ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/1571/20 Справа № 193/375/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040580000544 від 23 грудня 2018 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_9 на вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2020 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродження с. Палатки, Хасинського району, Магаданської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Окрім того, судом вирішено цивільний позов у кримінальному провадженні та визначено долю речових доказів.
ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за таких обставин.
Обвинувачений ОСОБА_7 22.12.2018 року приблизно о 20:00 год., перебуваючи на вул. Улітіна в с. Миколаївка Софіївського району, Дніпропетровської області, під час виниклої словесної сварки з ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_2 , який був зі своїм знайомим ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцем АДРЕСА_3 , переслідуючи раптово виниклий злочинний умисел направлений на спричинення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, діючи умисно, на ґрунті неприязних відносин, кулаком правої руки наніс ОСОБА_9 один удар в область обличчя, спричинивши забій правого очного яблука, від якого останній впав на поверхню землю, опинившись на спині.
Далі, ОСОБА_7 , продовжуючи вчиняти злочинні дії, спрямовані на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, підняв із землі велосипед «Аист», який перед початком сутички потерпілий котив поруч з собою та обома руками підняв його на рівень власного зросту та двічі кинув бічною частиною в район обличчя й голови ОСОБА_9 , спричинивши відкриту черепно-мозкову травму: багатоуламковий перелом верхньої щелепи; перелом кісток носу; уламковий перелом правої виличної кістки; субархноїдальний крововилив; забійну рану у лобній області; численні забої голови; параорбітальні гематоми.
Потерпілому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спричинено відкриту черепно-мозкову травму: багатоуламковий перелом верхньої щелепи; перелом кісток носу; уламковий перелом правої виличної кістки; субархноїдальний крововилив; забій правого очного яблука; забійну рану у лобній області; численні забої голови; параорбітальні гематоми, які виникли від ударних дій тупого твердого предмета (предметів).
Тілесні ушкодження, що входять до комплексу черепно-мозкової травми (сукупність тілесних ушкоджень на голові), під час травматичного процесу призвели до зниження гостроти зору на травмоване праве око (праве око 0,01; ліве око 0,85) та до стійкої втрати працездатності понад одну третину/ не менше 33%/; за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень ТЯЖКОГО ступеня тяжкості.
Ці умисні дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.1 ст. 121 КК України, за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що призвело до стійкої втрати працездатності не менш як на одну третину.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_7 посилається на порушення судом вимог ст. 92 КПК України. Обвинувачений вказує на те, що суд ухвалюючи вирок не надав належної оцінки тим обставинам, що його було затримано з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. ОСОБА_7 звертає увагу на те, що фактично він був затриманий близько 24.00 години 22 грудня 2018 року, тоді як відомості про вчинення злочину були внесені до ЄРДР 23 грудня 2018 року о 23.44 годині. Протягом цього часу він незаконно утримувався у відділенні поліції та в нього було вилучено куртку, яку слідчий оглянув лише о 09.15-10.15 годині 23 грудня 2018 року. Обвинувачений зазначає, що фактично затримання в порядку ст. 208 КПК України не проводилось, тому провівши огляд предмету були порушені вимоги закону. На підтвердження обставин незаконного затримання захисник звернувся до відділення поліції, де зафіксовано дата та час доставлення ОСОБА_7 .
Окрім цього, ОСОБА_7 вказує на те, що працівниками поліції було грубо порушено його право на захист, оскільки негайно не повідомлено центр з надання правової допомоги про його затримання та призначено захисника лише 25 грудня 2018 року, тоді як протокол затримання складено 23 грудня 2018 року.
Серед іншого, обвинувачений вказує на те, що обшук його житла проводився без ухвали слідчого судді та протокол проведення цієї слідчої дії не був долучений до матеріалів провадження, у зв`язку з чим він звернувся до ДБР із заявою на неправомірні дії слідчого. До того ж, слідчим не було долучено протоколів допиту його матері та брата, в яких містяться відомості про дійсний час його затримання.
На переконання обвинуваченого, наведені обставини у сукупності роблять недопустимими покладені в основу вироку докази.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 просить вирок скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Свої вимоги потерпілий обґрунтовує невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. На переконання ОСОБА_9 , суд не надав належної оцінки його позиції, як потерпілого, а також тим обставинам, що злочин було вчинено щодо особи похилого віку та у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів. Окрім цього, суд не врахував, що завдана злочином шкода не відшкодована обвинуваченим, а також залишив поза увагою те, що внаслідок завдання ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, стан його здоров`я продовжує погіршуватись.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, прокурора, який заперечував проти задоволення скарги обвинуваченого та потерпілого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, в зазначеному кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційних скарг.
Висновки судупро доведеністьвинуватості ОСОБА_7 у вчиненнізлочину,передбаченого ч.1ст.121 ККУкраїни, за обставин, встановлених судом та викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та є обґрунтованими.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не встановлено.
Так, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується дослідженими в ході судового розгляду показаннями: обвинуваченого ОСОБА_7 , який хоча і заперечував обставину завдання ударів потерпілому велосипедом, однак визнав саму подію злочину; потерпілого ОСОБА_9 , який засвідчив, що повертався додому з клубу разом з ОСОБА_10 , коли побачив як ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_10 , який йшов трохи позаду від нього, а після висловлень обурень з цього приводу і його одного разу в обличчя, від чого він впав, а потім двічі велосипедом по голові; свідка ОСОБА_10 , який вказав на те, що повертаючись разом з ОСОБА_9 з клубу та знаходячись трохи позаду потерпілого зустрів раніше знайомого йому ОСОБА_7 з яким виник конфлікт з приводу відмови надати цигарку останньому, після чого ОСОБА_7 тричі вдарив його, а потім й ОСОБА_9 в обличчя, від чого той впав, а потім й велосипедом.
Окрім того, винуватість обвинуваченого підтверджується й іншими наявними у матеріалах провадження письмовими доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 23.12.2018, складеним в присутності двох понятих (т.2, а.с.8-14), під час якого було оглянуто ділянку місцевості, розташовану на проїздній частині навпроти буд. АДРЕСА_2 . Під час огляду якої на снігу виявлені сліди червоного кольору (сліди РБК), залишені потерпілим після нанесення тілесних ушкоджень. В радіусі 2м. від слідів бурого кольору маються сліди від взуття. Від узбіччя описаного місця події на відстані приблизно 20 см. зліва на асфальтному покритті є слід бурого кольору, залишений потерпілим, розміром 2 х 3 см. На відстані 15м.праворуч в напрямку до буд.30 по вул. Улітіна на асфальтному покриття на відстані 30 см. Від узбіччя мається пляма бурого кольору розміром 7 х 5 см.;
- довідкою з лікарні (т.2, а.с.16), згідно якої ОСОБА_9 знаходиться на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 22.12.2018 з діагнозом: ВЧМТ, забій головного мозку 7 см., перелом основи черепа, перелом верхньої щелепи. Забійна рана м`яких тканин голови;
- протоколом огляду предмету від 25.12.2018, т.2, а.с.66-69, складеного в присутності понятих та за участю ОСОБА_11 , згідно якого було оглянуто велосипед марки «AIST», на якому було виявлено, що на обідку металевому переднього колеса маються плями бурого кольору , розмірами до 5мм.,на обідку заднього колеса маються плями червоно-бурого кольору, розмірами 2мм.,4 мм. Та до 7мм., на передньому крилі велосипеда маються плями червоно-бурого кольору розмірами до 55мм. у кількості 7 штук., на задньому крилі велосипеда маються плями червоно-бурого кольору у кількості 10 шт, розмірами від 4мм.до 1см.На рамі велосипеда, а саме на передній та задній її частині маються плями буро-червоного кольору у кількості 12 шт., розмірами від 2 мм. до 8 мм. Під час огляду велосипеда виявлені пошкодження на лівій педалі, червоний світловідбивач на кермі зігнутий в сторону до сидіння велосипеда;
- висновком експерта №208, т.2, а.с.104-108, згідно якого кров в слідах на велосипеді могла походити від особи (осіб) з крупою крові 0 з ізогемаглютінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВ0, яким в даному випадку є потерпілий ОСОБА_12 ;
- постановою про визнання і приєднання до справи речових доказів від 26.02.2019 (т.2, а.с.109), згідно якої визнано, долучено та передано на зберігання до камери схову речових доказів Софіївського ВП три паперові конверти зі зразками крові та змивами, велосипед марки «AIST»;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.02.2019 (т. 2, а.с.136-140), проведеного за участю свідка ОСОБА_10 та в присутності понятих, згідно якого свідок ОСОБА_10 вказав на обставини події, яка сталася 22.12.2018 та показав механізм нанесення ударів обвинуваченим ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_9 , в тому числі велосипедом по голові;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.03.2019 (т. 2, а.с.185-186), згідно якого потерпілий ОСОБА_9 в присутності понятих вказує на обставини події та показує механізм нанесення йому ударів обвинуваченим, в тому числі велосипедом по голові;
- відеозаписом до протоколу слідчого експерименту із потерпілим, т.2, а.с.187;
- висновками експерта за №21/23(додатковим) (т.2, а.с.143-148), №21 (т.2,а.с.178-182), №21/22 (додатковим) (т.2, а.с.191-196), згідно яких було проведено судово-медичну експертизу потерпілого ОСОБА_9 та виявлено у останнього такі тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму: багатоуламковий перелом верхньої щелепи; перелом кісток носу; уламковий перелом правої виличної кістки; субархноїдальний крововилив; забій правого очного яблука; забійну рану у лобній області; численні забої голови; параорбітальні гематоми, які виникли від ударних дій тупого твердого предмета (предметів).
Тілесні ушкодження, що входять до комплексу черепно-мозкової травми (сукупність тілесних ушкоджень на голові), під час травматичного процесу призвели до зниження гостроти зору на травмоване праве око (праве око 0,01; ліве око 0,85) та до стійкої втрати працездатності понад одну третину/ не менше 33%/; за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень ТЯЖКОГО ступеня тяжкості;
Термін спричинення тілесних ушкоджень може відповідати 22.12.2018.
Враховуючи характер, локалізацію, особливості тілесних ушкоджень, експерт вважає, що заподіяння тілесних ушкоджень, що входять до комплексу черепно-мозкової травми, при падінні з висоти власного зросту (з положення стоячи) малоймовірне;
Висновком експерта за №21/23(додатковим), визначено, що при порівнянні даних, отриманих при судово-медичній експертизі ОСОБА_9 з даними, отриманими в ході проведення слідчого експерименту з ОСОБА_10 , не виключена вірогідність заподіяння тілесних ушкоджень при механізмі та способі, які були продемостровані ним в ході проведення слідчого експерименту.
Висновком експерта за №21/22 (додатковим), визначено, що при порівнянні даних, отриманих при судово-медичній експертизі ОСОБА_9 з даними, отриманими в ході проведення слідчого експерименту з потерпілим, не виключена вірогідність заподіяння тілесних ушкоджень при механізмі та способі, які були продемостровані ним в ході проведення слідчого експерименту.
Надаючи оцінку цим доказам у своїй сукупності, у колегії суддів відсутні сумніви у їх належності та допустимості. Ці докази суд вважає достатніми для доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а тому не вбачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Водночас, оцінюючи доводи обвинуваченого щодо порушення його права на захист та визнання у зв`язку з цим недопустимими докази, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, судом встановлено, що затримання обвинуваченого відбулось 23 грудня 2018 року о 19.45 годині.
Зазначеного висновку суд дійшов у зв`язку з тим, що саме з цього часу ОСОБА_7 перебував поряд зі слідчим, про що свідчить проведення у цей час за участю ОСОБА_7 слідчій дії пред`явленні особи для впізнання.
Між тим, поза увагою суду залишилось те, що до складання протоколу затримання з обвинуваченим проводились й інші слідчі дії.
Так, о 14.30 годині 23 грудня 2018 року було у КЗ Криворізький психоневрологічний диспансер ДОР було проведено медичний огляд ОСОБА_7 , про що о 15.10 годині того ж дня складено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом із цим, в період часу з 09.15 до 10.15 за участю ОСОБА_7 слідчим, у приміщенні відділення поліції, було проведено огляд одягу обвинуваченого, під час якого вилучено куртку з плямами бурого кольору.
Наведені обставини дають підстави вважати, що фактично затримання обвинуваченого відбулось раніше зазначеного у протоколі часу та статусу затриманого, він набув з часу його знаходження у відділенні поліції для проведення огляду, а саме з 09.15 години 23 грудня 2018 року.
При цьому, ці дані викликають сумніви щодо дотримання в цей час прав ОСОБА_7 , передбачених ч. 3 ст. 42 КПК України.
Так, у відповідності з вимогами ст. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченомустаттями 276-279цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно дочастини третьоїцієї статті,підозрюваний маєправо бутичітко ісвоєчасно повідомленимпро своєправо напершу вимогумати захисникаі побаченняз нимдо першогодопиту здотриманням умов,що забезпечуютьконфіденційність спілкування,а такожпісля першогодопиту -мати такіпобачення безобмеження їхкількості йтривалості;на участьзахисника упроведенні допитута іншихпроцесуальних дій;на відмовувід захисникав будь-якиймомент кримінальногопровадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів на її оплату.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 Закону України Про безоплатну правову допомогу, право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають, зокрема, особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими.
Як вбачається з матеріалів провадження, пам`ятка про права затриманих осіб була вручена ОСОБА_7 лише 23 грудня 2018 року о 20.20 годині та до цього часу, з моменту фактичного перебування у відділенні поліції, він був необізнаний у своїх правах, в тому числі й у праві мати безоплатного захисника.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист.
З огляду на вказані вимоги закону, наведені обставини роблять недопустимим протокол огляду предмета від 23.12.2018, а саме одягу, що належить ОСОБА_7 , висновок експерта№53,згідно якогобуло проведеносудово-медичнуімунологічну експертизуречових доказів щодо виявлених на ній слідів, як похідного від нього, а так само й висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 27 грудня 2018 року, яким встановлено перебування ОСОБА_7 23 грудня 2018 року у стані каннабіоідного сп`яніння.
За цих умов, колегія суддів вважає за необхідне виключити з вироку ці докази, а також й обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані наркотичного сп`яніння, як таку, що не підтверджується належними та допустимими доказами.
Водночас, колегія суддів вважає, що виключення наведених доказів з вироку на висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 не впливає.
На переконання суду апеляційної інстанції, наведеного вище об`єму доказів достатньо для визнання ОСОБА_7 винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні та ці докази у своїй сукупності беззаперечно доводять цю винуватість.
Вирішуючи питання про обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з того, що обставина умисного спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, шляхом завдання одного удару кулаком в область обличчя та двох велосипедом в область голови, окрім пояснень самого потерпілого, підтверджуються також й свідченням свідка ОСОБА_10 безпосереднього очевидця події, проведеними окремо за участю зазначеного свідка та потерпілого слідчими експериментами, а також складеними, зокрема, на підставі отриманих під час цих слідчих дій даних висновками експертиз, якими не виключена вірогідність заподіяння тілесних ушкоджень при механізмі та способі, які були продемостровані в ході проведення слідчих експериментів, та визнано, що їх заподіяння при падінні з висоти власного зросту (з положення стоячи) малоймовірне. Відомостей про те, що свідок ОСОБА_10 та потерпілий ОСОБА_9 мали підстави обмовити ОСОБА_7 під час судового розгляду встановлено не було.
Наведені обставини повністю спростовують версію обвинуваченого щодо завдання потерпілому лише одного удару область обличчя.
При цьому, зважаючи на визнання обвинуваченим самої події злочину, зокрема завдання потерпілому удару в обличчя, виключення з вироку доказів жодним чином на рішення суду не впливає.
Доводи обвинуваченого, викладені в апеляційній скарзі, про те, що його було затримано 22 грудня 2018 року, не заслуговують на увагу, оскільки докази на підтвердження цих обставин відсутні.
За цих умов, визнати доводи захисту такими, що спростовують висновки суду, колегія суддів не може.
Разом із цим, вирішуючи питання про правильність застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного ним покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого ОСОБА_7 , за доводами апеляційної скарги потерпілого, колегія суддів виходить із того, що у відповідності з вимогами ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
При цьому, колегія суддів враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен в повній мірі враховувати ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані про особу, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено відповідно до вищезазначених вимог.
Як вбачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжкого, а також особу ОСОБА_7 , який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, перебуває на військовому обліку з 11 лютого 2015 року, частково відшкодував завдані збитки, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не є інвалідом.
В якості обставин, які пом`якшують покарання, суд визнав часткове відшкодування завданих збитків, та в якості таких, що його обтяжують вчинення злочину щодо особи похилого віку та у стані наркотичного сп`яніння.
Дійшовши висновку про необхідність виключення з вироку обставини, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, колегія суддів не вбачає підстав для сумнівів у достовірності інших встановлених судом відомостей.
Оцінюючи їх у своїй сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі на визначений судом першої інстанції строк.
Відтак, на переконання колегії суддів, суд обґрунтовано дійшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства протягом визначеного судом строку, а тому призначене покарання за своїм видом та розміром слід вважати справедливим.
З огляду на викладене, доводи потерпілого про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, колегія суддів розцінює як необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.
Отже, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги потерпілого, часткового задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та зміни вироку лише в частині виключення з вироку доказів висновку щодо результатів медичного огляду, протоколу огляду предмета та похідного від нього висновку експерта, як недопустимих, а також обставини, що обтяжує покарання вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, як недоведеної.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України,
колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2020 року ОСОБА_13 змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на докази:
- протокол огляду предмета від 23.12.2018, згідно якого було оглянуто верхній одяг ОСОБА_7 ;
- висновок експерта №53, згідно якого було проведено судово-медичну імунологічну експертизу речових доказів;
- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 27.12.2018.
Виключити з вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_7 , - вчинення злочину у стані наркотичного сп`яніння.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду впродовж трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
