ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
УХВАЛА
21 серпня 2020 року Справа № 915/237/18
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В., за участю:
секретаря судового засідання: Берко О.В.,
представника стягувача (позивача): Проскурні Т.В., ордер серія АІ №1028355 від 16.03.2020,
представника боржника (відповідача): не з`явився,
представника ДВС: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ГРУПП" №2-16/03/202 від 16.03.2020 на бездіяльність державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ГРУПП" (50106, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Фабрична, буд.3/5; ідент.код 36962995),
до відповідача: Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (54029, м.Миколаїв, вул.Галини Петрової, буд.2-А; ідент.код 31159920),
про: стягнення грошових коштів за договором поставки від 01.07.2013 в загальній сумі 3586232,61 грн,
особа, дії якої оскаржуються: заступник начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Щербатюк А.І. (55015, м.Миколаїв, вул.Робоча, буд.1), суд,-
в с т а н о в и в:
18.03.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ГРУПП" до суду надійшла скарга №2-16/03/202 від 16.03.2020 на бездіяльність державного виконавця, в якій скаржник просить суд:
- визнати незаконною бездіяльність заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Щербатюка А.І., яка полягає у невчиненні ним дій по виявленню, накладенню арешту та подальшої реалізації всього майна Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" в рамках виконавчого провадження №58258184;
- зобов`язати заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Щербатюка А.І. вчинити дії по виявленню, накладенню арешту та подальшої реалізації всього майна Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" в рамках виконавчого провадження №58258184, а також вчинити всі необхідні дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", направлені на виконання наказу суду від 04.12.2018 у справі №915/237/18.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Миколаївської області №60 від 23.03.2020 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №915/237/18, визначено, що підставою призначення повторного автоматизованого розподілу справи №915/237/18 є те, що під час попереднього автоматизованого розподілу зазначеної судової справи (19.03.2020) не відбулося визначення головуючого судді у справі (не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу судової справи). Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2020 - справу №915/237/18 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.
Скарга обґрунтована тим, що виконавче провадження по стягненню грошових коштів з Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» на користь ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП» триває з лютого 2019 року і до цього часу судовий наказ №915/237/18 від 04.12.2018 залишається невиконаним.
Скаржник зазначає, що в серпні 2019 року адвокат ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП» звернувся на адресу Державної виконавчої служби з проханням надати інформацію про стан примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2018 у справі №915/237/18, із зазначенням дати, терміну та вчинених державним виконавцем дій, зокрема, зазначити, які виконавчі дії були вчинені по виявленню майна боржника, накладенню на нього арешту та подальшої реалізації цього майна, а також вказати усю іншу інформацію про дії, які вчинені або плануються вчинитися для виконання виконавчого документа у виконавчому провадженні №58258184.
Скаржник вказує, що у відповідь на вказане звернення ним було отримано лист заступника начальника Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Щербатюка А.І. від 10.10.2019 №45688/14.23-36/1, в якому повідомлено про те, що звернення стягнення на майно боржника унеможливлюється, оскільки Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Скаржник зазначає, що 04.02.2020 його адвокатом направлено на адресу Державної виконавчої служби заяву про надання інформації та вчинення виконавчих дій вих.№1-04/02/2020 від 04.02.2020, в якій він зокрема, просив державного виконавця вчинити всі необхідні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», щодо виявлення майна Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор», накладення на нього арешту та подальшої реалізації цього майна.
Скаржник стверджує, що на боржника положення Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не можуть поширюватися, оскільки він не є державним підприємством, так як засновником Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» є ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а не держава, а тому Дочірнє підприємство «Миколаївський облавтодор» не є таким, що засноване на державній власності.
До того ж, доказом вказаного є також той факт, що в розділі «Центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25 відсотків» Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості щодо Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відсутні.
Скаржник зазначає, що незважаючи на вказане, заступник начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Щербатюк А.І. проігнорував законні вимоги стягувача вчинити виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», по виявленню майна ДП «Миколаївський облавтодор», накладенню на нього арешту та подальшої реалізації цього майна.
Ухвалою суду від 30.03.2020 скаргу прийнято до розгляду та її розгляд призначено без визначення дати судового засідання, в зв`язку з введенням обмежувальних карантинних заходів запроваджених в Україні через спалах у світі короновірусу «COVID-19».
В зв`язку з введенням пом`якшення обмежувальних карантинних заходів запроваджених в Україні через спалах у світі короновірусу «COVID-19», ухвалою суду від 03.06.2020 розгляд скарги призначено на 18.06.2020.
Враховуючи, що з 17.04.2020 виконавче провадження №58258184 знаходиться на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ухвалою суду від 18.06.2020 залучено до участі у справі головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Сазонова Дмитра Костянтиновича та зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надати суду копії матеріалів виконавчого провадження №58258184 та оригінали матеріалів вказаного виконавчого провадження для огляду у судовому засіданні, та відкладено розгляд скарги на 14.07.2020.
14.07.2020 та 28.07.2020 розгляд скарги відкладався відповідно на 28.07.2020 та 21.08.2020 в зв`язку з невиконанням органом державної виконавчої служби вимог ухвали суду від 17.04.2020 в частині надання копії матеріалів виконавчого провадження №58258184 та оригіналів матеріалів вказаного виконавчого провадження для огляду у судовому засіданні.
Державний виконавець копії та оригінали матеріалів виконавчого провадження №58258184 суду не надав, доводів скаржника не спростував.
Боржник в письмових поясненнях б/н від 10.04.2020, які надійшли до суду 16.04.2020, заперечує проти задоволення скарги посилаючись на те, що Дочірнє підприємство «Миколаївський облавтодор» є правонаступником всіх прав та обов`язків ліквідованого Миколаївського обласного об`єднання державних дорожніх підприємств та реорганізованих дорожніх державних підприємств, які входили до його складу, та створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України №156 від 09.04.2002 на власності Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», 100% акцій якого належать державі.
З огляду на викладене, боржник стверджує, що засновником ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є Держава в особі Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
До того ж, боржник зазначає про те, що в рамках зведеного виконавчого провадження №58266195 (до складу якого входить виконавче провадження №58258184 з виконання виконавчого документа про стягнення боргу на користь скаржника), боржником було направлено відділу ДВС заяви, якими надано згоду для звернення стягнення на рухоме майно, яке не використовується у виробничих процесах (не забезпечує ведення виробничої діяльності підприємства в розумінні ст.2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». На зазначене майно відділом ДВС накладено арешт, частина цього майна на сьогоднішній день описана та визначено оціночну вартість цього майна суб`єктом оціночної діяльності для подальшої його реалізації у встановленому законом порядку.
Разом з тим, боржник вказує, що відділом ДВС накладено арешт на усі наявні рахунки (грошові кошти) ДП «Миколаївський облавтодор», частково проводиться стягнення за рахунок списання коштів з рахунків. Враховуючи велику заборгованість ДП «Миколаївський облавтодор» по заробітній платі, стягнуті кошти у першочерговому порядку згідно з вимогами закону використовуються для погашення такої заборгованості. Все інше рухоме і нерухоме майно, належне ДП «Миколаївський облавтодор», задіяне і використовується у виробничих процесах, а відтак, на нього згідно з вимогами Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не може бути звернено стягнення за виконавчим документом про стягнення боргу на користь скаржника.
Державний виконавець та боржник у судове засідання 21.08.2020 не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (в редакції Закону України №540-ІХ от 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відповідно положень п.4 Розділу Х ГПК України (в редакції Закону №731-IX від 18.06.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Згідно п.2 Закону України №731-IX від 18.06.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Закон України №731-IX від 18.06.2020 набрав чинності 17.07.2020, відповідно, 20-ти денний строк для подання зацікавленими особами відповідних заяв закінчився 06.08.2020.
У вказаний період від боржника та державного виконавця не надійшло заяви про продовження процесуального строку з підстав, встановлених Законом України №731-IX від 18.06.2020.
Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.
За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності державного виконавця та представника боржника за наявними у матеріалах справи доказами.
Суд також зазначає, що скарга розглянута протягом розумного строку, тривалість якого обумовлювалась запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19".
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Умови і порядок виконання рішення судів, що відповідно до закону підлягають примусового виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2020 у справі №915/237/18, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2018, позов задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ГРУПП" грошові кошти у загальній сумі 3586232,61 грн, із яких: 2659066,91 грн - основний борг; 758223,89 грн - сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції; 168941,81грн - 3 % річних, а також грошові кошти на відшкодування витрат: 1) з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 53793,49 грн; 2) інших судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, в сумі 40000,0 грн.
У відповідності до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з приписами ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до абз.1 ч.1, ч.3 ст.327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
04.12.2018 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2020 у справі №915/237/18, залишеного в силі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2018, було видано відповідний наказ, який стягувачем було пред`явлено до виконання до органу Державної виконавчої служби.
Відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження постановами заступника начальника Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Терзі А.М. 04.02.2019 відкрито виконавче провадження №58258184 з виконання наказу №915/237/18 Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2018, та приєднано його до зведеного виконавчого провадження №58266195.
30.08.2019 стягувач звернувся до Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області з проханням надати інформацію про стан примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2018 у справі №915/237/18, із зазначенням дати, терміну та вчинених державним виконавцем дій, зокрема, зазначити, які виконавчі дії були вчинені по виявленню майна боржника, накладенню на нього арешту та подальшої реалізації цього майна, а також вказати усю іншу інформацію про дії, які вчинені або плануються вчинитися для виконання виконавчого документа у виконавчому провадженні №58258184 (т.4 а.с.165).
У відповідь на вказане звернення заступником начальника Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Щербатюком А.І. листом №45688/14.23-36/1від 10.10.2019 скаржнику повідомлено зокрема, про те, що звернення стягнення на майно боржника унеможливлюється, оскільки Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна (т.4 а.с.166).
14.01.2020 заступником начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Щербатюком А.І винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження №58258184.
04.02.2020 стягувач звернувся до Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області з заявою за вих.№1-04/02/2020 про надання інформації та вчинення виконавчих дій, в якій зокрема, просив державного виконавця вчинити всі необхідні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», щодо виявлення майна Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор», накладення на нього арешту та подальшої реалізації цього майна (т.4 а.с.167,168).
За приписами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п.1, 2, 4, 7 ч.1 ст.10 Закону України "Про державну службу" основними обов`язками державних службовців є додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; безпосереднє виконання покладених на них службових обов`язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов`язків, ініціатива і творчість в роботі.
Законом України "Про виконавче провадження", визначено умови, порядок виконання рішення судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільно порядку.
Відповідно до ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписами п.6) ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Положеннями ч.5 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Статтею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Скаржник стверджує, що на боржника положення Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не можуть поширюватися, оскільки він не є державним підприємством, так як засновником Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» є ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а не держава, а тому Дочірнє підприємство «Миколаївський облавтодор» не є таким, що засноване на державній власності.
Боржник в свою чергу зазначає, що Дочірнє підприємство «Миколаївський облавтодор» є правонаступником всіх прав та обов`язків ліквідованого Миколаївського обласного об`єднання державних дорожніх підприємств та реорганізованих дорожніх державних підприємств, які входили до його складу, та створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України №156 від 09.04.2002 на власності Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», 100% акцій якого належать державі.
З огляду на викладене, боржник стверджує, що засновником ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є Держава в особі Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Натомість, суд зазначає, що державним виконавцем не надано доказів вчинення ним дій щодо встановлення частки державного майна, яке було передано ДП «Миколаївський облавтодор» при його створені. Вимоги ухвали суду щодо надання матеріалів виконавчого провадження для огляду, державним виконавцем не виконані.
При цьому, висновок державного виконавця про те, що звернення стягнення на майно боржника унеможливлюється через встановлення мораторію на примусову реалізацію його майна буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, встановить частку державного майна, яке було передано ДП «Миколаївський облавтодор» при його створені, і вона буде становити не менше 25 відсотків.
Скаржник зазначає, що навіть якби ДП «Миколаївський облавтодор» було державним підприємством, то мораторій відповідно до вказаного Закону поширювався б виключно на примусову реалізацію об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення його виробничої діяльності (тобто, технічних транспорт, матеріали, приміщення, що безпосередньо використовуються при будівництві доріг). Однак, у підприємства, крім вказаного, може бути достатньо іншого майна, зокрема, службових легкових автомобілів, нерухомого майна, яке не задіяне у виробничій діяльності. Тобто, державний виконавець зобов`язаний був вчинити дії по виявленню такого майна та його реалізації.
При цьому, судом приймається до уваги, що рішенням Конституційного Суду України від 10.06.2003 у справі №11-рп/2003 вказано, що за змістом статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності.
Боржник зазначаючи про те, що рухоме і нерухоме майно, передане засновником ДП «Миколаївський облавтодор», задіяне і використовується у виробничих процесах, а відтак, на нього згідно з вимогами Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не може бути звернено стягнення за виконавчим документом про стягнення боргу на користь скаржника, доказів такого суду не надає.
До того ж, судом враховується, що державним виконавцем також не надано суду доказів вжиття заходів в рамках виконавчого провадження №58258184 по виявленню, накладенню арешту та подальшої реалізації майна Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яке не задіяне у його виробничій діяльності.
За приписами ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до положень ст.343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи викладене, суд вважає, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ГРУПП" на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії при примусовому виконанні рішення суду у справі №915/237/18 є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
15.04.2020 заступником начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Щербатюком А.І винесено постанову про передачу виконавчого провадження №58258184 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
17.04.2020 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Сазонов Д.К. прийняв виконавче провадження №58258184 до примусового виконання.
Оскільки, на момент постановлення ухвали в даній справі виконавче провадження знаходиться на виконанні у головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Сазонова Дмитра Костянтиновича, то суд вважає за необхідне зобов`язати саме його вчинити всі необхідні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», направлені на виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2018 у справі №915/237/18.
Керуючись ст.ст.234, 235, 343 ГПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ГРУПП" №2-16/03/202 від 16.03.2020 на бездіяльність державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду, задовольнити.
2. Визнати незаконною бездіяльність заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатюка Антона Ігоровича, яка полягає у невчиненні ним дій по виявленню, накладенню арешту та подальшої реалізації майна Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в рамках виконавчого провадження №58258184.
3. Зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Сазонова Дмитра Костянтиновича вчинити всі необхідні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», направлені на виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2018 у справі №915/237/18.
4. Копію ухвали направити на адреси учасників справи.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, з урахуванням п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України
та підписана суддею 26 серпня 2020 року.
Суддя М.В.Мавродієва
