ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
12 лютого 2020 року м. Київ № 640/2412/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Балась Т.П., розглянувши у місті Києві позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» звернулась ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просить суд:
- визнати протиправними (неправомірними) дії (бездіяльність) Кабінету Міністрів України при виданні постанови від 19.10.2018 № 867 зі змінами;
- визнати протиправною та нечинною з дати її видання постанову Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 зі змінами;
- стягнути з Кабінету Міністрів на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму, що дорівнює 1 грн. х кількість побутових споживачів газу в Україні.
Пунктом третім частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з приписами частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
При цьому відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX установлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102 гривень.
Предмет позову становлять дві вимоги немайнового характеру, зокрема, (1) про визнання протиправними дій при виданні постанови; (2) про визнання протиправною та нечинною постанови, а також одна вимога майнового характеру: (1) про стягнення моральної шкоди.
Таким чином, під час звернення до суду за дві вимоги немайнового характеру позивачеві належало сплатити судовий збір у розмірі 1681,60 грн.(840,80 грн. х2).
Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від такого. Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Таким чином, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.
Як убачається з позовної заяви, позивач оцінює спричинену моральну шкоду в розмірі, що дорівнює 1 грн. Х кількість побутових споживачів газу в Україні.
Ураховуючи те, що позивачем не визначено конкретну кількість побутових споживачів газу в Україні, суд позбавлений можливості визначити суму судового збору, яка підлягає сплаті позивачем за звернення з даним адміністративним позовом.
Разом з цим, доказів сплати судового збору позивач до позовної заяви не приєднав.
У позовній заяві позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору на підставі підпункту 23, 37 частини першої статті 1, частини 4 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу», частину 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», статей 2, 6, 7, 132 Кодексу адміністративного судочинства України та підпункту 3.1 та 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, з приводу чого суд зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено пільги щодо сплати судового збору, проте з аналізу вказаної статті вбачається, що позивач, як суб`єкт спірних правовідносин, не підпадає під жодний пункт цієї статті.
Покликання позивача на підпункт 23, 37 частини першої статті 1, частини 4 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу», статті 2, 6, 7, 132 Кодексу адміністративного судочинства України та підпункт 3.1 та 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 суд вважає безпідставним, оскільки, як вже зазначалось вище, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Суд також не враховує покликання позивача на положення статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» як підставу звільнення від сплати судового збору.
Суд зазначає, що Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
Пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Як убачається з позовної заяви, позивач оскаржує постанову Кабінету Міністрів України про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, зокрема, на ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", операторів газорозподільних систем, постачальників природного газу, які придбали природний газ у НАК "Нафтогаз України" відповідно до цього Положення, господарські товариства, 100 відсотків акцій (паїв, часток) яких належать державі або іншому господарському товариству, єдиним акціонером якого є держава (ПАТ "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз"). Проте, позивачем не надано суду доказів того, що між ним та відповідачем у справі існують відносини, як регламентуються Законом України «Про захист прав споживачів».
З огляду на наведене, суд вважає, що в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору необхідно відмовити.
Згідно з частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Також позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до пункту 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Також, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Розглянувши зазначену вимогу позивача, суд дійшов висновку, що в позовній заяві відсутнє нормативне обґрунтування щодо стягнення моральної шкоди, зокрема, позивачем не зазначено вищевказаних обставин та не надано доказів наявності такої шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні; підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання до суду:
- оригіналу документу про сплату судового збору за подання позовної заяви, що має одночасно немайновий та майновий характер, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, за належними реквізитами та у розмірі, визначеному статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI;
- належне обґрунтування позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, - залишити без руху.
3. Позивачеві у п`ятиденний строк з дня одержання ухвали усунути наведені у ній недоліки у вказаний у ній спосіб.
4. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
5. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Т.П. Балась
