Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/396/17
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17.05.2017 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Трагнюк В.Р., при секретарі Конар В.М., представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 (в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3) про визнання договорів дарування недійсними, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно, треті особи: орган опіки та піклування при Виноградівській РДА, приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_5,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА _2 (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 (в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3) про визнання договорів дарування недійсними, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно, треті особи: орган опіки та піклування при Виноградівській РДА, приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_5
22.08.2012 року між позивачем та відповідачем укладений договір позики, за яким позивач ОСОБА_2 передав відповідачу ОСОБА_3 кошти в сумі 3850 Євро, а останній зобов'язувався повернути позивачу зазначену суму до 01.04.2013 року.
12.09.2012 року між ними укладено договір позики, за яким позивач ОСОБА_2 передав відповідачу ОСОБА_3 7500 Євро, а останній зобов'язувався повернути позивачу зазначену суму до 01.05.2013 року.
11.10.2012 року між ними укладено договір позики, за яким позивач ОСОБА_2 передав відповідачу ОСОБА_3 7450 Євро, а останній зобов'язувався повернути позивачу зазначену суму до 01.04.2013 року.
23.11.2012 року між ними укладено договір позики, за яким позивач ОСОБА_2 передав відповідачу ОСОБА_3 20500 Євро, а останній зобов'язувався повернути позивачу зазначену суму до 01.06.2013 року.
23.11.2012 року між ними укладено договір позики, за яким позивач ОСОБА_2 передав відповідачу ОСОБА_3 15500 Євро, а останній зобов'язувався повернути позивачу зазначену суму до 01.06.2013 року.
07.12.2012 року між ними укладено договір позики, за яким позивач ОСОБА_2 передав відповідачу ОСОБА_3 13200 Євро, а останній зобов'язувався повернути позивачу зазначену суму до 01.06.2013 року.
Всього позивач ОСОБА_2 надав відповідачу ОСОБА_3 позику на суму 68000,00 Євро.
На підтвердження виконання цих договорів, в частині передачі позивачем ОСОБА_2 та отримання відповідачем ОСОБА_3 Анатолієвичем зазначеної суми, відповідач ОСОБА_3 Анатолієвич склав розписки в рукописній формі від 22.08.2012 року, 12.09.2012 року, 11.10.2012 року, 23.11.2012 року, 23.11.2012 року, 07.12.2012 року.
Взяті на себе зобов’язання ОСОБА_3 Анатолієвичем в добровільному порядку не виконувалися, у зв’язку із чим в червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду про стягнення вказаної суми позики.
18.01.2016 року Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області постановлено рішення у справі №373/1522/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 1792520,00 грн. та 3648,20 грн. судових витрат.
10.03.2016 року Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист у справі №373/1522/15-ц.
05.04.2016 року старшим державним виконавцем ВДВС Виноградівського РУЮ ОСОБА_6 відкрито виконавче провадження та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
В ході виконавчого провадження, зокрема опису та арешту майна боржника встановлено, що ОСОБА_3 відчужив належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна, а саме: - житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою Виноградівський район, с. Тисобикень, вул. Зігмунда, 30, загальною площею - 177, З кв.м., житловою площею - 87,5 кв.м. на підставі договору дарування № 7429 від 28.11.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та передав його у дар неповнолітньому сину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; - земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою Виноградівський район, с. Тисобикень, вул. Зігмунда, 30, площею 0,113 га, кадастровий номер 2121284102:00:005:0010 на підставі договору дарування № 7430 від 28.11.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та передав у дар неповнолітньому сину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач вважає, що договори дарування № 7429 та №7430 від 28.11.2014 року порушують права позивача ОСОБА_2, оскільки унеможливлюють повернення суми позики та виконання судового рішення від 18.01.2016 року у справі №373/1522/15-ц.
Відповідач, діючи умисно і свідомо, намагався уникнути цивільно-правової конфіскації, а відтак, вказані договори є фіктивними правочинами, у звязку із чим на підставі статті 234 ЦК України повинні бути визнані недійсними.
Договори дарування № 7429 та № 7430 від 28.11.2014 року мають удаваний характер, не спрямовані на реальне настання правових наслідків для дарувальника та обдарованого неповнолітнього, оскільки укладені з метою приховання майна боржника.
Відповідачу було достеменно відоморучно написаними розписками позичальника від 22.08.2012 року, 12.09.2012 року, 11.10.2 про наявність позикових відносин між ним та ОСОБА_2 та про настання строку повернення позики у розмірі 68 000 Євро. Вказана обставина стверджується власно012 року, 23.11.2012 року, 23.11.2012 року, 07.12.2012 року.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.11.2016 року ОСОБА_3 Анатолієвич володів вказаним житловим будинком на підставі свідоцтва про право власності від 27.06.2001 року, яке видане Виноградівською РДА.
Право власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно припинено відповідно до договорів дарування, посвідчених приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу від 28.11.2014 року.
Вказані договори дарування укладені відповідачем після виникнення між ним та ОСОБА_2 позикових відносин за якими настав строк повернення позики, що стверджується розписками позичальника.
У зв'язку з чим позивач вважає, що укладення вищевказаних договорів мало місце з метою порушення прав власника грошових коштів, які не були повернуті позичальником, а тому їх просить визнати недійсними, застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді односторонньої реституції, поновлення реєстрації права власника — відповідача (а.с.74-78).
Представник позивача в судове засідання не з”явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив, що договори дарування не мають ознак удаваності. Між позивачем та відповідачем дійсно мають місце цивільно-правові зобов”язання за договорами позики. ЇЇ довіритель по мірі можливості виконує зобов”язання, сплачує борг.
Інші особи в судове засідання не з”явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
18.01.2016 року Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області постановлено рішення у справі №373/1522/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 1792520,00 грн. та 3648,20 грн. судових витрат. 10.03.2016 року Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист у справі №373/1522/15-ц. 05.04.2016 року старшим державним виконавцем ВДВС Виноградівського РУЮ ОСОБА_6 відкрито виконавче провадження та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.8).
Обставина позову про відчуження відповідачем в ході виконавчого провадження належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна, а саме: - житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою Виноградівський район, с. Тисобикень, вул. Зігмунда, 30, загальною площею - 177, З кв.м., житловою площею - 87,5 кв.м. на підставі договору дарування № 7429 від 28.11.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та передав його у дар неповнолітньому сину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; - земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою Виноградівський район, с. Тисобикень, вул. Зігмунда, 30, площею 0,113 га, кадастровий номер 2121284102:00:005:0010 на підставі договору дарування № 7430 від 28.11.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та передав у дар неповнолітньому сину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є безпідставними, оскільки ці договори укладались раніше за відкриття зазначеного виконавчого провадження та прийняттям судом вказаного рішення.
Так, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.11.2016 року ОСОБА_3 Анатолієвич володів вказаним житловим будинком на підставі свідоцтва про право власності від 27.06.2001 року, видане Виноградівською РДА (а.с.10-14).
Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. З вище викладеного стає зрозуміло, що дана норма також порушена при укладенні договору, адже позивачка не мала фактичного наміру подарувати будинок з приналежними до нього будівлями.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. В даному випадку помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.
Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
При укладенні договору дарування між сторонами існувала фактична домовленість про те, що обдарований повинен утримувати дарувальника. Правовою метою договору дарування є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди. Законодавець чітко визначив обставину при яких договір не можна вважати договором дарування, дана обставина наявна в оспорюваному правочині.
Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови, що було неможливо зі сторони відповідача не тільки через допущену помилку, а й вади зору. В силу похилого віку і за станом здоров’я, укладаючи з ОСОБА_7 договір, позивачка мала на меті відчуження на користь відповідача будинку, який є її єдиним житлом, лише за умови довічного утримання, і якби не помилка в правовій природі правочину та його правових наслідках, спірний договір не був би укладений.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відсутність у особи під час укладення договору дарування волевиявлення на безоплатну передачу майна у власність обдаровуваного й передача його за умови вчинення на користь дарувальника будь-якої дії майнового або немайнового характеру всупереч вимогам ст. 717 ЦК України є підставою для визнання договору дарування недійсним відповідно до ч. 3 ст. 203 та ст. 229 зазначеного Кодексу (постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України: від 19 березня 2014 р. у справі № 6-9цс14; від 18 червня 2014 року у справі № 6-69цс14 ).
Судом не встановлено обставини, які б вказували на відсутність у відповідача волевиявлення на безоплатну передачу майна у власність обдаровуваного всупереч вимогам ст. 717 ЦК України, у зв”язку з чим докази на які позивача посилається, як на підставу своїх вимог, спростовується встановленими в судовому обставинами.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, розглянувши цивільну справу у межах заявлених вимог та на підставі наявних і ній доказів суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 209, 212- 215 ,218 ЦПК України , суд,-
В И Р І Ш И В :
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4 (в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3) про визнання договорів дарування недійсними, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно, треті особи: орган опіки та піклування при Виноградівській РДА, приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_5
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий
ОСОБА_8
