ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2019 р.
Справа № 440/4443/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бенедик А.П.,
Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. ,
за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові в адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Удовіченко С.О.) від 08.05.2019 року (повний текст рішення складено 13.05.2019 року) по справі № 440/4443/18
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Позивач , фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просить визнати неправомірними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення № 0002371303 від 30.03.2017, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 64848,55 грн, з них: за податковим зобов`язанням в сумі 51878,84 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями – 12969,71 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0002381303 від 30.03.2017, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 116772,08 грн, з них: за основним платежем – 77848,05 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями – 38924,03 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0002391303 від 30.03.2017, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 1796666,05 грн, з них: за основним платежем – 1197777,37 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями – 598888,68 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2017 № Ф-0002361303, якою зобов`язано сплатити недоїмку в сумі 80450,29 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.03.2017 №0002351303, яким застосована штрафна санкція в розмірі 8045,03 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є необґрунтованими та неправомірними, не відповідають вимогам чинного податкового законодавства України.
Позивач вважає помилковими висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, оскільки ним документально не доведено отримання позивачем доходу у 2014 році у розмірі 3545815,10 грн та у 2015 році у розмірі 3026100,00 грн. Позивач вважає, що контролюючим органом не доведено заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 1197777,37 грн, у тому числі по періодах: за 2014 рік у сумі 5998665,37 грн та за 2015 рік у сумі 597912,00 грн.
Крім того вказує, що встановлені порушення п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у загальній сумі 80450,29 грн, а також висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем сплати військового збору за 2015-2016 роки є помилковими та необґрунтованими.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 року адміністративний позов задоволений у повному обсязі.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ГУ ДФС у Полтавській області посилається на необґрунтованість та невмотивованість оскаржуваного рішення суду, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також не з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що документальною плановою перевіркою встановлено, що позивачем допущено порушення: п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 77848,05 грн, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016; п. 2 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010, у результаті чого за період, що перевірявся, донараховано суму єдиного соціального внеску у розмірі 80450,29 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 80450,29 грн; п. 49.1, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп.164.1.3 п. 164.1 ст.164 ПК України, у результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1197777,37 грн, у тому числі за 2014 рік у сумі 599865,37 грн і за 2015 рік у сумі 597912,00 грн; пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, у результаті чого встановлено заниження сплати військового збору на суму у розмірі 51878,84 грн, у тому числі за 2015 рік на суму 45391,50 грн, за 2016 рік на суму 6487,34 грн; п. "а" 176.1 ст. 176, пп. 177.10 ст.177 та п. 44.1 ст. 44 ПК України, за неведення книги обліку доходів і витрат за період, що перевірявся 2015 -2016 роки.
Додатково зазначив, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік подано позивачем на підставі встановлених порушень у акті перевірки від 13.03.2017 № 286/16-31-13-03-29/2722109964. ФОП ОСОБА_1 не враховано встановленого ст. 50 ПК України обмеження щодо "самовиправлення" та "самостійного виявлення помилки". Також вказує, що договори позики позивачем у ході проведення перевірки не надавалися.
Позивач надала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець; основний вид економічної діяльності: роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах /т. 1 а.с. 16-17/.
У період з 13.02.2017 по 24.02.2017 ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за наслідками якої складено Акт від 13.03.2017 № 286/16-31-13-03-29/ НОМЕР_1 .
Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:
- п. 177.2 ст.177 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 77848,05 грн, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016;
- п. 2 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010, у результаті чого за період, що перевірявся, донараховано суму єдиного соціального внеску у розмірі 80450,29 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 80450,29 грн;
- п. 49.1, п. 49.18.4 п. 49.18 ст.49, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України, у результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1197777,37 грн, у тому числі за 2014 рік у сумі 599865,37 грн і за 2015 рік у сумі 597912,00 грн;
- пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, у результаті чого встановлено заниження сплати військового збору на суму у розмірі 51878,84 грн, у тому числі за 2015 рік на суму 45391,50 грн, за 2016 рік на суму 6487,34 грн;
- п. "а" 176.1 ст. 176, пп.177.10 ст.177 та п. 44.1 ст. 44 ПК України, за неведення книги обліку доходів і витрат за період, що перевірявся 2015-2016 роки /т. 2 а.с. 32-34/.
На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення від 30.03.2017:
- № 0002371303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, за податковими зобов`язаннями – 51878,84 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями – 12969,71 грн /т. 1 а.с. 54/;
- № 0002381303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за податковими зобов`язаннями – 77848,05 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями – 38924,03 грн /т. 1 а.с. 55/;
- № 0002391303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за податковими зобов`язаннями – 1197777,37 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями – 598888,68 грн /т. 1 а.с. 56/;
Крім того, на підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято рішення №0002351303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 8045,03 грн /т. 1 а.с. 58/.
Також за результатами перевірки контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2017 № Ф-0002361303, якою позивачу нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 80450,29 грн /т. 1 а.с. 57/.
22.03.2017 позивачем подано на адресу Кременчуцької об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області заперечення на акт документальної планової виїзної перевірки від 13.03.2017 № 286/16-31-13-03-29/2722109964 /т. 1 а.с. 42-49/.
Листом Кременчуцької об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 31.03.2017 №5286/М/1003-13 позивача повідомлено щодо необхідності подання заперечень на акт перевірки до ГУ ДФС у Полтавській області та зазначено, що заперечення на акт перевірки повертаються без розгляду /т. 1 а.с. 52-53/.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями рішеннями від 30.03.2017 №№0002371303, 0002381303, 0002391303 позивач оскаржила їх до ДФС України /т. 1 а.с. 62-71/.
Також позивачем оскаржено вимогу та рішення в адміністративному порядку.
Рішенням ДФС України від 19.05.2017 № 6612/84/99-99-11-02-02-28 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2017 № Ф-0002361303, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.03.2017 № 0002351303 ГУ ДФС у Полтавській області залишено без змін, а скаргу без задоволення /т. 1 а.с. 76-77/.
Рішенням ДФС України від 01.06.2017 № 7134/М/99-99-11-02-01-14 податкові повідомлення рішення від 30.03.2017 №№ 0002371303, 0002381303, 0002391303 залишено без змін, а скаргу – без задоволення /т. 1 а.с. 72-75/.
Позивач не погодилася із указаними податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням та вимогою, у зв`язку з чим, звернулася до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення контролюючого органу, рішення № 0002351303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2017 № Ф-0002361303 є протиправними, відтак, підлягають скасуванню у повному обсязі.
Колегія суддів частково не погоджується із даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.
Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Положеннями пп. 177.4.1 – 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Як установлено судовим розглядом, перевіркою контролюючим органом правильності визначення валового доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 встановлено заниження позивачем валового доходу на суму 432489,17 грн.
Згідно даних податкової декларації про майновий стан та доходи валовий дохід за даний період складає 7444336,64 грн, згідно даних перевірки валовий дохід складає 7876825,81 грн, що підтверджується банківськими виписками та виписаними видатковими накладними. Заниження валового доходу виникло у зв`язку з тим, що підприємцем не було включено до складу валового доходу у даний період, суму грошових коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок у розмірі 432489,17 грн від ПП "Айрон груп" як передплата за товар, оскільки за ФОП ОСОБА_1 . рахується кредиторська заборгованість по даному покупцю.
09.02.2017 позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області декларацію № 9269898171, згідно якої, визначено загальну суму доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу у розмірі 65866,91 грн /т. 2 а.с. 75-76/.
Відповідно до статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Як убачається з матеріалів справи, 15.02.2019 позивачем подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, в якому визначено суму доходу – 80631,68 грн; сума податку збору: податок на доходи фізичних осіб – 14513,70 грн та військовий збір – 1209,48 грн. /т. 2 а.с. 80-81/.
Згідно з розрахунком податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою, позивачем визначено суму одержаного доходу – 7526067,66 грн; вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції – 7313422,79 грн; сума чистого оподатковуваного доходу – 80631,68 грн /т. 2 а.с. 82/.
Колегія суддів зазначає, що такий уточнюючий розрахунок до податкової декларації про майновий стан і доходи, в розумінні ст. 50 ПК України, повинен подаватися платником податків виключно у випадку самостійного виявлення помилок, тоді як уточнюючий розрахунок поданий позивачем не лише на підставі акту перевірки від 13.03.2017 № 286/16-31-13-03-29/2722109964, яким виявлено помилки у раніше поданій декларації, винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0002381303, а навіть після звернення до суду із даним позовом.
Оскільки наведені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів скасовує судове рішення в частині, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області № 0002381303 від 30.03.2017 з прийняттям нового – про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову в цій частині.
З приводу нарахування суми грошового зобов`язання з військового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Законом України від 31.07.2014 №1621-VII підрозділ 10 розділу XX Перехідних положень ПК України доповнено п. 161, відповідно до якого, тимчасово, до 01.01.2015, встановлюється військовий збір.
Законом України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.
Відповідно до пп. 1.1-1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 цього пункту.
З урахуванням висновку суду щодо правомірності та законності податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області № 0002381303 від 30.03.2017 та наданого податковим органом розрахунку нарахування сум грошового зобов`язання, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області № 0002371303 від 30.03.2017 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 8109 грн. 17 коп., у т.ч. за податковим зобов`язанням 6487,34 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1621,83 грн. є законним та обґрунтованим, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволенні вказаних позовних вимог підлягає скасуванню із прийняттям нового про відмову в їх задоволенні.
З приводу нарахування суми грошового зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, колегія суддів зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI).
Відповідно до ст. 4 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Єдиний внесок для платників, зазначених у п.п. 4 та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч. 1 ст. 8 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній до 31.12.2015).
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (редакція, чинна з 01.01.2016).
Положеннями ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (редакція, чинна у спірний період).
Згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
З урахуванням встановлених вище обставин справи та наданого податковим органом розрахунку нарахування сум грошового зобов`язання, колегія суддів дійшла висновку про скасування судового рішення в частині, якою судом задоволені позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування: вимоги ГУ ДФС у Полтавській області від 30.03.2017 №Ф-0002361303, якою позивачу нараховано недоїмку по внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 80450,29 грн, та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.03.2017 № 0002351303, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 8045,03 грн., - з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні цих вимог позивача.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції в іншій його частині, колегія суддів зазначає наступне.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо порушення позивачем пункту 49.1, підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України, у результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1197777,37 грн, у тому числі за 2014 рік у сумі 599865,37 грн і за 2015 рік у сумі 597912,00 грн, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 цього Кодексу.
Підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 цього Кодексу.
Згідно з п. 165.1.31 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
Разом з цим, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає поняття "фінансової допомоги", яка надається на безповоротній або поворотній основі. Так, безповоротна фінансова допомога – це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
Поворотна фінансова допомога – сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
Як посвідчується матеріалами справи, контролюючим органом в акті перевірки від 13.03.2017 №286/16-31-13-03-29/ НОМЕР_1 зазначено, що при дослідженні даних задекларованих позивачем у податкових деклараціях про майновий стан та доходи і додатках до них, які було надіслано до Кременчуцької ОДПІ за звітний річний (податковий) період 2015 року, встановлено відсутність задекларованого доходу у рядку 01.07 "інші доходи" розділу ІІ "Доходи, які включаються до загального річного оподаткованого доходу". Так, за доводами контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 не задекларовано отримані окремі види доходів "інші доходи", відмінні від здійснення господарської діяльності, які встановлені перевіркою за 2015 рік у сумі 3026100 грн.
Крім того, відповідачем зазначено, що позивачем не задекларовано "інші доходи" отримані у 2014 році у сумі 3545815,10 грн /т. 1 а.с. 32/.
Як установлено судовим розглядом, на підтвердження походження коштів у сумі 6571915,10 грн позивачем надано: договір позики (безвідсоткової) від 24.12.2012 /т.2 а.с. 90-91/ з додатковим договором до договору позики (безвідсоткової) від 24.12.2012 /т. 2 а.с. 93/; розписку про отримання позики від 27.12.2012 /т. 2 а.с. 92/; договір № 43 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.06.2013 /т. 2 а.с. 110-112/; додаткові угоди до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15.06.2013 № 43 /т. 2 а.с. 113, 114, 172, 173а, 175, 177/; договір № 17 від 03.03.2015 про надання поворотної фінансової допомоги /т. 2 а.с. 179-181/.
Також позивачем надано докази повернення позикодавцю поворотної фінансової допомоги за вказаними договорами /т. 2 а.с. 166-171, 173-174, 176, 177, 182-184/.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що контролюючим органом не доведено того, що кошти внесені ФОП ОСОБА_2 В. на власний рахунок у вигляді "внесення власних заощаджень" є коштами, які отримані позивачем, як виручка від продажу товарів, робіт і послуг.
Крім того, колегія суддів зауважує, що матеріалами справи підтверджено про те, що кошти, отримані ФОП ОСОБА_1 у 2014 році у сумі 3545815,10 грн та в 2015 році у сумі 3026100,00 грн є поворотною фінансовою допомогою.
Відтак, висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 1197777,37 грн, у тому числі за 2014 рік у сумі 599865,37 грн і за 2015 рік у сумі 597912,00 грн є помилковими, оскільки власні кошти (поворотна фінансова допомога), які зараховано на розрахунковий рахунок, не підлягають включенню до складу доходу.
Колегія суддів відхиляє доводи податкового органу про ненадання позивачем під час перевірки вказаних договорів, оскільки суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 17.10.2018 року по справі №2а-3684/12/0970, від 19.02.2019 року по справі №813/3/14, від 26.03.2019 року по справі №812/8245/13-а, від 09.04.2019 року по справі №826/18650/14.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
За наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області № 0002391303 від 30.03.2017.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0002381303 від 30.03.2017 в повному обсязі; податкового повідомлення-рішення № 0002371303 від 30.03.2017 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 8109 грн. 17 коп., у т.ч. за податковим зобов`язанням 6487,34 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1621,83 грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2017 № Ф-0002361303; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002351303 від 30.03.2017, із прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову в їх задоволенні. В іншій частині рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 року по справі №440/4443/18 скасувати в частині задоволення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Валеріївни щодо визнання протиправним та скасування:
- податкового повідомлення-рішення № 0002381303 від 30.03.2017 в повному обсязі;
- податкового повідомлення-рішення № 0002371303 від 30.03.2017 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 8109 грн. 17 коп., у т.ч. за податковим зобов`язанням 6487,34 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1621,83 грн.;
- вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2017 № Ф-0002361303;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002351303 від 30.03.2017.
Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя
(підпис)
Бенедик А.П.
Судді
(підпис) (підпис)
Донець Л.О. Гуцал М.І.
Повний текст постанови виготовлений 26.09.2019 року
