ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/4241/15

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Львова Б. Ю. - головуючого, Баранця О. М., Булгакової І. В., Селіваненка В. П., Ткача І. В., Ткаченко Н. Г.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - Товариство)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 [колегія суддів: Коротун О. М. (головуючий), судді Ткаченко Б. О., Сулім В. В.]

за заявою Товариства

про покладення на Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ; далі - ВДВС) судових витрат на професійну правничу допомогу

зі справи № 911/4241/15

за позовом Товариства

до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - ТОВ «ПК Трейдсервісгруп»),

товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Мета» (далі - ТОВ «Агро Мета»)

про стягнення заборгованості.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст вимог

1.1. Товариство звернулось до господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення з відповідачів солідарно 143,24 грн. штрафу, а також про стягнення з ТОВ «Агро Мета» 4 029,43 грн. пені, 2 443,77 грн. інфляційних втрат та 586,57 грн. 3 % річних.

1.2. Рішенням господарського суду Київської області від 10.11.2015 позов задоволено частково.

1.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017: рішення господарського суду Київської області від 10.11.2015 скасовано; прийнято нове рішення; у задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з Товариства на користь ТОВ «Агро Мета» 1 339,80 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

На виконання зазначеної постанови зі справи господарським судом Київської області 19.02.2018 видано наказ.

1.4. Товариство звернулось до господарського суду Київської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця ВДВС у виконавчому провадженні № 55932512 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області зі справи № 911/4241/15.

1.5. Ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2020 скаргу Товариства на бездіяльність ВДВС задоволено.

1.6. Товариство звернулось до господарського суду Київської області із заявою про покладення на ВДВС судових витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що Товариство понесло витрати на оплату послуг адвоката у зв`язку з підготовкою, поданням і розглядом скарги на бездіяльність ВДВС.

2. Короткий зміст ухвал судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2020 (суддя Ейвазова А.Р.) відмовлено в задоволенні заяви Товариства про покладення на ВДВС судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн.

Товариство оскаржило зазначену ухвалу господарського суду Київської області в апеляційному порядку.

2.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 апеляційну скаргу Товариства було залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору. Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення даної ухвали на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому розмірі (2 102 грн.).

2.3. На виконання названої ухвали суду від 10.03.2020 Товариство подало клопотання про відкриття апеляційного провадження, яке мотивувало відсутністю підстав для сплати судового збору в даному випадку.

2.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 апеляційну скаргу Товариства на ухвалу господарського суду Київської області від 12.02.2020 повернуто скаржнику у зв`язку з тим, що останній не усунув недоліки апеляційної скарги, а саме, не надав суду доказів сплати судового збору. При цьому суд апеляційної інстанції відхилив посилання скаржника на позицію об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зі справи № 240/6150/18 щодо відсутності обов`язку зі сплати судового збору в разі оскарження додаткового рішення, що стосується розподілу судових витрат.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Товариство, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить зазначену ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 скасувати, а справу з апеляційною скаргою Товариства на ухвалу господарського суду Київської області від 12.02.2020 передати на розгляд по суті до суду апеляційної інстанції.

3.2. Вимоги касаційної скарги Товариство обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції не врахував доводи скаржника про відсутність підстав сплати судового збору за подання ним апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви Товариства щодо покладення на ВДВС судових витрат на професійну правничу допомогу та не врахував правову позицію з цього питання, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.12.2019 зі справи № 240/6150/18.

На зазначену постанову об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Товариство посилається і в обґрунтування відсутності доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.

3.3. Крім цього, посилаючись на порушення судом статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Товариство зауважує про те, що в оскаржуваній ухвалі «мотивувальна частина рішення фактично відсутня, оскільки суд вдався лише до описування, а також однобічного врахування вибіркових положень ГПК України».

3.4. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

4. Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

4.1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Волковицької Н. О. (головуючий), Могила С. К., Случа О. В. справу № 911/4241/15 з касаційною скаргою Товариства передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати.

Так, у пункті 6.3 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.09.2019 зі справи № 925/673/18 зазначено, що згідно з приписами пункту 5 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється, зокрема, за подання заяви про винесення додаткового судового рішення. Аналогічним чином вирішується й питання щодо сплати судового збору за подання апеляційних (касаційних) скарг на додаткове рішення або ухвалу про відмову у задоволенні заяви про винесення додаткового судового рішення щодо повернення судового збору з державного бюджету.

Водночас, на думку колегії суддів Верховного Суду, яка передала справу № 911/4241/15 на розгляд об`єднаної палати, необхідно відступити від висновку, викладеного у постанові від 27.09.2019 зі справи № 925/673/18 щодо застосування приписів пункту 5 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» під час вирішення питання щодо сплати судового збору за подання апеляційних (касаційних) скарг на додаткове рішення або ухвалу про відмову у задоволенні заяви про винесення додаткового судового рішення, оскільки під час вирішення цього питання слід керуватись підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», який застосовується при поданні апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено цим Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

4.2. Ухвалою від 25.06.2020 касаційну скаргу Товариства зі справи № 911/4241/15 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

5. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

5.1. Товариство до апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 12.02.2020 не додало доказів сплати судового збору.

5.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 апеляційну скаргу Товариства було залишено без руху та надано час для усунення недоліків, а саме: запропоновано надати докази сплати судового збору у встановленому розмірі (2 102 грн.) протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

5.3. Зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції Товариство отримало 13.03.2020, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

5.4. На виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 Товариство подало клопотання про відкриття апеляційного провадження, але доказів сплати судового збору, як того вимагав суд, до клопотання не додало. Водночас позивач, обґрунтовуючи відсутність доказів сплати судового збору, просив суд взяти до уваги правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.12.2019 зі справи № 240/6150/18.

5.5. Відхиливши доводи Товариства про відсутність підстав сплати судового збору за подання ним апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 12.02.2020 та враховуючи невиконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про повернення такої скарги позивача на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

6.1. З урахуванням приписів статті 129 Конституції України, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується, виходячи з принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

6.2. За змістом пункту 2 частини третьої статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

6.3. Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

6.4. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

6.5. Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

6.6. За положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлено на 1 січня 2020 року у розмірі 2 102 грн.

6.7. Отже, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що Товариство, звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Київської області від 12.02.2020, мало сплатити судовий збір у встановленому підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмірі, - 2 102 грн.

6.8. З матеріалів справи вбачається, що подана Товариством апеляційна скарга була оформлена з порушенням вимог статті 258 ГПК України (не додано доказів сплати судового збору), що стало підставою для залишення її апеляційним судом без руху з наданням скаржнику можливості усунути недоліки поданої ним апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

6.9. Згідно з частинами другою, третьою і четвертою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

6.10. Однак скаржник не надав доказів сплати судового збору на виконання ухвали, якою апеляційну скаргу було залишено без руху.

6.11. При цьому аргументи, наведені Товариством в апеляційній скарзі та заяві про відкриття апеляційного провадження щодо відсутності підстав сплати судового збору за подання ним апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 12.02.2020, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив.

6.12. Дослідивши правову позицію об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зі справи № 240/6150/18, на яку в обґрунтування своїх доводів посилався скаржник, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що наведене стосується питання відсутності обов`язку справляння судового збору за оскарження додаткового рішення (у зв`язку з розподілом судових витрат). Водночас предметом апеляційного оскарження у справі № 911/4241/15 була ухвала суду першої інстанції, а не додаткове рішення. А тому в цьому випадку апеляційний господарський суд врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 29.05.2018 зі справи № 915/955/15, який є релевантним для цієї справи в аспекті застосування Закону України «Про судовий збір».

Так, відповідно до викладеного в зазначеній постанові висновку Великої Палати Верховного Суду про правильне застосування підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що положення цієї норми, якою передбачено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено цим Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

6.13. Отже, суд апеляційної інстанції, керуючись статтями 174, 258, 260 ГПК України, обґрунтовано повернув без розгляду апеляційну скаргу Товариства на ухвалу господарського суду Київської області від 12.02.2020 зі справи № 911/4241/15 з дотриманням зазначених процесуальних норм чинного законодавства.

6.14. Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

Посилання Товариства в касаційній скарзі (пункт 3.3 цієї постанови) на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 238 ГПК України «Зміст рішення» відхиляються колегією суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду як безпідставні, позаяк вимоги до змісту ухвали визначені статтею 234 зазначеного Кодексу, і оскаржувана ухвала таким вимогам відповідає, є вмотивованою і обґрунтованою.

7. Відступ від попереднього правового висновку

Враховуючи викладене у розділі 6 цієї постанови, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 27.09.2019 зі справи № 925/673/18, в тій частині, що судовий збір не справляється за подання апеляційних (касаційних) скарг на ухвалу про відмову у задоволенні заяви про винесення додаткового судового рішення.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи Товариства про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

8.2. За таких обставин об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги Товариства без задоволення, а ухвали апеляційної інстанцій - без змін як такої, що постановлена з додержанням норм процесуального права.

9. Судові витрати

Оскільки касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на ухвалу суду апеляційної інстанції було відкрите без сплати судового збору у встановленому розмірі та враховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення цієї скарги, судовий збір у розмірі 2 102 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) підлягає стягненню із скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 зі справи № 911//4241/15 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» - без задоволення.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.

3. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Б. Львов

Судді О. Баранець

І. Булгакова

В. Селіваненко

І. Ткач

Н. Ткаченко