СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" червня 2020 р. Справа № 922/3708/19
Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого (доповідача): Стойка О.В.
судді: Попков Д.О., Пушай В.І.
при секретарі судового засідання: Склярук С.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Мельник В.В. - за довіреністю (адвокат);
від відповідача 1: Александрова Т.В. - за ордером (адвокат);
від відповідача 2: Александрова Т.В. - за ордером (адвокат);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Правекс-Банк м.Київна рішення господарського суду Харківської області від17.03.2020р. у справі № 922/3708/19 (суддя Калантай М.В.)за позовом: до: про та за зустрічним позовом до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, проАкціонерного товариства Правекс-Банк м.Київ 1.Товариства з обмеженою відповідальністю Скорто Солюшенс Інтернейшнл м.Харків 2.Товариства з обмеженою відповідальністю Скорто м.Харків стягнення 3 011 000,00 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю Скорто м.Харків Акціонерного товариства Правекс-Банк м.Київ на стороні позивача за зустрічним позовом: про Товариства з обмеженою відповідальністю Скорто Солюшенс Інтернейшнл м.Харків зобов`язання прийняти виконані роботиВ С Т А Н ОВ И В:
У листопаді 2019 року до господарського суду звернулось Акціонерне товариство "Правекс-Банк" м. Київ ( далі Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Скорто Солюшенс Інтернейшнл м. Харків (надалі Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Скорто м. Харків (надалі Відповідач-2) про стягнення з Відповідача-1 2 511 000,00грн за Субліцензійним договором №CRO-IT-97/1-R-2017 (надалі Договір) та з Відповідача-2 500 000,00грн. за Договором про інтеграцію №CRO-IT-97/2-R-2018 ( надалі Договір-1). Також у січні 2020 року до Господарського суду Харківської області звернувся Відповідач-2 із зустрічним позовом до Позивача про зобов`язання прийняти виконані роботи за Договором-1.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17 березня 2020 року у справі № 922/3708/19 у задоволенні первісних та зустрічних вимог - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову. Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Позивачем не оскаржується.
В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначив наступне:
- суд першої інстанції безпідставно зазначив про порушення Позивачем вимог ст.50 Закону України Про авторське право і суміжні права, оскільки не надав належну оцінку наміру Позивача повернути всі набуті в межах Договору права на використання Програмного продукту одночасно з зарахуванням коштів на рахунки Банку;
- суд неналежним чином дослідив матеріали справи, в результаті чого дійшов хибного висновку про передачу Відповідачем-1 за умовами Договору Кредитного продукту, а не Програмного продукту, питання ж передачі Кредитного продукту врегульовано умовами Договору-1, укладеного з Відповідачем-2, який не є стороною за Договором;
- суд необґрунтовано розцінив Додаткову угоду № 2 у якості належного доказу факту виконання в повному обсязі робіт третього етапу, в той час, як даною угодою сторони підтвердили виключно факт передання кредитних продуктів для приймального тестування, про що свідчить те, що платіж за вище зазначені роботи зазначений у якості передплати;
- суд першої інстанції всупереч чинному процесуальному законодавству незаконно обмежив право на доступ до правосуддя Позивача в результаті чого рішення було прийнято без присутності представника Банку.
Відповідач-1 та Відповідач-2 надали відзиви на апеляційну скаргу Позивача, за змістом яких апеляційну скаргу Позивача на рішення суду першої інстанції від 17.03.2020 року у справі №922/3708/19 просили залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції-без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогічні викладеним в скарзі.
Представник Відповідача-1 та Відповідача-2 вважає доводи апеляційної скарги такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
укладення 29 грудня 2017 року між Позивачем та Відповідачем-1 Генеральної угоди щодо придбання Програмного Продукту та програмного забезпечення і пов`язаних із ними прав № CRO-IT-97-R-2017 року ( з урахуванням Договору № 1 від 28 березня 2018 року про внесення змін до Генеральної угоди, далі Генеральна угода) за умовами якої Відповідач-1 надає Позивачу невиключні права на використання програмного продукту на умовах визначених в Субліцензійному договорі на Програмний продукт, та на використання ScortoTMModelMaestro на умовах визначених в Субліцензійному договорі на ScortoTMModelMaestro, а Позивач зобов`язується оплатити невиключні права на використання Програмного Продукта в порядку та на умовах, передбачених у відповідному Субліцензійному договорі;
укладення 29.12.2017 року між Позивачем та Відповідачем-1 Договору(з урахуванням Додаткової угоди № 1 про внесення змін та доповнень до Договору), за умовами п. 2.1. якого Відповідач-1 за згодою SCORTOLIMITEDLTD(Ліцензіар) зобов`язався надати Позивачу невиключні права використання Програмного Продукту на умовах простої (не виключної) Ліцензії, а Позивач зобов`язався прийняти та оплатити Субліцензію;
підписання 29 грудня 2017 року між Відповідачем-1 та Позивачем акту прийому-передачі невиключного права №1 за Договором від 29.12.2017 року на використання Програмного Продукту Scorto DECISION MANAGER виключно в тестовому середовищі на суму 1 000 000,00 грн.;
укладення 13 липня 2018 року між Відповідачем-2 та Позивачем Договору-1, відповідно до якого Відповідач-2 виконує, а Позивач оплачує виконання робіт, які передбачені в Розділі № 2 даного Договору-1;
підписання 27 грудня 2018 року між Відповідачами та Позивачем актів, а саме, проміжного акту прийому-передачі робіт №1 та проміжного акту прийому-передачі невиключного права № 2 на суму 1 511 000,00(один мільйон п`ятсот одинадцять тисяч) грн.;
направлення Позивачем на адресу Відповідача-2 листів №5718/08 від 26.09.2019 року та № 5735/08 від 27.09.2019 року з вимогою про повернення сплачених коштів та з повідомленням про розірвання Договору-1;
наявність заперечень Відповідачів щодо повернення грошових коштів, які були викладені у листах до Позивача за № 1C від 03.10.2019 року та за № 1 від 03.10.2019 року.
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
В обґрунтування первісних позовних вимог до Відповідача-1 Позивач посилався на те, що оскільки кредитні продукти не були належним чином розроблені та передані йому, Відповідачем-2, а особливо Кредит на придбання автомобіля, тому на підставі п. 10.2. Договору Позивач має право не лише на його розірвання, а й на повернення сплачених коштів за цим Договором в розмірі 2 511 000,00 грн., які і вимагає стягнути з Відповідача-1. В обґрунтування позовних вимог до Відповідача-2 Позивач посилається на неналежне виконання ним своїх зобов`язань за Договором-1 в частині своєчасного та якісного розроблення та інтеграції кредитного продукту. Ці роботи Відповідачем-2 фактично не були виконані, приймальні акти не були підписані сторонами, отже Позивач має право на повернення сплачених за Договором-1 коштів в розмірі 500 000 грн.
Відповідач-1 заперечував проти первісних позовних вимог, посилаючись на те, що 10.07.2019 року Позивачу для приймального тестування було передано 4 кредитних продукти: Кредит на придбання автомобіля, Кредитні карти, Споживчі кредити, Іпотека. Фактом підтвердження виконання робіт є їх передача на тестове середовище Позивача та початок приймального тестування. З моменту початку тестування претензії з боку Позивача не надходили, а Договір-1 не містить критеріїв та вимог до кількості дефектів і їх пріоритетності. Усі дефекти, що були виявлені в ході тестування, були виправлені відповідно до пріоритетності та перенесені на тестове середовище банку.
У свою чергу, Відповідач-2 звертаючись до суду з зустрічним позовом, зазначив, що Позивачем в порушення умов п. 12.1.1. Договору-1 не було підписано акти прийому-передачі етапу виконаних робіт на загальну суму 984224,86грн., у зв`язку з чим просив суд зобов`язати Позивача прийняти виконані роботи шляхом підписання спірних актів.
Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції вважав їх недоведеними в частині неналежного виконання з боку Відповідачів умов спірних договорів. Підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову стала невідповідність переліку робіт та їх вартість, що вказані Відповідачем-2 в актах прийому-передачі робіт №1 від 15.07.2019 на суму 115791,16грн. та №2 від 15.07.2019 на суму 868433,70грн. поточним погодженим сторонами умовам Договору-1 через укладення сторонами Додаткової угоди №2 від 02.08.2019 до Договору-1 про внесення змін до переліку робіт та їх етапів, строків виконання робіт та їх вартості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наведеного.
Щодо незгоди Позивача з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог до Відповідача-1 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 2 ст. 1109 Цивільного кодексу України, за умовами Субліцензійного Договору, ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Дійсно, умовами п.10.2 Договору передбачено право Позивача на розірвання договору і повернення всіх набутих прав на використання Програмного Продукту, які були отримані і сплачені ним за цим Договором виключно до моменту прийняття Субліцензіатом першого кредитного продукту Кредит на придбання автомобіля (підписання Акту прийому-передачі наданих Послуг за Договором-1). При настанні таких обставин за умовами цього пункту Договору у Відповідача-1 виникав обов`язок повернути Позивачу в повному обсязі всі сплачені за цим Договором грошові кошти не пізніше 5(п`яти) робочих днів з моменту його розірвання.
Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
За умовами вказаного пункту Договору обов`язок Відповідача-1 щодо повернення грошових коштів за Договором настає за умови повернення йому всіх набутих прав на використання Програмного продукту та до моменту прийняття Позивачем першого кредитного продукту Кредит на придбання автомобіля.
Матеріалами справи встановлено та сторонами не заперечується факт передання субліцензії на оптичному носії разом з відповідним сертифікатом невиключного права на використання Програмного продукту виключно в тестовому середовищі на суму 1 000 000,00грн. та відповідного сертифіката на невиключне право на використання Програмного продукту на промисловому середовищі, вартістю 1 511 000,00грн.
Скориставшись правом волевиявлення щодо розірвання Договору за змістом листа від 27.09.2019 року за № 5736/08, Позивач не здійснив дій щодо повернення прав на спірний продукт порядок передачі яких передбачений в розділі 5 Договору.
Доказів повернення набутих Позивачем прав на користь Відповідача-1 матеріали справи не містять.
Отже обставини невиконання Позивачем однієї з двох умов, зазначених в п 10.2 Договору, не породжують обов`язку Відповідача-1 щодо повернення спірних коштів.
Судова колегія вважає не заснованими на вищенаведених вимогах закону та Договору доводи апеляційної скарги про наявність наміру виконати обов`язок по поверненню прав на використання Програмного продукту, оскільки лише фактичне виконання Позивачем такого обов`язку зумовлює момент виникнення обов`язку Відповідача-1 повернути спірні кошти.
За таких підстав судова колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині невірного застосування судом першої інстанції положень статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Враховуючи умови п 10.2. Договору, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем не доведено факту невиконання Відповідачами своїх зобов`язань, а відтак у Відповідача-1 не виникло обов`язку щодо повернення сплачених грошових коштів на користь Позивача.
Стосовно відмови у задоволенні позовних вимог в частині повернення грошових коштів, отриманих Відповідачем-2 за Договором-1 в сумі 500 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції в цій частині, Позивач зазначає, що оскільки між сторонами не було підписано акту прийому передачі виконаних робіт на суму 500 000грн. на виконання Договору-1, у Позивача наявні законні підстави для повернення грошових коштів, сплачених у якості передплати за реліз для версії V1.1 по кредитних продуктах: Кредит на придбання автомобіля, Кредитна Картка , Споживчий кредит, Іпотека, оскільки виконання таких робіт з боку Відповідача-2 не підтверджено.
Однак такі доводи є не обґрунтованими за наступних підстав.
Підставою позовних вимог в цій частині є неналежне виконання Відповідачем-2 своїх зобов`язань по Договору-1 в частині вчасного та якісного розроблення та інтеграції кредитних продуктів. Позивач зазначає, що Відповідач-2 отримав оплату в розмірі 500 000грн. за послуги, які не були надані, відповідні приймальні акти не були сторонами підписані, тому на підставі умов Договору-1 Позивач має право на повернення цих коштів.
Умовами розділу 3 Договору-1 передбачений порядок здачі і прийому виконаних робіт, за змістом п 3.4 якого у разі, якщо під час приймального тестування будь-якою із Сторін будуть виявлені помилки/зауваження, Сторони складають та підписують Протокол зауважень до приймального тестування . Якщо помилки/зауваження під час приймального тестування не виявлені, Сторони підписують Протокол приймального тестування.
Встановлено, що між Позивачем та Відповідачем-2 в ході здачі і прийому виконаних робіт Протокол зауважень до приймального тестування не складався та не підписувався.
Додатковою угодою № 2 від 02.09.2019 року, яка підписана представниками Позивача та Відповідача-2 сторони погодили виконання етану робіт з передплати реліз для версії V 1.1. по кредитних продуктах: Кредит на придбання автомобіля, Кредитна картка, Споживчий кредит, Іпотека на суму 500 000грн.
У якості документів на підтвердження факту такого виконання сторонами зазначено Договір та рахунок.
В матеріалах справи наявний рахунок Відповідача-2 на оплату вказаного етапу робіт та платіжне дорученням про сплату вказаних коштів.
За змістом листа від 26.09.2019 року № 5718/08 Позивача на адресу Відповідача-2 Позивач просить повернути передоплату, що була оплачена Позивачем в розмірі 500 000грн. на підставі рахунку № 4 від 09.08.2019 року, вважаючи надані Кредитні продукти виконаними неякісно . Разом з тим, всупереч вимогам п. 3.4. Договору-1 зауважень стосовно приймального тестування на виконання п. 3.4. вище зазначеного договору з боку Позивача шляхом складання відповідного протоколу не надходило.
Будь-яких належних доказів неякісності або невідповідності отриманих продуктів встановленим у договорі вимогам Позивач не надав.
Твердження Позивача про те, що суд першої інстанції при розгляді справи не встановив, які саме роботи були виконаними та що саме підтвердили сторони в угоді № 2 від 02.08.2019 року-не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки відповідно до ст.ст. 74,76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Наразі укладена між сторонами Додаткова угода № 2 від 02.08.2019, в якій сторони підтвердили виконання робіт третього етапу 1.1. по кредитних продуктах: Кредит на придбання автомобіля, Кредитна картка , Споживчий кредит, Іпотека не визнана недійсною в судовому порядку та є чинною, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати зазначені в цій угоді роботи невиконаними з боку Відповідача-2.
Судова колегія вважає також безпідставними доводи Позивача про, те що господарський суд, ухваливши оскаржуване рішення без участі Позивача, обмежив його права на доступ до правосуддя, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Позивач належним чином повідомлявся судом про час ті місце розгляду справи, його представник брав участь у судових засіданнях як на стадії підготовчого провадження (10.12.19р., 14.01.20р., 28.01.20р., 03.02.20р.), так і на стадії розгляду справи по суті (17.02.20р. та 24.02.20р.), при цьому явка сторін не була визнана обов`язковою.
В судовому засіданні 13.03.2020 року судом розгляд справи був відкладений через клопотання представників сторін у зв`язку з Постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11 березня 2020 року № 211, сторони були належним чином повідомлені про час та місце наступного судового засідання 17.03.2020 року. Будь-яких клопотань з приводу неможливості явки своїх представників у судове засідання 17.03.2020 року сторонами не заявлено.
Отже доводи заявника апеляційної скарги щодо обмеження судом першої інстанції його права на доступ до правосуддя спростовуються матеріалами справи.
За таких підстав колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісних позовних вимог.
В частині зустрічного позову судова колегія зазначає, що рішення суду в цій частині не є предметом оскарження в межах даної апеляційній скарги, перевірка законності та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не здійснюється.
Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2020 року у справі № 922/3708/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись с.т. с.т. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Правекс-Банк м.Київ на рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2020 року у справі за № 922/3708/19- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2020 у справі 922/3708/19 без змін.
Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство Правекс-Банк м.Київ.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22.06.2020
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О. Попков
Суддя В.І. Пушай
