Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2017 р. Справа № 805/2452/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 83610,00 грн.,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 83610,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходилась справа № 2а/0570/17817/2011 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Макіївського міського управління юстиції Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів – виконуючий обов’язки начальника Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказів, зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди. Судом стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 33444,00 грн., станом на 24.05.2016 року за період: з 21 липня 2010 року по 18 січня 2011 року, 28 жовтня 2011 року по 03 січня 2012 року, 11 лютого 2015 року по 24 травня 2016 року. Вважає, що у даному рішенні суд не вийшов за межи позовних вимог, а тому не у повному обсязі була стягнута сума за час вимушеного прогулу. Просив стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу за періоди з 19.12.2009 року по 20.07.2010 року, з 19.01.2011 року по 27.10.2011 року, з 04.01.2012 року по 10.02.2015 року в сумі 83610,00 грн.
Позивач до судового засідання не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача через канцелярію суду надав письмові заперечення та заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, на підставі ст. 128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З 10 січня 2008 року перебував на державній службі, обіймав посаду державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції (далі – Совєтський ВДВС Макіївського МУЮ).
Наказом ГУЮ в області від 15 червня 2009 року № 566, тимчасово, на період знаходження основного працівника у відпустці для догляду за дитиною, ОСОБА_1 призначений на посаду головного державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ.
04 грудня 2009 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за власним бажанням.
14 грудня 2009 року подав заяву про залишення без розгляду заяви про звільнення, яка того ж дня була зареєстрована в Журналі реєстрації вхідної кореспонденції Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ.
Позивач доводив, що його заява від 14 грудня 2009 року не була передана до ГУЮ в області. Як наслідок, ця заява не була своєчасно і належним чином розглянута. 21 грудня 2009 року в.о. начальника Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ ОСОБА_3 поставив на цій заяві резолюцію «заперечую» та повернув позивачу.
Позивач стверджував, що в період з 04 по 18 грудня 2009 року знаходився на робочому місці, що знайшло відображення в табелі обліку відпрацьованого часу.
Незважаючи на це, наказом ГУЮ в області від 18 грудня 2009 року № 1290 ОСОБА_1 звільнений з займаної посади за власним бажанням на підставі заяви від 04 грудня 2009 року.
Позивач вважав своє звільнення незаконним, оскільки воно проведене з порушенням вимог ст. 38 Кодексу законів про працю України, тому звернувся до суду.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі № 2а/0570/17817/2011, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Макіївського міського управління юстиції Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів – виконуючий обов’язки начальника Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказів, зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди задоволено частково: скасовано наказ Головного управління юстиції у Донецькій області від 18 грудня 2009 року № 1290 «Про звільнення ОСОБА_1М.»; скасовано наказ Головного управління юстиції у Донецькій області від 27 жовтня 2010 року № 1820 «Про звільнення ОСОБА_1М.»; поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції з 19 грудня 2009 року; зобов’язано Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про визнання недійсним запису № 10 «27 жовтня 2011 року звільнено з займаної посади у зв’язку із скасуванням рішення про поновлення на посаді від 21 липня 2010 року на підставі наказу від 27 жовтня 2011 року № 1820»; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 33 444 (тридцять три тисячі чотириста сорок чотири) гривні 00 копійок.
Отже у вищевказаній постанові суду на користь позивача стягнуто заробітна плата за час вимушеного прогулу за періоди: 21 липня 2010 року по 18 січня 2011 року, з 28 жовтня 2011 року по 03 січня 2012 року та з 11 лютого 2015 року по день поновлення його на роботі.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Заробітна плата позивача за жовтень 2009 року становила 1 742,93 грн., за листопад 2009 року – 1 452,72 грн.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 30 вересня 2008 року № 10338/0/14-08/13 «Про норми тривалості робочого часу на 2009 рік» кількість робочих днів у жовтні – 22, у листопаді 21.
Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить: (1 742,93 грн. + 1 452,72 грн.) / (22 робочі дні + 21 робочий день) = 74,32 грн. на день.
Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 19 грудня 2009 року по 24 травня 2016 року, проте на підставі ст. 11 КАС України суд вирішував у своїй постанові від 24 травня 2016 року питання про стягання середнього заробітку в межах заявлених позивачем періодів.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Отже, позивачу був виплачений середній заробіток за періоди: з 21 липня 2010 року по 18 січня 2011 року; з 28 жовтня 2011 року по 03 січня 2012 року; з 11 лютого 2015 року по 24 травня 2016 року
Суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за періоди з 19.12.2009 року по 20.07.2010 року, з 19.01.2011 року по 27.10.2011 року, з 04.01.2012 року по 10.02.2015 року підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Отже, позивач просить стягнути с Головного територіального управління юстиції у Донецькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.12.2009 року по 20.07.2010 року, з 19.01.2011 року по 27.10.2011 року, з 04.01.2012 року по 10.02.2015 року.
Проте як вбачається з трудової книжки позивача, ОСОБА_1 в період з 19.01.2011 року по 27.10.2011 року працював на посаді Державного виконавця Совєтського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції. В період з 03.01.2012 року по 23.08.2012 року ОСОБА_1 працював у головному управлінні Держтехногенбезпеки у Донецькій області. В період з 07.09.2012 року по 30.08.2013 року ОСОБА_1 працював охоронцем в ТОВ «Апрель-Донецьк». В період з 02.09.2013 року по 11.02.2015 року працював старшим охоронцем ТОВ «ЄВРОМІКС», отже отримавував заробітну плату.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
Отже, ОСОБА_1 одержував заробітну плату з 19.01.2011 року по 27.10.2011 року; з 03.01.2012 року по 23.08.2012 рік; з 07.09.2012 року по 30.08.2013 рік та з 02.09.2013 року по 11.02.2015 рік.
Отже позивач не отримував заробітну плату у наступні періоди, з 19.01.2009 року по 20.07.2010 року, з 24.08.2012 року по 06.09.2012 року та з 31.08.2013 року по 01.09.2013 року.
Кількість робочих днів в період з 19 грудня 2009 року по 20 липня 2010 року відповідно до листів Міністерства праці та соціальної політики України від 30.09.2008 року № 10338/0/14-08/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік» та № 9681/0/14-07/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік» становить 143 дні.
Кількість робочих днів в період з 19 грудня 2009 року по 20 липня 2010 року становить 9 днів.
Кількість робочих днів в період з 31 серпня 2013 року по 01 вересня 2013 року становить 0 днів.
Отже, середній заробіток позивача за вказані вище періоди становить: 74,32 грн. х 152 дня = 11296, 64 грн.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу належить стягнути з ГТУЮ в області.
Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Донецький окружний адміністративний суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає адміністративний позов ОСОБА_1 є таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 83610,00 грн. – задовольнити частково.
Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 39/3, код ЄДРПОУ 34898944) на користь ОСОБА_1 (02068, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.01.2009 року по 20.07.2010 року; з 24.08.2012 року по 06.09.2012 року в сумі 11296 (одинадцять тисяч двісті дев’яносто шість) грн. 64 коп.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Тарасенко І.М.
