Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 521/21563/19
провадження № 61-18176св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - управління капітального будівництва Одеської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С., від 21 вересня 2021 року.
Зміст заявлених позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до управління капітального будівництва Одеської міської ради
(далі - УКБ Одеської міської ради), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград» (далі - ТОВ «Златоград») про визнання неналежним виконання умов договору.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 11 березня 2005 року між ним та TOB «Златоград» укладено інвестиційний договір № 11/03/1ИМ (зі змінами та доповненнями), за умовами якого він, як інвестор, вніс інвестиції у вигляді особистих грошових коштів у загальній сумі 212 444, 00 грн, а TOB «Златоград» зобов`язалося здійснити будівництво житлового комплексу «Золоте Руно» по АДРЕСА_1. Об`єктом інвестування є дві однокімнатні квартири в ЖК «Золоте Руно», будівельні НОМЕР_1 та НОМЕР_2, на 4-му загальному, 1-му житловому поверсі 18 поверхового будинку, корпус «А», загальною площею 125, 42 (2 х 62,71) кв. м.
Підставою укладення зазначеного інвестиційного договору став інвестиційно-підрядний договір від 06 серпня 2003 року, укладений між УКБ Одеської міської ради та ТОВ «Златоград», за умовами якого управління є замовником будівництва. Однак, будівництво житлового комплексу «Золоте Руно» не розпочато, у зв`язку з тим, що УКБ Одеської міської ради не виконало взяті на себе зобов`язання за інвестиційно-підрядним договором від 06 серпня 2003 року.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати неналежним виконання УКБ Одеської міської ради умов інвестиційно-підрядного договору від 06 серпня 2003 року, а саме: не забезпечення передачі ТОВ «Златоград» площадки під забудову належної якості та не здійснення в установленому законом порядку відселення мешканців зі всієї земельної ділянки, призначеної під забудову; не здійснення якісного нагляду за будівництвом; не реалізації права відсторонити ТОВ «Златоград» від подальшого виконання робіт, вступити у володіння будівельним майданчиком та доручити завершення будівництва іншому виконавцю.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у складі судді Сегеди О. М. від 22 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не є стороною інвестиційно-підрядного договору від 06 серпня 2003 року, про визнання неналежним виконання умов якого він просив, що виключає можливість задоволення заявлених вимог. Вимоги позивача визнані такими, що не відповідають способам захисту прав, встановленим чинним законодавством.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2020 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визнання неналежним виконання умов договору є лише фіксацією виконання умов договору неналежним чином, тому оскарження лише факту неналежного виконання умов договору, який не встановлює для відповідача будь-яких обов`язків, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Отже, обраний ОСОБА_1 спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання неналежним виконання умов договору, стороною якою він не являється, не є ефективним, оскільки сам по собі не сприяє відновленню порушеного права. До того ж позивач здійснює захист своїх прав у кримінальному провадженні.
Узагальнені доводи касаційної скарги
05 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, якою змінено рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2020 року
в мотивувальній частині, і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення особа, яка подала касаційну скаргу, зазначила неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник посилається на те, що відмовивши у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд позбавив його можливості захистити його порушені права, оскільки саме неналежне виконання УКБ Одеської міської ради умов інвестиційного договору від 06 серпня 2003 року, укладеного між УКБ Одеської міської ради та ТОВ «Златоград» з метою будівництва житлового комплексу «Золоте Руно» в м. Одесі, призвело до нездійснення будівництва вказаного житлового комплексу та втрати інвестованих позивачем грошових коштів у будівництво нерухомості. Діючим законодавством не передбачено такої підстави для відмови у задоволенні позову як обрання неефективного способу захисту. Позивач вважає, що обраний ним спосіб захисту права, спрямований на ефективне поновлення прав і наголошує на тому, що ним обрано належний спосіб захисту прав, а позовні вимоги підлягають до задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 521/21563/19.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до УКБ Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ «Златоград», про визнання неналежним виконання умов договору призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 серпня 2003 року між УКБ Одеської міської ради та ТОВ «Златоград» укладено інвестиційно-підрядний договір, предметом якого є співробітництво сторін по будівництву та інвестуванню комплексу житлових будинків та нежитлового торгівельного комплексу «Золоте Руно» по АДРЕСА_1 , встановлено об`єм залучення інвестицій.
Додатковою угодою № 1 від 05 березня 2004 року внесені зміни та доповнення до договору від 06 серпня 2003 року. Серед іншого передбачено доповнити договір пунктом 5.2.20, за умовами якого ТОВ «Златоград» відселяє громадян з території забудови об`єкта.
Крім того, зміни та доповнення у договір від 06 серпня 2003 року вносились додатковими угодами: № 2 від 30 травня 2005 року, № 3 від 04 квітня 2007 року, № 4 від 15 серпня 2007 року та № 5 від 25 лютого 2008 року.
11 березня 2005 року між ОСОБА_1 та TOB «Златоград» укладений інвестиційний договір № 11/03/1ИМ та додаткова угода, а 30 березня 2009 року додаткова угода № 2. Індивідуальними об`єктами інвестування сторони визначили дві однокімнатні квартири житлового комплексу «Золоте Руно», будівельні НОМЕР_1 і НОМЕР_2 на 4-му загальному, 1-му житловому поверсі 18-ти поверхового будинку, корпус «А», загальною площею 125, 42 (2 х 62,71) кв. м.
На виконання умов інвестиційного договору зі змінами ОСОБА_1 сплатив суму інвестиційних коштів у розмірі 197 044, 00 грн, що еквівалентно 37 199, 00 доларів США, чим виконав свої зобов`язання за договором.
Пунктом 8.1 інвестиційного договору від 11 березня 2005 року встановлено, що орієнтовним початком будівництва є червень 2004 року, а закінчення будівництва та здачі будинку в експлуатацію - грудень 2008 року.
Встановлено, що ТОВ «Златоград» не виконало умови інвестиційного договору від 11 березня 2005 року зі змінами та доповненнями від 30 березня 2009 року, який був укладений між позивачем та товариством.
Рішенням Одеської міської ради за № 2271 від 22 січня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання управлінню капітального будівництва Одеської міської ради в оренду земельних ділянок, загальною площею 2,3420 га, за адресою: АДРЕСА_2 для подальшого проектування та будівництва громадсько-житлового комплексу з підземним паркінгом» було затверджено проект землеустрою, надані в орендне користування земельні ділянки УКБ Одеської міської ради, загальною площею 2, 3420 га, затверджено договір оренди земельних ділянок, затверджений розмір орендної плати за землю та зобов`язано підпорядковані структури вчинити певні дії.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі № 157/7901/08 визнано противоправним та скасоване рішення Одеської міської ради № 2271 від 22 січня 2008 року.
Згідно тексту вказаної постанови суду УКБ Одеської міської ради було зобов`язано до початку реалізації проектних рішень вирішити майнові питання з власниками житлових та нежитлових приміщень, що знаходяться на запроектованих земельних ділянках до прийняття рішення відповідним органом «Про затвердження проекту землеустрою». Рішення № 2271 від 22 січня 2008 року визнано таким, що прийнято Одеською міською радою при наявності невирішеного у встановленому порядку питання щодо викупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для суспільних потреб, чим порушено вимоги статей 116, 140, 146, 186 Земельного кодексу України. Крім того, висновок управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 07 вересня 2009 року № 246/3888 ґрунтується на рішенні виконкому, яке визнано таким, що суперечить вимогам чинного законодавства та скасовано.
Встановлено, що станом на 10 листопада 2010 року ТОВ «Златоград» відселило 45, 8 % мешканців шляхом укладення договорів купівлі-продажу з власниками будинків.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2016 року у справі № 521/5383/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02 листопада 2016 року, ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Златоград» про визнання інвестиційного договору удаваним, визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, зобов`язання виконати договір в натурі та передати квартиру у власність, визнання бездіяльності противоправною, відшкодування матеріальної, моральної шкоди та збитків.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року у справі № 521/2354/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2017 року та постановою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позовних вимог до УКБ Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Окрім того, апеляційний судом встановлено, що позивач визнаний потерпілим та звернувся за захистом своїх справ з цивільним позовом до ТОВ «Златоград», УКБ Одеської міської радипро відшкодування матеріальної та моральної шкоди в межах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 (керівництво ТОВ «Златоград») за ознаками злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають у тому числі із договорів та інших правочинів.
Згідно із частинами першою, третьою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилом, передбаченим статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 4, частини п`ятої статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Згідно з частиною шостою статті 7 цього Закону інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.
Інвестор, за кошти якого і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у цій справі є визнання неналежним виконання УКБ Одеської міської ради умов інвестиційно-підрядного договору, укладеного 06 серпня 2003 року між останнім та ТОВ «Златоград». Позивач не є стороною вказаного договору.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Як правило, особа, чиї права порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Згідно зі статтею 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.
Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Тлумачення статей 14, 16, 510 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання за позовом особи, яка не є стороною у зобов`язанні, неналежним виконання умов інвестиційно-підрядного договору від 06 серпня 2003 року, який укладено між УКБ Одеської міської ради та TOB «Златоград», оскільки не передбачає відповідного обов`язку сторони договору та не забезпечує відновлення прав особи, що не є стороною такого договору.
Вимоги ОСОБА_1 до УКБ Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди вирішені судами у справі № 521/2354/17.
Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Змінюючи рішення суду першої інстанції щодо мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не може вважатись таким, що спрямований на відновлення його порушених, як вважав позивач, прав за інвестиційним договором № 11/03/1ИМ від 11 березня 2005 року.
Окрім того, суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі № 157/7901/08 визнано противоправним та скасоване рішення Одеської міської ради № 2271 від 22 січня 2008 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання управлінню капітального будівництва Одеської міської ради в оренду земельних ділянок для подальшого проектування та будівництва громадсько-житлового комплексу з підземним паркінгом.
Таким чином, апеляційний суд дійшов загалом правильного висновку, що задоволення вимог позивача про визнання неналежним виконання УКБ Одеської міської ради умов інвестиційно-підрядного договору від 06 серпня 2003 року не відновить його права, оскільки між позивачем, як інвестором, та TOB «Златоград», як забудовником, виникли правовідносини на підставі інвестиційного договору № 11/03/1ИМ від 11 березня 2005 року, і захист порушеного права має відбуватися в межах цих правовідносин із урахуванням умов зазначеного договору від 11 березня 2005 року.
Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник посилався в обґрунтування доводів касаційної скарги.
Колегія суддів, надаючи оцінку оскарженій постанові апеляційного суду на предмет її законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович
