КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
єдиний унікальний номер справи №761/15245/18
номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6579/2020
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача: Білич І.М.
суддів: Коцюрби О.П., Лапчевської О.Ф.
при секретарі: Кемському В.В.
за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Нефьодова Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Шевченківського районного суду м. Києва Волошина В.О.,
у цивільній справі № 761/15245/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Профімпорт», про стягнення коштів, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на свою користь кошти в загальному розмірі 17 437,87 євро, що складається з: 16 791 євро - сума грошового зобов`язання; 305,01 євро - відсотки (2%) згідно угоди за період з 01.02.2017 року по 25.12.2017 року (328 днів); 161,87 євро - відсотки (3%) за користування чужими коштами за період з 26.12.2017 року по 18.04.2018 року (114 днів) у гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ станом на дату оплати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що перебував у трудових відносинах з ТОВ «Профімпорт». 01 лютого 2017 року між ним та власниками ТОВ «Профімпорт» - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено угоду про неконкуренцію, згідно якої відповідачі повинні були виплатити позивачу кошти у розмірі 16 971 євро за умови виконання позивачем положень договору(угоди). Положеннями угоди було передбачено, що кошти у сумі 16 971 євро повинні бути нараховані позивачу на момент звільнення за власним бажанням із ТОВ «Профімпорт». Крім того, сума мала бути сплачена позивачу у повному обсязі із нарахуванням процентів як за строковий депозит у розмірі 2% річних у строк до 25 грудня 2017 року.
Позивач звільнився з займаної посади 01 лютого 2017 року за власним бажанням, вважав, що усі пункти угоди, якими визначені його зобов`язання, він виконав, однак, відповідачі обумовлену суму коштів йому не сплатили, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом, який просив суд задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за угодою про неконкуренцію від 01 лютого 2017 року у розмірі по 8 718 євро 93 євроцентів з кожного.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив рішення суду скасувати з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Представник позивача не визнала подану апеляційну скаргу заперечувала проти її задоволення.
Відповідач ОСОБА_5 та третя особа по справі про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили.
Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність в силу вимог ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Так, судом при розгляді справи встановлено, що 01 лютого 2017 року між ОСОБА_1 ( як особою яка до 01 лютого 2017 року перебувала на посаді комерційного директора компанії ТОВ «Профімпорт»), та власниками ТОВ «Профімпорт» - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 було укладено угоду про неконкуренцію, згідно якої відповідачі повинні були виплатити позивачу кошти у розмірі 16 971 євро за умови виконання позивачем положень договору(угоди), а саме:
- позивач не буде провадити особисто, не буде організовувати, не буде засновувати особисто або через родичів/знайомих бізнес, котрий полягає в оптових поставках світильників та/або меблів клієнтам з клієнтської бази ТОВ «Профімпорт» та подібним типам клієнтів на території України;
- не буде наймати для свого бізнесу або нового місця роботи працівників, котрі працюють у ТОВ «Профімпорт»;
- не буде працювати на будь-яку компанію-конкурента ТОВ «Профімпорт», як у вигляді працівника, так і у вигляді консультанта/радника;
- не буде розголошувати будь-яку інформацію про стан справ, комерційні умови та будь-яку іншу інформацію щодо ТОВ «Профімпорт», доступ до якої був отриманий за увесь час роботи в компанії на будь-якій посаді.
Кошти у сумі 16 971 євро повинні бути нараховані позивачу на момент звільнення за власним бажанням із ТОВ «Профімпорт».
Крім того, сума мала бути сплачена позивачу у повному обсязі із нарахуванням процентів як за строковий депозит у розмірі 2% річних у строк до 25 грудня 2017 року.
ОСОБА_1 звільнився з займаної посади 01 лютого 2017 року за власним бажанням, що підтверджується наказом про звільнення №12-К від 01 лютого 2017 року.
На час звільнення, вважав, що усі пункти угоди, якими визначені його зобов`язання, він виконав, однак, відповідачі обумовлену суму коштів йому не сплатили.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що угода про неконкуренцію підписана саме сторонами визначеними в угоді, відтак така угода створює права та обов`язки для позивача та відповідачів як фізичних осіб, і не створює зобов`язання для третьої особи ТОВ «Профімпорт», оскільки текст угоди не містить жодних положень про те, що грошові кошти мають бути виплачені позивачу саме третьою особою. Крім того, суд першої інстанції вважав, що відповідачами не доведено факт порушення ОСОБА_1 умов угоди, які є підставою для виплати йому суми коштів у розмірі 16 971 євро.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.
Доводами апеляційної скарги є безпідставність не взяття судом першої інстанції до уваги того, що угода підписана власниками ТОВ «Профімпорт», які не є роботодавцями позивача та не мають права діяти в інтересах ТОВ «Профімпорт» у даних правовідносинах. Таку угоду від імені юридичної особи в силу положень статуту мав право підписати лише її генеральний директор. Відтак, угода про неконкуренцію яка підписана відповідачами від імені ТОВ «Профімпорт», однак без відповідних на те повноважень свідчить про її недійсність. Угода про неконкуренцію стосується трудових відносин наявних між позивачем та ТОВ «Профімпорт» й передбачає виплати на користь ОСОБА_1 саме від імені третьої особи. Між тим, угода підписана власниками ТОВ «Профімпорт», які не є роботодавцями позивача та не мають права діяти в інтересах ТОВ «Профімпорт» у даних правовідносинах.
Колегія суддів вважає, що такі доводи скаржника не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК У країни зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
За положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК У країни, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріали справи та встановлені фактичні обставини справи не дають підстав вважати, що дії сторін при укладанні угоди про неконкуренцію суперечили їх волевиявленню та вимогам закону.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами угоди про неконкуренцію, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачами у встановленому законом порядку дійсність угоди не оспорювалася, його недійсність прямо не встановлена законом.
Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За таких обставин, оскільки встановлено, що відповідачі не виконали зобов`язання, взяті на себе угодою про не конкуренцію, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування до відповідачів наслідків порушення виконання зобов`язання, встановлених договірними умовами.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не є належними відповідачами у справі підлягають відхиленню, оскільки зі змісту угоди від 01 лютого 2017 року вбачається, що указаний правочин підписаний ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 як фізичними особами без зазначення їх посад в ТОВ «Профімпорт» та без проставлення печатки підприємства. Вказівка в угоді на те, що відповідачі є власниками ТОВ «Профімпорт» ніяк не свідчить про те, що відповідачі виступали як керівний орган товариства, діючи від його імені та в його інтересах, а лише додатково ідентифікує відповідачів як сторону договору.
Відповідачі як самостійні суб`єкти фізичні особи взяли на себе зобов`язання сплатити певну винагороду позивачу за умови не створення ним конкуренції компанії, у якій вони є власниками, протягом визначеного періоду, що не заборонено законодавством і про що сторони, керуючись принципом свободи договору, уклали угоду відповідно до чинного законодавства із дотриманням усіх вимог ЦК України.
Незважаючи на перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Профімпорт», власниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , виплата у 16 971 євро на користь позивача згідно п. 1 угоди повинна бути здійснена позивачеві при звільненні з прив`язкою до виконання позивачем певних умов щодо неконкуренції у майбутньому (після звільнення). Відтак, виплата такої суми виходить за межі трудових відносин, які мали місце між ОСОБА_1 та ТОВ «Профімпорт», та є «бонусом» (як зазначено в угоді), виплату якого й гарантували саме ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Будь-яких застережень про те, що виплата спірної суми повинна бути здійснена ТОВ «Профімпорт» як юридичною особою або за рахунок відповідного підприємства, угода про неконкуренцію не містить.
Той факт, що у 2019 року змінився власник ТОВ «Профімпорт», на думку колегії суддів, також не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки відповідно до угоди укладеної сторонами відповідачі виступали як окремі суб`єкти-фізичні особи і обов`язок щодо сплати коштів позивачу покладався саме на відповідачів, а не на товариство.
Доводами апеляційної скарги є те, що позивачем не виконано відкладальну умову угоди, яка є підставою для виплати йому коштів, а саме: позивач разом з дружиною створили юридичну особу - ТОВ «Лабораторія Вашого Дому» з напрямками діяльності ідентичними ТОВ «Профімпорт».
Зазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення, так як не ґрунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до умов укладеного договору: « позивач не буде провадити особисто, не буде організовувати, не буде засновувати особисто або через родичів/знайомих бізнес, котрий полягає в оптових поставках світильників та/або меблів клієнтам з клієнтської бази ТОВ «Профімпорт» та подібним типам клієнтів на території України».
Матеріали справи свідчать, що позивач є співзасновником ТОВ «Лабораторія Вашого дому» (код ЄДРПОУ 41369169)згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Із даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Лабораторія Вашого дому» та ТОВ «Профімпрот» мають один спільний КВЕД 46.47
У той же час за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ТОВ «Лабораторія Вашого дому» є «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах» КВЕД 47.19.
А основним видом економічної діяльності, згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Профімпорт» є «Оптова торгівля меблями, килимами та освітлювальним приладдям» КВЕД 46.47
Тобто, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, основні види економічної діяльності ТОВ «Лабораторія Вашого дому» та ТОВ «Профімпорт» не є ідентичними.
Зазначене також підтверджується наданими позивачем копіями податкової звітності фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва від 01 січня 2018 року за яким, господарську діяльність яку веде ТОВ «Лабораторія Вашого дому», є інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (КВЕД 47.19).
Скаржником не було надано належних та допустимих доказів того, що позивач здійснював діяльність у сфері оптової поставки меблів та світильників протягом обумовленого угодою періоду. Як і не надано доказів того, що господарська діяльність позивача велася з клієнтами з клієнтської бази ТОВ «Профімпорт» чи подібними типами клієнтів.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення позивачем угоди про не конкуренцію в частині обов`язку не наймати для свого бізнесу чи нового місця роботи працівників, які працюють в компанії «Профімпорт», а саме: прийняття на роботу ОСОБА_6 , яка була працевлаштована в ТОВ «Профімпорт», колегія суддів вважає, що скаржником при подачі апеляційної скарги не було взято до уваги наступне.
За матеріалами справи вбачається, що ОСОБА_6 дійсно працювала в ТОВ «Профімпорт» на посаді менеджера з питань регіонального розвитку та була звільнена 09 червня 2017 року за угодою сторін. З 03 липня 2018 року вона була працевлаштована у ТОВ «Лабораторія Вашого дому» на посаді начальника проектного відділу.
Однак, на час її працевлаштування ( 03 липня 2018 року), строк дії угоди про неконкуренцію від 01 лютого 2017 року, якою були обумовлені зазначені вище застереження сплив ( до 25 грудня 2017 року), тому указана обставина не може свідчити про порушення позивачем умов угоди.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст. 368, 372, 374,375, 381 -384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу адвоката Нефьодова Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , залишити без задоволення;
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 жовтня 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді:
