ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" вересня 2021 р. Справа№ 911/4241/15
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача : не прибув;
від відповідача 1: не прибув,
від відповідача 2: не прибув;
від ДВС: не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко-Тайс"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.04.2021
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко-Тайс"
на дії та бездіяльність державного виконавця Голосіївського РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №62929446
у справі № 911/4241/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко Тайс"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Мета"
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2015 року у справі № 911/4241/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро мета" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 143, 25 грн штрафу, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро мета" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 3 589, 71 грн пені, 500,19 грн 3% річних, 2 254, 83 грн інфляційних втрат, 1086, 19 грн судового збору та 624, 23 грн витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 року у даній справі рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2015 року № 911/4241/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Мета" 1339,80 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.
12.08.2020 року Господарський суд Київської області видав наказ у справі №911/4241/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на користь Державної судової адміністрації України 2102,00 грн.
17.12.2020 року через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №62929446, відповідно до якої скаржник просив:
- визнати незаконною та протиправною бездіяльність державного виконавця Голосіївського РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) у виконавчому провадженні №62929446 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 12.08.2020 у справі №911/4241/15, котра виразились у не здійсненні заходів щодо завершення виконавчого провадження №62929446 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 12.08.2020 року у справі №911/4241/15 із врахуванням статей 13, 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження";
- зобов`язати державного виконавця Голосіївський РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вчинити всі необхідні дії направлені на закінчення виконавчого провадження №62929446 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 12.08.2020 року у справі №911/4241/15 із врахуванням статей 13, 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.12.2020 року у справі №911/4241/15 прийнято до розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ).
12.01.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів суду першої інстанції до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшла заява про закриття провадження у справі №911/4241/15 за скаргою вих. № 16-2/12 від 16.12.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 62929446 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 12.08.2020 року у справі № 911/4241/15 щодо вимог пункту 4 її прохальної частини на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України;
Вищевказана заява, зокрема була мотивована тим, що 21.12.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС погасило суму згідно наказу Господарського суду Київської області від 12.08.2020 року у справі № 911/4241/15, що підтверджується платіжним дорученням №141 від 21.12.2020 року, заявою про закінчення виконавчого провадження та копії доказів її надіслання державному виконавцю, а також постановою Голосіївського РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) від 29.12.2020 року про виведення виконавчого провадження із зведеного та про закінчення виконавчого провадження №62929446.
З огляду вказаного скаржник просив суд: визнати за період з 04.09.2020 року по 28.12.2020 року незаконною та протиправною бездіяльність державного виконавця Голосіївського РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) у виконавчому провадженні №62929446 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 12.08.2020 року у справі №911/4241/15, котра виразились у не здійсненні заходів щодо завершення виконавчого провадження №62929446 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 12.08.2020 року у справі №911/4241/15 із врахуванням статей 13, 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2021 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко-Тайс" у задоволені скарги на бездіяльність державного виконавця Голосіївського РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №62929446 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 12.08.2020 року у справі №911/4241/15.
Не погодившись з прийнятою ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко-Тайс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 19.04.2021 року у справі №911/4241/15 та постановити нове рішення, яким задовольнити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко-Тайс" на дії та бездіяльність державного виконавця Голосіївського РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №62929446 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 12.08.2020 року у справі №911/4241/15.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за твердженням скаржника під час виконавчого провадження кожна дія або рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Під час виконавчого провадження кожна дія або рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання дій та прийняття рішення.
Крім того, скаржник вказав, що державним виконавцем Голосіївського РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №62929446 були порушені вимоги ст. ст. ст 13, 40 " Закону України "Про виконавче провадження".
Тобто, за твердженням скаржника, не дивлячись на існування достатності коштів на рахунках боржника та доведення відповідної інформації до Господарського РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ), останнім за період із 03.09.2021 року/07.11.2020 року по 16.12.2020 року коштів не списувалось.
При цьому, скаржник наголосив, що одним із способів захисту свого порушеного права, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Тайс" виокремлює відновлення становища, яке існувало як на момент, так і в певний період факту порушення права, а саме скасування оскаржуваної ухвали.
Також, скаржник просив суд апеляційної інстанції врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 25.06.2019 року у справі №924/1473/15.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/4241/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Тайс" залишено без руху.
Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Відтак, скаржником було усунено недоліки поданої апеляційної скарги.
Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.04.2021 року у справі № 911/4241/15 своєю ухвалою від 29.06.2021 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
Голосіївське РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Представники сторін у судове засідання 14.09.2021 року не з`явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 року.
Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду ухвали місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки ухвали Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 19.04.2021 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко-Тайс" - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №62929446, зокрема була мотивована не здійсненням заходів щодо завершення виконавчого провадження під час примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 12.08.2020 року у справі №911/4241/15.
Так, скаржник зазначив, що постановою Голосіївського РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) від 03.09.2020 року було відкрито виконавче провадження №62929446 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 12.08.2020 року у справі №911/4241/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на користь Державної судової адміністрації України суми коштів у розмірі 2 102,00 грн.
За доводами скаржника «Компанія «НІКО-ТАЙС» станом на 07.11.2020 року всі кошти скаржника, що містяться на поточних рахунках, відкритих у банківських установах, арештовані та/або обмежені у їх вільному використанні.
Як зауважив скаржник, він повідомив Голосіївський РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) про те, що на належному скаржнику та відкритому в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» рахунку № НОМЕР_1 містяться кошти, розмір яких є достатнім для повного виконання та задоволення майнових вимог згідно наказу Господарського суду Київської області від 12.08.2020 року у справі №911/4241/15. Копія вказаного повідомлення та доказів його надіслання наявні в матеріалах справи.
Однак, державний виконавець в порушення ч. 3 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", коштів не списав та станом на момент звернення скаржника до суду із відповідною скаргою згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження №62929446 не завершено, арешти/заборони не знято.
Тобто, за твердженням заявника державним виконавцем за період з 04.09.2020 року по 28.12.2020 року не було вчинено дій передбачених ст. ст. 13, 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження" щодо списання коштів з рахунку боржника, зокрема шляхом надіслання платіжної вимоги на примусове списання коштів, та, надалі, щодо завершення виконавчого провадження із зняттям відповідно накладених арештів.
Відповідно до приписів ст. ст.ст. 339, 343 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ст. ст. 5, 18 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Приписи ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" презюмують, зокрема, що:
- під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;
- арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого ч. 7 ст. 26 цього Закону;
- платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках;
- опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна;
- постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою ст. 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника;
- за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, постановою Голосіївського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 03.09.2020 року було відкрито виконавче провадження №62929446 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 12.08.2020 року у справі №911/4241/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на користь Державної судової адміністрації України 2102,00 грн.
06.10.2020 року постановою Голосіївського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві виконавче провадження №62929446 приєднано до зведеного виконавчого провадження №57530107.
Постановою Голосіївського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 29.12.2020 року виконавче провадження №62929446 виведено із зведеного виконавчого провадження №57530107.
Відповідно до абз. 1-5 п. 14 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.
У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.
Постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).
Постановою Голосіївського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 29.12.2020 року виконавче провадження №62929446 закінчено згідно п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" з підстав сплати коштів у повному обсязі.
Відповідно до п. 9 ч. 1, ч. 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Зі змісту вказаних вище норм слідує, що підставами для закінчення виконавчого провадження згідно п. 9 ч. 1 вказаної статті є обставини фактичного і повного виконання рішення, з настанням яких або з обізнанністю виконавця про які пов`язано термін вчинення дій щодо закінчення виконавчого провадження.
Поряд з тим, відповідно до п. 16 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), за наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.
Як було встановлено вище, виконавче провадження №62929446 виведено зі зведеного виконавчого провадження згідно постанови Голосіївського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 29.12.2020 та закінчено з підстав п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на сплату коштів у повному обсязі згідно постанови Голосіївського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 29.12.2020 року.
Водночас скаржник підтвердив обставини повної сплати коштів за відповідним виконавчим провадженням 21.12.2020 року та повідомив виконавця про вказану сплату.
Таким чином, оскільки виконавче провадження №62929446 перебувало у зведеному виконавчому провадженні, тоді як необхідність виведення такого виконавчого провадження зі зведеного передує діям щодо закінчення виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необгрунтованісь та безпідставність доводів скаржника про наявність обставин порушення виконавцем його прав в частині завершення виконавчого провадження №62929446 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 12.08.2020 року у справі №911/4241/15 із врахуванням статей 13, 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Щодо визначеного скаржником у даній скарзі періоду бездіяльності виконавця в частині завершення виконавчого провадження №62929446 -з 04.09.2020 року по 28.12.2020 року, колегія суддів відзначає, наступне.
За своїм характером правопорушення є триваючим, яке характеризується тим, що почавшись з протиправної дії чи бездіяльності, здійснюється безперервно шляхом невиконання обов`язку. Таке правопорушення припиняється або у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення, або виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.
У даному випадку державний виконавець Голосіївського РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) не вчиняв безперервно/тривалий правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків щодо завершення виконавчого провадження із зняттям відповідно накладених арештів.
При цьому, щодо порушення державним виконавцем ст. ст 13, 40 Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо строків вчинення вказаними нормами дій, колегія суддів відзначає наступне.
Згідно пп. 9.9. та 9.10. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 №22 року, кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.
Якщо до банку надійде платіжна вимога/інкасове доручення (розпорядження) за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, то банк повертає такий розрахунковий документ без виконання згідно з пунктом 2.18 глави 2 та пунктом 11.11 глави 11 цієї Інструкції.
У разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку. Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 11.9 глави 11 цієї Інструкції.
Поряд з тим, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що:
- банком виконуються ті платіжна вимоги/інкасове доручення (розпорядження), що оформлені за виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, а тому обов`язок виконавця надіслати платіжну вимогу на примусове списання коштів презюмується у випадку накладення арешту на рахунки боржника саме за певним виконавчим документом;
- обов`язок державного виконавця зняти накладений ним арешт, зокрема, на кошти боржника пов`язується первинно з обставинами його накладення та, далі, у зв`зку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).
17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.
Водночас, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів накладення арешту на кошти боржника у виконавчому провадженні №62929446, а тому доводи скаржника про порушення державним виконавцем ст. ст 13, 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, інформування боржником державного виконавця про відкриті рахунки та наявні на них кошти не є підставами в розрізі вказаних вище норм закону для оформлення виконавцем платіжних вимог у виконавчому провадженні, в межах якого не накладено арешт на відповідні рахунки.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) у справі №911/4241/15 у повному обсязі.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"про закриття провадження у справі №911/4241/15 за скаргою на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 62929446 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 12.08.2020 року у справі № 911/4241/15 щодо вимог пункту 4 її прохальної частини на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, позаяк судом вище встановлено необґрунтованість доводів боржника стосовно відповідної бездіяльності державного виконавця.
Таким чином, судом першої інстанції не були порушені норми ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, що одним із способів захисту свого порушеного права, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Тайс" виокремлює відновлення становища, яке існувало як на момент, так і в певний період факту порушення права, а саме скасування оскаржуваної ухвали, колегія суддів відзначає, що скаржником не було доведено належними та допустимими доказами факту понесення останнім в період виконавчого провадження №62929446 збитків, погіршення ділової репутації, тощо.
Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що на час винесення оскаржуваної ухвали виконавче провадження №62929446 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 12.08.2020 року у справі № 911/4241/15 було закрите.
Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 19.08.2019 року у справі № 913/438/16 є неприйнятними з огляду на те, що таку постанову прийнято Верховним Судом з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення.
Водночас, судом апеляційної інстанції при винесенні даної постанови враховані правові позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 25.06.2019 року у справі №924/1473/15.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 19.04.2021 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ніко-Тайс" на дії та бездіяльність державного виконавця Голосіївського РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у справі №911/4241/15 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 19.04.2021 року у справі №911/4241/15 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №911/4241/15 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун
Дата складення повного тексту 27.09.2021 року у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці.
