Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/4443/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
секретаря судового засідання - Безеги А.А.
представника позивача - Дашка М.В.
представника відповідача - Копачинської І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2018 року позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002371303, № 0002381303, № 0002391303 від 30 березня 2017 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30 березня 2017 року № Ф-0002361303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30 березня 2017 року № 0002351303.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що спірні податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є необґрунтованими та неправомірними, не відповідають вимогам чинного податкового законодавства України. Позивач вважає викладені в акті перевірки висновки контролюючого органа хибними, оскільки відповідачем документально не доведено отримання позивачем доходу у 2014 році у розмірі 3545815,10 грн. та у 2015 році у розмірі 3026100,00 грн. Позивач вважає, що відповідачем не доведено факту заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб на 1197777,37 грн., у тому числі у періодах: за 2014 рік у сумі 5998665,37 грн. та за 2015 рік у сумі 597912,00 грн. Крім того, вказує, що констатовані відповідачем порушення пункту 2 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не ґрунтуються на фактичних обставинах. Також позивач вважає помилковими висновки контролюючого органу щодо заниження ФОП ОСОБА_1 сплати військового збору за 2015-2016 роки.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року скасовано в частині задоволення адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0002381303 від 30 березня 2017 року в повному обсязі; податкового повідомлення-рішення № 0002371303 від 30 березня 2017 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 8109,17 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 6487,34 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1621,83 грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30 березня 2017 року № Ф-0002361303; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0002351303 від 30 березня 2017 року; прийнято в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено ФОП ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог; в іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 24 лютого 2020 року допущено заміну первинного відповідача Головне управління ДФС у Полтавській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Полтавській області; рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року справу прийнято до провадження, у сторін витребувано додаткові пояснення та докази.
20 лютого 2019 року судом одержано відзив контролюючого органа на позов, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки первинних документів Головним управлінням ДФС у Полтавській області встановлено низку порушень податкового законодавства.
16 квітня 2019 року судом отримано додаткові пояснення позивача, в яких вказано, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік подано позивачем на підставі встановлених порушень у акті перевірки від 13 березня 2017 року № 286/16-31-13-03-29/ НОМЕР_1 . За твердженням відповідача, ФОП ОСОБА_1 не враховано встановленого статтею 50 Податкового кодексу України обмеження щодо "самовиправлення" та "самостійного виявлення помилки". Також зазначено, що надані позивачем до суду договори позики в ході проведення перевірки позивачем не надавались.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче судове засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець; основний вид економічної діяльності: роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.
30 січня 2017 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області прийнято наказ № 138 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_1 ".
Термін проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 продовжувався на 5 робочих днів з 27 лютого 2017 року відповідно до наказу Головного управління ДФС у Полтавській області № 440 від 23 лютого 2017 року.
З 13 лютого 2017 року по 24 лютого 2017 року контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року.
Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.
За результатами перевірки відповідачем складено акт № 286/16-31-13-03-29/ НОМЕР_1 від 13 березня 2017 року, яким встановлено порушення позивачем пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб на 77848,05 грн., за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року; пункту 2 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в результаті чого за період, що перевірявся донараховано суму єдиного соціального внеску у розмірі 80450,29 грн., у тому числі за 2016 рік - 80450,29 грн.; пункту 49.1, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1197777,37 грн., у тому числі за 2014 рік - на 599865,37 грн., за 2015 рік - на 597912,00 грн.; підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження сплати військового збору на 51878,84 грн., у тому числі за 2015 рік - на 45391,50 грн., за 2016 рік на 6487,34 грн.; пункту "а" 176.1 статті 176, підпункту 177.10 статті 177 та пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, за неведення книги обліку доходів і витрат за період, що перевірявся 2015-2016 роки.
На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2017 року:
№ 0002371303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір за основним зобов`язанням на 51878,84 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12969,71 грн.;
№ 0002381303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем на 77848,05 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 38924,03 грн.;
№ 0002391303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за основним зобов`язанням на 1197777,37 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 598888,68 грн.;
Крім того, на підставі акта перевірки № 286/16-31-13-03-29/ НОМЕР_1 від 13 березня 2017 року контролюючим органом прийнято рішення № 0002351303 від 30 березня 2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 8045,03 грн.
За результатами перевірки контролюючим органом також винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002361303 від 30 березня 2017 року, якою позивачу нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 80450,29 грн.
22 березня 2017 року позивачем подано на адресу Кременчуцької об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області заперечення на акт документальної планової виїзної перевірки № 286/16-31-13-03-29/ НОМЕР_1 від 13 березня 2017 року .
Листом Кременчуцької об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області № 5286/М/1003-13 від 31 березня 2017 року позивачу роз`яснено право подання заперечень на акт перевірки до ГУ ДФС у Полтавській області та повернуто заперечення на акт перевірки без розгляду.
У подальшому податкові повідомлення-рішення № 0002371303, № 0002381303, № 0002391303 від 30 березня 2017 року, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002361303 від 30 березня 2017 року та рішення № 0002351303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску позивачем оскаржувались в адміністративному порядку.
Рішенням ДФС України № 6612/84/99-99-11-02-02-28 від 19 травня 2017 року вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002361303 від 30 березня 2017 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30 березня 2017 № 0002351303 ГУ ДФС у Полтавській області залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення /т. І а.с. 76-77/.
Рішенням ДФС України від 01 червня 2017 року № 7134/М/99-99-11-02-01-14 вищим контролюючим органом податкові повідомлення рішення від 30 березня 2017 року № 0002371303, № 0002381303, № 0002391303 залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення /т. І а.с. 72-75/.
Позивач не погодилась з позицією контролюючого органа та вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням та вимогою, у зв`язку із чим звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним податковому повідомленню-рішенню № 0002381303 від 30 березня 2017 року, вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002361303 від 30 березня 2017 року та рішенню № 0002351303 від 30 березня 2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску позивача, суд виходить з того, що зазначені рішення винесені у зв`язку із встановленням контролюючим органом порушень позивачем податкового законодавства за господарськими правовідносинами з ПП "Айрон груп".
Згідно з висновками контролюючого органу, перевіркою правильності визначення валового доходу за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року встановлено його заниження на 432489,17 грн. Згідно податкової декларації про майновий стан та доходи ФОП ОСОБА_1 валовий дохід за названий період складає 7444336,64 грн., за даними перевірки валовий дохід складає 7876825,81 грн., що підтверджується банківськими виписками та виписаними видатковими накладними.
Оцінюючи доводи відповідача про порушення позивачем пункту 177.2 статті 177 ПК України в частині заниження суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 77848,05 грн., за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, суд дійшов такого висновку.
Суд зазначає, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Положеннями пункту 174.1 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
В охопленому перевіркою періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ПП "Айрон груп" щодо поставки товарів.
Заниження валового доходу контролюючий орган пов`язує з невключенням позивачем до його складу суми коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок у розмірі 432489,17 грн. від ПП "Айрон груп" як передплата за товар, оскільки зазначені розрахунки за вказаними правочинами віднесені до кредиторської заборгованості, відповідач констатував порушення пункту 177.2 статті 177 ПК України.
Судом встановлено, що під час проведення перевірки, 15 лютого 2019 року позивачем подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік. Відповідно до указаної декларації позивачем визначено суму доходу 80631,68 грн.; суму податку на доходи фізичних осіб 14513,70 грн. та військовий збір 1209,48 грн. /т. 2 а.с. 80-81/. Згідно з розрахунком податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою, позивачем визначено суму одержаного доходу 7526067,66 грн.; вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції 7313422,79 грн.; суму чистого оподатковуваного доходу 80631,68 грн. /т. 2 а.с. 82/.
Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
При цьому, платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку (абзаци 3-5 пункту 50.1 статті 50 ПК України).
За приписами абзацу 4 пункту 50.1 статті 50 ПК України якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
При цьому, пункт 50.2 статті 50 ПК України містить наступне застереження - платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України.
Встановлене пунктом 50.2 статті 50 ПК України обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому норми ПК України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати і після проведення перевірки. Можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена пунктом 50.3 статті 50 ПК України, згідно з яким у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
Таким чином, платник податків може скористатись правом подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.
Аналогічне правозастосування щодо можливості подання уточнюючих розрахунків після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, викладене і в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року (справа №815/4013/14), від 21 серпня 2019 року (справа №805/4187/16-а).
Матеріалами справи підтверджено, що за наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки контролюючим органом встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік, що полягає у невключенні до оподатковуваних доходів суми грошових коштів у розмірі 432489,17 грн., отриманих від ПП "Айрон Груп" як передплати за товар.
Разом з тим, 15 лютого 2019 року ФОП ОСОБА_1 подала уточнюючу податкову декларацію за 2016 рік, в якій за наслідками відображення податкових зобов`язань за господарськими операціями з ПП "Айрон Груп" визначено суму оподатковуваного доходу на рівні 80631,68 грн., суму ПДФО - 14513,70 грн., військового збору - 1209,48 грн.
На переконання суду, подання уточнюючого розрахунку після винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення не може вважатись належним виправленням помилки у розумінні положень статті 50 ПК України, а відтак - бути доказом правомірності позиції платника податків.
Разом із тим, судом встановлено, що подання платником вищевказаного уточнення фактично не вплинуло на заниження валового доходу позивачем у спірному періоді, оскільки ні кредиторська, ні дебіторська заборгованість по взаємовідносинами з ПП "Айрон груп" як передплата за товар не мали місця у спірному періоді.
Вищевказані обставини підтверджені наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, які також надавались контролюючому органу разом із запереченнями на акт перевірки та разом із скаргою на податкові повідомлення-рішення, що підтверджується описом наданих документів та не заперечується відповідачем. Проте, дана первинна документація, яка свідчила і про реалізацію товарно-матеріальних цінностей, не була взята перевіряючими до уваги та їй не була надана оцінка контролюючим органом.
Як вище зазначено, відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Відтак, в акті перевірки контролюючим органом безпідставно визначено суму заниження валового доходу на 432489,17 грн., оскільки як кредиторська, так і дебіторська заборгованість по взаєморозрахункам позивача з ПП "Айрон груп" в перевіреному періоді не мали місця.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним (з огляду на положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України) та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області № 0002381303 від 30 березня 2017 року.
Крім того, слід зауважити, що висновки контролюючого органа щодо правовідносин позивача з ПП "Айрон груп", яким судом надавалась оцінка вище, зумовили винесення Рішення № 0002351303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30 березня 2017 року та Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002361303 від 30 березня 2017 року, а також вплинули на розмір сум, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0002371303 від 30 березня 2017 року (в частині збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору на 6487,34 грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1621,83 грн.).
З огляду на висновки суду про безпідставність невизнання правомірним формування позивачем витрат за результатами господарських взаємовідносин з ПП "Айрон груп", спірні податкове повідомленням-рішення № 0002371303 від 30 березня 2017 року (в частині збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору на 6487,34 грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1621,83 грн.), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30 березня 2017 року та вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002361303 від 30 березня 2017 року визнаються винесеними протиправно та підлягають скасуванню.
Щодо іншої частини позовних вимог, то останні пов`язані з виявленням під час проведення перевірки порушень податкового законодавства в частині невключення позивачем до загального річного оподатковуваного доходу сум, які надійшли на її рахунок.
Пункт 177.2 вказаної статті визначає, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Отже, до складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі-підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі від провадження господарської діяльності. Відтак, власні кошти, які фізична особа-підприємець зараховує на розрахунковий розрахунок, не включаються до складу доходу (виручки у грошовій та натуральній формі).
За твердженнями позивача, зазначені суми коштів є запозиченими на підставі договорів позики та поворотної фінансової допомоги /т. ІІ а.с. 90-93, а.с. 110-114, 166-186/, а тому не є доходом у розумінні Податкового кодексу України, з огляду на що такі суми не підлягають включенню до загального річного оподатковуваного доходу.
Суд відхиляє зазначені твердження позивача з огляду на таке.
По-перше, зазначені договори самостійно не були надані ФОП ОСОБА_1 до перевірки для підтвердження складу та розміру валових доходів, охопленого перевіркою періоду.
По-друге, в ході судового розгляду справи також встановлено, що сформована під час проведення перевірки записка ревізора з вимогою до позивача надати документи на підтвердження статусу коштів, що надійшли на її рахунки від третьої особи /т. ІІ а.с. 45/, залишена ФОП ОСОБА_1 без задоволення з тих підстав, що складений уповноваженою особою відповідача документ не має юридичної сили у розумінні Податкового кодексу України /т. ІІІ а.с. 206/. Зазначені обставини не спростовані позивачем під час розгляду справи.
Натомість, ФОП ОСОБА_1 наполягає на тому, що нею були надані до перевірки договори позики та поворотної фінансової допомоги контролюючому органу на його запит від 13 лютого 2017 року № 196/м/16-31-13-03-23 /т.ІІІ а.с.227/ шляхом направлення листа від 24 лютого 2017 року № 24/02-17.
Аналіз змісту листа від 24 лютого 2017 року № 24/02-17, витребуваного у позивача судом, не підтверджує вищевикладених доводів ФОП ОСОБА_1 , оскільки лише містить посилання на договори позики та поворотної фінансової допомоги, проте не передбачає надання їх копій контролюючому органу. Крім того, в даному листі відсутня будь-яка інформація щодо номерів та дати договорів позики, відсутня інформація щодо позикодавця. В переліку Додатків до листа № 24/02-17 від 24 лютого 2017 року відсутні договори позики /т. ІІІ а.с. 207-208/.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що контролюючий орган вичерпав усі надані Податковим кодексом України заходи з метою з`ясування питання щодо правового статусу та джерел походження коштів у сумі 6571915,10 грн.(за 2014-2015 роки), проте ФОП ОСОБА_1 не забезпечила надання своєчасної, достовірної та документально підтвердженої інформації з цього приводу.
Окрім того, суд звертає увагу на ту обставину, що надання суду листа від 24 лютого 2017 року № 24/02-17, на який позивач посилається в обґрунтування свого твердження про надання контролюючому органу документів на підтвердження джерел походження спірних сум під час проведення перевірки, здійснено ФОП ОСОБА_1 лише 30 червня 2020 року, тобто до цього часу ініціатор звернення не приєднав до матеріалів справи одного з небагатьох доказів, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. На відсутність даного листа в матеріалах справи також вказано в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2020 року по даній справі.
Слід зауважити, що відповідач також заперечує факт надання вказаних договорів та з посиланням на підпункт 44.6 статті 44 ПК України наполягає на обґрунтованості винесеного ним податкового повідомлення-рішення.
По-третє, відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Як встановлено судом, позивач не скористався правом на надання договорів позики та поворотної фінансової допомоги вищому контролюючому органу під час оскарження рішень відповідача в адміністративному порядку.
Відтак, на вимогу суду позивачем не надано доказів на підтвердження факту надання відповідачу до перевірки або під час оскарження рішень та подання заперечень на акт перевірки договорів позики та поворотної фінансової допомоги, а тому суд погоджується з доводами представника відповідача про недоведеність у розумінні статті 44 Податкового кодексу України походження внесених ФОП ОСОБА_1 спірних сум на власний рахунок.
Разом із тим, за твердженням контролюючого органу у 2014 році ФОП ОСОБА_1 отримано дохід у розмірі 3545815,10 грн., у 2015 році - у розмірі 3026100,00 грн., який не було відображено у рядку 01.07 "інші доходи" розділу ІІ "Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу".
Крім того, судом виявлено розбіжності між твердженнями позивача про залучення спірних сум коштів виключно на умовах позики та тим фактом, що відповідно до банківських виписок поповнення розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 відбувалось шляхом самостійного внесення коштів із призначенням платежу "Внесення власних заощаджень готівкою".
Вищевказані розбіжності не були усунуті в ході розгляду справи судом. Походження таких заощаджень залишилось непідтвердженим жодними доказами.
За викладених обставин, решта позовних вимог позивача визнається судом необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За викладених обставин позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 6167,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-78, 90, 139, 241-246, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0002381303 від 30 березня 2017 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0002371303 від 30 березня 2017 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання у розмірі 6487 (шість тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 34 (тридцять чотири) копійки та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1621 (одна тисяча шістсот двадцять одна) гривня 83 (вісімдесят три) копійки.
Визнати протиправним та скасувати Рішення № 0002351303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30 березня 2017 року.
Визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002361303 від 30 березня 2017 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 6167 (шість тисяч сто шістдесят сім) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16 вересня 2020 року.
СуддяА.О. Чеснокова
