Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2412/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Парінова А.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу про повернення позовної заяви Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року (суддя Балась Т.П.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, у якому просила:
- визнати протиправними (неправомірними) дії (бездіяльність) Кабінету Міністрів України при виданні постанови від 19.10.2018 № 867 зі змінами;
- визнати протиправною та нечинною з дати її видання постанову Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 зі змінами;
- стягнути з Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму, що дорівнює 1 грн. х кількість побутових споживачів газу в Україні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачеві у п`ятиденний строк з дня одержання ухвали усунути наведені у ній недоліки, шляхом подання до суду:
- оригіналу документу про сплату судового збору за подання позовної заяви, що має одночасно немайновий та майновий характер, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, за належними реквізитами та у розмірі, визначеному статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI;
- належне обґрунтування позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди.
19.02.2020 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків, у якій просила суд звільнити її від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пп.1,3 п. 1.2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», п.1,3 ст. 2, пп.2 п.1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» через майновий стан, що не дозволяє сплатити судовий збір у запропонованому розмірі 1681, 60 грн.; та додаткові пояснення щодо обґрунтування позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року продовжено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений в ухвалі суду від 12.02.2020 та запропоновано у десятиденний строк з дня завершення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби, встановленого Кабінетом Міністрів України усунути наведені у ній недоліки у вказаний у ній спосіб.
В ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва 14 квітня 2020 року зазначено, що оскільки позовна заява сформована позивачем в системі «Електронний суд», тобто подана не у паперовій формі, позивач з метою звернення до суду має подати до суду паперову позовну заяву із власноручним підписом та копію позовної заяви з додатками для направлення учасникам справи.
Копію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва 14 квітня 2020 року отримано позивачем 15.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.39, т.1).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року позовну заяву повернуто позивачеві, оскільки в силу положень Закону України №731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону № 540-IX, у тому числі, строки, встановлення для усунення недоліків позовної заяви, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом № 731-IX, тобто 06.08.2020, а станом на 31.08.2020 в матеріалах справи були відсутні докази усунення позивачем недоліків позовної заяви.
Не погоджуючись із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року позивач подала апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020 та розглянути позовну заяву від 02.02.2020, заяви від 19.02.2020 №03-14/21351/20 та від 19.03.2020 №03-14/37989/20 і ухвалити нове судове рішення, яким відкрити провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що від сплати судового збору вона звільнена, а на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року надала додаткові пояснення щодо обґрунтування позовної заяви, а ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020 суд вказав інші недоліки позовної заяви, відмінні від тих, що були зазначені судом в ухвалі від 12 лютого 2020 року, чим порушено норми процесуального права, а відтак, ухвала про повернення позовної заяви є протиправною.
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до пункту 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Також, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Так, розглянувши позовну заяву позивача, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції дійшов висновку, що в позовній заяві відсутнє нормативне обґрунтування щодо стягнення моральної шкоди, зокрема, позивачем не надано доказів наявності такої шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні; підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні; відсутні підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, а відтак, вказав, що недоліки позовної заяви мають бути усунені протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання до суду:
- оригіналу документу про сплату судового збору за подання позовної заяви, що має одночасно немайновий та майновий характер, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, за належними реквізитами та у розмірі, визначеному статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI;
- належного обґрунтування позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва 12 лютого 2020 року про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків, у якій просила суд звільнити її від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пп.1,3 п. 1.2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», п.1,3 ст. 2, пп.2 п.1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» через майновий стан, що не дозволяє сплатити судовий збір у запропонованому розмірі 1681, 60 грн.; та додаткові пояснення щодо обґрунтування позовної заяви.
Щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з приписами частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX установлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102 гривень.
Предмет позову становлять дві вимоги немайнового характеру, зокрема, (1) про визнання протиправними дій при виданні постанови; (2) про визнання протиправною та нечинною постанови, а також одна вимога майнового характеру: (1) про стягнення моральної шкоди.
Таким чином, під час звернення до суду за дві вимоги немайнового характеру позивачеві слід було сплатити судовий збір у розмірі 1681,60 грн.(840, 80 грн. х2), а щодо вимоги про стягнення моральної шкоди - то, оскільки позивачем не визначено конкретну суму, що підлягала відшкодуванню, то відсутні підстави при вирішенні питання про відкриття провадження для визначення конкретного розміру судового збору, необхідного для сплати за таку вимогу.
Разом з цим, у позовній заяві та в заяві про усунення недоліків позовної заяви від 19.02.2020 позивач просила суд звільнити її від сплати судового збору на підставі підпункту 23, 37 частини першої статті 1, частини 4 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу», частину 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Аналізуючи наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі Закону України «Про ринок природного газу» та Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів зазначає наступне.
Так, посилання позивача на підпункт 23, 37 частини першої статті 1, частини 4 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
В свою чергу, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
Пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Як убачається з позовної заяви, позивач оскаржує постанову Кабінету Міністрів України про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, зокрема, на ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", операторів газорозподільних систем, постачальників природного газу, які придбали природний газ у НАК "Нафтогаз України" відповідно до цього Положення, господарські товариства, 100 відсотків акцій (паїв, часток) яких належать державі або іншому господарському товариству, єдиним акціонером якого є держава (ПАТ "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз").
Проте, позивачем не надано доказів того, що між нею та відповідачем у справі існують відносини, як регламентуються Законом України «Про захист прав споживачів», а відтак, відсутні підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі цього Закону.
Разом з цим, частиною 1 ст. 133 КАС України, передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов - розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
Частиною 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Так, до заяви від 19.02.2020 про усунення недоліків позовної заяви позивачем додано довідку - Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 14.02.2020, згідно якої сума доходу ОСОБА_1 за 1 квартал 2019 року - 4 квартал 2014 року становить 2364, 95 грн. (а.с.27. т.1).
Таким чином, оскільки розмір судового збору (1681,60 грн.) перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача, колегія суддів приходить висновку, що клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору підлягало задоволенню судом першої інстанції.
Також, позивачем було разом з заявою від 19.02.2020 про усунення недоліків позовної заяви подано додаткові пояснення у справі, тобто, таким чином, позивачем було усунуто недоліки позовної заяви та виконано вимоги ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року у визначений в такій ухвалі строк.
Однак, суд першої інстанції в ухвалі від 14 квітня 2020 року дійшов протиправного висновку про необхідність продовження позивачеві строку для усунення недоліків позовної заяви, зазначивши при цьому, що недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом надання безпосередньо до канцелярії суду: - позовної заяви та доданих до неї доказів у паперовому вигляді; - копії позовної заяви з додатками для направлення учасникам справи (підтвердити відповідність копії письмового доказу оригіналу своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення), оскільки вказані недоліки не були підставою для залишення позовної заяви без руху, не були визначені Окружним адміністративним судом міста Києва в ухвалі від 12 лютого 2020 року.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що посилання суду першої інстанції на те, що позовна заява сформована позивачем в системі «Електронний суд» не є позовною заявою за формою, яка визначена КАС України є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з частинами 7-11 статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Учасник справи звільняється від обов`язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи, якщо він подає документи до суду в електронній формі. У такому разі копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд. Якщо обсяг документів є надмірним, суд направляє учасникам справи тільки копії процесуальних документів та повідомлення про можливість ознайомитися з іншими матеріалами в приміщенні суду або через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.
Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документу через Електронний кабінет.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №2340/4648/18, від 22 серпня 2019 року у справі №520/20958/18.
Згідно з положеннями частини третьої статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у судах функціонує Єдина судова інформаційна (автоматизована) система. Разом з тим, згідно із Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у тексті Закону слова (назва) «Єдина судова інформаційна (автоматизована) система», «автоматизована система» у всіх відмінках (випадках) буде замінено словами «Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система» у відповідному відмінку.
Відповідно до частини восьмої статті 18 КАС України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не визначено цим Кодексом.
У пункті 15 частини першої розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС було опубліковано Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» №229 (6984) 01 грудня 2018 року.
У подальшому, у газеті «Голос України» (№ 42 (7048) від 01 березня 2019 року) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно якого (відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування ЄСІТС), Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті "Голос України" (№ 229 (6984) від 01 грудня 2018 року).
Разом з тим, наказом ДСА України № 628 від 22 грудня 2018 року «Про проведення тестування підсистеми «Електронний суд» у місцевих та апеляційних судах» вирішено запровадити тестовий режим експлуатації підсистеми «Електронний суд» у всіх місцевих та апеляційних судах України (пілотних судах).
Відповідно до пункту 2 цього наказу місцевим та апеляційним судам у ході тестового режиму експлуатації підсистеми «Електронний суд» слід керуватися вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (із змінами і доповненнями), у частині функціонування підсистеми «Електронний суд» (далі - Положення № 30).
Так, відповідно до пункту 2.3 рішення Ради суддів України від 12 квітня 2018 року № 16 передбачено, що ряд норм Положення № 30, в тому числі і розділ XI (Підсистема «Електронний суд»), набирають чинності та можуть використовуватись у тестовому режимі виключно для судів, визначених пілотними згідно з відповідним наказом ДСА України.
На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що з 22 грудня 2018 року отримані всіма місцевими та апеляційними судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему «Електронний суд» мають реєструватися та розглядатися в установленому порядку.
Зокрема, відповідно до пункту 14 розділу XI Положення № 30 всі електронні документи, що надходять до суду, автоматично розмішуються у відповідному реєстрі електронної кореспонденції автоматизованої системи документообігу суду. Їхня реєстрація здійснюється за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними відповідними інструкціями з діловодства.
Отже, відповідно до пункту 1 Розділу ХІ Положення № 30 з 22 грудня 2018 року у всіх місцевих та апеляційних судах обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми "Електронний суд". Учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого Електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи (пункт 2 Положення № 30).
Електронний кабінет - захищений веб-сервіс, за допомогою якого забезпечується взаємодія авторизованого користувача з АСДС у режимі реального часу. Порядок реєстрації та роботи з електронним кабінетом встановлюється адміністратором (пункт 15 частини першої Розділу ІІ Положення № 30).
Згідно з вимогами розділу XI Положення № 30 обмін процесуальними документами в електронній формі повинен здійснюватися з офіційних електронних адрес (Електронних кабінетів), які вони мають створити в підсистемі "Електронний суд", розміщеній за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua.
Таким чином, відсутність факту початку повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми "Електронний суд" та відповідно, права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі.
З інформації, наявної в Єдиній судовій інформаційній (автоматизованій) системі документообігу суду, вбачається, що позовна заява позивача надійшла за допомогою підсистеми «Електронний суд» та містить її електронний цифровий підпис.
Зазначена інформація кореспондується з наявною у матеріалах справи паперовою копією позовної заяви, яка роздрукована, стосовно того, що документи сформовані у системі «Електронний суд» 02.02.2020, та засвідчена ЕЦП позивача - зазначено прізвище, ім`я, по батькові позивача - ОСОБА_1 .
На цій підставі колегія суддів приходить до висновку про те, що, оскільки станом на дату подання позовної заяви в усіх місцевих та апеляційних судах, включаючи Окружний адміністративний суд міста Києва, було запроваджено підсистему «Електронний суд» у тестовому режимі, позовну заяву було подано через підсистему «Електронний суд» через Електронний кабінет з використанням особистого цифрового підпису, а позивачем були виконано вимоги ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про повернення позовної заяви.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №2340/4648/18, від 22 серпня 2019 року у справі №520/20958/18, від 10 вересня 2019 року у справі №640/1374/19.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" вказав,що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. З рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" вбачається, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
В контексті наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Іншим доводам апелянта колегія суддів оцінки не надає, оскільки такі стосуються обставин справи по суті спору.
Щодо вимог апелянта розглянути позовну заяву від 02.02.2020, заяви від 19.02.2020 №03-14/21351/20 та від 19.03.2020 №03-14/37989/20 і ухвалити нове судове рішення, яким відкрити провадження у справі, колегія суддів зазначає, що такі не можуть бути задоволені, оскільки вирішення вказаних питань має бути здійснено судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції, вданому випадку, лише наділений повноваженнями щодо направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
За змістом частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, це є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу про повернення позовної заяви Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року скасувати, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, стягнення моральної шкоди - направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
А.Б. Парінов
