ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 2а-8201/08/1370
адміністративне провадження № К/9901/13273/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., провівши попередній розгляд справи за позовом Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Закарпатської обласної державної адміністрації, Берегівської міської ради Закарпатської області, треті особи: Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення матеріальної шкоди, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: Брильовського Р.М., Кедик М.В., Братичак У.В., від 03.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шинкар Т.І., Пліша М.А., від 22.02.2016,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2008 року Державне територіально-галузеве об`єднання «Львівська залізниця» (далі - ДТГО «Львівська залізниця», позивач) звернулося з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - Мінприроди, Міністерство), Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - Закарпатська ОДА), Берегівської міської ради Закарпатської області (далі - Берегівська Міськрада; відповідачі), треті особи: Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області, у якому, з урахуванням змін до позовної заяви і уточнених позовних вимог, просило визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо визначення спеціально обладнаних місць чи об`єктів для екологічно безпечного зберігання речовини «Премікс», що знаходилася у 10 залізничних вагонах на станції Боржава, та стягнути солідарно з відповідачів кошти на відшкодування шкоди, завданої такою незаконною бездіяльністю в сумі 24281383,20 гривень:
2. В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, що 03.10.2005 Міністром з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи видано розпорядження про транспортування небезпечних відходів, розташованих у Закарпатській області». 20.10.2005 листом №04/10/2806 заст. начальника правління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у Закарпатській області В. Ковач звернувся до позивача щодо подачі вагонів під завантаження речовини «Премікс». 25.10.2005 листом №2185/14 в.о. начальника державного управління екології в Закарпатській області Ю. Смерека повідомив Генерального директора Укрзалізниці, що після отримання погодження Мінекономіки України держуправління екоресурсів розпочне фінансування робіт, в тому числі оплату транспортних послуг Укрзалізниці. Таким чином, протягом тривалого часу (з 04.10.2005 до 23.09.2010) відповідачами не визначались спеціально обладнані місця чи об`єкти для екологічно безпечного зберігання речовини «Премікс», не забезпечувались проведення робіт з контейнеризації суміші «Премікс» у спеціальні контейнери, не організовувалось вивезення контейнеризованої суміші «Премікс» на спеціально пристосовані об`єкти для її тимчасового екологічно безпечного зберігання.
3. Позивач наголошує, що бездіяльність відповідачів спричинила позивачу значну шкоду у вигляді недоплати коштів за зберігання та користування вагонами, вартості проведеного ремонту, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода), а саме за звичайних обставин позивач має право на отримання плати за надані позивачем послуги зі зберігання вантажу у 24 вагонах з вантажем «Премікс» та послуг з користування 24 вагонами за період зберігання і користування вагонами, яка станом на 10.11.2010 складає суму 24281383,20 гривень.
4. Як на правову підставу для задоволення позову, ДТГО «Львівська залізниця» посилалось, зокрема, на приписи статті 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її права, має право на їх відшкодування.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Справа розглядалась судами неодноразово.
6. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2016, у задоволенні позову відмовлено.
7. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що Закарпатською ОДА, Берегівською міськрадою, Міністерством разом із слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області вживались всі необхідні та можливі заходи щодо розміщення, складування та подальшої утилізації речовини «Премікс», а тому в їх діях не має ознак протиправності.
8. У зв`язку з наведеним суди не знайшли підстав для задоволення вимоги позовної заяви про відшкодування ДТГО «Львівська залізниця» шкоди (упущеної вигоди).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з вищезгаданими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (далі - РФ «Львівська залізниця», скаржник) подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на залізничних станціях Боржава та Берегово знаходились 24 вагони з речовиною «Премікс».
11. Як вбачається зі звіту Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя від 10.06.2005 №3/8-А4056, складеного за результатами проведених токсиколого-гігієнічних досліджень порошкоподібної речовини під маркою «Мінеральні добавки - Премікс», фахівці, які проводили дослідження, дійшли висновку, що необхідно термінове прийняття заходів відносно вилучення екологічно безпечним способом цього шкідливого забруднювача невстановленого походження з місць складування цих небезпечних відходів.
12. З метою запобігання можливого негативного впливу на довкілля та здоров`я людей небезпечних хімічних речовин та відходів проведено чотири засідання Міжвідомчої державної комісії (1, 14, 29 липня та 10 жовтня 2005 року) під головуванням Першого віце-прем`єр-міністра України, на яких визначено першочергові завдання в даному напрямку та затверджено Заходи, спрямовані на безпечне розміщення, утилізацію чи видалення незаконно завезених на територію України відходів та небезпечних хімічних речовин інших держав і відвернення їх негативного впливу на навколишнє природне середовище та здоров`я людини.
13. 07.07.2006 слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України по кримінальній справі №8102305 винесено постанову про визнання та приєднання до кримінальної справи речового доказу - речовини «Премікс», яка розміщена на території Закарпатської області до кримінальної справи №8102305, порушеної Прокурором Закарпатської області 30.03.2005 за фактами забруднення земель та атмосферного повітря речовинами та промисловими відходами, шкідливими для життя та здоров`я людей і довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил їх зберігання за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 241 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
14. Постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 07.09.2006 про передачу речових доказів для зберігання, начальнику Ужгородської дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці до вирішення питання по речових доказах по суті передано на відповідальне зберігання речові докази у кримінальній справі №8102305 - речовину «Премікс», яка знаходилась у 24 вагонах на залізничних станціях Боржава і Берегово.
15. Також, проведено спільне засідання колегій Мінприроди та Закарпатської ОДА від 22.09.2006 №12 з питання «Про проблеми поводження з відходами на території Закарпатської області та шляхи їх вирішення», за рішенням якого визначено невідкладні заходи.
16. 03.10.2006 слідчий в ОВС Генеральної прокуратури України, розглянувши матеріали кримінальної справи №8102305, порушив кримінальну справу за фактом контрабанди на територію України під виглядом теплостійкого наповнювача «Премікс» відходів різних виробництв, вчиненої за попередньою змовою групи осіб, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 201 КК України, яку об`єднано в одне провадження з кримінальною справою №8102305, та після визначення підслідності дана кримінальна справа надійшла у слідчий відділ УСБУ в Закарпатській області.
17. Закарпатським зведеним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном постійної готовності ДСВАРС МНС України, під контролем співробітників УСБУ в Закарпатській області та держекоінспекторів Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області, проведено роботи по контейнеризації в металічні баки суміші речовин «Премікс». Дані роботи виконувались на виконання доручення Кабінету Міністрів України №35451/3/1-06 від 03.10.2006 та рішення розширеного спільного засідання Мінприроди України та Закарпатської ОДА від 22.09.2006, а також у відповідності до договору №28 від 23.11.2005 і додаткового договору №48/ДФ/06 від 04.12.2006, укладених між Закарпатською ОДА як «Організатором», Держуправлінням охорони навколишнього середовища в Закарпатській області, як «Замовником», та Зведеним воєнізованим гірничо-рятувальним (аварійно-рятувальним) загоном постійної готовності ДСВАРС МНС України, як «Виконавцем».
18. У листа Закарпатської ОДА від 30.07.2007 №3081/06-10, відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 11.05.2007 №13663/21/1-07 щодо інформаційної довідки Мінприроди України, наданої Кабінету Міністрів України від 30.03.2007 №3416к/19/3-2, повідомлялось, що остаточне рішення щодо подальшої долі ввезених в Україну небезпечних хімічних речовин та відходів (у тому числі суміші речовин «Премікс») можливо прийняти після закінчення компетентними органами України слідчих дій.
19. Відповідно до листа Генеральної прокуратури України від 29.08.2008 №04/21/1-9146-05 Служба безпеки України інформувала Міністерство транспорту і зв`язку та Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Верховної ради України, що вирішення цієї проблеми можливе лише на рівні Кабінету Міністрів України шляхом визначення підприємств для переробки вказаної суміші та забезпечення фінансування цих робіт.
20. Відповідно до Протоколу робочої наради з розгляду питання щодо подальшого поводження з речовиною «Премікс» від 16.01.2009, затвердженого Заступником Міністра охорони навколишнього природного середовища України 20.01.2009, за результатами наради вирішено визначити схему вирішення питання подальшого поводження з сумішшю речовин «Премікс»: Закарпатській облдержадміністрації і Берегівській міській раді після отримання постанови слідчого СБУ визначити власника речовин «Премікс» чи надати їм статусу безхазяйних відходів; Мінприроди, Закарпатській облдержадміністрації опрацювати питання щодо визначення джерел фінансування утилізації зазначеної суміші відходів.
21. Відповідно до Протоколу наради з розгляду питання щодо подальшого поводження з сумішшю речовин «Премікс» від 11.02.2009, затвердженого заступником Голови Комітету Верховної ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, за результатами наради вирішили рекомендувати Службі безпеки України передати Закарпатській обласній державній адміністрації та Берегівській міській раді речовину «Премікс» для організації її знищення (утилізації), Міністерству охорони навколишнього природного середовища спільно з Закарпатською ОДА та Берегівською міською радою розробити механізм знищення суміші «Премікс», визначити місця знищення, кошторис та терміни виконання, Укрзалізниці спільно з Мінприроди, Мінтранспортом, Мінфіном, Закарпатською ОДА, Контрольно-ревізійним управлінням та Державною податковою адміністрацією розглянути питання про відшкодування збитків Укрзалізниці за користування вагонами та зберігання вантажу «Премікс».
22. 30.01.2009 Старшим слідчим в ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління СБУ в Закарпатській області винесено постанову про передачу речових доказів для організації утилізації, відповідно до якої речові докази по кримінальній справі №335 - речовину «Премікс», в кількості 1,5 тис.тон, яка зберігається на території м. Берегово та Берегівського району, зокрема, що знаходиться у 8-ми залізничних вагонах на залізничній станції «Берегово» та у 16-ти залізничних вагонах на станції «Боржава» постановлено передати Закарпатській обласній державній адміністрації та Берегівській міській раді для визначення її статусу та подальшої організації утилізації.
23. Згідно зазначеної постанови, копії постанови направлено в Закарпатську ОДА та Берегівську міську раду для організації утилізації речовини «Премікс», в Державне управління охорони навколишнього середовища в Закарпатській області для контролю за екологічним станом при організації подальшої утилізації, керівництву Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» для узгодження питання вивільнення залізничних вагонів з речовиною «Премікс», в Слідче Управління СБ України для координації заходів з центральними органами влади з метою сприяння у вирішенні питання подальшої долі речовини «Премікс», а також прокурору Закарпатської області - для відома.
24. Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2009 сесія Берегівської міської ради розглянула постанову слідчого від 30.01.2009 про передачу речовини «Премікс» для організації утилізації та відповідно до Рішення №1020 відмовилась приймати та визнавати право власності на речовину «Премікс», а також заборонила голові міської ради приймати будь-які рішення, що стосуються вказаної речовини. Відомостей про оскарження рішення №1020 від 27.02.2009, сторонами суду не подано.
25. Листом Міністерства від 09.12.2009 №5074/09/2-7 повідомлено про те, що на виконання вищевказаних робочих нарад від 20.01.2009, проведеної в Мінприроди, та від 11.02.2009, проведеної в Комітеті Верховної Ради України з питань екологічної політики, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України із польським підприємством «Сарпі Даброва Горніча» укладено договір б/н від 07.12.2009 щодо знешкодження речовини «Премікс».
26. Згідно повідомлення Мінекології України від 09.12.2009 та Закарпатської ОДА від 08.12.2009 відповідальним за організацію вивезення для утилізації речовин «Премікс» є заступник генерального директора Національного центру поводження з небезпечними відходами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, якому 10.12.2009 передано речовину «Премікс», про що складено акт прийому-передачі від 10.12.2009.
27. Постановою старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Закарпатській області від 28.12.2009 на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України 1963 року, який був чинним на той час, (за відсутністю в діянні складу злочину) була закрита кримінальна справа за фактами вчинення контрабанди теплостійкого наповнювача "Премікс". Даною постановою речовину "Премікс", що була визнана Генеральною прокуратурою України речовим доказом по даній кримінальній справі, виключено з категорії речових доказів та передано Закарпатській обласній державній адміністрації з участю Державного управління охорони навколишнього середовища в Закарпатській області для подальшого знешкодження відповідно до постанови від 30.01.2009 про передачу в утилізацію, при виконанні механізму утилізації, прийнятого вищими органами влади.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
28. Мотивуючи касаційну скаргу РФ «Львівська залізниця» зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.
29. Скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки обставинам справи стосовно поводження з речовиною «Премікс» до та після закриття кримінального провадження, а також не врахували факт невиконання договору стосовно проведення комплексу робіт з утилізації, видалення або знешкодження відходів та небезпечних хімічних речовин, завезених на територію Закарпатської та Запорізької областей з інших держав.
30. У касаційній скарзі, окрім іншого, наголошено на тому, що оскаржувані судові рішення не містять належних обґрунтувань з посиланням на відповідні докази стосовно невивільнення відповідачами вагонів та невідшкодування ними шкоди, заподіяної державному підприємству.
31. Крім того, скаржник наполягає, що відповідачі не довели, а матеріалами справи не підтверджено виконання відповідачами зобов`язань, визначених статтями 22, 35 Бюджетного кодексу України, у межах бюджетної програми Державного фонду охорони навколишнього природного середовища «Поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами», а також залишив поза увагою той факт, що у законах про бюджет України на 2010 і 2011 роки не було передбачено видатки на реалізацію вищевказаної програми.
32. Спираючись на такі аргументи, скаржник вважає, що саме бездіяльність відповідачів призвела до завдання збитків, які мають бути відшкодовані.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
1. Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
33. Разом з тим, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
34. Отже, для забезпечення права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції, яка визнається і ратифікована Україною, суттєвого значення набуває питання дотримання національними судами правил предметної юрисдикції.
35. Вирішуючи цей спір, суди виходили з того, що такий є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
36. В той же час, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час подання позову, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
37. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у зазначеній редакції).
38. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України у відповідній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
39. У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України у наведеній вище редакції визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
40. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України у редакції, чинній після 15.12.2017, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
41. Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
42. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
43. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
44. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №815/7008/15 (провадження №11-1149апп18), до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
45. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
46. При цьому, слід врахувати, що визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії суб`єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.
47. Таке правозастосування відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №804/3091/18 (провадження №11-1153апп18).
48. Поряд із цим, згідно з положеннями статті 147 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що майнові права суб`єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
49. У статті 20 ГК України закріплено правило, згідно з яким держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів (частина перша цієї статті).
50. У частині другій наведеної вище норми права визначено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов`язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- іншими способами, передбаченими законом.
51. Водночас, як встановлено частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), чинного станом на день звернення до суду з даним позовом, підприємства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
52. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (частина перша статті 2 ГПК України).
53. Станом на день звернення до суду з цим позовом, справи, підвідомчі господарським судам, визначала стаття 12 ГПК України, у пункті 1 частини першої якої вказано, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
54. За змістом же частини першої статті 20 ГПК України у чинній редакції господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
55. Як випливає зі змісту позовних вимог та доводів, якими позивач їх обґрунтовує, встановлених судами попередніх інстанцій обставин, спір у цій справі виник в межах правовідносин з приводу здійснення позивачем господарської діяльності, оскільки останній, на підставі відповідного звернення Міністерства передавши у користування вагони для завантаження, зберігання і транспортування небезпечної хімічної речовини, яка мала бути утилізована у встановленому законом порядку, зазнав збитків внаслідок неотримання оплати за надані послуги.
56. Про оплату транспортних послуг після отримання погодження Мінекономіки України позивачу повідомив в.о. начальника державного управління екології в Закарпатській області Ю. Смерека у листі від 25.10.2005 №2185/14, однак така фактично здійснена не була.
57. В подальшому, у період з 04.10.2005 до 23.09.2010 вивільнення вагонів не здійснювалось, у зв`язку з чим позивач не міг їх використовувати у своїй господарській діяльності та отримувати відповідний прибуток, тобто. Як наголошується у позові, ДТГО «Львівська залізниця» було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди.
58. Позивач вважає, що збитки, про які іде мова вище у постанові, були завдані ДТГО «Львівська залізниця» саме внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів, які своєчасно не визначали спеціально обладнані місця чи об`єкти для екологічно безпечного зберігання речовини «Премікс», не забезпечували проведення робіт з контейнеризації суміші «Премікс» у спеціальні контейнери, не організовували вивезення контейнеризованої суміші «Премікс» на спеціально пристосовані об`єкти для її тимчасового екологічно безпечного зберігання.
59. З вищенаведеного вбачається, що звернення до суду з даним позовом обумовлене необхідністю захисту майнових прав позивача шляхом стягнення на його користь збитків (упущеної вигоди) у розмірі 24281383,20 гривень.
60. Враховуючи викладене, цей спір позбавлений ознак публічно-правового, що унеможливлює його вирішення за правилами адміністративного судочинства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
61. За наведеного, зважаючи на предмет спору та суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку, що така справа підлягає розгляду судом господарської юрисдикції.
62. За правилами пункту 5 частини першої статті 349, частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
63. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
64. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
65. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 341 КАС України).
66. В той же час, пунктом 1 частини першої статті 238, частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
67. За таких обставин, Верховний Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати і закрити провадження у справі. При цьому, роз`яснити позивачу, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
68. Керуючись статтями 340, 341, 349, 354, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2016 скасувати.
Закрити провадження у справі за позовом Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Закарпатської обласної державної адміністрації, Берегівської міської ради Закарпатської області, треті особи: Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення матеріальної шкоди.
Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа
