ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
про повернення зустрічного позову
м. Київ
23.12.2019
Справа № 910/16496/19
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши матеріали
зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ"
(03180,м. Київ, вул. Велика Окружна, 4)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП"
(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 114, оф.1)
про зобов`язання вчинити дії
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП"
(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 114, оф.1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ"
(03180,м. Київ, вул. Велика Окружна, 4)
про визнання бездіяльності виконавчого органу ТОВ "БОЕДЕМ" протиправною та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ" (далі - відповідач) про визнання бездіяльності виконавчого органу ТОВ "БОЕДЕМ" протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Звертаючись з позовом, позивач проситьвизнати протиправною та такою, що порушує корпоративні права ТОВ «МАКВІС ГРУП» як учасника ТОВ «БОЕДЕМ» щодо участі в управлінні діяльністю ТОВ «БОЕДЕМ», бездіяльність ТОВ «БОЕДЕМ» в особі директора Черепанова Віктора Олександровича щодо проведення річних загальних зборів учасників ТОВ «БОЕДЕМ»; зобов`язати ТОВ «БОЕДЕМ» (код ЄДРПОУ 14308121, місцезнаходження: 03180, м. Київ, вул. Велика Окружна, 4) в особі директора Черепанова Віктора Олександровича скликати, організувати та провести загальні збори учасників ТОВ «БОЕДЕМ» з внесення до порядку денного питань, які є обов`язковими до розгляду на загальних зборах учасників: - розподіл чистого прибутку за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки; - виплата дивідендів за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки та визначення їх розміру; - визначення основних напрямків діяльності ТОВ «БОЕДЕМ».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/16496/19, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.12.2019.
18.12.2019 в судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача. Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, причин неявки суд не повідомили. Представником позивача подано заяву про зміну предмета позову. Ухвалою суду, занесеною до протоколу від 18.12.2019, судом задоволено заяву позивача про зміну предмету позову та відкладено підготовче засідання на 22.01.2020.
19.12.2019 через відділ діловодства суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" про зобов`язання вчинити дії.
Пред`являючи зустрічні позовні вимоги у справі №910/16496/19 позивач за зустрічним позовом просить визнати бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» (код ЄДРПОУ 36058846) протиправною. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» (код ЄДРПОУ 36058846) надати Товариству з обмеженою відповідальністю «БОЕДЕМ» звіт про примусове стягнення заборгованості з ТОВ «Технополіс-1» за Договором оренди нежитлового приміщення № 03-12/07-1 від 03.12.2007 року та про примусове стягнення заборгованості з ТОВ «Едель-Вейс-Україна» за Договором оренди нежитлового приміщення № 03-12/07-4 від 03.12.2007 року та документи, що підтверджують такий звіт, або будь-яку іншу інформацію, яка б підтверджувала настання події - день отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» грошових коштів від ТОВ «Технополіс-1» за Договором оренди нежитлового приміщення № 03-12/07-1 від 03.12.2007 року та від ТОВ «Едель-Вейс- Україна» за Договором оренди нежитлового приміщення № 03-12/07-4 від 03.12.2007 року
Розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви, господарський суд виходить з наступного.
Пунктом 3 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до частин 1-4 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Отже, зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.
Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів (зокрема, й від первісного). По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред`являється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише до винесення судом першої інстанції рішення за первісним позовом. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов`язаних вимог.
Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.
Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:
а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;
б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись.
в) задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення
первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю чи частково.
Натомість відповідно до статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Звідси право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством.
Зважаючи на положення частини другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
Взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Великої Палата Верховного Суду у справі № 910/2987/18 від 20 березня 2019 року.
Суд зазначає, що зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ" зазначеним вимогам не відповідає, оскільки вимоги заявника виникли із зовсім інших підстав, а подані докази також є відмінними, оскільки матеріально-правова вимога заявника базується на інших правових підставах а саме Договорі № 1 відступлення права вимоги (цесії) від 30 11.2012; Додатковій угоді № 1 до Договору № 1 відступлення права вимоги (цесії) від 30 11.2012 р.; Договорі № 2 відступлення права вимоги (цесії) від 30.11.2012 р. та Додатковій угоді № 1 до Договору № 2 відступлення права вимоги (цесії) від 30.11.2012 р.
Крім того, суд відзначає, що спільний розгляд первісного та зустрічного позову не є доцільним, оскільки, утруднить розгляд справи, в зв`язку з поєднанням у нього позовних вимог, що виникають з різних підстав.
Суд звертає увагу на те, що задоволення зустрічного позову не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову не доводить відсутності у позивача матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. Задоволення зустрічного позову не тягне за собою відмову у первісному позові повністю чи частково.
Також суд враховує і висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.11.2018 р. у справі № 910/3242/18.
Так, Верховним Судом зазначено, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 180 ГПК України право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, встановлених процесуальним законодавством. Тому повернення заявникові зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог частин 1, 2 статті 180 ГПК України, не може вважатися обмеженням доступу до суду. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Суд прийшов до висновку, що зустрічна позовна заява не пов`язана з розглядом первісного позову, що свідчить про відсутність підстав для розгляду її спільно з первісним позовом у справі № 910/16496/19, в зв`язку з чим зустрічна позовна заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частини першої та третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Одночасно з цим, судом враховано, що за приписами частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Жодних доказів, що підтверджують неможливість подати зустрічний позов разом із поданим відзивом у строк, визначений судом відповідачем не надано.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Наразі господарський суд наголошує, що однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 5 ч. 5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
За приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Господарським судом враховано, що відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Проте, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Так, господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
Судом враховано, що оскарження відповідачем ухвали про повернення зустрічного позову може призвести до затягування строків судового розгляду та порушення прав іншого учасника процесу.
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
У даному випадку, керуючись обов`язком суду вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, господарський суд вважає за необхідне наголосити відповідачу про неприпустимість зловживання своїми процесуальними правами, у тому числі правом на апеляційне оскарження ухвали про повернення зустрічного позову, що може призвести до безпідставного затягування судового процесу.
Між тим, суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений права на звернення до суду за захистом порушеного права шляхом подання позовної заяви на загальних підставах.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 46, ч.ч. 1, 6 ст. 180, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
УХВАЛИВ:
Повернути зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" про зобов`язання вчинити дії. у справі №910/16496/19.
Ухвали , постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.О. Лиськов
