ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" липня 2020 р. Справа№ 911/517/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Агрикової О.В.
Коробенка Г.П.
при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Васійчук Л.Ф. - довіреність №1-2243 від 23.01.2020
від відповідача: не з`явився
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ
на рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2019 (повний текст складено 23.08.2019)
у справі №911/517/18 (суддя Черногуз А.Ф.)
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ
в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" , м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс", Київська обл., м. Боярка,
про стягнення 337 913,28 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" (далі - ТОВ "Енергосервіс", відповідач) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 337 913,28 грн., з яких: 231 488,03 грн. пені та 106 425,25 грн. - 7% штрафу з покладенням на відповідача судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині вчасного та в повному обсязі виконання робіт з ремонту пунктів вимірювання витрат газу на ГРС УМГ "Харківтрансгаз" (будівельно-монтажні роботи) ремонту пункту вимірювання витрати газу на ГРС 1 м. Кривий Ріг за Договором про закупівлю робіт №1607000508 від 15.07.2016.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Справа розглядалась неодноразово.
Постановою Верховного Суду від 04.04.2019 рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у даній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Київської області від 20.08.2019 у даній справі позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Енергосервіс" на користь АТ "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" 103 214,70 грн. пені, 6 967,00 грн. судового збору та 590, 70 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи. В решті позову відмовлено.
Суд першої інстанції, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку змісту спірного договору, урахувавши положення цивільного законодавства та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.04.2019 у даній справі, дійшов висновку, що відповідальність підрядника (відповідача) за змістом п. 7.2 Договору про закупівлю робіт №1607000508 від 15.07.2016 у вигляді сплати неустойки встановлена за порушення строків виконання робіт або виконання робіт в менших обсягах, ніж передбачено цим договором, відмову від виконання робіт в обсягах та за ціною, що вказані в даному договорі, тобто саме за прострочення виконання або невиконання всього обсягу робіт, а не їх окремих етапів. Вказане узгоджується з позицією, викладеною в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/22058/17.
Отже, оскільки право на застосування штрафних санкцій за Договором виникає у позивача лише з 01.01.2018, тому, за висновком суду першої інстанції, вимоги щодо стягнення пені та штрафу, що нараховані за період, коли прострочення зобов`язань відповідачем допущено не було (до 31.12.2017), є безпідставними і задоволенню не підлягають, а вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 103 214,70 грн., нарахованої позивачем за період з 01.01.2018 по 31.03.2018, є обґрунтованою та правомірною.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ "Укртрансгаз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2019 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує, що він не погоджується з оскаржуваним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 128 273,33 грн. пені та штрафу в сумі 106 425,25 грн., вважає його незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, позивач зазначає, що судом першої інстанції неправильно встановлено, що нарахування штрафу у розмірі 106 425,25 грн. здійснено за період з 31.10.2017 по 31.11.2017, оскільки штраф за своєю правовою природою, на відміну від пені, не може бути нарахований за вказаний період, а обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Відтак, на думку позивача, якщо суд першої інстанції встановив наявність правових підстав для задоволення вимог про стягнення пені за порушене зобов`язання, то за тих самих підстав суд мав задовольнити і вимоги про стягнення штрафу.
Крім того, позивач вважає, що суд першої інстанції мав розглянути справу в межах первісно заявленої суми матеріально-правової вимоги, а не у первісній редакції розрахунку. Натомість суд першої інстанції через відсутність вчинення процесуальної дії з боку позивача щодо збільшення позовних вимог, взагалі розглянув справу без урахування уточненого розрахунку, що призвело до неправомірної відмови у задоволенні вимог про стягнення різниці нарахованої пені в сумі 13 986,54грн.
Поряд з цим, акцентуючи увагу на неправомірності оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, нарахованої за період з 01.10.2017 по 31.12.2017, позивач вказує, що:
- правовідносин сторін у даній справі не є подібними та аналогічними справі №910/22058/17, відмінність якої полягає у іншому викладенні в договорі умов відповідальності за порушення зобов`язання, яке безпосередньо пов`язується з моментом здачі об`єкта будівництва в експлуатацію, виконання робіт з дозволу відповідного контролюючого органу, наявності календарного графіку виконання робіт та окремого графіку поставки обладнання тощо, тобто правовий висновок у справі №910/22058/17 здійснено виключно з огляду на встановлені фактичні обставини саме у такій справі;
- норму ст. 875 ЦК України необхідно застосовувати у сукупності з положеннями інших норм матеріального права, зокрема ч. 1 ст. 846, ч. 3 ст. 883 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за якими визначено право замовника, у разі поділу основного зобов`язання на частини, на застосування до підрядника неустойки за порушення виконання окремих робіт чи частин основного зобов`язання.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кропивної Л.В., суддів Смірнової Л.Г. та Дідиченко М.А.
Суддями Північного апеляційного господарського суду - Кропивною Л.В. (судді доповідача), Смірновою Л.Г., Дідиченко М.А., заявлено самовідвід у даній справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 заяву про самовідвід суддів Кропивної Л.В. (судді доповідача), Смірнової Л.Г., Дідиченко М.А. від розгляду апеляційної скарги АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2019 у справі №911/517/18 задоволено. Матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2019, справу №911/517/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу у вищезазначеному складі та призначено справу до розгляду на 11.02.2020.
У судовому засіданні 11.02.2020 розгляд апеляційної скарги АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 у справі №911/517/18 відкладено на 26.03.2020 о 15 год. 50 хв.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020, у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2020, справу №911/517/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Агрикової О.В. та Коробенка Г.П.
У зв`язку із запровадженням на території України карантину, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 розгляд справи було відкладено та роз`яснено сторонам, що про дату та час розгляду апеляційної скарги вони будуть повідомлені додатково.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", яка набрала чинності з 11.05.2020, продовжено строк дії карантину до 22.05.2020 та послаблено карантинні заходи, зокрема дозволено діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів (підпункт 8 пункту 2 доповнено абзацом згідно з постановою КМУ №343 від 04.05.2020).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", дозволено у регіонах здійснювати послаблення протиепідемічних заходів.
Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.06.2020 справу №911/517/18 призначив до розгляду на 02.07.2020.
Явка представників сторін.
У судове засідання 02.07.2020 з`явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання 02.07.2020 явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2019 у справі №911/517/19 в частині відмови у задоволені позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається із матеріалів справи 15.07.2016 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" (підрядник) укладено Договір про закупівлю робіт №1607000508 (далі - Договір).
Згідно п. 1.1 Договору підрядник зобов`язується виконати роботи з ремонту пунктів вимірювання витрат газу на ГРС УМГ "Харківтрансгаз" (Будівельно-монтажні роботи) ремонт пункту вимірювання витрати газу на ГРС 1 м. Кривий Ріг (далі роботи), а замовник прийняти і оплатити такі роботи.
Відповідно до п. 1.2. Договору склад, обсяги робіт, які підлягають закупівлі за даним договором, визначені договірною ціною (Додаток 1), а також технічними вимогами (Додаток 2), які є невід`ємною частиною цього Договору.
Зміст і строки виконання робіт визначається календарним планом (Додаток 3), що є невід`ємною частиною Договору (п. 1.3. Договору).
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що ціна цього Договору становить 17163088,80 грн., у тому числі ПДВ 20% - 2860514,80 грн. Аналогічна вартість встановлена сторонами і в договірній ціні до Договору (Додаток № 1).
Ціна цього Договору є кінцевою і не може бути збільшена (п. 3.2. Договору).
Строк виконання робіт з дати укладання Договору до 31.12.2017 (п.5.1. Договору).
За змістом п. 5.7. Договору роботи повинні виконуватися відповідно до узгодженого підрядником і замовником календарного плану (Додаток 3).
Додатком № 3 (Календарний план) до Договору передбачено виконання чотирьох етапів робіт: 1) розроблення та проходження експертиз робочої проектної документації (кінцевий строк виконання етапу робіт грудень 2016 року); 2) постачання газовимірювального та технологічного обладнання та матеріалів (кінцевий строк виконання етапу робіт квітень 2017 року); 3) будівельно-монтажні роботи (кінцевий строк виконання етапу робіт вересень 2017 року); 4) пусконалагоджувальні роботи (кінцевий строк виконання етапу робіт жовтень 2017 року).
В матеріалах справи міститься довідка № 2105вих-19-385 від 11.05.2019 щодо вартості робіт за Договором, що подана позивачем при новому розгляді справи.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт або виконання робіт в менших обсягах, ніж передбачено цим Договором, відмову від виконання робіт в обсягах та за ціною, що вказані в даному Договорі, підрядник виплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Сплата пені та/або додаткового штрафу не звільняє підрядника від виконання зобов`язань в натурі.
Сторони у п.10.1 Договору погодили, що договір набирає чинності з дати його укладення та діє в частині виконання робіт по 31.12.2017.
Отже за умовами Договору відповідач зобов`язався придбати обладнання та матеріали, необхідні для виконання умов договору та виконати будівельні роботи загальною вартістю 17163088,80 грн. у строки, встановлені договором.
Відповідач на виконання своїх договірних зобов`язань передав матеріали, виконав роботи відповідно до наступних документів:
-Акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2017 року на суму 341528,21 грн.;
-Акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2017 року на суму 32002,20 грн.;
-Акт приймання-передачі змонтованого обладнання на суму 15456728,40 грн., всього на загальну суму 15830258,81 грн.
Вказані документи підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, роботи та матеріали прийняті замовником без зауважень.
Отже невиконаними залишись роботи на загальну суму 1332829,99 грн. Вказаний факт підтверджується наданими матеріалами та відповідачем не заперечується.
Зважаючи на прострочення виконання робіт підрядником та виконання їх не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 231488,03 грн. пені та 106425,25 грн. штрафу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що як убачається із змісту апеляційної скарги АТ "Укртрансгаз", рішення суду першої інстанції оскаржується ним лише в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 128 273,33грн. пені та 106 425,25грн. штрафу (оспорювана сума 234 698,58грн.), в іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується.
Отже беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, враховуючи вказівки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.04.2019 у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з таких підстав.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі ст.ст. 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Частиною 2 ст. 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Як убачається із матеріалів справи правовідносини між сторонами спору виникли на підставі Договору, за умовами якого відповідач зобов`язався виконати роботи з ремонту пунктів вимірювання витрат газу на ГРС УМГ "Харківтрансгаз" (Будівельно-монтажні роботи) ремонт пункту вимірювання витрати газу на ГРС 1 м. Кривий Ріг, а позивач, у свою чергу, прийняти і оплатити такі роботи.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду та з огляду на положення ст. 11 ЦК України є підставою для виникнення у його сторін прав та обов`язків, визначених ним.
Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
В силу приписів ст. 318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об`єктів; будівництво об`єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов`язаних з будівництвом об`єктів.
У відповідності до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
У розумінні вищезазначених положень законодавства, основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об`єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов`язані із місцезнаходженням об`єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17.
Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, зокрема, зазначив про необхідність з`ясування, чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/22058/17.
У зазначеній справі суди з`ясували, а Верховний Суд погодився з тим, що відповідальність підрядника за умовами договору у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов`язку зі здачі завершеного будівництвом об`єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт/поставки обладнання в межах основного зобов`язання, за відсутності прямої вказівки в умовах договору про можливість застосування неустойки щодо порушення строків виконання окремих етапів робіт.
За змістом п .п. 1.2., 1.3., 3.1., 3.2., 3.3., 5.3. Договору у даній справі склад та обсяги робіт, які підлягають закупівлі за укладеним сторонами спору Договору, визначені Договірною ціною (Додаток № 1), зміст і строки виконання робіт визначаються Календарним планом (Додаток № 3), що є невід`ємною частиною Договору. Ціна Договору становить 17163088,80 грн., є кінцевою та не може бути збільшена, водночас, може бути зменшена за угодою сторін.
В Договорі сторони не посилались на кошторис, та не встановлювали обов`язку підрядника виконувати зобов`язання по Договору відповідно до кошторису.
Сторонами складено та підписано Договірну ціну до Договору, що є Додатком до нього, згідно якої вартість робіт за Договором складає 17163088,80 грн. Водночас, в останній не визначено етапів будівництва або строків виконання кожного виду робіт, а лише визначено загальний обсяг витрат за Договором. Календарним планом до Договору також не визначено конкретних видів робіт, що виконуються на кожному етапі, а лише визначено строки виконання кожного етапу робіт.
Зважаючи на викладене колегія суддів апеляційного суду, проаналізувавши передбачені договором зобов`язання підрядника, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що основним зобов`язанням підрядника за Договором є виконання усіх передбачених ним будівельних робіт, завершальною стадією яких є здача об`єкта замовнику, а результат підрядних робіт, виходячи з предмета договору будівельного підряду, це закінчені будівельні роботи відповідно до такого Договору. Сторони в Договорі встановили кінцевий строк виконання відповідачем усіх передбачених Договором робіт - 31.12.2017 (пункт 10.1. Договору).
При цьому судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем робіт за Договором на загальну суму 1 332 829,99грн.
З аналізу п. 7.2 Договору вбачається, що погоджені сторонами умови Договору в частині відповідальності підрядника за порушення строків виконання робіт не передбачали можливості стягнення неустойки за порушення строків виконання окремих етапів виконаних робіт, оскільки в ньому відсутня пряма вказівка на таке.
Таким чином суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідальність відповідача у вигляді сплати пені та штрафу за змістом п. 7.2 Договору встановлена за прострочення виконання або невиконання всього обсягу робіт за Договором. Вказане узгоджується з позицією, викладеною в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/22058/17.
Отже, оскільки відповідальність підрядника передбачена лише за прострочення виконання або невиконання всього обсягу робіт за Договором, то право на нарахування пені та штрафу виникло у замовника після спливу строку, встановленого Договором на виконання робіт (31.12.2017), тобто з 01.01.2018.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з тим, що для визначення заявленого позивачем до стягнення розміру пені та штрафу, що є предметом позову у даній справі, та періодів їх виникнення, необхідно брати до уваги первісний розрахунок позивача, що є додатком до заяви про збільшення позовних вимог від 05.04.2018 №2101ВИХ-18-656 (т.1, а.с. 49-56), оскільки уточнений розрахунок штрафних санкцій, що поданий позивачем до суду першої інстанції 06.06.2019 одночасно з поясненнями позивача від 31.05.2019 №2101ВИХ-19-1238 (т.3, а.с. 13-48), не можна визнати обґрунтованим у зв`язку з невідповідністю вказаного у ньому загального розміру пені заявленій до стягнення сумі.
Позивачем заява про збільшення позовних вимог до суду першої інстанції під час нового розгляду не подавалась.
Відповідно до вимог ст. 14 ГПК України, керуючись принципом диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В силу приписів ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже судом першої інстанції правомірно розглянуто позовні вимоги у їх первісній редакції та відповідному їм розрахунку штрафних санкцій.
Так позивачем розраховано штрафні санкції:
- із вартості робіт, з яких допущено прострочення, в сумі 1 489 765,20грн. за період з 01.10.2017 по 31.10.2017 пеню в розмірі 46 182,72грн.;
- із вартості робіт, з яких допущено прострочення, в сумі 1 520 360,40грн. за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 пеню в розмірі 45 610,81грн. та штраф в розмірі 106 425,22грн. у зв`язку з тим, що прострочення виконання робіт зазначеної вартості допущено понад тридцять днів. Як убачається із розрахунку позивача вказаний штраф нараховано станом на 30.11.2017;
- із вартості робіт, з яких допущено прострочення, в сумі 1 178 832,19грн. за період з 01.12.2017 по 29.12.2017 пеню в розмірі 34 186,13грн.;
- із вартості робіт, з яких допущено прострочення, в сумі 1 146 829,99грн. за період з 30.12.2017 по 31.03.2018 пеню в розмірі 105 508,36грн.
Із наведеного вбачається, що позивачем розрахунок пені виконано за період прострочення з 01.10.2017 по 31.03.2018, а штраф визначено із вартості робіт в сумі 1 520 360,40 грн., прострочення виконання яких допущено понад тридцять днів, станом на 30.11.2017, тобто розрахунок і пені і штрафу виконано окремо по окремим етапам робіт.
Водночас, судом першої інстанції встановлено, що період прострочення виконання зобов`язань відповідачем починається з 01.01.2018 (останній день виконання зобов`язань 31.12.2017), відповідно і право на здійснення нарахування штрафних санкцій у позивача виникає з 01.01.2018 на суму 1332829,99 грн.(залишок невиконаних робіт за Договором).
Враховуючи, що в зазначений період позивачем розраховано пеню на суму 1146829,99 грн., що не перевищує вартості робіт, виконання яких не здійснено відповідачем, судом першої інстанції правильно визначено розмір пені в сумі 103 214,70 грн. за період з 01.01.2018 по 31.03.2018, який підлягає стягненню на користь позивача в рахунок часткового задоволення позовних вимог, і, відповідно, відмовлено у задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 128 273,33грн. та штрафу в сумі 106 425,25грн., оскільки вони нараховані позивачем за періоди та виходячи із вартості робіт за окремими етапами робіт, коли прострочення зобов`язань у відповідача за Договором допущено не було.
Натомість колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що в уточненому розрахунку позивача, поданому до суду першої інстанції 06.06.2019, штраф розраховано також із вартості робіт, прострочення виконання яких допущено відповідачем понад тридцять днів, за окремими етапами робіт станом на 30.05.2017 в сумі 2 141,58грн. та станом на 30.11.2017 в сумі 104 283,64 грн. , тобто до виникнення у позивача права застосовувати до відповідача відповідальність передбачену умовами Договору.
Заперечення відповідача щодо необхідності застосування норми ст. 875 ЦК України у сукупності з положеннями інших норм матеріального права, зокрема ч.1 ст. 846, ч. 3 ст. 883 ЦК України, не спростовує висновків апеляційного господарського суду щодо правильності визначення місцевим господарським судом, що відповідальність підрядника за умовами Договору (п.7.2) у вигляді штрафних санкцій настає у разі прострочення виконання відповідачем обов`язку зі здачі завершеного будівництвом об`єкта, тобто за прострочення виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення виконання окремих етапів робіт в межах основного Договору.
Водночас колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що норма, закріплена в ч. 3 ст. 883 ЦК України не впливає на вказаний висновок з огляду на те, що не є нормою закону, яка передбачає сплату неустойки саме за порушення підрядником окремих етапів робіт, а врегульовує інші випадки правовідносин, що виникають між сторонами договору підряду.
Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті апеляційним господарським судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України" від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог в частині стягнення 128 273,33 грн. пені та 106 425,25 грн. штрафу.
Отже рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2019 у справі №911/517/18 в частині відмови позивачу у задоволенні позову є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування в цій частині не вбачається.
Судові витрати.
У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2019 у справі №911/517/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2019 у справі №911/517/18 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/517/18 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 09.07.2020.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді О.В. Агрикова
Г.П. Коробенко
