ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2019 року
м. Одеса
Справа № 915/237/18
м . Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №5
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді: Савицького Я.Ф.,
суддів : Разюк Г.П.,
ОСОБА_1,
секретар судового засідання – Селиверстова М.В.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_2, за ордером;
від відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬТЕР ГРУПП”
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області
від 31 січня 2019 року (повний текст складено 05.02.2019р.)
по справі № 915/237/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬТЕР ГРУПП”
до відповідача ОСОБА_3 підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”
про стягнення грошових коштів за договором від 01.07.2013 поставки в загальній сумі 3586232,61 грн., -
суддя суду першої інстанції: ОСОБА_4
час та місце винесення ухвали: 31.01.2019р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 10.04.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2018р. у справі №915/237/18, залишеним без змін Південно-Західним апеляційним господарським судом постановою від 20.11.2018р. частково задоволено позов ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП» (далі-позивач) до ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (далі-відповідач. ДП «Миколаївський облавтодор»).
18.12.2018р. ДП «Миколаївський облавтодор» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою від 13.12.2018р. про відстрочку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2018р. у справі № 915/237/18.
11.01.2019р. ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП» подало до Господарського суду Миколаївської області клопотання про стягнення з ДП «Миколаївський облавтодор» судових витрат, понесених позивачем при розгляді справи №915/237/18 на стадії розгляду заяви про відстрочку виконання рішення на загальну суму 13 847,08 грн., з яких: 13600,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, 247,08 грн. - витрати, пов’язані з вчиненням процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2019р. у задоволенні заяви ДП «Миколаївський облавтодор» про відстрочку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2018р. по справі №915/237/18 відмовлено.
30.01.2019р. відповідач подав до суду першої інстанції письмові заперечення, в яких просив суд відмовити позивачу у задоволенні клопотання про стягнення з ДП «Миколаївський облавтодор» судових витрат, понесених позивачем при розгляді справи №915/237/18 на стадії розгляду заяви про відстрочку виконання рішення, посилаючись на не співмірність заявленої до стягнення позивачем суми витрат.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2019р. клопотання ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП» про стягнення з ДП «Миколаївський облавтодор» судових витрат задоволено частково, стягнуто з ДП «Миколаївський облавтодор» на користь ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП» 3900,0 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 222,24 грн. витрат, пов’язаних з вчиненням процесуальних дій. В решті клопотання відмовлено.
У вказаній ухвалі суд першої інстанції, враховуючи положення статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановив, що заявлена позивачем сума витрат є завищеною. Тому визнав обґрунтованими та документально підтвердженими витратами на професійну допомогу лише суму у розмірі 3900,0 грн. та 222,24 грн. витрат, пов’язаних з вчиненням процесуальних дій.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2019р. по справі №915/237/18 скасувати та прийняти додаткове рішення, яким задовольнити клопотання позивача про стягнення судових витрат в повному обсязі.
Головним доводом в обґрунтуванні поданої апеляційної скарги апелянт зазначає винесення судом першої інстанції саме ухвали як судового акту.
Позивач вказує, що за результатами розгляду клопотання позивача, місцевий господарський суд повинен був ухвалити додаткове рішення в порядку, визначеному ст.224 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, винесення ухвали, а не додаткового рішення апелянт вважає незаконним.
Одночасно, апелянт не погоджується зі здійсненим судом перерахунком суми, вказаним позивачем, в якості витрат на професійну допомогу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019р. залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕР ГРУПП» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2019р. по справі №915/237/18, встановлено апелянту строк для усунення недоліків, а саме: надати до суду докази сплати судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, протягом 7 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
07.03.2019р. від ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП» до Південно-західного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2019р. по справі №915/237/18, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 01.04.2019р. та призначено розгляд справи на 10.04.2019р.
21.03.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП» надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якого позивач просить доручити Київському апеляційному суду або Голосіївському районному суду міста Києва.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019р. клопотання ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, доручено Голосіївському районному суду міста Києва забезпечити проведення судового засідання по справі №915/237/18 режимі відеоконференції, про що повідомлено учасників процесу.
В судовому засіданні 10.04.2019 року, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП» підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, а ухвалу господарського суду від 31.01.2019р. - скасувати.
Представник ДП «Миколаївський облавтодор» у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.03.2019 року, якими учасникам справи надсилалась ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 року з визначеною датою проведення судового засідання.
У судовому засіданні 10.04.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП»,, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваної ухвали, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Щодо винесення Господарським судом Миколаївської області в якості судового акту саме ухвали, а не додаткового рішення, судова колегія зазначає наступне.
Судове рішення – це акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження.
Апеляційна колегія вказує, що це може бути як саме рішення, так і висновок (Конституційний Суд України), вирок (кримінальний процес), постанова, ухвала, окрема ухвала тощо (кримінальний, адміністративний, цивільний та господарський процеси).
Судовий розгляд, яким справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду. Судове рішення, у якому суд вирішує інші питання, пов’язані с процедурою розгляду справи, викладається у формі ухвали.
Матеріали справи свідчать про те, що Господарським судом Миколаївської області було ухвалене рішення від 17.08.2018р. у справі №915/237/18, яким було завершено розгляд господарського спору по суті між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕР ГРУПП» та Дочірнім підприємством «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
В подальшому, після апеляційного перегляду зазначеного рішення, усі судові акти були ухвалені в формі ухвал.
Таким чином, в результаті розгляду заяви ДП «Миколаївський облавтодор» про відстрочку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2018р. по справі №915/237/18 була винесена ухвала, а не рішенням відповідного суду.
За приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Клопотання апелянта про стягнення з відповідача судових витрат було подано до суду після ухвалення рішення по справі №915/237/18, на стадії розгляду заяви ДП «Миколаївський облавтодор» про відстрочку виконання відповідного рішення.
Отже, питання щодо стягнення з відповідача судових витрат у зв’язку з участю представника позивача в розгляді заяви про відстрочку виконання судового рішення, не могло бути розглянуто до винесення Господарським судом Миколаївської області відповідного рішення, тому що таке питання не було предметом розгляду до винесення вказаного рішення.
Тобто, саме ухвала про відмову у відстрочці виконання рішення суду першої інстанції від 14.01.2019р. по справі №915/915/237/18 стала кінцевим документом, що унеможливлює винесення додаткового рішення по справі, в якому, на думку позивача, повинно бути ухвалено висновок суду щодо суті його клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем при розгляді справи №915/237/18 на стадії розгляду заяви про відстрочку виконання рішення.
Щодо зазначення представником позивача у судовому засіданні 10.04.2019р., що суд першої інстанції у такому разі мав ухвалити додаткову ухвалу, то колегія суддів звертає увагу позивача на те, що діючим господарським законодавством України не передбачений такий судовий акт як «додаткова ухвала».
Таким чином, судова колегія не вбачає наведення відповідного обґрунтування достатнім для задоволення апеляційної скарги з урахуванням вказаного твердження.
Стосовно не погодження позивача щодо зменшення місцевим судом суми судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
За положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Через недотримання норм частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 5 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту п.6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судова колегія зазначає, що у матеріалах справи наявне відповідне клопотання відповідача з наведеним обґрунтуванням вимог про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, яке заслуговує на увагу суду.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 статті 129 встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Колегія суддів, дослідивши додані до заяви про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу докази (договір від 02.03.2018 №02/03/18 про надання адвокатських послуг із зазначенням вартості однієї робочої години адвоката у сумі 1600 грн.; розрахунок витрат, пов’язаних з веденням справи №915/237/18; платіжне доручення №24 від 10.01.2019 на суму 13781,08 грн.; опис виконаних робіт, акт виконаних робіт), не встановила недотримання позивачем (його представником) вимог ч.3 статті 126 та ч.8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Із розрахунку витрат, наявному у матеріалах справи, вбачається, що адвокатом була надана правова допомога у формі:
- 26.11.2018р. підготовка та направлення в Господарський суд Миколаївської області заяви про видачу наказу – 0,5 год.=800,00 грн.+28,84 грн. поштових витрат;
- 26.12.2018р. підготовка та направлення в Господарський суд Миколаївської області клопотання про відкладення розгляду справи – 0,5 год. = 800,00 грн.+65,00 грн. поштових витрат;
- 08.01.2019р. підготовка та направлення в Господарський суд Миколаївської області клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції – 0,5 год. = 800,00 грн.+66,00 грн. поштових витрат;
- 09.01.2019р. підготовка заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення від 17.08.2018р. та направлення його на адресу ДП «Миколаївський облавтодор» та Господарського суду Миколаївської області – 4 год. = 6 400,00 грн.+66,00 грн. та 25,24 грн. поштових витрат;
- 10.01.2019р. підготовка клопотання про стягнення з відповідача судових витрат та направлення його на адресу ДП «Миколаївський облавтодор» та Господарського суду Миколаївської області – 1 год. = 1 600,00 грн.;
- 14.01.2019р. участь представника в судовому засіданні 14.01.2019р. - 2 год. – 3 200,00 грн.
Всього 13 847,08 грн., з яких: 13600,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, 247,08 грн. – поштові витрати.
У той же час, відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (п. 6.5), господарський суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Крім того, судова колегія зазначає, що за ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір про ще зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії».
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у відповідності до частини 4 статті 327 Господарського процесуального кодексу України, протягом 5 днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в ч.3 цієї статті, зокрема, надсилається стягувачу на його адресу, рекомендованим чи цінним листом.
Таким чином, враховуючи, що суд надсилає судовий наказ на адресу стягувача без його заяви, то складання та направлення представником позивача заяви про видачу наказу до суду було здійснено безпідставно.
Отже апеляційна колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на підготовку зазначеної заяви у розмірі 800,00 грн. та направлення її в суд (24,84 грн.) не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у складанні та направленні вказаної заяви не було необхідності.
Крім того, оскільки договором від 02.03.2018 про надання адвокатських послуг передбачена вартість однієї робочої години адвоката у розмірі 1600 грн., то враховуючи тривалість судового засідання 14.01.2019р. протягом 34 хвилин (відповідно до протоколу судового засідання від 14.01.2019р.), апеляційна колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що витрати на участь представника позивача в судовому засіданні 14.01.2019р. в режимі відеоконференції підлягають частковому стягненню з відповідача в сумі 800,00 грн. (60 хв./2 = 30хв., або 1600,00 грн / 2 = 800 грн.).
Достатньо обґрунтованим апеляційна колегія вважає також висновок суду першої інстанції щодо часткового стягнення витрат на підготовку клопотань про відкладення розгляду справи від 26.12.2018р.; про проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 08.01.2019р.; клопотання про стягнення з відповідача судових витрат та заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення суду від 17.08.2018р.
Посилання позивача на те, що суд першої інстанції не врахував час, необхідний представнику для підписання поштового конверту, відправлення його засобами зв’язку на адресу суду, сам похід на поштове відділення та час, витрачений на дорогу в суд для участі у судовому засіданні, апеляційна колегія на бере до уваги, з огляду на наступне.
ОСОБА_5 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» хоча і не застосовує термін «професійна правнича допомога», натомість визначає адвокатську діяльність через здійснення правової допомоги, а також визначає її види, серед яких ключове місце посідає представництво інтересів клієнта в судах. Комплексне тлумачення ст. 42 та 126 Господарського процесуального кодексу України дають підстави для висновку, що таке представництво не обмежується участю в судовому засіданні та включає роботу адвоката поза його межами, в тому числі ознайомлення з матеріалами справи, збір та подання доказів і процесуальних документів, консультації клієнта.
В цій площині підлягає вирішенню питання, чи включається до складу витрат на надання правової допомоги час, витрачений адвокатом на виконання технічних завдань в інтересах клієнта, а також час «очікування», «дороги», витрачений адвокатом з причин, що від нього не залежать.
Апеляційна судова колегія зазначає, що оскільки адвокату доручається представництво інтересів позивача в суді, надання професійної правничої допомоги та підготовка процесуальних документів, такі витрати як надсилання засобами поштового зв'язку документів не є правничою допомогою адвоката, а отже, не підлягають компенсації.
За таких обставин, апеляційна колегія погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області, який не вважає поданий розрахунок послуг адвоката та витрат обґрунтованим, оскільки він є завищеним та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу справедливого розподілу витрат при розгляді справи.
Отже, відшкодування відповідачем понесених позивачем адвокатських витрат у зазначеній ним сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягає зменшенню і стягненню з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката у сумі 3900,0 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 222,24 грн. витрат, пов’язаних з вчиненням процесуальних дій.
Аналогічна позиція щодо відшкодування витрат на адвокатські послуги, виходячи з принципів реальності, розумності та співмірності викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Згідно зі ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2019р. по справі №915/237/18 відповідає загальним вимогам, встановленим Господарським процесуальним кодексом України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2019р. по справі №915/237/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕР ГРУПП» – без задоволення.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2019р. по справі №915/237/18 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови підписаний 11.04.2019р.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Разюк Г.П.
Суддя Ярош А.І.
