ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/12641/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М. (головуючий), Пєскова В.Г., Банасько О.О.
розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітіком Естейт»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 року
у справі № 910/12641/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІКОМ ЕСТЕЙТ»
до Міністерства юстиції України
про визнання незаконним та скасування наказу
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (за первісним позовом та за позовом третьої особи) - Відкрите акціонерне товариство «Львівська макаронна фабрика» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Тарасенка Тараса Петровича
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (за первісним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРЕС ГРУП»
третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (за первісним позовом та за позовом третьої особи) - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСІТІ ТРЕЙД»
третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (за первісним позовом та за позовом третьої особи) - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гулієв Анатолій Агаджанович
третя особа 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (за первісним позовом та за позовом третьої особи) - державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христина Романівна
третя особа 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (за первісним позовом та за позовом третьої особи) - державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Ревакович Ірина Ігорівна
третя особа 7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (за первісним позовом та за позовом третьої особи) - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович
третя особа 8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (за первісним позовом та за позовом третьої особи) - ОСОБА_1
третя особа 9, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (за первісним позовом та за позовом третьої особи) Акціонерне товариство «ПІРЕУС БАНК МКБ»
третя особа 10, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (за первісним позовом та за позовом третьої особи) - Акціонерне товариство «МЕГАБАНК»
третя особа 11, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (за первісним позовом та за позовом третьої особи) - Акціонерне товариство «Дельта банк»
третя особа 12, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за позовом третьої особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІКОМ ЕСТЕЙТ»
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНТЕРЕС ГРУП»
до Міністерства юстиції України
про визнання незаконним та скасування наказу,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітіком Естейт» 16.09.2019 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу від 22 серпня 2019 року № 2634/15 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».
Позов мотивований тим, що наказ Міністерства юстиції України від 22 серпня 2019 року «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» не відповідає закону, порушує права позивача як власника нерухомого майна щодо якого оскаржуваним наказом скасовані рішення про державну реєстрацію, у зв`язку з чим наказ Міністерства юстиції України має бути скасований судом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
04.12.2019 року до Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітіком Естейт» подало заяву про забезпечення позову з вимогами:
1. заборонити Ліквідатору Відкритого акціонерного товариства «Львівська макаронна фабрика» (адреса: 79000, м. Львів вул. Городоцька 170, код ЄДРПОУ 00382355) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо проведення аукціону (відкритих торгів) з продажу цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: 79000, м. Львів вул. Городоцька 170.
2. заборонити Ліквідатору Відкритого акціонерного товариства «Львівська макаронна фабрика» (адреса: 79000, м. Львів вул. Городоцька 170, код ЄДРПОУ 00382355) та будь-яким іншим особам укладати будь-які правочини , які передбачають або спрямовані на перехід права власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: 79000, м. Львів вул. Городоцька 170.
3. накласти арешт на майно - цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: 79000, м. Львів вул. Городоцька 170.
4. заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: 79000, м. Львів вул. Городоцька 170.
В обґрунтування поданої заяви заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітіком Естейт» зазначав, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову (у випадку задоволення позову) може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2019 року, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІКОМ ЕСТЕЙТ» про забезпечення позову задоволено частково. З метою забезпечення позову у даній справі вжито наступні заходи забезпечення позову: заборонено ліквідатору Відкритого акціонерного товариства «Львівська макаронна фабрика» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо проведення аукціону (відкритих торгів) з продажу цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 170; заборонено ліквідатору Відкритого акціонерного товариства "Львівська макаронна фабрика" будь-яким іншим особам укладати будь-які правочини, які передбачають або спрямовані на перехід права власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 170; заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька 170. В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІКОМ ЕСТЕЙТ» про забезпечення позову залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у відповідності до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.07.2019 року право власності на вказані об`єкти нерухомого майна було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІКОМ ЕСТЕЙТ».
02.10.2019 на офіційному сайті Міністерства юстиції України розміщено повідомлення про результати проведення аукціону з продажу майна, призначеного на 02.10.2019 (http://old.minjust.gov.ua/46406/?d=63845&v=0269cfac4e&t=7), згідно із яким аукціон не відбувся у зв`язку з відсутністю учасників аукціону.
Суд першої інстанції вказує, що зазначені обставини щодо оголошення про проведення аукціону з продажу цілісного майнового комплексу за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 170 вказували на те, що спірне нерухоме майно може бути відчужене іншим особам. Відчуження спірного нерухомого майна та внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власника призведе до неефективності обраного Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІКОМ ЕСТЕЙТ» способу судового захисту.
Вимоги заявника про накладення арешту на майно -цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м Львів, вул. Городоцька, 170, були не співмірними із заявленими у справі позовними вимогами та заявником не доведено обґрунтованості вжиття вказаного заходу забезпечення позову, у зв`язку із чим суд першої інстанції залишив без задоволення заяву забезпечення позову у частині накладенням арешту на вказане майно.
Постановляючи ухвалу, Господарський суд міста Києва зазначив, що вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав заявника на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду та навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 року апеляційні скарги Акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ», Відкритого акціонерного товариства «Львівська макаронна фабрика» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кравченка Сергія Олексійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/12641/19, задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 року у справі №910/12641/19, скасовано. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІКОМ ЕСТЕЙТС», відмовлено.
Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції в порушення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України не надав оцінки доводам сторін про те, що Відкрите акціонерне товариство «Львівська макаронна фабрика» перебуває у банкрутстві, накладені заборони фактично унеможливлюють подальше здійснення процедури банкрутства у порядку встановленому законодавством про банкрутство. Крім того, матеріали оскарження не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії відповідача спрямовані на ухилення від виконання рішення, в разі задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 16.08.2018 року по справі №910/1040/18 зазначила, що оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення, у разі задоволення якого не вимагається примусове виконання, то в цьому випадку мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 року у справі № 910/12641/19, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітіком Естейт» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення апеляційної інстанції; ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.12.2019 року про забезпечення позову, залишити без змін; зупинити дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник вказує на те, що апеляційним судом при ухваленні постанови було порушено норми процесуального права, а саме ст.ст. 136,137 ГПК України. Крім того, оскільки позовна вимога є немайновою вимогою, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обгрунтоване припущення, що не вжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника. У разі реалізації ліквідатором ВАТ «Львівська макаронна фабрика» майна на аукціоні та вчинення реєстраційних дій щодо нового власника, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи .
Від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог Акціонерного товариства «Дельта Банк» надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітіком Естейт», в якому вказує на її безпідставність, необґрунтованість та просить залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 року у справі №910/12641/19 - без змін.
Від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог Акціонерного товариства «Пріреус банк МКБ» надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітіком Естейт», в якому просить залишити її без задоволення з огляду на безпідставність на необґрунтованість її доводів, оскаржувану постанову апеляційної інстанції - залишити без змін.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/12641/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Огороднік К.М., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Банасько О.О., що підтверджується протоколом передачі судової справи від 23.04.2020 року.
Згідно з ч. 5 ст. 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітіком Естейт» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 року у справі № 910/12641/19 та здійснено перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітіком Естейт» про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 року у справі № 910/12641/19 до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Повідомлено учасників справи про їх право, передбачене ст. 295 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзивів на касаційну скаргу та доказів надсилання їх копій іншим учасникам справи. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у справі є вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 22 серпня 2019 року № 2634/15 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».
02.09.2019 року на офіційному сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення ліквідатора ВАТ «Львівська макаронна фабрика» про проведення аукціону з продажу майна цілісного майнового комплексу за адресою: м. Львів вул. Городоцька 170, призначеного на 02.10.2019 року.
Згідно з відомостями, які розміщені на офіційному сайті Міністерства юстиції України (доданих до оголошення документів), на продаж було виставлено цілісний майновий комплекс за адресою: м. Львів вул. Городоцька 170, а саме: адміністративний корпус «А-5», загальною площею 905 кв.м.; склад готової продукції «АІ-5», загальною площею 932 кв.м.; компресорна «Б-1», загальною площею 91,2 кв.м.; виробничий корпус «А2-3», загальною площею 2 184,2 кв.м.; виробничий корпус «АЗ-4», загальною площею 2974,6 кв.м.; склад «Д-1», загальною площею 8,2 кв.м.; механічна майстерня «В-2», загальною площею 345,1 кв.м.; товарний цех «Г-1», загальною площею 761,2 кв.м.; гараж «Е-1», загальною площею 45 кв.м.; склад «Є-2», загальною площею 708,3 кв.м.
Згідно відомостей із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.07.2019 року право власності на вказані об`єкти нерухомого майна було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітіком Естейт».
02.10.2019 року на офіційному сайті Міністерства юстиції України розміщено повідомлення про результати проведення аукціону з продажу майна, призначеного на 02.10.2019 року згідно із яким аукціон не відбувся у зв`язку з відсутністю учасників аукціону.
Місцевий суд заборонив проведення аукціону та укладення правочинів ліквідатору Відкритого акціонерного товариства «Львівська макаронна фабрика» та іншим особам, які не впливають на виконання рішення у даній справі в разі задоволення позову. Разом з цим, за висновками суду апеляційної інстанції, місцевий суд в порушення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України не надав оцінки доводам сторін про те, що Відкрите акціонерне товариство «Львівська макаронна фабрика» перебуває у банкрутстві, накладені заборони фактично унеможливлюють подальше здійснення процедури банкрутства у порядку встановленому законодавством про банкрутство.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що місцевий суд в порушення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України не надав оцінки доводам сторін про те, що Відкрите акціонерне товариство «Львівська макаронна фабрика» перебуває у банкрутстві, накладені заборони фактично унеможливлюють подальше здійснення процедури банкрутства у порядку встановленому законодавством про банкрутство.
Оскільки заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не мала взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Таким чином, звертаючись з відповідною заявою позивач повинен обґрунтувати імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення.
Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, тому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, імовірність настання вищезазначених негативних наслідків в разі невжиття таких заходів. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник і майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
За наявності спору про право власності на нерухоме майно, похідним від якого є державна реєстрація прав титульного власника у визначеному законодавцем державному реєстрі нерухомого майна, суд може вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам виконувати покладені на них законодавцем функції з реєстрації, перереєстрації даних про зміну власності на нерухоме майно.
Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, виконання рішення немайнового характеру ставиться в залежність виключно від виконання боржником певного ряду дій. Ймовірність утруднення або невиконання рішення господарського суду пов`язується виключно з обставинами можливого ухилення боржника від виконання дій визначених в якості предмета позову.
Оцінюючи обґрунтованість та законність постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 року, якою було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 року, Верховний Суд вважає, що застосовані вказаною ухвалою заходи забезпечення позову не є співмірними з предметом спору, суперечать частині 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України. Суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував, яким чином невжиття зазначених заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заходи забезпечення позову вжиті оскаржуваною ухвалою, не відповідають критеріям обґрунтованості та необхідності їх застосування.
Суд апеляційної інстанції правомірно вказав на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії відповідача спрямовані на ухилення від виконання рішення, в разі задоволення позову, а також на те, що місцевий суд не надав оцінки доводам сторін про те, що Відкрите акціонерне товариство «Львівська макаронна фабрика» перебуває у банкрутстві та накладені заборони фактично унеможливлюють подальше здійснення процедури банкрутства у порядку встановленому законодавством про банкрутство.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи скаржника відносно порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, спростовуються матеріалами справи та визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.
Рішення суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції прийнято з дотриманням вимог процесуального і матеріального права.
Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, суд доходить висновку, що доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітіком Естейт» не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції інстанцій про відсутність підстав задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, тому постанова суду апеляційної інстанції залишається без змін як така, що ухвалена з додержанням норм процесуального права, а скарга - без задоволення.
Судові витрати
У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України (в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітіком Естейт» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 року у справі № 910/12641/19 - залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 року у справі № 910/12641/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Банасько О.О.
Пєсков В.Г.
