Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2023 року
м. Київ
справа № 640/2412/20
адміністративне провадження № К/990/36741/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №640/2412/20
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
треті особи: Акціонерне товариство «Київгаз», Дочірнє Підприємство «КиївГазЕнерджи»
про визнання протиправними дій
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2022 (колегія у складі: головуючого судді Балась Т.П., суддів Аблова Є.В., Літвінової А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 (колегія у складі: головуючого судді Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Безименної Н.В.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просила:
- визнати протиправними (неправомірними) дії (бездіяльність) Кабінету Міністрів України при виданні постанови «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» від 19.10.2018 №867 (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867) зі змінами;
- зобов`язати Кабінет Міністрів України при здійсненні повноважень, визначених абз. 16 підп. 2 п. 1 ст. 20 Закону №796-XII по здійсненню державного управління у сфері використання надр та природних ресурсів враховувати обсяг природного газу власного видобутку та кількість споживачів газу;
- визнати протиправною та нечинною з дати її видання постанову Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 зі змінами;
- стягнути з Кабінету Міністрів на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у сумі 12 500 000 грн., що дорівнює 1 грн. х кількість побутових споживачів газу в Україні.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваної постанови Кабінет Міністрів України не визначив, всупереч пункту 1 частини четвертої статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», конкретний загальносуспільний інтерес, що призвів до покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що, визначаючи ціну постачання природного газу, відповідач у порушення частини першої статті 92 Конституції України, частини першої статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» поклав на побутових споживачів газу спеціальні обов`язки у вигляді встановленої ціни постачання природного газу. При цьому, наголошує, що ціна продажу/придбавання/постачання природного газу, передбачена у пункті 13 постанови Кабінету Міністрів від 19.10.2018 №867 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 17), визначена відповідачем неналежним чином, у непрозорий та дискримінаційний спосіб, з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для точки входу в Україну на міждержавному з`єднанні з Польщею/Словаччиною/Угорщиною, без урахування точок виходу на міждержавному з`єднанні з Польщею/Словаччиною/Угорщиною, а також газу власного видобутку та величини кількості побутових споживачів газу в Україні. Позивач вважає, що такі дії та рішення відповідача спричиняють їй моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 1 грн. х кількість побутових споживачів газу в Україні.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2021 залучено Акціонерне товариство «Київгаз» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2021 залучено Дочірнє Підприємство «КиївГазЕнерджи», до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2022, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
6. Відмовлячи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 видана з дотриманням критеріїв, визначених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та з метою забезпечення належного виконання приписів Закону України «Про ринок природного газу», тому є правомірною.
Крім того, суди дійшли висновку, що з урахуванням того, що ОСОБА_1 просить визнати протиправним та нечинним нормативно-правовий акт у відповідній редакції, який вичерпав свою дію станом на момент прийняття рішення у справі, адже підлягав застосуванню виключно в період з 01.11.2018 по 20.05.2021, вказані обставини є додатковою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, позивач звернулася до Верховного Суду через систему «Електронний Суд» із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
8. В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначила, що, через тривалий розгляд справи №640/2412/20 та внесення відповідачем змін у оскаржувану постанову від 19.10.2018 №867, нею було уточнено позовні вимоги, проте ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не відобразили навіть у описовій частині рішень вірно позовні вимоги. Вважає, що нерозгляд судами обох інстанцій уточнених позовних вимог від 16.06.2021 є порушенням пункту 3 статті 242 КАС України щодо повного та всебічного розгляду справи.
Скаржник також вказує, що вважає структуру комунальної послуги продажу/постачання природного газу не розкритою відповідачем, що згідно з підпунктом 7 пункту 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» є порушенням прав побутових споживачів. Позивач вважає, що відповідачем при виданні оскаржуваної постанови від 19.10.2018 №867 порушено також і пункт 2 статті 19, підпункт 1 частини першої статті 92 Конституції України. Позивач вбачає, що (у зв`язку із прийняттям оскаржуваної постанови) наявна розбіжність між загальносуспільними інтересами, визначеними пунктом 3 статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», та встановленим судами обох інстанцій ключовим загальносуспільним інтересом, у зв`язку із прийняттям оскаржуваної постанови.
Також позивач вважає, що суди обох інстанцій позовну вимогу щодо відшкодування моральної шкоди залишили без задоволення без належних на те підстав.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. 26.12.2022 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І.
11. Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі за вищезазначеним позовом.
12. Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» 19.10.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №867 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу».
14. Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867, визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.
15. 14.11.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №942 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 р. № 217 і від 19 жовтня 2018 р. № 867».
16. Кабінетом Міністрів України затверджено наступні зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 (далі - Зміни):
2. У пункті 11 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867:
1) абзац шостий після слів і цифр «не нижче 90 відсотків» доповнити словами і цифрами «(у період з 1 грудня 2018 р. до 1 квітня 2019 р. - не нижче 78 відсотків, а для виробника теплової енергії, управління майном якого здійснює Фонд державного майна і який використовує природний газ для виробництва теплової та електричної енергії, у період з 16 листопада 2018 р. до 1 квітня 2019 р. - не нижче 60 відсотків)»;
2) абзац дванадцятий після слів і цифр «не нижче 90 відсотків» доповнити словами і цифрами «(у період з 1 грудня 2018 р. до 1 квітня 2019 р. - не нижче 78 відсотків)».
29.09.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 857 «Про внесення зміни до пункту 11 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу».
17. Вказаною постановою Кабінетом Міністрів України внесено зміну до пункту 11 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 98, ст. 3226, № 92, ст. 3052), доповнивши абзац шостий після слів і цифр «у період з 16 листопада 2018 р. до 1 квітня 2019 р.» словами і цифрами «та у період з 1 жовтня 2019 р. до 1 травня 2020 р.».
18. 27.11.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1000 «Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу».
19. Кабінетом Міністрів України затверджено наступні зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 (далі - Зміни):
1. Пункт 6 доповнено абзацом такого змісту:
«У разі визначення для цілей пункту 13 цього Положення цін на два періоди поставки: місяць та квартал, НАК «Нафтогаз України» придбаває природний газ за ціною, яка є середньою арифметичною ціною продажу/постачання природного газу на відповідний місяць та квартал за вирахуванням торговельної надбавки (націнки) НАК «Нафтогаз України» на рівні 1,917 відсотка зазначеної ціни.».
2. Пункт 13 викласти в такій редакції:
« 13. З 1 січня 2020 р. НАК «Нафтогаз України» здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 7, 8 і 11 цього Положення за цінами, що встановлюються продавцем (постачальником) і покупцем (споживачем) на відповідні періоди поставки (місяць або квартал), але не вище середньої арифметичної ціни газу, за якою Компанія пропонує газ промисловим споживачам за умови попередньої оплати до відповідного періоду поставки газу (місяць або квартал). Вимоги щодо граничного рівня ціни застосовуються окремо до кожного періоду поставки.
На період з 1 січня 2020 р. ціна природного газу визначається одночасно на два періоди поставки:
квартал - продаж/постачання природного газу за ціною I кварталу здійснюється відповідно до пунктів 7, 8 і 11 цього Положення на період I кварталу та квітня 2020 р.;
місяць - продаж/постачання природного газу за щомісячними цінами здійснюється відповідно до пунктів 7, 8 і 11 цього Положення у разі відсутності договору постачання природного газу за квартальними цінами, укладеного з окремими побутовими споживачами, виробниками теплової енергії та релігійними організаціями (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та державним підприємством «Міжнародний дитячий центр «Артек», за квартальними цінами.».
20. 24.01.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 17 «Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу».
21. Кабінетом Міністрів України затверджено наступні зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 (далі - Зміни):
1. Абзац п`ятий пункту 6 викласти в такій редакції:
«З 1 січня 2020 р. ціна придбання природного газу не може бути вищою за ціну продажу природного газу, визначену відповідно до пункту 13 цього Положення, за вирахуванням торговельної надбавки (націнки) НАК «Нафтогаз України» на рівні 1,917 відсотка зазначеної ціни.».
2. Пункт 13 викласти в такій редакції:
« 13. З 1 січня 2020 р. НАК «Нафтогаз України» здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 7, 8 і 11 цього Положення за цінами, що встановлюються продавцем (постачальником) і покупцем (споживачем), але не вище рівня, який, зокрема, враховує середньоарифметичне значення фактичних цін (End of Day) природного газу на наступну добу поставки газу (Day-Ahead and Weekend) на нідерландському газовому хабі (ТТF) за період 1-22 числа місяця постачання газу відповідно до інформації біржі Powernext/EEX, різницю (спред) між ціною на хабі TTF та кордоні України і тариф на послуги транспортування природного газу для точки входу в Україну на міждержавному з`єднанні з Польщею/Словаччиною/Угорщиною.».
22. Постанова Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 припинила дію 20.05.2021.
23. Вважаючи дії відповідача щодо прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 протиправними, а вказані вище положення постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 зі внесеними змінами такими, що порушують положення Закону України «Про ринок природного газу» та обмежують права позивачки, як побутового споживача газу, ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
25. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. В силу частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
27. Згідно з частинами першою, четвертою статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
28. Відповідно до статті 51 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем`єр-міністр України, рішення вважається прийнятим. Після підписання акта Кабінету Міністрів України внесення до його тексту будь-яких змін, у тому числі виправлення орфографічних і стилістичних помилок, здійснюється в порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.
29. Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
30. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.
31. Визначення нормативно-правового акту міститься у пункті 18 частини першої статті 4 КАС України та означає акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
32. Для нормативно-правових актів притаманні такі характерні властивості: 1) приймаються як у спосіб безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це органом за встановленою процедурою; 2) містять загальнообов`язкові правила поведінки, легітимізовані людьми; 3) розраховані на невизначене коло осіб та багаторазове застосування.
33. Обов`язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, для цілей їх застосування та оскарження, є створення ними юридичних (негативних) наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.
34. У цій справі, ОСОБА_1 оскаржує постанову Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867.
35. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, зокрема, органів виконавчої влади, регламентовано положеннями статті 264 КАС України.
36. Відповідно до частини другої статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
37. Відповідно до частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
38. Тобто суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, коли нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів.
39. Підсумовуючи вищенаведені узагальнення, Верховний Суд підкреслює, що до суду може бути оскаржений певний акт суб`єкта владних повноважень, який набрав чинності, є чинним та створює юридичні наслідки.
40. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.
41. Як зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, оскаржувана постанова вичерпала свою дію станом на момент прийняття рішення у справі, адже підлягала застосуванню виключно в період з 01.11.2018 по 20.05.2021.
42. З офіційного сайту Верховної Ради України вбачається, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність, дію постанови припинено 20.05.2021 відповідно до пункту 3.
43. У пункті 3 оскаржуваної постанови зазначено, що ця постанова набирає чинності з 1 листопада 2018 р. та діє до 20 травня 2021 року (пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 303 від 24.04.2020, № 444 від 30.04.2021).
44. Таким чином, станом на дату прийняття рішення суду першої інстанції у цій справі (11.08.2022), акт, що оскаржується був нечинним вже майже 1,5 календарних роки.
45. З наведеного можна зробити висновок, що оскаржуваний акт, який на момент прийняття судового рішення у судовій справі, вже був нечинним, не підлягає повторно визнанню нечинним, в порядку статті 264 КАС України, враховуючи приписи частини третьої цієї статті, оскільки нормативний акт, що є нечиним не може бути оскаржений, а отже і скасованим в судовому порядку.
46. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №640/10978/19.
47. Отже, з урахуванням того, що оскаржувана постанова втратила чинність, то на момент прийняття рішення Окружним адміністративним судом міста Києва 11.08.2022 та постанови Шостим апеляційним адміністративним судом 29.11.2022, предмет спору у межах спірних правовідносин був відсутній, що виключає можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
48. Аналогічного висновку щодо унеможливлення в такому випадку судового захисту прав та інтересів позивача у спосіб визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень (пункт 1 частини другої статті 245 КАС України), що є підставою для відмови у задоволенні позову, дійшов Верховний Суд у постанові від 06.08.2021 у справі № 640/12090/19.
49. З урахуванням зазначеного, судом касаційної інстанції не перевіряються обставини щодо відповідності оскаржуваного акту приписам Закону України «Про ринок природного газу», Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Закону України «Про захист прав споживачів» і чи відбулось порушення прав позивача у зв`язку із прийняттям відповідачем оскаржуваної постанови.
50. Також, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді, зокрема, фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності тощо, однак наявність таких обставин не доведена позивачем належними та допустимими доказами.
51. Верховний Суд вважає безпідставними доводи позивача про невирішення судами першої та апеляційної інстанцій уточнених позовних вимог від 16.06.2021, оскільки як вбачається з матеріалів справи протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду від 08.09.2021 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог та з описової частини оскаржуваних рішень вбачається, що суди розглядали позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
52. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
53. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
54. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко А.Ю. Бучик А.І. Рибачук
