КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/6382/2020
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2020року місто Київ
справа № 757/59343/19-ц
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Вовк С.В., повний текст рішення складено 23 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про компенсацію майнової шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2019 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила:
стягнути на її користь з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 567300 грн., в якості компенсації майнової шкоди, завданої їй, як потерпілій по кримінальному провадженню №12018110040001851, внаслідок вчинення проти неї ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
В обґрунтування своїх вимог вказувала на те, що вона перебуває в статусі потерпілої у кримінальному провадженні №12018110040001851, яке було відкрито за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (шахрайство в особливо великому розмірі).
Посилалася на те, що оскільки до теперішнього часу по кримінальному провадженню №12018110040001851 не розпочався судовий розгляд, а здійснюється досудове розслідування, обвинувальний акт не складений, шкода, завдана їй внаслідок вчиненого кримінального правопорушення не відшкодована підозрюваним, а тому вважає, що занормами статті 55 Конституції України та статті 4 ЦПК України вона має право на захист судом її цивільних прав та інтересів, порушених внаслідок вчиненого кримінального правопорушення.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні виклав висновок, що нібито вона заявляла до відповідача вимогу про відшкодування майнової шкоди, завданої їй внаслідок злочину, незважаючи на те, що фактично у позовній заяві позивач ставила вимогу саме про компенсацію за рахунок Державного бюджету України шкоди, завданої їй, як потерпілій внаслідок кримінального правопорушення.
Вказувала на те, що суд, порушуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, не розглянув дану справу в межах заявлених нею позовних вимог, допустивши невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та не дотримавшись вимог ч.1 ст.13 ЦПК України.
Зазначала, що суд першої інстанції, за ненадання відповідачем жодного належного та допустимого доказу на доведення відсутності його обов`язку компенсації їй майнової шкоди на суму 567300 грн., пославшись при обґрунтуванні рішення на наявність діючого в Україні правового механізму відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету України, в порушення норм ч.9 ст.10 ЦПК України та ст.8 ЦК України не захистив її цивільні права шляхом застосування аналогії закону чи аналогії права під час розгляду її позову до відповідача про компенсацію за рахунок Державного бюджету України шкоди, завданої їй як потерпілій внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого проти неї ОСОБА_2 .
Відзиву на апеляційну скаргу позивача до Київського апеляційного суду не надійшло.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач та її представник доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що порядок відшкодування шкоди потерпілим від злочину за рахунок коштів Державного бюджету України законом не визначений.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалі справи, а саме витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань в провадженні Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебуває кримінальне провадження №12018110040001851 від 15 вересня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України відкрите за заявою ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які починаючи з 2015 року по 2017 рік зловживаючи довірою громадян, шляхом обману отримали грошові кошти законних власників квартир у будинках за АДРЕСА_13, у будинках за АДРЕСА_14 і не виконали перед ними свої договірні зобов`язання.
З протоколу допиту потерпілого від 22 грудня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 допитано як потерпілу в межах кримінального провадження №12018110040001851.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , вказувала на те, що шкода, завдана їй внаслідок вчинення проти неї особливо тяжкого злочину є майновою та полягає у зменшенні сукупності її майнових благ на грошову суму в розмірі 567300 грн., що була передана нею ОСОБА_2 , який, діючи з попередньо обдуманим прямим умислом на присвоєння належних їй грошових коштів, здійснивши щодо неї обман стосовно істотних умов придбання квартири №54 та нежитлового приміщення №27, що мали бути розташовані у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_12 , скоїв проти неї шахрайство в особливо великому розмірі.
При цьому, позивач, посилаючись на ч.2 ст.1177 ЦК України просила компенсувати завдану їй шкоду за рахунок Державного бюджету України.
Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Частиною 3 статті 127 КПК України визначено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
Відповідно до статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
У абзаці 3 п.2 рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року №9-рп/99 у справі №1-15/99 зазначено, що сам факт порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, затримання, взяття під варту, пред`явлення їй обвинувачення не можна визнати як кримінальну відповідальність. Особа не несе кримінальної відповідальності до тих пір, поки її не буде визнано судом винною у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили.
Згідно з ч.1 ст.11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
До кримінальних правопорушень віднесено усі кримінально-карані діяння, які поділяються на злочини та кримінальні проступки.
Терміни «кримінальне правопорушення» і «злочин» є синонімами.
Після введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2484 від 21 листопада 2019 року, який набере чинності 01 липня 2020 року термін «кримінальне правопорушення» об`єднає в собі поняття «злочин» і «кримінальний проступок».
Отже, виходячи з системного аналізу вищевказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для застосування до правовідносин у даній справі положень статті 1177 ЦК України, оскільки відсутнє судове рішення (вирок, постанова), яке набрало законної сили, яким би було встановлено подію злочину (кримінальне правопорушення), та яким би особу було визнано винною у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого нормами КК України, та спричинення, внаслідок винних протиправних дій особи, збитків позивачу.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018110040001851 триває. ОСОБА_1 визнана потерпілою у даному кримінальному провадженні, а відтак остання може реалізувати своє право на відшкодування спричиненої шкоди внаслідок кримінального правопорушення, заявивши цивільний позов в рамках кримінального провадження.
А відтак, колегія суддів вважає, що звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом є передчасним, отже, і відсутні правові підстави для задоволення позову.
Посилання позивача на те, що відповідно до вимог законодавства вона доказово довела наявність майнової шкоди в розмірі 567300 грн., завданої їй безпосередньо внаслідок злочину, що розслідується по кримінальному провадженню №12018110040001851 колегія суддів відхиляє, оскільки вказане не доведено належними доказами.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув, а відтак рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року - скасувати та ухвалити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про компенсацію майнової шкоди - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 12 червня 2020 року.
Головуючий:
Судді:
