Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2020 р.Справа № 440/4443/18Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: П`янової Я.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 16.09.20 року по справі № 440/4443/18
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просила визнати неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002371303 від 30.03.2017, податкове повідомлення-рішення № 0002381303 від 30.03.2017, податкове повідомлення-рішення № 0002391303 від 30.03.2017, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2017 № Ф-0002361303, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.03.2017 №0002351303.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2020р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0002381303 від 30 березня 2017 року.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0002371303 від 30 березня 2017 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання у розмірі 6487 (шість тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 34 (тридцять чотири) копійки та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1621 (одна тисяча шістсот двадцять одна) гривня 83 (вісімдесят три) копійки.
Визнано протиправним та скасовано Рішення № 0002351303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30 березня 2017 року.
Визнано протиправним та скасовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002361303 від 30 березня 2017 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 6167 (шість тисяч сто шістдесят сім) гривень 00 копійок.
Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду в частині задоволених вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в цій частині та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу. Зазначив, що позивачем допущено порушення податкового законодавства, а тому приймаючи спірне рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець; основний вид економічної діяльності: роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.
30 січня 2017 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області прийнято наказ № 138 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_1 ".
Термін проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 продовжувався на 5 робочих днів з 27 лютого 2017 року відповідно до наказу Головного управління ДФС у Полтавській області № 440 від 23 лютого 2017 року.
З 13 лютого 2017 року по 24 лютого 2017 року контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року.
Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.
За результатами перевірки відповідачем складено акт № 286/16-31-13-03-29/ НОМЕР_1 від 13 березня 2017 року, яким встановлено порушення позивачем пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб на 77848,05 грн., за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року; пункту 2 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в результаті чого за період, що перевірявся донараховано суму єдиного соціального внеску у розмірі 80450,29 грн., у тому числі за 2016 рік - 80450,29 грн.; пункту 49.1, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1197777,37 грн., у тому числі за 2014 рік - на 599865,37 грн., за 2015 рік - на 597912,00 грн.; підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження сплати військового збору на 51878,84 грн., у тому числі за 2015 рік - на 45391,50 грн., за 2016 рік на 6487,34 грн.; пункту "а" 176.1 статті 176, підпункту 177.10 статті 177 та пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, за неведення книги обліку доходів і витрат за період, що перевірявся 2015-2016 роки.
На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2017 року:
№ 0002371303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір за основним зобов`язанням на 51878,84 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12969,71 грн.;
№ 0002381303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем на 77848,05 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 38924,03 грн.;
№ 0002391303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за основним зобов`язанням на 1197777,37 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 598888,68 грн.;
Крім того, на підставі акта перевірки № 286/16-31-13-03-29/ НОМЕР_1 від 13 березня 2017 року контролюючим органом прийнято рішення № 0002351303 від 30 березня 2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 8045,03 грн.
За результатами перевірки контролюючим органом також винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002361303 від 30 березня 2017 року, якою позивачу нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 80450,29 грн.
22 березня 2017 року позивачем подано на адресу Кременчуцької об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області заперечення на акт документальної планової виїзної перевірки № 286/16-31-13-03-29/ НОМЕР_1 від 13 березня 2017 року .
Листом Кременчуцької об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області № 5286/М/1003-13 від 31 березня 2017 року позивачу роз`яснено право подання заперечень на акт перевірки до ГУ ДФС у Полтавській області та повернуто заперечення на акт перевірки без розгляду.
У подальшому податкові повідомлення-рішення № 0002371303, № 0002381303, № 0002391303 від 30 березня 2017 року, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002361303 від 30 березня 2017 року та рішення № 0002351303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску позивачем оскаржувались в адміністративному порядку.
Рішенням ДФС України № 6612/84/99-99-11-02-02-28 від 19 травня 2017 року вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002361303 від 30 березня 2017 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30 березня 2017 № 0002351303 ГУ ДФС у Полтавській області залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення /т. І а.с. 76-77/.
Рішенням ДФС України від 01 червня 2017 року № 7134/М/99-99-11-02-01-14 вищим контролюючим органом податкові повідомлення рішення від 30 березня 2017 року № 0002371303, № 0002381303, № 0002391303 залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення /т. І а.с. 72-75/.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням та вимогою, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятих ним рішень.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Положеннями пункту 174.1 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
В охопленому перевіркою періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ПП "Айрон груп" щодо поставки товарів.
Заниження валового доходу контролюючий орган пов`язує з невключенням позивачем до його складу суми коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок у розмірі 432489,17 грн. від ПП "Айрон груп" як передплата за товар, оскільки зазначені розрахунки за вказаними правочинами віднесені до кредиторської заборгованості, відповідач констатував порушення пункту 177.2 статті 177 ПК України.
Матеріалами справи встановлено, що під час проведення перевірки, 15 лютого 2019 року позивачем подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік. Відповідно до указаної декларації позивачем визначено суму доходу 80631,68 грн.; суму податку на доходи фізичних осіб 14513,70 грн. та військовий збір 1209,48 грн. /т. 2 а.с. 80-81/. Згідно з розрахунком податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою, позивачем визначено суму одержаного доходу 7526067,66 грн.; вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції 7313422,79 грн.; суму чистого оподатковуваного доходу 80631,68 грн. /т. 2 а.с. 82/.
Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
При цьому, платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку (абзаци 3-5 пункту 50.1 статті 50 ПК України).
За приписами абзацу 4 пункту 50.1 статті 50 ПК України якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
При цьому, пункт 50.2 статті 50 ПК України містить наступне застереження - платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України.
Встановлене пунктом 50.2 статті 50 ПК України обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому норми ПК України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати і після проведення перевірки. Можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена пунктом 50.3 статті 50 ПК України, згідно з яким у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
Таким чином, платник податків може скористатись правом подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року по справі №815/4013/14 та від 21 серпня 2019 року по справі №805/4187/16-а.
Матеріалами справи підтверджено, що за наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки контролюючим органом встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік, що полягає у невключенні до оподатковуваних доходів суми грошових коштів у розмірі 432489,17 грн., отриманих від ПП "Айрон Груп" як передплати за товар.
Разом з тим, 15 лютого 2019 року ФОП ОСОБА_1 подала уточнюючу податкову декларацію за 2016 рік, в якій за наслідками відображення податкових зобов`язань за господарськими операціями з ПП "Айрон Груп" визначено суму оподатковуваного доходу на рівні 80631,68 грн., суму ПДФО 14513,70 грн., військового збору 1209,48 грн.
Отже, подання уточнюючого розрахунку після винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення не може вважатись належним виправленням помилки у розумінні положень статті 50 ПК України, а відтак - бути доказом правомірності позиції платника податків.
Проте, з матеріалів справи слідує, що подання платником вищевказаного уточнення фактично не вплинуло на заниження валового доходу позивачем у спірному періоді, оскільки ні кредиторська, ні дебіторська заборгованість по взаємовідносинами з ПП "Айрон груп" як передплата за товар не мали місця у спірному періоді.
Вищевказані обставини підтверджені наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, які також надавались контролюючому органу разом із запереченнями на акт перевірки та разом із скаргою на податкові повідомлення-рішення, що підтверджується описом наданих документів та не заперечується відповідачем.
Натомість, дана первинна документація, яка свідчила і про реалізацію товарно-матеріальних цінностей, не була взята перевіряючими до уваги та їй не була надана оцінка контролюючим органом.
Крім того, відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Отже, в акті перевірки контролюючим органом безпідставно визначено суму заниження валового доходу на 432489,17 грн., оскільки як кредиторська, так і дебіторська заборгованість по взаєморозрахункам позивача з ПП "Айрон груп" в перевіреному періоді не мали місця.
З огляду на викладене, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області № 0002381303 від 30 березня 2017 року.
Також, слід звернути увагу, що висновки контролюючого органу щодо правовідносин позивача з ПП "Айрон груп" зумовили винесення Рішення № 0002351303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30 березня 2017 року та Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002361303 від 30 березня 2017 року, та вплинули на розмір сум, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0002371303 від 30 березня 2017 року (в частині збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору на 6487,34 грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1621,83 грн.).
Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям, зазначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про безпідставність невизнання правомірним формування позивачем витрат за результатами господарських взаємовідносин з ПП "Айрон груп", а тому спірні податкове повідомленням-рішення № 0002371303 від 30 березня 2017 року (в частині збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору на 6487,34 грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1621,83 грн.), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30 березня 2017 року та вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002361303 від 30 березня 2017 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Однак відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, належними та допустимими доказами не довів обґрунтованість висновків акту перевірки в оскаржуваній позивачем частині.
Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Твердження скаржника про те, що задовольняючи частково позовні вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваних рішень та вимоги ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року по справі № 440/4443/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді Я.В. П`янова О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 09.12.2020 року
