрунтовані.
57. Аналогічно Суд не приймає до уваги посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, оскільки вони стосуються питання обґрунтування прокурором наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.
58. Стосовно посилань скаржника на висновки Верховного Суду щодо питання застосування приписів частини восьмої статті 80, частин першої, третьої статті 269 ГПК України колегія суддів зазначає таке.
59. У постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18 спірним було, зокрема, питання неприйняття судом апеляційної інстанції доказів, які не існували станом на дату винесення рішення судом першої інстанції, а також на дату прийняття ухвали про відкриття апеляційного провадження.
60. У постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 наведено висновки про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в зв`язку із недослідженням причин неподання відповідачем платіжних доручень щодо сплати земельного податку до суду першої інстанції.
61. У постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 910/1405/19 суд касаційної інстанції вказав на належне обґрунтування судом апеляційної інстанції мотивів прийняття документів, недолучених відповідачем до матеріалів справи в суді першої інстанції, з посиланням на обставини, які об`єктивно не залежали від відповідача (знаходження документів на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим в м. Євпаторії за місцем попередньої реєстрації відповідача), а також на незмінність позиції відповідача щодо предмета спору під час розгляду справи.
62. У постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/5280/19 суд касаційної інстанції вказав на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в зв`язку із тим, що суд залишивши поза увагою надані позивачем до суду апеляційної інстанції докази, в порушення приписів статті 269 ГПК України не вирішив питання щодо наявності підстав для прийняття цих доказів, не з`ясував чи мав позивач можливість подати ці докази до суду першої інстанції, чи існували причини, що унеможливлювали подання позивачем цих доказів до місцевого господарського суду та об`єктивно не залежали від нього.
63. Разом з тим, як зазначено вище, у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог статті 269 ГПК України надав оцінку доводам прокурора стосовно долучення ним до апеляційної скарги доказів, які не були подані до суду першої інстанції, які обґрунтовані тим, що Запорізька обласна прокуратура не брала участі в розгляді справи в суді першої інстанції та вказав на недоведення останнім неможливості подання висновку експерта і технічні звіти до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, з урахуванням існування таких доказів на час розгляду справи в суді першої інстанції та можливості прокурора вступити за своєю ініціативою у справу з урахуванням приписів частини третьої статті 53 ГПК України, що свідчить про неподібність правовідносин у справі яка розглядається та у справах, на які посилається прокурор у касаційній скарзі.
64. Окрім того, прокурор в апеляційній скарзі посилався на обізнаність відповідача-3 з обставинами, якими прокурор обґрунтовував апеляційну скаргу, однак вказував на відсутність заперечень відповідного характеру, з поданням відповідних доказів, від відповідача-3 під час розгляду справи.
65. Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 908/651/19, колегія суддів зазначає, що в наведеній справі з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду звернувся прокурор, долучивши до апеляційної скарги докази на підтвердження наявності підстав для представництва інтересів держави в суді. Проте, як зазначено вище, питання можливості подання прокурором апеляційної скарги у справі, яка розглядається, не є спірним, а висновки щодо "виняткового випадку", про які зазначає скаржник у касаційній скарзі, стосовно подання прокурором нових доказів по суті розгляду спору, наведена постанова Верховного Суду у справі № 908/651/19 не містить.
66. Також, на спростування висновків суду апеляційної інстанції про можливість прокурора вступити в справу в суді першої інстанції та подати відповідні докази, прокурор зазначає, що вступ прокурора у справу та ініціювання перегляду судових рішень є окремими формами представницької діяльності прокурора, які ним обираються на власний розсуд з метою найбільш ефективною для забезпечення реагування на незаконні судові рішення, що зачіпають інтереси держави.
67. Разом з тим, на переконання колегії суддів, обрання прокурором тієї чи іншої форми представницької діяльності, яка в даному випадку полягає в ініціюванні перегляду судового рішення в інтересах держави в особі відповідача-3, з позицією якого, як установлено судом апеляційної інстанції, прокурор був ознайомлений ще в підготовчому провадженні в суді першої інстанції, не може мати наслідком порушення визначених ГПК України засад господарського судочинства, таких як рівність сторін та змагальність господарського процесу, що я неприпустимим.
68. За таких обставин, доводи скаржника щодо необґрунтованого відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про прийняття нових доказів, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.
69. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає, що цією нормою передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
70. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору у даній справі.
71. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
72. Відповідно до частини першої статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
73. Частинами першою, третьою статті 853 ЦК України визначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.
74. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, … вимагати від підрядника пропорційного зменшення ціни роботи.
75. У відповідності до положень частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
76. Як зазначено вище, суди попередніх інстанцій встановили, що акти приймання виконаних будівельних робіт №№ 3 - 6 підписані відповідачем-2 без зауважень і заперечень. Також не було встановлено судами попередніх інстанцій наявності відповідних заяв замовника щодо якості та / або обсягу виконаних робіт за вказаними актами приймання виконаних будівельних робіт або щодо необхідності зменшення ціни роботи.
77. За таких обставин суд апеляційної інстанції відхилив посилання прокурора на те, що виконані роботи є неналежної якості та не відповідають проєктно-кошторисній документації.
78. Доводи скаржника стосовно незастосування судом апеляційної інстанції положення пункту 2 частини першої статті 858 ЦК України, а також необхідності зменшення суми основної заборгованості пропорційно сумі виявлених недоліків за виконані роботи, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин щодо прав і обов`язків сторін Договору в частині суми основної заборгованості, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції та, відповідно, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
79. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, відповідно до яких: "У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus)", а також на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, відповідно до яких: "суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини", оскільки як зазначено у самих цих висновках, застосування тієї чи іншої норми права пов`язане із установленими фактичними обставинами справи. Разом з тим, як зазначено вище, обставин щодо наявності підстав для застосування до правовідносин, що склалися між учасниками справи, приписів пункту 2 частини першої статті 858 ЦК України судами встановлено не було. Відповідачі під час розгляду справи в суді першої інстанції на такі обставини не посилалися (пункти 40-41 цієї постанови), а відповідач-2 передбачене цієї нормою право не реалізовував (пункт 75 цієї постанови).
80. Усі інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
81. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
82. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
83. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник, у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення у справі.
84. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду- без змін.
Розподіл судових витрат
85. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі № 910/7035/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
В. А. Зуєв
