Єдиний державний реєстр судових рішень
МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
Справа №521/21563/19
Пр. №2/521/1533/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2020 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Сегеди О.М.,
при секретарі Карачковському П.П., за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Пудлінської Л.І.,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіОдесі цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Управління капітального будівництва Одеської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград», про визнання неналежним виконання умов договору,
встановив:
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління капітального будівництва Одеської міської ради (далі Управління капітального будівництва ОМР), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград» (далі ТОВ «Златоград»),посилаючись нате,що 11березня 2005року міжним таTOB«Златоград» булоукладено інвестиційнийдоговір №11/03/1ИМ від 11 березня 2005 року зі змінами та доповненнями від 30 березня 2009 року та додаткова угода до інвестиційного договору №11/03/1ИМ, відповідно до умов якого він, як інвестор, здійснив внесок інвестицій у вигляді особистих грошових коштів у загальній сумі 212444,00 грн., а TOB «Златоград» мало здійснити будівництво житлового комплексу «Золоте Руно» по АДРЕСА_1 та Люстдорфською дорогою.
Зазначав, що індивідуальними об`єктами інвестування згідно інвестиційного договору №11/03/1ИМ від 11 березня 2005 року зі змінами та доповненнями від 30 березня 2009 року є дві 1-но кімнатні квартири, житлового комплексу «Золоте Руно» по АДРЕСА_1 та Люстдорфською дорогою будівельні №2 та №7, на 4-му загальному, 1-му житловому поверсі (отм. 12,00м) 18 поверховому будинку, корпус «А», загальною площею 125,42 (2 х 62,71) кв.м.
Підставою укладення ним інвестиційного договору від 11 березня 2005 року було укладення 06 серпня 2003 року між Управлінням капітального будівництва ОМР та ТОВ «Златоград» інвестиційно-підрядного договору, за умовами якого Управління капітального будівництва ОМР є замовником будівництва житлового комплексу «Золоте Руно» по АДРЕСА_1 та Люстдорфською дорогою.
Стверджував, що на теперішній час будівництво житлового комплексу «Золоте Руно» по АДРЕСА_1 не здійснене, будівництво знаходиться на стадії котловану, оскільки Управління капітального будівництва ОМР не виконало взяті на себе зобов`язання, передбачені інвестиційно-підряднимдоговором від06серпня 2003року,предметом якогоє співробітництво сторін по будівництву та інвестуванню комплексу житлових будинків та нежитлового торгівельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_2 .
Вказував,що неналежневиконання відповідачемумов інвестиційно-підрядногодоговору від06серпня 2003року виявилосьу тому,щоУправліннякапітального будівництваОМР не забезпечило передачу ТОВ «Златоград» площадки під забудову належної якості, так як не здійснило в установленому законом порядку відселення мешканців зі всієї земельної ділянки, призначеної під забудову; не здійснило якісного нагляду за будівництвом; не відсторонило відповідно до п. 5.1 інвестиційно-підрядного договору від 06 серпня 2003 року ТОВ «Златоград» від подальшого виконання робіт, не увійшло у володіння будівельним майданчиком та не доручило завершення будівництва іншому виконавцю.
Посилаючись на викладені обставини та порушення своїх прав, позивач просив суд визнати неналежним виконання Управлінням капітального будівництва ОМР умов інвестиційно-підрядного договору від 06 серпня 2003 року, укладеного між Управлінням капітального будівництва ОМР та ТОВ «Златоград» з метою будівництва житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 та Люстдорфською дорогою.
Ухвалою суду від 28 грудня 2019 року провадження у вищевказаній справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання (а.с. 24-25).
Ухвалою суду від 27 лютого 2020 року було продовжено строк проведення підготовчого провадження (а.с. 50-51).
Ухвалою суду від 26 березня 2020 року було закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 62-63).
Ухвалою суду від 10 червня 2020 року було визнано обов`язковою явку представника відповідача Управління капітального будівництва ОМР, в судове засідання (а.с. 103-104).
Позивач та його представник, діюча за ордером від 27 грудня 2019 року, в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити (а.с. 21, 22).
Представник відповідача Управління капітального будівництва ОМР, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, у встановлений судом строк відзиву на позов не надав (а.с. 117).
Представник третьої особи ТОВ «Златоград», в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає,правовідносини,які виниклиміж сторонамирегулюються Законом України «Про інвестиційну діяльність», та Цивільним кодексом України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.
Встановлено, що Управління капітального будівництва ОМР є виконавчим органом Одеської міської ради і створюється відповідно до закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Управління капітального будівництва ОМР є правонаступником Управління капітального будівництва виконавчого комітету Одеської міської ради, є юридичною особою, діє на підставі Положення про Управління капітального будівництва Одеської міської ради, має самостійний баланс, гербову печатку (а.с. 133-140).
Відповідно до детальної інформації про юридичну особу ТОВ «Златоград» є юридичною особою, в процесі припинення не перебуває (а.с. 44-48).
Судом встановлено, що 06 серпня 2003 року між Управлінням капітального будівництва ОМР та ТОВ «Златоград» було укладено Інвестиційно-підрядний договір, предметом якого було співробітництво сторін по будівництву та інвестуванню комплексу житлових будинків та нежитлового торгівельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_2 (а.с. 7-12).
Встановлено, що 11 березня 2005 року між ОСОБА_1 та TOB «Златоград» був укладений Інвестиційний договір №11/03/1ИМ від 11 березня 2005 року та додаткова угода до Інвестиційного договору №11/03/1ИМ від 11 березня 2005 року(а.с. 13-14, 14 звор.).
Відповідно до умов п. 1.2 Інвестиційного договору №11/03/1ИМ від 11 березня 2005 року та додаткової угоди до Інвестиційного договору №11/03/1ИМ від 11 березня 2005 року, індивідуальним об`єктом інвестування є дві однокімнатні квартири, будівельні № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 на 4-му загальному, 1-му житловому поверсі (отм. 12,00 м.) 18-ти поверхового будинку, корпус «А», загальною площею 125,42 (2 х 62,71) кв.м.
В процесісудового розглядубуло встановлено,що позивачвиконав всісвої зобов`язанняза Інвестиційнимдоговором №11/03/1ИМвід 11березня 2005року зізмінами тадоповненнями від30березня 2009року та повністюсплатив грошовікошти врозмірі 197044,00грн.
Зі змісту п. 8.1 Інвестиційного договору №11/03/1ИМ від 11 березня 2005 року вбачається, що орієнтовним початком будівництва був червень 2004 року, а закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію грудень 2008 року.
Як було встановлено в судовому засіданні ТОВ «Златоград» не виконало умови Інвестиційного договору №11/03/1ИМ від 11 березня 2005 року зі змінами та доповненнями від 30 березня 2009 року, який був укладеного між позивачем та ТОВ «Златоград».
Судом встановлено, що рішенням Одеської міської ради за №2271 від 22 січня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання управлінню капітального будівництва Одеської міської ради в оренду земельних ділянок, загальною площею 2,3420 га, за адресою: АДРЕСА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для подальшого проектування та будівництва громадсько-житлового комплексу з підземним паркінгом» було затверджено проект землеустрою, надані в орендне користування земельні ділянки Управлінню капітального будівництва ОМР, загальною площею 2,3420 га, затверджено договір оренди земельних ділянок, затверджений розмір орендної плати за землю та зобов`язано підпорядковані структури вчинити певні дії.
Встановлено, що прокурором прокуратури м. Одеса на рішення Одеської міської ради за №2271 від 22 січня 2008 року було винесено протест.
Рішенням Одеської міської ради №2744 від 16 квітня 2008 року було відмовлено у задоволенні протесту прокурора.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року було задоволено позов прокуратури м. Одеси до Одеської міської ради, треті особи: Управління капітального будівництва ОМР, ТОВ «Златоград», Громадська організація «Ассоціація інвесторів «Золоте руно», визнано противоправним та скасоване рішення Одеської міської ради №2271 від 22 січня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання управлінню капітального будівництва Одеської міської ради в оренду земельних ділянок, загальною площею 2,3420 га за адресою: АДРЕСА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для подальшого проектування та будівництва громадсько-житлового комплексу з підземним паркінгом (а.с. 17-22).
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що відповідно до п. 10 висновку державної експертизи землевпорядної документації Головного управління земельних ресурсів у Одеській області Держземагентства України від 06 грудня 2017 року №А1406, Управління капітального будівництва ОМР було зобов`язано до початку реалізації проектних рішень вирішити майнові питання з власниками житлових та нежитлових приміщень, що знаходяться на запроектованих земельних ділянках та забезпечити погодження меж земельних ділянок.
Отже, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року було встановлено, що відповідно до п. 2.5 рішення Одеського міськвиконкому №787 від 26 липня 2007 року Управління капітального будівництва ОМР було зобов`язано до початку будівництва здійснити виселення громадян, що проживають у житлових будинках по АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_4 , 4, 6, 8, Люстдорфській дорозі, 26, ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , АДРЕСА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , 36, 38, з наданням іншого благоустроєного житла, згідно з додатком.
Встановлено, що відповідно до додаткової угоди №1 до Інвестиційно-підрядного договору від 06 серпня 2003 року функції відселення громадян з плями забудови були покладені на ТОВ «Златоград», яке відповідно до гарантійного листа №06/11 П від 06 листопада 2007 року гарантувало відселення громадян на підставі рішення Одеського міськвиконкому №787 від 26 липня 2007 року (а.с. 132).
Як було встановлено судом, станом на 10 листопада 2010 року ТОВ «Златоград» відселило 45,8 % мешканців, шляхом укладення договорів купівлі-продажу з власниками будинків.
Таким чином, постановою суду було встановлено, що рішення Одеської міської ради за №2271 від 22 січня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання управлінню капітального будівництва Одеської міської ради в оренду земельних ділянок, загальною площею 2,3420 га, за адресою: АДРЕСА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для подальшого проектування та будівництва громадсько-житлового комплексу з підземним паркінгом» було прийнято при наявності невирішеного у встановленому законом порядку питання щодо викупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для суспільних потреб, чим не дотримано вимоги ст. ст. 116 ч. 5, 140, 146, 186 ЗК України, що призвело до порушення законних прав та інтересів громадян, у власності яких були житлові та нежитлові приміщення, розташовані на земельних ділянках, які передбачались для відведення.
Крім того, судом було встановлено, що висновок управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 07 вересня 2007 року №246/388 щодо можливості надання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для подальшого проектування та будівництва громадсько-житлового комплексу з підземним паркінгом, в тому числі ґрунтувався на рішенні виконавчого комітету Одеської міської ради від 17 вересня 1992 року №366, яке було скасовано рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №169 від 27 квітня 2005 року.
Всі ці обставини свідчать про те, що на підставі рішення Одеської міської ради за №2271 від 22 січня 2008 року було затверджено проект землеустрою, надано Управлінню капітального будівництва ОМР в орендне користування земельні ділянки, загальною площею 2,3420 га, затверджено договір оренди земельних ділянок, затверджений розмір орендної плати за землю та зобов`язано підпорядковані структури вчинити певні дії.
Тобто,умови Інвестиційно-підрядногодоговорувід 06 серпня 2003 року, укладеного між ТОВ «Златоград» та Управлінням капітального будівництва ОМР виконувалися, а саме була передана площадка під будівництво, де було вирито котлован.
Як було встановлено судом, ТОВ «Златоград» не виконало взяті на себе функції щодо відселення громадян з житлових та нежитлових приміщень, розташованих на земельних ділянках, які передбачались для відведення.
Саме ці обставини стали причиною скасування рішення Одеської міської ради за №2271 від 22 січня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання управлінню капітального будівництва Одеської міської ради в оренду земельних ділянок, загальною площею 2,3420 га, за адресою: АДРЕСА_2 «Ближні Млини» для подальшого проектування та будівництва громадсько-житлового комплексу з підземним паркінгом».
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02 листопада 2016 року, ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Златоград» про визнання Інвестиційного договору удаваним, визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, зобов`язання виконати договір в натурі та передати квартиру у власність, визнання бездіяльності противоправною, відшкодування матеріальної, моральної шкоди та збитків (а.с. 156-159, 160-162).
Крім того, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позовних вимог до Управління капітального будівництва ОМР, Виконавчого комітету ОМР про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.с. 163-166, 167-169).
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2018 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2017 року були залишені без змін (а.с. 169 звор.-171).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року було встановлено, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами неправомірних винних дій Управління капітального будівництва ОМР при укладенні Інвестиційно-підрядного договору 06 серпня 2003 року між Управлінням та ТОВ «Златоград», а також причинного зв`язку між шкодою, завданою позивачу та зазначеним договором.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ізстаттею 16 ЦК Україниспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Враховуючи зміст вказаних норм, суд зазначає, що вимога про визнання неналежним виконання умов договору не є способом захисту прав і законних інтересів особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, який передбачений положеннямиЦивільного кодексу України, не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України.
Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення (така правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16).
По суті вимога про визнання неналежним виконання умов договору є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Встановлення судом такого факту як визнання неналежним виконання умов договору може мати місце лише при розгляді іншого цивільного спору між сторонами Інвестиційно-підрядного договору від 06 серпня 2003 року.
Крімтого,суд звертаєувагу натой факт,що міжпозивачем та Управлінням капітального будівництва ОМР не виникло договірних зобов`язань.
Позивач не є стороною договору, оскільки за умовами Інвестиційно-підрядного договору від 06 серпня 2003 року відповідальність за неналежне виконання договору несе винна сторона договору.
Відповідно до умов п. 13.1 Інвестиційно-підрядного договору від 06 серпня 2003 року сторона, яка винна в невиконанні або неналежному виконанні зобов`язань, передбачених даним Договором, несе відповідальність відповідно до вимог діючого законодавства.
Частиною 1 cт. 626ЦК Українипередбачено,що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року за №9 роз`яснено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
З урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що вимога позивача у цій справі про визнання неналежним виконання умов договору не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством і не є правильно обраним способом захисту своїх прав.
За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.
Судовий збір у справі складає 768,40 грн., який позивачем не сплачений, оскільки він звільнений від його сплати.
Керуючись ст. ст.15,16,526, 638 ЦК України, ст. ст. 12,13, 81, 259, 264, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління капітального будівництва Одеської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград», про визнання неналежним виконання умов договору залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.
Повний текст рішення складено 01 жовтня 2020 року.
Суддя: О.М. Сегеда
