ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" серпня 2019 р., м. Київ
Справа № 911/517/18
Суддя Черногуз А.Ф. за участі секретаря Браги Л.К. розглянув в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (61001, м. Харків, вул. Культури, буд. 20-А, код ЄДРПОУ 25698645)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Маяковського, буд. 49, код ЄДРПОУ 20578571)
про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю робіт від 15.07.2016 в розмірі 337913,28 грн,
за участю представників:
позивача : Глущенко В.В. (дов. №1-855 від 29.05.2019);
відповідача: не з`явились;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №2101вих-18-417 від 06.03.2018 Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю робіт від 15.07.2016 в розмірі 337913,28 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем строків виконання робіт за Договором про закупівлю робіт № 1607000508 від 15.07.2016.
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.06.2018 у справі №911/517/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.04.2019 у справі №911/517/18 рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 911/517/18 скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями №535/18 від 18.04.2019 справу передано на новий розгляд судді Черногузу А.Ф.
Ухвалою від 23.04.2019 справу прийнято до свого провадження суддею Черногузом А.Ф., визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 20.05.2019, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
17.05.2019 до Господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 20.05.2019 представники сторін не з`явились, суд задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відклав розгляд справи на 15.07.2019.
06.06.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшли пояснення позивача по суті спору та уточнений розрахунок штрафних санкцій, згідно якого розмір штрафних санкцій є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення. Водночас, позивачем заява про збільшення позовних вимог не подавалась, тож позовні вимоги розглядаються судом у їх первісній редакції.
В судовому засіданні 15.07.2019 суд заслухав пояснення представника позивача, відповідач в судове засідання не з`явився. Суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 23.07.2019.
В судовому засіданні 23.07.2019 суд заслухав пояснення представника позивача, відповідач в судове засідання не з`явився. Суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання на 20.08.2019.
В судовому засіданні 20.08.2019 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги, відповідач в судове засідання не з`явився.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Вказаний факт підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень вх. № 16547/19 від 11.05.2019, вх. № 20514/19 від 11.06.2019, вх. № 28977/19 від 13.08.2019.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
ВСТАНОВИВ :
15.07.2016 між Публічним акціонерним товариством “Укртрансгаз” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергосервіс” (підрядник) укладено договір про закупівлю робіт №1607000508.
Згідно з п. 1.1 договору підрядник зобов`язується виконати роботи з ремонту пунктів вимірювання витрат газу на ГРС УМГ “Харківтрансгаз” (Будівельно-монтажні роботи) – ремонт пункту вимірювання витрати газу на ГРС 1 м. Кривий Ріг (далі Роботи), а Замовник – прийняти і оплатити такі Роботи.
Відповідно до п. 1.2. договору склад, обсяги робіт, які підлягають закупівлі за даним договором, визначені договірною ціною (додаток 1), а також технічними вимогами (додаток 2), які є невід`ємною частиною цього договору.
Зміст і строки виконання робіт визначається календарним планом (додаток 3), що є невід`ємною частиною договору (п. 1.3. договору).
Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна цього договору становить 17163088,80 грн, у тому числі ПДВ 20% - 2860514,80 грн. Аналогічна вартість встановлена сторонами і в договірній ціні до договору (додаток № 1).
Ціна цього договору є кінцевою і не може бути збільшена (п. 3.2. договору).
Строк виконання робіт з дати укладання договору – до 31.12.2017 року (п.5.1. договору).
Згідно з п. 5.7. договору роботи повинні виконуватися відповідно до узгодженого підрядником і замовником календарного плану (додаток 3).
Додатком № 3 (Календарний план) до договору передбачено виконання чотирьох етапів робіт: 1) розроблення та проходження експертиз робочої проектної документації (кінцевий строк виконання етапу робіт – грудень 2016 року); 2) постачання газовимірювального та технологічного обладнання та матеріалів (кінцевий строк виконання етапу робіт – квітень 2017 року); 3) будівельно-монтажні роботи (кінцевий строк виконання етапу робіт – вересень 2017 року); 4) пусконалагоджувальні роботи (кінцевий строк виконання етапу робіт – жовтень 2017 року).
В матеріалах справи також міститься довідка № 2105вих-19-385 від 11.05.2019 щодо вартості робіт за договором, що подана позивачем при новому розгляді справи.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт або виконання робіт в менших обсягах, ніж передбачено цим договором, відмову від виконання робіт в обсягах та за ціною, що вказані в даному договорі, підрядник виплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Сплата пені та/або додаткового штрафу не звільняє підрядника від виконання зобов`язань в натурі.
Сторони у п.10.1 договору погодили, що договір набирає чинності з дати його укладення та діє в частині виконання робіт по 31.12.2017.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом
Відповідно до ст. 317 Господарського кодексу України будівництво об`єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб`єктами господарювання для інших суб`єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.
Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду на капітальне будівництво.
Відносини , що виникають з договору підряду на капітальне будівництво регулюються главою 33 Господарського кодексу України та главою 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об`єктів; будівництво об`єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов`язаних з будівництвом об`єктів.
Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 321 Господарського кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Статтею 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Отже , за умовами договору від 15.07.2016 №1607000508 відповідач зобов`язався придбати обладнання та матеріали, необхідні для виконання умов договору та виконати будівельні роботи загальною вартістю 17163088,80 грн у строки, встановлені договором.
Відповідач на виконання своїх договірних зобов`язань передав матеріали, виконав роботи відповідно до наступних документів:
- Акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2017 року на суму 341528,21 грн;
- Акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2017 року на суму 32002,20 грн;
- Акт приймання-передачі змонтованого обладнання на суму 15456728,40 грн, всього на загальну суму 15830258,81 грн.
Вказані документи підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, роботи та матеріали прийняті замовником без зауважень. Тож, невиконаними залишись роботи на загальну суму 1332829,99 грн. Вказаний факт підтверджується наданими матеріалами та відповідачем не заперечується.
У зв`язку з простроченням виконання робіт підрядником та виконанням їх не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 231488,03 грн пені та 106425,25 грн штрафу.
За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Відповідно до ст. 322 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно з п. 7.2 договору за порушення строків виконання робіт або виконання робіт в менших обсягах, ніж передбачено цим договором, відмову від виконання робіт в обсягах та за ціною, що вказані в даному договорі, підрядник виплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що всупереч умовам Договору, з порушенням встановленого строку, відповідачем лише частково виконані роботи за етапом № 3 “будівельно-монтажні роботи” (строк виконання – до30.09.2017), які прийняті позивачем за актом приймання виконаних будівельних робіт від 30.11.2017 на суму 341528,21 грн. та актом приймання виконаних будівельних робіт від 29.12.2017 на суму 32002,20 грн. Як стверджує позивач, вартість невиконаних робіт за етапом № 3 “будівельно-монтажні роботи” становить 1116234,79 грн. Крім того, позивач зазначив, що відповідачем не виконані роботи за етапом № 4 “пусконалагоджувальні роботи” (строк виконання – до 31.10.2017), вартість яких, як зазначив позивач, складає 30 595,20 грн. Загальна вартість робіт, з яких, як зазначив позивач, допущено прострочення виконання, становить 1520360,40 грн. В подальшому позивач зазначав, що неправильно визначив базу для нарахування штрафних санкцій, а саме вартість робіт по кожному етапу, проте позовних вимог не змінював, відповідних заяв не подавав.
Суд дослідивши подані сторонами докази, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, зокрема, зазначив про необхідність з`ясування, чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/22058/17.
В означеній постанові Верховний Суд зазначив про те, що ст. 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України). Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
За змістом ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.
Отже , предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.
Відповідно до ст. 875 зазначеного Кодексу (де наведено нормативне визначення поняття договору будівельного підряду) за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об`єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов`язані із місцезнаходженням об`єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт.
У наведеній справі суди з`ясували, а Верховний Суд погодився з тим, що відповідальність підрядника за умовами договору у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов`язку зі здачі завершеного будівництвом об`єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт/поставки обладнання в межах основного зобов`язання, за відсутності прямої вказівки в умовах договору про можливість застосування неустойки щодо порушення строків виконання окремих етапів робіт.
За змістом п.п. 1.2., 1.3., 3.1., 3.2., 3.3., 5.3 договору склад та обсяги робіт, які підлягають закупівлі за даним договором, визначені Договірною ціною (Додаток № 1), зміст і строки виконання робіт визначаються Календарним планом (Додаток № 3), що є невід`ємною частиною договору. Ціна договору становить 17163088,80 грн, є кінцевою та не може бути збільшена, водночас, може бути зменшена за угодою сторін.
В договорі сторони не посилались на кошторис, та не встановлювали обов`язку підрядника виконувати зобов`язання по договору відповідно до кошторису.
Сторонами складено та підписано договірну ціну до договору, що є додатком до нього, згідно якої вартість робіт за договором складає 17163088,80 грн. Водночас, в останній не визначено етапів будівництва або строків виконання кожного виду робіт, а лише визначено загальний обсяг витрат за договором. Календарним планом до договору також не визначено конкретних видів робіт, що виконуються на кожному етапі, а лише визначено строки виконання кожного етапу робіт.
З аналізу п. 7.2. договору вбачається, що відповідальність підрядника у вигляді сплати неустойки встановлена за порушення строків виконання робіт або виконання робіт в менших обсягах, ніж передбачено цим договором, відмову від виконання робіт в обсягах та за ціною, що вказані в даному договорі, тобто саме за прострочення виконання або невиконання всього обсягу робіт, а не їх окремих етапів. Вказане узгоджується з позицією, викладеною в Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/22058/17.
Отже , оскільки відповідальність підрядника передбачена лише за прострочення виконання або невиконання всього обсягу робіт за договором, то право на нарахування пені та штрафу виникло у замовника після спливу строку, встановленого договором на виконання робіт (31.12.2017), тобто з 01.01.2018.
Позивачем розраховано пеню та штраф за період прострочення з 01.10.2017 по 31.03.2018. Водночас, судом встановлено, що період прострочення виконання зобов`язань відповідачем починається з 01.01.2018 (останній день виконання зобов`язань 31.12.2017), відповідно і право на здійснення нарахування у позивача виникає з 01.01.2018 на суму 1332829,99 грн (залишок невиконаних робіт за договором).
В означений період позивачем розраховано суму пені на суму 1146829,99 грн, що не перевищує вартості робіт, виконання яких не здійснено, як встановлено, судом, тож вимога про стягнення з відповідача суми пені підлягає задоволенню частково у сумі 103214,70 грн за період з 01.01.2018 по 31.03.2018.
Щодо штрафу, то з розрахунку позивача вбачається, що він розрахований позивачем за період з 31.10.2017 по 30.11.2017 в розмірі 106425,25 грн, проте як вже встановлено судом, право на нарахування останнього у позивача виникає лише з 01.01.2018, тож всі нарахування, що були здійснені за попередні періоди є неправомірними та не підлягають стягненню з відповідача, позаяк нараховані у період, коли прострочення зобов`язань відповідачем допущено не було.
Виходячи з того, що нарахування в частині періоду з 01.01.2018 по 31.03.2018 відповідають положенням договору, вимогам чинного законодавства, то вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково, у сумі 103214,70 грн грн пені, а вимога про стягнення штрафу задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак , сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Так , згідно з пп. 1, 4, 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; апеляційної скарги на рішення суду - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви; касаційної скарги на рішення суду - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
При поданні позову (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) позивач мав сплатити 5068,70 грн судового збору (фактично сплачено 5068,73 грн).
За подання апеляційної скарги позивач мав сплатити 7603,05 грн (фактично сплачено 7603,08 грн).
За подання касаційної скарги позивач мав сплатити 10137,40 грн (фактично сплачено 10137,42 грн).
Загальний розмір судового збору, що сплачений позивачем відповідно до закону за подання позову, апеляційної та касаційної скарг складає – 22809,15 грн.
Виходячи з цього, судом розраховано суму судового збору, що належить до стягнення з відповідача пропорційно до суми задоволених вимог - 6967,00 грн (103214,70 грн (сума задоволених вимог) х 22809,15 грн (сума сплаченого відповідно до закону судового збору) / 337913,28 грн (сума заявлених вимог) = 6967,00 грн).
Щодо суми судового збору, що була надмірно сплачена позивачем у кожній інстанції, то вона може бути повернута позивачу за його заявою відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Крім того, позивачем подавалась заява про покладення на відповідача транспортних витрат, що понесені позивачем для забезпечення явки його представника у судові засідання до суду першої інстанції у загальній сумі 1933,88 грн (копії квитків додано, т. 1, стор. 146-151).
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом вказаної норми, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, можуть належати витрати пов`язані з забезпеченням явки представника у судові засідання.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з цього, судом розраховано суму витрат, пов`язаних із розглядом справи, що належить до стягнення з відповідача пропорційно до суми задоволених вимог 590,70 грн (103214,70 грн (сума задоволених вимог) х 1933,88 грн (сума понесених позивачем витрат) / 337913,28 грн (сума заявлених вимог) = 590,70 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Маяковського, буд. 49, код ЄДРПОУ 20578571) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (61001, м. Харків, вул. Культури, буд. 20-А, код ЄДРПОУ 25698645) 103214,70 грн пені, а також 6967,00 грн судового збору, 590,70 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 23.08.2019.
Суддя А.Ф. Черногуз
