ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
18 грудня 2018 року
м. Полтава
Справа № 440/4443/18
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., перевіривши матеріали позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату судового збору та рішення про застосування штрафних санкцій,
В С Т А Н О В И В:
13 грудня 2018 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування:
- податкового повідомлення-рішення № 0002371303 від 30.03.2017, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем військовий збір в розмірі 64 848 грн 55 коп., з них: за податковим зобов`язанням в сумі 51 878 грн 84 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 969 грн 71 коп.;
- податкового повідомлення-рішення № 0002381303 від 30.03.2017, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 116 772 грн 08 коп., з них: за основним платежем - 77 848 грн 05 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 38 924 грн 03 коп.;
- податкового повідомлення-рішення № 0002391303 від 30.03.2017, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 1 796 666 грн 05 коп., з них: за основним платежем - 1 197 777 грн 37 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 598 888 грн 68 коп;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2017 № Ф-0002361303, якою зобов`язано сплатити недоїмку в сумі 80 450 грн 29 коп.;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.03.2017 № 0002351303 на загальну суму 8 045 грн 03 коп.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
В ході з'ясування питання, чи позов подано у строк, установлений законом, суд дійшов таких висновків.
За змістом частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно абзацу 1 частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючого органу є приписи пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, у відповідності до якого з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Статтею 102 Податкового кодексу України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.
За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
У той же час, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Тобто, обов'язковою передумовою для застосування вказаної норми є проведення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення.
Даний правовий висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 18 червня 2018 року по справі №805/1146/17-а (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74767707).
Пунктом 56.17 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що процедура адміністративного оскарження закінчується: днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань що оскаржувались.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 21 травня 2014 року №236 Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Згідно фактичних обставин справи, викладених у позові, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 13 квітня 2017 року подавала скарги до Державної фіскальної служби України на податкові повідомлення-рішення, вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій в порядку адміністративного оскарження рішень, щодо яких наразі заявлено позов.
За результатами адміністративного оскарження, згідно із рішеннями Державної фіскальної служби України від 01 червня 2017 року № 7134/М/99-99-11-02-01-14 та від 19 травня 2017 року № 6612/М/99-99-11-02-02-25, зазначені скарги залишені без задоволення.
Отже, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 скористалась досудовим порядком вирішення спору.
При цьому фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду лише 13 грудня 2018 року, тобто понад встановлений чинним законодавством України строк без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За приписами частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, оскільки позовна заява не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, то остання підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення та з доказами наявності таких причин.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 171, 172 Кодексу адміністративного судочинства України,-
У Х В А Л И В:
Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату судового збору та рішення про застосування штрафних санкцій залишити без руху.
Позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та з наданням доказів наявності таких поважних причин.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали направити позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.О. Удовіченко
