ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
25.11.2020Справа № 910/16496/19
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Свириденко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3
третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4
Про визнання бездіяльності виконавчого органу ТОВ "БОЕДЕМ" протиправною та зобов`язання вчинити дії
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ" (далі - відповідач) про визнання бездіяльності виконавчого органу ТОВ "БОЕДЕМ" протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Звертаючись з позовом, позивач просить визнати протиправною та такою, що порушує корпоративні права ТОВ "МАКВІС ГРУП" як учасника ТОВ "БОЕДЕМ" щодо участі в управлінні діяльністю ТОВ "БОЕДЕМ", бездіяльність ТОВ "БОЕДЕМ" в особі директора Черепанова Віктора Олександровича щодо проведення річних загальних зборів учасників ТОВ "БОЕДЕМ"; зобов`язати ТОВ "БОЕДЕМ" (код ЄДРПОУ 14308121, місцезнаходження: 03180, м. Київ, вул. Велика Окружна, 4) в особі директора Черепанова Віктора Олександровича скликати, організувати та провести загальні збори учасників ТОВ "БОЕДЕМ" з внесення до порядку денного питань, які є обов`язковими до розгляду на загальних зборах учасників: - розподіл чистого прибутку за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки; - виплата дивідендів за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки та визначення їх розміру; - визначення основних напрямків діяльності ТОВ "БОЕДЕМ".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/16496/19, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.12.2019.
18.12.2019 в судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача. Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, причин неявки суд не повідомили. Представником позивача подано заяву про зміну предмета позову. Ухвалою суду, занесеною до протоколу від 18.12.2019, судом задоволено заяву позивача про зміну предмету позову та відкладено підготовче засідання на 22.01.2020.
19.12.2019 через відділ діловодства суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" про зобов`язання вчинити дії.
Пред`являючи зустрічні позовні вимоги у справі №910/16496/19 позивач за зустрічним позовом просить визнати бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" (код ЄДРПОУ 36058846) протиправною. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" (код ЄДРПОУ 36058846) надати Товариству з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ" звіт про примусове стягнення заборгованості з ТОВ "Технополіс-1" за Договором оренди нежитлового приміщення № 03-12/07-1 від 03.12.2007 року та про примусове стягнення заборгованості з ТОВ "Едель-Вейс-Україна" за Договором оренди нежитлового приміщення № 03-12/07-4 від 03.12.2007 року та документи, що підтверджують такий звіт, або будь-яку іншу інформацію, яка б підтверджувала настання події - день отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" грошових коштів від ТОВ "Технополіс-1" за Договором оренди нежитлового приміщення № 03-12/07-1 від 03.12.2007 року та від ТОВ "Едель-Вейс- Україна" за Договором оренди нежитлового приміщення № 03-12/07-4 від 03.12.2007 року
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 у справі № 910/16496/19 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" про зобов`язання вчинити дії у справі №910/16496/19 повернуто заявнику.
Вказана ухвала мотивована тим, що спільний розгляд первісного та зустрічного позову не є доцільним, оскільки, утруднить розгляд справи, в зв`язку з поєднанням у ньому позовних вимог, що виникають з різних підстав.
08.01.2020 через відділ діловодства суду Товариством з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ" подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.12.2019 у справі №910/16496/19.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2020 зупинено провадження у справі №910/16496/19 на час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ" на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.12.2019 у справі №910/16496/19 судом апеляційної інстанції, матеріали справи №910/16496/19 скеровано до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ" на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.10.2019 у справі №910/16496/19.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
23.06.2020 матеріали справи №910/16496/19 надійшли до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою суду від 01.07.2020 вирішено поновити провадження у справі №910/16496/19.
Продовжити строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів. Підготовче засідання у справі призначити на 22.07.2020.
21.07.2020 від відповідача до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі.
Протокольною ухвалою від 22.07.2020, суд ухвалив відкласти вирішення питання щодо клопотання про зупинення провадження по справі до наступного судового засідання; підготовче засідання відкладено на 02.09.2020 у зв`язку із перебуванням судді Лиськова у щорічній відпустці з 03.08.2020 по 28.08.2020.
Протокольною ухвалою від 02.09.2020 суд залишив клопотання про зупинення провадження у справі без розгляду та ухвалив відкласти підготовче засідання на 23.09.2020.
23.09.2020 року підготовче судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному.
23.09.2020 від відповідача до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 розгляд справи у судовому засіданні призначено на 21.10.2020.
Протокольною ухвалою від 21.10.2020, суд ухвалив відкласти вирішення питання щодо клопотання про зупинення провадження по справі до наступного судового засідання та відкласти підготовче засідання на 28.10.2020
27.10.2020 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 28.10.2020 суд залишив клопотання про зупинення провадження у справі без розгляду та ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 11.11.2020.
11.11.2020 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 11.11.2020 судом задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та ухвалено відкласти розгляд справи по суті на 25.11.2020.
В судове засідання, призначене на 25.11.2020 з`явився представник від позивача, представники від відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явились, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 11.11.2020.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 25.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Звертаючись до суду із позовом, позивач вказує, що ТОВ «МАКВІС ГРУП» є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «БОЕДЕМ» (код ЄДРПОУ 14308121) та володіє часткою у розмірі 50 % його статутного капіталу, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Частиною першою статті 116 ЦК України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, що діяла до прийняття Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариства зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Статтею 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства мають права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. Учасники товариства можуть мати інші права, передбачене законом та статутом товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», установчим документом товариства є статут.
Відповідно до підпунктів 6.3.1. та 6.3.2. пункту 6.3. Статуту ТОВ «БОЕДЕМ», затвердженого Загальним зборами учасників ТОВ «БОЕДЕМ» (Протокол № 09/11 від 09 листопада 2011 року) (надалі - Статут ТОВ «БОЕДЕМ»), учасники особисто або через своїх представників мають право:
брати участь в підведенні підсумків діяльності Товариства в порядку, визначеному Статутом;
отримувати дані, що стосуються діяльності Товариства, стану його майна, прибутку та збитків;
брати участь в управлінні Товариством в порядку, визначеному Статутом;
вносити пропозиції на розгляд Зборів та інших органів Товариства;
6.3.6. отримувати належний їм прибуток від діяльності Товариства у вигляді грошових сум, продукцією або послугами, що виробляє Товариство /повністю або частково.
Ч. 1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, що діяла до прийняття Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») передбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Відповідно до п. 10.1. Статті 10 Статуту ТОВ «БОЕДЕМ» Вищим органом Товариства є Збори. Збори складаються із Учасників, або призначених ними представників.
Компетенція загальних зборів засновників була визначена статтями 41 та 59 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, що діяла до прийняття Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»), до якої належать:
визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;
внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;
утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;
затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків;
створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;
винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;
затвердження правил процедури та внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;
визначення умов оплати праці посадових осіб, його дочірніх підприємств, філій та представництв;
затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;
прийняття про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;
прийняття рішення про обрання уповноваженої особи учасника для представлення інтересів учасників у випадках, передбачених законом;
встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;
вирішення питання про придбання товариством частки учасника;
виключення учасника з товариства;
визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.
До компетенції загальних зборів учасників з набранням чинності Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» належать:
визначення основних напрямків діяльності товариства;
внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту;
зміна розміру статутного капіталу товариства;
затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника;
перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом;
обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства;
обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства;
визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства;
створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності;
прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника;
затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період;
розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів;
прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства;
прийняття інших рішень, віднесених цим Законом до компетенції загальних зборів учасників.
У Статуті ТОВ «БОЕДЕМ» компетенція Загальних зборів учасників визначена у п. 10.3. статті 10, а саме:
внесення змін до Статуту Товариства;
визначення основних напрямків діяльності Товариства, затвердження його планів та звітів про його діяльність;
виключення Учасника з Товариства;
призначення та достроковий відклик Членів Ревізійної комісії, затвердження ї звітів та висновків;
визначення розмірів, порядку і строків внесення Учасниками додаткових внесків, а також виплати Учасникам доходів на внески;
розподіл прибутку, визначення порядку покриття збитків, визначення режиму створення та використання фондів Товариства;
про передачу часток /їх частин/ Учасника іншим Учасникам чи третім особам, набуття Товариством частки Учасника;
припинення діяльності Товариства, визначення складу ліквідаційної комісії, призначення та відклик її членів та затвердження заключного звіту і ліквідаційного балансу.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ТОВ «МАКВІС ГРУП» як учасник ТОВ «БОЕДЕМ» має право отримувати інформацію про господарську діяльність ТОВ «БОЕДЕМ» та отримувати прибуток від його діяльності, приймати участь в управлінні ТОВ «БОЕДЕМ» шляхом прийняття участі у Загальних зборах учасників та винесенні рішень з питань порядку денного, у тому числі щодо розподілу прибутку та виплати дивідендів.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, що діяла до прийняття Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами, а ч. 4 цієї ж статті учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.
Пункт 10.1.6 Статті 10 «ЗБОРИ» Статуту ТОВ «БОЕДЕМ» визначає, що Звичайні Збори скликаються не рідше двох разів на рік для розгляду та затвердження річного звіту і балансу Товариства, визначення основних напрямків діяльності, розподілу прибутку та інших питань, що віднесені до компетенції Зборів.
За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, з дати придбання ТОВ «МАКВІС ГРУП» частки у статутному капіталі ТОВ «БОЕДЕМ» Загальні збори учасників ТОВ «БОЕДЕМ» жодного разу не проводилися за участі ТОВ «МАКВІС ГРУП».
24 жовтня 2016 року ТОВ «МАКВІС ГРУП» в особі директора Шалева А.В. звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мойсик Р.В. з заявою щодо передачі відповідно до ст. 84 Закону України «Про нотаріат» директору ТОВ «БОЕДЕМ» ОСОБА_1 вимогу щодо скликання загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ» з переліком питань до порядку денного, у тому числі тих, що були обов`язковими до розгляду відповідно до положень Статуту ТОВ «БОЕДЕМ».
У відповідь директором ТОВ «БОЕДЕМ» було надіслано лист № 102 від 07.11.2016 року, яким відмовлено у проведенні загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ» з посиланням на наявність між сторонами судового спору.
14 грудня 2016 року ТОВ «МАКВІС ГРУП» в особі директора Шалева А.В. повторно надіслано через нотаріуса вимогу про скликання загальних зборів учасників з зазначенням переліку питань до порядку денного на адресу ТОВ «БОЕДЕМ» та за місцем реєстрації ОСОБА_1 , проте жодних дій щодо організації та проведення загальних зборів не було вчинено.
У квітні 2016 року на адресу ТОВ «МАКВІС ГРУП» надійшов лист ТОВ «БОЕДЕМ» №067 від 24.04.2017 року, відповідно до змісту якого відмовлено у проведенні загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ» та поставлено вимогу про надання документів ТОВ «МАКВІС ГРУП» щодо купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «МАКВІС ГРУП».
ТОВ «МАКВІС ГРУП» у відповідь на лист ТОВ «БОЕДЕМ» було надіслано лист (вих.. № 23/05/17 від 23.05.2017 року) з вимогою припинити порушення прав ТОВ «МАКВІС ГРУП» та провести загальні збори учасників ТОВ «БОЕДЕМ» відповідно до норм чинного законодавства України.
29 травня 2017 року ТОВ «МАКВІС ГРУП» було направлено на адресу учасників ТОВ «БОЕДЕМ» повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ» та на адресу ТОВ «БОЕДЕМ» прохання надати належним чином завірені копії фінансових документів ТОВ «БОЕДЕМ» за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 роки та І квартал 2017 року, а також звіту директора про виконану роботу за той же період та запрошено директора на загальні збори учасників. Загальні збори учасників ТОВ «БОЕДЕМ» 30 червня 2017 року не відбулися у зв`язку з неявкою учасників та директора ТОВ «БОЕДЕМ» й ненадання останнім жодних документів.
Оскільки Загальні збори учасників не відбулися 30 червня 2017 року у зв`язку з неявкою інших учасників та директора ТОВ «БОЕДЕМ» ОСОБА_1 , то, керуючись п. 10.1.7 ст. 10 Статуту ТОВ «БОЕДЕМ», на адресу учасників було направлено листи про проведення повторних позачергових загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ» 28 липня 2017 року об 16:30.
У відповідь на направлені ТОВ «МАКВІС ГРУП» повідомлення про проведення повторних позачергових загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ» на адресу ТОВ «МАКВІС ГРУП» надійшло від ТОВ «БОЕДЕМ» Повідомлення про скликання позачергових зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю № 074 від 21.07.2017 року, відповідно до змісту якого повідомлялося про призначення на 29 серпня 2017 року позачергових загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ», що відбудуться за юридичною адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна, 4.
01 серпня 2017 року, після отримання повідомлення від ТОВ «БОЕДЕМ» щодо призначення дати позачергових загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ», ТОВ «МАКВІС ГРУП» звернулося до ТОВ «БОЕДЕМ» з листом щодо забезпечення можливості ознайомитися з документами, пов`язаними з порядком денним, передбаченим для розгляду 29 серпня 2017 року- на загальних зборах учасників ТОВ «БОЕДЕМ» та уточнення розміщення приміщення, у якому, будуть проведені збори. Жодної відповіді та/або уточнень та/або документів ТОВ «БОЕДЕМ» надано не було.
29 серпня 2017 року при прибутті представника ТОВ «МАКВІС ГРУП» за юридичною адресою та фактичного знаходження офісу ТОВ «БОЕДЕМ» представник не зміг потрапити до приміщення, оскільки вхідні двері були зачинені, у зв`язку з чим представник ТОВ «МАКВІС ГРУП» був змушений викликати поліцію, проте двері так ніхто й не відчинив.
16 квітня 2018 року ТОВ «МАКВІС ГРУП» було змушене звернутися в особі директора Шалева А.В. до нотаріуса щодо передачі вимоги ТОВ «БОЕДЕМ» відносно проведення загальних зборів учасників з запропонованим порядком денним з розглядом питань, утому числі тих, що були обов`язковими до розгляду відповідно до положень Статуту ТОВ «БОЕДЕМ», проте жодних дій зі сторони ТОВ «БОЕДЕМ» в особі його виконавчого органу директора Черепанова В.О. не було вчинено щодо скликання та проведення загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ», хоча чергові збори мають скликатися не менше ніж двічі на рік, і позачергові за вимогою учасника, який володіє більше ніж часткою статутного капіталу у розмірі не менше 10 %, яким відповідно і є ТОВ «МАКВІС ГРУП».
З урахуванням викладеного вбачається, що ТОВ «МАКВІС ГРУП» постійно зверталося до ТОВ «БОЕДЕМ» щодо проведення загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ», надання документів щодо господарської діяльності ТОВ «БОЕДЕМ» з метою забезпечення можливості скористатися своїми корпоративними правами, проте виконавчим органом ТОВ «БОЕДЕМ» директором Черепановим В.О. вимоги та прохання ТОВ «МАКВІС ГРУП» систематично ігнорувалися, жодних документів надано не було, загальні збори не скликали й не проводилися, що відповідно порушує корпоративні права ТОВ «МАКВІС ГРУП», призводить до штучного усунення ТОВ «МАКВІС ГРУП» від права управління господарською діяльністю ТОВ «БОЕДЕМ», отримувати інформацію щодо результатів господарської діяльності та отримання дивідендів.
Частиною другою статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що річні загальні збори учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних зборів учасників обов`язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.
Статтею 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що загальні збори скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Враховуючи бездіяльність виконавчого органу ТОВ «БОЕДЕМ» в особі Черепанова В.О. щодо проведення загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ», а також необхідності привести у відповідність Статут ТОВ «БОЕДЕМ» у відповідність до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ТОВ «МАКВІС ГРУП» 08 травня 2019 року на адресу ТОВ «БОЕДЕМ» було направлено Вимогу про скликання загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ», проте даний лист не було отримано й загальні збори учасників ТОВ «БОЕДЕМ» скликані не були.
Таким чином, звертаючись до суду із позовом, позивач вказує, що виконавчим органом ТОВ «БОЕДЕМ» директором Черепановим В.О. всупереч чинного законодавства України не були скликані річні загальні збори з обов`язковим порядком денним про розподіл чистого прибутку товариства, виплату дивідендів та їх розмір, що відповідно порушує права ТОВ «МАКВІС ГРУП» як учасника товариства, який володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «БОЕДЕМ» у розмірі 50 %, на отримання інформації щодо результатів діяльності ТОВ «БОЕДЕМ», суми чистого прибутку, отримання дивідендів. Бездіяльність виконавчого органу ТОВ «БОЕДЕМ» Черепанова В,О. щодо організації проведення загальних зборів учасників, фактично призводить до порушення корпоративних прав учасника ТОВ «МАКВІС ГРУП» щодо участі в управлінні діяльністю ТОВ «БОЕДЕМ», перешкоджання та неможливості отримання інформації за результатом діяльності ТОВ «БОЕДЕМ» й розгляду питання щодо виплати дивіденди та їх фактичного отримання.
Вважаючи свої корпоративні права щодо не скликання та не проведення відповідачем загальних зборів, а також не надання інформації зазначеної у вимозі, порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за яким воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл.
Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці 10 пункті 9 рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2003 від 30.01.2003 р.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 Цивільного кодексу України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
Предметом спору у даній справі є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не скликання річних загальних зборів учасників товариства з питаннями про розподіл чистого прибутку, виплату дивідендів та визначення їх розміру; зобов`язання товариства скликати та провести загальні збори учасників щодо вказаних питань.
Як передбачено ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно із статтею 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства, отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, брати участь у розподілі прибутку товариства, отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.
Зі змісту статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" випливає, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також:
1) з ініціативи виконавчого органу товариства;
2) на вимогу наглядової ради товариства;
3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.
Річні загальні збори учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов`язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.
Вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам.
Виконавчий орган товариства повідомляє про відмову в скликанні загальних зборів учасникам, які вимагали скликання таких зборів, письмово із зазначенням причин відмови протягом п`яти днів з дати отримання вимоги від таких учасників товариства.
Разом з питаннями, запропонованими для включення до порядку денного загальних зборів учасників особою, яка вимагає скликання таких зборів, виконавчий орган товариства з власної ініціативи може включити до нього додаткові питання.
Виконавчий орган товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів.
Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 4 ст. 98 Цивільного кодексу України порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як 10 % голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.
Таким чином Закон і статут визначають спосіб і шлях учасника товариства для реалізації ним свого корпоративного права на участь в управлінні господарським товариством.
При цьому, з огляду на те, що позивач володіє 50 % статутного капіталу товариства, останній в силу положень ч. 4 ст. 98 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту товариства є суб`єктом, який має право самостійно ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства.
З огляду на вказане, суд вважає, що вимога про визнання протиправною бездіяльність відповідача ( виконавчого органу товариства) щодо не скликання річних загальних зборів не відповідають встановленим законом та локальним нормативним актом, яким є статут, способом захисту наявного у позивача права, тож такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Передбачений термін, до якого мають бути проведені річні загальні збори, є за своєю суттю терміном виконання товариством свого обов`язку щодо скликання загальних зборів учасників. Встановлення зазначеного терміну спрямоване на забезпечення права учасника (на участь в управлінні товариством, систематичне інформування по хід справ у товаристві, його фінансовий стан тощо) та не може розглядатись як обмежувальна умова, що перешкоджу реалізації учасником відповідних прав. Тобто порушення товариством встановленого законодавством терміну скликання та проведення річних зборів не має наслідком звільнення товариства від проведення зазначених зборів за результатами звітного року з урахуванням переліку питань, внесення яких до порядку денного є обов`язковим. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 926/2301/17.
Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 145 Цивільного кодексу України встановлено, що вищим органом управління товариства є загальні збори його учасників.
Доказів скликання загальних зборів відповідача у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги позивача або доказів направлення протягом 5 днів повідомлення позивачу про відмову в скликанні загальних зборів учасників у відповідності до вимог ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та доказів надання позивачу можливості ознайомитися з діючим статутом, протоколами загальних зборів учасників Товариства, документами фінансової звітності та документами які містять інформацію про господарську діяльність Товариства відповідачем суду не надано.
Таким чином, зазначені обставини свідчать про позбавлення позивача можливості брати участь в управлінні вказаним товариством, а також обмеження позивача у праві на отримання інформації про діяльність Товариства.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом дана належна оцінка доводам відповідача викладеним у відзиві на позовну заяву, проте відповідачем не спростовано жодними доказами факт невиконання законних вимог позивача щодо реалізації ним його корпоративних прав відповідно до положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатково відповідальністю".
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості заперечень відповідача проти позовних вимог та необхідності часткового задоволення позову.
Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ" в особі директора Черепанова Віктора Олександровича скликати, організувати та провести загальні збори учасників Товариство з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ" з внесення до порядку денного питань, які є обов`язковими до розгляду на загальних зборах учасників: Розподіл чистого прибутку за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки; Виплата дивідендів за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки та визначення їх розміру; Визначення основних напрямків діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ" є обґрунтованими, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.
Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" частково.
2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ" (код ЄДРПОУ 14308121, місцезнаходження: 03180, м. Київ, вул. Велика Окружна, 4) в особі директора Черепанова Віктора Олександровича скликати, організувати та провести загальні збори учасників Товариство з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ" з внесення до порядку денного питань, які є обов`язковими до розгляду на загальних зборах учасників:
- Розподіл чистого прибутку за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки;
- Виплата дивідендів за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки та визначення їх розміру;
- Визначення основних напрямків діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ".
3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ" (код ЄДРПОУ 14308121, місцезнаходження: 03180, м. : Велика Окружна, 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" (код ЄДРПОУ 36058846, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 114, оф. 1) 1921 грн. 00 коп. судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 04.12.2020
Суддя М.О. Лиськов
