Єдиний державний реєстр судових рішень
Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 серпня 2020 р. Справа№805/2452/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мозгової Н.А.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 34898944, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Ярослава Мудрого, будинок №39, квартира №3) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 83610,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходилась справа № 2а/0570/17817/2011 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Макіївського міського управління юстиції Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - виконуючий обов`язки начальника Головного управління юстиції у Донецькій області Кучерук Сергій Леонідович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди. Судом стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 33444,00 грн., станом на 24.05.2016 року за період: з 21 липня 2010 року по 18 січня 2011 року, 28 жовтня 2011 року по 03 січня 2012 року, 11 лютого 2015 року по 24 травня 2016 року. Вважає, що у даному рішенні суд не вийшов за межи позовних вимог, а тому не у повному обсязі була стягнута сума за час вимушеного прогулу.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 83610,00 грн. - задоволено частково. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.01.2009 року по 20.07.2010 року, з 24.08.2012 року по 06.09.2012 року в сумі 11296,64 грн.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2017 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.08.2012 року по 06.09.2012 року у сумі 668,88 грн.
Постановою Верховного Суду від 10.03.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 20.03.2020 року здійснено розподіл справи №805/2452/17-а, справу передано до провадження судді Мозговій Н.А.
Ухвалою суду від 24.03.2020 року прийнято до провадження справу №805/2452/17-а та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Зобов`язано відповідача надати у строк до 10 травня 2020 року наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.06.2017 року № 1639/1, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді.
Ухвалою суду від 15.04.2020 року адміністративну справу №805/2452/17-а залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 27.04.2020 року продовжено розгляд справи №805/2452/17-а.
Ухвалою суду від 21.05.2020 року заяву позивача про збільшення позовних вимог в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернуто без розгляду.
Ухвалою суду від 21.05.2020 року заяву позивача про заміну відповідача в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено. Замінено відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області на його правонаступника - Східне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ:43315445, юридична адреса: м. Харків, вулиця Ярослава Мудрого, 16). Розгляд справи №805/2452/17-а почато спочатку у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи на підставі ч.6 ст.48 КАС України. Витребувано у Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у строк до 01.07.2020 року наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.06.2017 року № 1639/1, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді.
Ухвалою суду від 15.06.2020 року заяву позивача про збільшення позовних вимог в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) - повернуто без розгляду.
Ухвалою суду від 20.07.2020 року продовжено Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м.Харків) встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме до 31.07.2020 року.
14.05.2020 року позивач засобами електронного зв`язку надав письмові пояснення, у яких просив врахувати висновки та мотиви Верховного суду України по справі №6-203цс14.
27.07.2020 року представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Стосовно періоду з 19.12.2019 року по 20.07.2010 року зазначив, що при поновленні позивача на роботі 18.01.2011 року йому було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.12.2009 року по 21.07.2010 року у розмірі 8157,60 грн. Вимушений прогул за період з 19.01.2011 року по 27.10.2011 року нічим не підтверджується, а свідчить про те, що позивач працював на своїй посаді головного державного виконавця Совєтського відділу ДВС Макіївського МУЮ на тимчасовій посаді, потім, за його заявою був переведений на посаду державного виконавця цього відділу. Стосовно періоду з 04.01.2012 року по 10.02.2015 року зазначив, що позивач довідки про заробітну плату не надавав. Зазначив, що постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №92 з внесеними змінами є чинною.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що з 10 січня 2008 року позивач перебував на державній службі, обіймав посаду державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції (далі - Совєтський ВДВС Макіївського МУЮ).
Наказом ГУЮ в Донецькій області від 15 червня 2009 року № 566 тимчасово, на період знаходження основного працівника у відпустці для догляду за дитиною, ОСОБА_1 призначений на посаду головного державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ.
Наказом Головного управління юстиції України у Донецькій області від 18 грудня 2009 року № 1290 ОСОБА_1 , головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, звільнено із займаної посади 18 грудня 2009 року за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України.
Рішенням Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 21 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2010 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції з 18 грудня 2009 року. Стягнуто з Головного управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2009 року по 21 липня 2010 року у розмірі 8157,60 гривень.
Наказом Головного управління юстиції України у Донецькій області від 18 січня 2011 року № 83 ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною до фактичного виходу Стасенко Л.Г. , з 18 січня 2011 року. Наказано виплатити позивачеві середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2009 року по 21 липня 2010 року у розмірі 8157,60 гривень.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2011 року рішення Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 21 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2010 року скасовано, провадження у справі закрито, оскільки така справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Наказом Головного управління юстиції України у Донецькій області від 27 жовтня 2011 року № 1820 ОСОБА_1 , державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, звільнено із займаної посади 27 жовтня 2011 року. Підстава: подання заступника начальника Макіївського міського управління юстиції - начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Невзорова В.В.; ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2011 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі № 2а/0570/17817/2011 скасовано наказ Головного управління юстиції у Донецькій області від 18 грудня 2009 року № 1290 «Про звільнення ОСОБА_1 »; скасовано наказ Головного управління юстиції у Донецькій області від 27 жовтня 2010 року № 1820 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції з 19 грудня 2009 року; зобов`язано ГТУЮ у Донецькій області внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про визнання недійсним запису № 10 « 27 жовтня 2011 року звільнено з займаної посади у зв`язку із скасуванням рішення про поновлення на посаді від 21 липня 2010 року на підставі наказу від 27 жовтня 2011 року № 1820»; стягнуто з ГТУЮ у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 33 444 гривні за періоди з 21 липня 2010 року по 18 січня 2011 року, з 28 жовтня 2011 року по 03 січня 2012 року, з 11 лютого 2015 року по 24 травня 2016 року.
Наказом відповідача від 26 червня 2017 року № 1639/1 поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції з 19 грудня 2009 року. Підстава: постанова Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі № 2а/0570/17817/2011.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що у даному випадку встановленню підлягають обставини щодо періоду, за який підлягає стягненню середній заробіток з урахуванням висновків Верховного Суду, які викладено у постанові від 10.03.2020 року.
Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Верховний Суд, зокрема, зазначив:
«Виходячи зі змісту постанови Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2016 року, позивачу залишився не відшкодований середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 січня по 27 жовтня 2011 року, з 04 січня 2012 року по 10 лютого 2015 року.
Однак, допущені судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального права призвели до неправильного визначення періодів вимушеного прогулу позивача.
Крім того, судами не надано оцінку наказу ГТУЮ у Донецькій області від 26 червня 2017 року №1639/1, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді, в контексті спірних правовідносин».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Відповідно до частини першої, другої статті 235 Кодексу законів про працю України №322-VIII від 10.12.1971 (у редакції, чинній на момент спірних відносин), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
За правилами частини шостої статті 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Так, судом встановлено, що наказом Головного управління юстиції України у Донецькій області від 18 грудня 2009 року № 1290 ОСОБА_1 , головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, звільнено із займаної посади 18 грудня 2009 року за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України.
Оскільки позивача звільнено з посади наказом від 18 грудня 2009 року, тому період розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу розпочинається саме з 19 грудня 2009 року, тобто з наступного дня після дня звільнення.
Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, позивач просить суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за періоди з 19.12.2009 року по 20.07.2010 року, з 19.01.2011 року по 27.10.2011 року, з 04.01.2012 року по 10.02.2015 року в сумі 83610,00 грн.
Однак, з постанови Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2016 року в справі №2а/0570/17817/2011 слідує, що з 18.12.2009 року по 21.07.2010 року позивачу нарахована сума у розмірі 8157,00 грн., яка після утримання податків виплачена позивачу у січні 2011 року.
Крім того, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2016 року в справі №2а/0570/17817/2011 стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 33 444 (тридцять три тисячі чотириста сорок чотири) гривні 00 копійок за період з 21.07.2010 року по 18.01.2011 року, з 28.10.2011 року по 03.01.2012 року, з 11.02.2015 року по 24.05.2016 року.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У зв`язку із вищевикладеним, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.12.2009 року по 20.07.2010 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивачу залишився не відшкодований середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 січня по 27 жовтня 2011 року, з 04 січня 2012 року по 10 лютого 2015 року.
Крім того, судом встановлено, що наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.06.2017 року №1639/1 на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2016 року у справі №2а/0570/17817/2011, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції з 19.12.2009 року (а.с.246).
Відповідно до ст.236 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Оскільки, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за періоди з 19.12.2009 року по 20.07.2010 року, з 19.01.2011 року по 27.10.2011 року, з 04.01.2012 року по 10.02.2015 року , суд на підставі ч.1 с.9 КАС України розглядає справу в межах позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розміру суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100). Відповідно до пункту 2 зазначеної постанови середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 8 розділу 4 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з частиною 2 пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Для обчислення суми заробітку, що підлягає виплаті працівникові за час вимушеного прогулу, за основу беруться робочі дні.
Суд зазначає, що період з 19.01.2011 року по 27.10.2011 року та з 04.01.2012 року по 10.02.2015 року є періодом вимушеного прогулу, за який відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток.
Судом встановлено, що заробітна плата позивача за жовтень 2009 року становила 1742,93 грн., за листопад 2009 року - 1452,72 грн.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 30.09.2008 року №10338/0/14-08/13 «Про норми тривалості робочого часу на 2009 рік» кількість робочих днів у жовтні - 22, у листопаді - 21.
Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить (1742,93 грн.+1452,72 грн.) / (22 робочі дні + 21 робочий день) = 74,32 грн. на день.
Судом встановлено, що кількість робочих днів за період з 19.01.2011 року по 27.10.2011 року становить 194 днів (січень - 9, лютий - 20, березень - 22, квітень - 20, травень - 19, червень - 20, липень - 21, серпень - 22, вересень - 22, жовтень - 19).
Кількість робочих днів за період з 04.01.2012 року по 31.12.2012 року становить 250 днів (січень - 19, лютий - 21, березень - 21, квітень - 20, травень - 20, червень - 19, липень - 22, серпень - 22, вересень - 20, жовтень - 23, листопад - 22, грудень - 21).
Кількість робочих днів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року становить 251 днів (січень - 21, лютий - 20, березень - 20, квітень - 22, травень - 19, червень - 18, липень - 23, серпень - 21, вересень - 21, жовтень - 23, листопад - 21, грудень - 22).
Кількість робочих днів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року становить 251 днів (січень - 22, лютий - 20, березень - 20, квітень - 21, травень - 19, червень - 19, липень - 23, серпень - 20, вересень - 22, жовтень - 23, листопад - 20, грудень - 23).
Кількість робочих днів за період з 01.01.2015 року по 10.02.2015 року становить 27 днів (січень - 21, лютий - 6).
Отже, невідшкодований розмір суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача складає 72313,36 грн. (973 днів * 74,32 грн.).
Згідно із пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, поняття, якого визначено пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу.
Стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.01.2011 року по 27.10.2011 року, з 04.01.2012 року по 10.02.2015 року у розмірі 72313,36 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача з відрахуванням з неї податків і обов`язкових платежів.
Згідно пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень - обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини1 очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У випадку розгляду справи присяжними у своєму зверненні до присяжних суддя повинен чітко пояснити факти та питання, які присяжні повинні вирішити.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою суду від 15.04.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом сплати судового збору у розмірі 836,10 грн.
Позивач на виконання ухвали суду від 15.04.2020 року засобами електронного зв`язку надав квитанцію №90137 від 23.04.2020 року про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. (а.с.196).
Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір повинен бути сплачений у розмірі 836,10 грн., зважаючи на часткове задоволення позову, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сума судового збору у розмірі 723,14 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Таким чином, питання щодо повернення судового збору у розмірі 4,70 грн. буде вирішено судом у разі надходження відповідного клопотання позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ:43315445, юридична адреса: м. Харків, вулиця Ярослава Мудрого, 16) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 83610,00 грн. - задовольнити частково.
Стягнути зі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ:43315445, юридична адреса: м. Харків, вулиця Ярослава Мудрого, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.01.2011 року по 27.10.2011 року, з 04.01.2012 року по 10.02.2015 року у розмірі 72313 (сімдесят дві тисячі триста тринадцять) грн. 36 коп.
У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань зі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ:43315445, юридична адреса: м. Харків, вулиця Ярослава Мудрого, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 723 (сімсот двадцять три) грн. 14 коп.
Повний текст судового рішення складено та підписано 03 серпня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження застосовується з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року №731-ІХ (який набрав чинності 17.07.2020 року).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Н.А. Мозговая
