Справа № 299/396/17
П О С Т А Н О В А
Іменем України
17 червня 2020 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Собослой Г.Г.,
суддів: Готра Т.Ю., Кондор Р.Ю..
з участю секретаря: Терпай С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Виноградівського районного суду від 17 травня 2017 року у справі № 299/396/17 (Головуючий: Трагнюк В.Р.), -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в інтересах якого діє законний представник ( ОСОБА_3 ) про визнання договорів дарування недійсним, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно, треті особи: орган опіки та піклування при Виноградівській РДА, приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Стойка С.М., мотивуючи тим, що у 2012 році між ними та ОСОБА_3 укладено декілька договорів позики, за якими позивач ОСОБА_1 передав відповідачу грошові кошти на загальну суму 68000 Євро, що підтверджується відповідними розписками від 22 серпня 2012 року, 12 вересня 2012 року, 11 жовтня 2012 року, 23 листопада 2012 року і 07 грудня 2012 року. Взяті на себе зобов`язання ОСОБА_3 в добровільному порядку не виконував, у зв`язку з чим у червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення суми позики.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 18 січня 2016 року у справі №373/1522/15-ц стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 1797520,00 грн. та 3648,20 грн. судових витрат.
На виконання даного рішення видано виконавчий лист і 05 квітня 2016 року старшим державним виконавцем відкрито виконавче провадження та винесено постанову про арешт майна боржника та заборони його відчуження.
Під час виконавчого провадження встановлено, що ОСОБА_3 відчужив належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 177.3 кв.м. на підставі договору дарування від 28 листопада 2014 року № 7429 своєму неповнолітньому сину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,113 га на підставі договору дарування від 28 листопада 2014 року № 7430.
Позивач вважає, що вищезазначені договори дарування порушують його права, оскільки унеможливлюють повернення суми позики та виконання судового рішення від 18 січня 2016 року у справі № 373/1522/15-ц, так як ОСОБА_3 , діючи умисно і свідомо, намагається уникнути цивільно-правової конфіскації, а відтак, дані договори є фіктивними правочинами, у зв`язку із чим на підставі ст.. 234 ЦК України є недійсними.
Рішенням Виноградівського районного суду від 17 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Ємчук Л.В. подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні, оскільки, відповідач усвідомлюючи наслідки настання строку повернення позовних коштів за договорами, не маючи наміру добровільно їх повернути та оцінюючи ризики можливого звернення ОСОБА_1 до суду з метою їх стягнення , 28.11.2014 року відчужив все належне йому нерухоме майно. Договори укладено з метою уникнути цивільно-правової конфіскації, а відтак вказані договори є фіктивними правочинами, у зв`язку з чим на підставі ст.. 234 ЦК України є недійсними. Відповідно до положень законодавства батьки продовжують фактичне управління майном, належним малолітній дитині, то незалежно від того, що юридично майно відчужене на користь малолітнього сина, воно фактично перебуває у володінні відповідача. Відчуження спірного майна на користь неповнолітнього сина у період, коли настав термін виконання зобов`язання, свідчить про небажання настання реальних наслідків відчуження квартири, а мало на меті лише унеможливлення задоволення вимог кредитора за рахунок майна боржника.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Ємчук Л.В., яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ОСОБА_3 адвоката Новікову І.С., який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Встановлено, що у 2012 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено декілька договорів позики, за умовами яких ОСОБА_1 передав відповідачу грошові кошти на загальну суму 68000 Євро, що підтверджується відповідними розписками від 22 серпня 2012 року, 12 вересня 2012 року, 11 жовтня 2012 року, 23 листопада 2012 року, 23 листопада 2012 року, 07 грудня 2012 року із строком виконання не пізніше червня 2013 року.
Борг ОСОБА_3 у зазначені строки повернуті ОСОБА_1 не були.
ОСОБА_3 відчужив належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 177.30 кв.м., житловою площею 87.50 кв.м. на підставі договору дарування від 28 листопада 2014 року № 7429, посвідченого приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Стойка С.М. та передав такий у дар малолітньому сину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,113 га, кадастровий номер 212184102:00:005:0010 на підставі договору дарування від 28 листопада 2014 року № 7430, посвідченого приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Стойка С.М. та передав у дар малолітньому сину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 18 січня 2016 року у справі № 373/1522/15-ц стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 1797520,00 грн. та 3648,20 грн. судових витрат.
На виконання даного рішення 10 березня 2016 року Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом видано виконавчий лист у справі № 373/1522/15-ц.
05 квітня 2016 року старшим державним виконавцем відкрито виконавче провадження та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За приписами ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до положень ст.. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частини першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Згідно до ч. 1 ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 СК України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.
Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_3 боргові зобов`язання за вищезазначеними договорами позики, обумовленими строком виконання таких не пізніше червня 2013 року не виконав і рішенням суду від 18.01.2016 року стягнуто з відповідача на користь позивача борг.
ОСОБА_3 на підставі договору дарування 28.11.2014 року відчужив все належне йому нерухоме майно малолітньому синові ОСОБА_4 при невиконанні позикових зобов`язань.
ОСОБА_3 юридично не є власником вказаного нерухомого майна, але фактично в силу ч. 1 ст. 177 СК України продовжує управляти ним та борг не повертає.
Повідомленням Виноградівського районного відділу Головного управління державної Міграційної служби України в Закарпатській області від 23.03.2017 року № 23-09/272 ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 від 22.12.1998 року.
Довідкою Виноградівського РВ ДВС від 04.11.2019 року стверджується, що згідно виконавчого листа № 373/1522/15 від 10.03.2016 року, виданого Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 1792520,00 грн. та 3648,20 грн. судових витрат за 3 роки і 7 місяців на користь стягувача відповідачем перераховано 18365,32 грн. боргу, а також перераховано 2201,68 грн. виконавчого збору.
Відповідач ОСОБА_3 усвідомлюючи наслідки настання строку повернення коштів за договорами, не маючи намір добровільно повернути такі кошти відчужив належне йому нерухоме майно своєму малолітньому сину ОСОБА_4 на підставі договору дарування, який уклали між собою сторони, які є близькими родичами.
Такі дії сторін направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до свого сина з метою приховати це майно в майбутньому за його рахунок можливого судового рішення про стягнення грошових коштів і ОСОБА_3 продовжував фактично володіти та користуватися цим майном, так як зареєстрований у цьому будинку та проживає в ньому і ці обмеження не спростовані відповідачем.
Однією із основних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).
ОСОБА_3 , який відчужив майно на підставі безвідплатного договору на користь свого сина ОСОБА_4 після виникнення у нього зобов`язання із поверненням суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника, так як відповідач із червня 2013 року по лютий 2017 року на час звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом тільки 13.06.2017 року сплатив незначну суму у 1000 грн. із врахуванням загальної суми боргу і фактично 3 роки і 7 місяців не вживав заходів для повернення суми боргу.
Виходячи із фактичних обставин справи, які встановлені судом апеляційної інстанції та змісту спірних правовідносин, з урахуванням і посиланням на докази, які подані сторонами, на підставі яких встановлені відповідні обставини, судова колегія вважає, що оспорювані договори дарування за своїм змістом суперечать вимогам закону, оскільки не спрямовані на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, і згідно правил ст.. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.. 234 ЦК України.
Разом з тим, заявлена позовна вимога ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді односторонньої реституції, а саме: поновити реєстрацію права власника за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 площею 177.3 кв. м., житловою площею 87.5 кв.м. та на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,113 га, кадастровий номер 2121284102:00:005:0010 не підлягає задоволенню, оскільки позивачем було обрано невірний спосіб захисту своїх прав у цій частині заявлених вимог, і саме рішення про скасування оспорюваних договорів дарування є підставою для внесення змін до державної реєстрації права власності на дане нерухоме майно.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню і з ухваленням нового рішення у відповідності до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, яким позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково із вищезазначених підстав.
Судові витрати у відповідності до ст.. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у розмірі 3392,00 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог сплачених позивачем судового збору у суді першої інстанції при подачі позовної заяви та при подачі апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, ст. ст. 202, 203, 205, 234, 717 ЦК України, судова колегія,-
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Виноградівського районного суду від 17 травня 2017 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати недійсним договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 177,3 кв. м., житловою площею 87,5 кв.м., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Стойка Світланою Миколаївною від 28.11.2014 року за № 7429.
Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,113 га, кадастровий номер 2121284102:00:005:0010, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Стойка Світланою Миколаївною від 28.11.2014 року за № 7430.
У решті позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3972 гривень 00 копійок судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 червня 2020 року..
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя Закарпатського
апеляційного суду Г.Г. Собослой
