Ухвала
18 липня 2022 року
місто Київ
справа № 757/59343/19-ц
провадження № 61-9952сво20
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Погрібного С. О. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області,
вирішуючи питання про прийняття до розгляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у листопаді 2019 року звернулася до суду із позовом до держави Україна в особі Головного Управління Державної казначейської служби України у Київській області про компенсацію майнової шкоди у розмірі 567 300, 00 грн, завданої їй як потерпілій у кримінальному провадженні № 12018110040001851, внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона перебуває в статусі потерпілої у кримінальному провадженні № 12018110040001851, яке було розпочате за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (шахрайство, вчинене в особливо великому розмірі), за заявою ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які починаючи з 2015 року до 2017 року, зловживаючи довірою громадян, шляхом обману отримали грошові кошти законних власників квартир і не виконали перед ними свої договірні зобов`язання.
Посилалася на те, що оскільки на момент звернення до суду з позовом у кримінальному провадженні № 12018110040001851 не розпочався судовий розгляд, а здійснюється досудове розслідування, обвинувальний акт не складений, шкода, завдана їй внаслідок вчинення кримінального правопорушення, не відшкодована підозрюваним, а тому за правилами статті 55 Конституції України та статті 4 ЦПК України вона має право на захист судом її цивільних прав та інтересів, порушених внаслідок вчиненого кримінального правопорушення.
Зазначила, що держава в особі відповідних підрозділів Національної поліції України у Київській області та Прокуратура Київської області здійснювали превентивну та профілактичну діяльність, яка не привела до неможливості вчинення злочину стосовно неї.
Стислий виклад позиції відповідача та третіх осіб
Відповідач не надав до суду відзив на позов. У судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вважаючи, що не є належним відповідачем у справі.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 18 грудня 2020 року Печерський районний суд міста Києва залишив без задоволення позов ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 до Головного Управління Державної казначейської служби України у Київській області, оскільки держава Україна не гарантує безумовного права потерпілого на відшкодування шкоди, завданої злочином, а умови і порядок відшкодування такої шкоди державою не визначені, отже ОСОБА_1 не мала законних сподівань на отримання такого відшкодування від відповідача.
Суд першої інстанції зазначив, що механізм відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету України, законодавчо визначений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Цей Закон передбачає можливість відшкодування шкоди, завданої правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету України виключно у випадку, коли правопорушення вчинено спеціальним суб`єктом (правоохоронним органом, органом прокуратури, судом) і набуло вигляду незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою тощо. Порядок відшкодування шкоди потерпілим від злочину за рахунок коштів Державного бюджету України законом не визначений.
Постановою від 09 червня 2020 року Київський апеляційний суд скасував рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року, ухвалив нове рішення про відмову у позові з інших підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що суд не встановив підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1177 ЦК України, оскільки немає судового рішення (вирок, постанова), яке набрало законної сили, яким би було встановлено подію злочину (кримінальне правопорушення), та яким би особу було визнано винною у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого нормами КК України, та завдання, внаслідок винних протиправних дій особи, збитків позивачу.
Апеляційний суд врахував, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018110040001851 триває, ОСОБА_1 визнана потерпілою у цьому кримінальному провадженні, а відтак може реалізувати своє право на відшкодування завданої їй шкоди внаслідок кримінального правопорушення, пред`явивши цивільний позов у кримінальному провадженні. Суд апеляційної інстанції вважав, що звернення ОСОБА_1 до суду з позовом є передчасним, а отже, і немає правових підстав для його задоволення.
Посилання позивача на те, що відповідно до вимог законодавства вона доказово довела наявність майнової шкоди в розмірі 567 300, 00 грн, завданої їй безпосередньо внаслідок вчинення проти неї злочину, який розслідується у кримінальному провадженні № 12018110040001851, апеляційний суд відхилив, оскільки такі обставини не доведені належними доказами.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у липні 2020 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції ухвалив з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначила як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування правил частини другої статті 1177 ЦК України у подібних правовідносинах.
Також стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку письмовим доказам, що є в матеріалах справи, які в їх сукупності підтверджують завдану позивачу злочином, що розслідується у кримінальному провадженні, майнову шкоду у розмірі 567 300,00 грн, не навів мотивів їх відхилення.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області зазначило, що позивач передчасно подала позов до суду про компенсацію шкоди, оскільки вина ОСОБА_2 не встановлена та не доведена у встановленому Законом порядку. Також зазначило, що є неналежним відповідачем у справі
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 14 вересня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.
Ухвалою від 05 березня 2021 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою від 27 жовтня 2021 року Верховний Суд передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою від 23 грудня 2021 року Велика Палата Верховного Суду повернула справу на розгляд Верховного Суду у складі відповідної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Ухвалою від 06 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
В ухвалі від 06 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вважав, що існує необхідність відступлення від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2022 року
у справі № 757/59744/19-ц (провадження № 61-12626св21), оскільки, на думку колегії суддів, існують відмінні правові позиції щодо застосування певної норми матеріального права - статті 1177 ЦК України, а компенсація державою шкоди не є її майновою відповідальністю, перекладеною з особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Виконуючи соціальні функції, держава створює відповідні допоміжні механізми усунення негативних наслідків кримінального правопорушення, один із яких передбачений у частині другій статті 1177 ЦК України. Тому саме держава в особі органу законодавчої влади має визначити межі застосування частини другої статті 1177 ЦК України (чи має значення для покладення відповідальності на державу за діяння (злочини) третіх осіб завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, чи достатнього того, що воно розпочате, чи є необхідним обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, згідно з яким встановлена вина особи у вчиненні кримінального правопорушення, або його наявність не є обов`язковою), оскільки суд не може створювати норму права.
Передбачене у частині другій статті 1177 ЦК України право на компенсацію шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом, не породжує без спеціального закону легітимного очікування на отримання від держави такої компенсації.
Отже, на думку колегії суддів, при застосуванні частини другої статті 1177 ЦК України особа не може очікувати компенсацію від держави, якщо відсутні умови та порядок її компенсації, а наявність вироку суду, що набрав законної сили, а так само постанови слідчого, дізнавача, прокурора чи ухвали суду про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, не є умовою застосування цієї норми матеріального права. Отже, не можна зробити висновок також і про недоведеність позовних вимог.
Аналіз правових висновків у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2022 року у справі № 757/59744/19-ц (провадження № 61-12626св21) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року у справі № 757/59501/19-ц (провадження № 61-16162св21) свідчить про існування різного підходу щодо тлумачення частини другої статті 1177 ЦК України щодо компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, за рахунок Державного бюджету України.
Так, у постанові від 03 лютого 2022 року у справі № 757/59744/19-ц (провадження № 61-12626св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, зробили обґрунтований висновок про відмову у позові у зв`язку з недоведеністю та передчасністю, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018110040001851 триває, позивач визнаний потерпілим у цьому кримінальному провадженні та може реалізувати своє право на відшкодування завданої шкоди шляхом звернення з цивільним позовом у кримінальному провадженні, а посилання позивача на доведеність завдання йому злочином майнової шкоди не підтверджено належними доказами.
Водночас, у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 757/59501/19-ц (провадження № 61-16162св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював такі висновки:
«…Необхідною умовою для застосування частини другої статті 1177 ЦК України є наявність вироку суду, що набрав законної сили, а так само постанови слідчого, дізнавача, прокурора чи ухвали суду про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, яким встановлено те, що певна особа є винною у вчиненні кримінального правопорушення, або, і це є найголовнішим, встановлено самий факт вчинення стосовно потерпілої певного кримінального правопорушення»;
«За відсутності встановленого факту кримінального правопорушення встановити всі умови застосування частини другої статті 1177 ЦК України неможливо, а тому право на позов відповідно до цієї правової норми не виникає»;
«Фізична особа, яка вважає себе потерпілою від певного кримінального правопорушення, досудове розслідування стосовно якого триває і факт вчинення кримінального правопорушення (злочину) належно не встановлені, не має права на позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, на підставі частини другої статті 1177 ЦК України. Проте така фізична особа, за наявності відповідних підстав, має право на позов про відшкодування їй заподіяної шкоди на загальних засадах (згідно зі статтями 1166 і/або 1167 ЦК України) або відповідно до іншого спеціального делікту в разі, якщо протиправність дій держави, її органів та посадових осіб окремо встановлені»;
«Відсутність спеціального закону, до якого міститься відсилання у частині другій статті 1177 ЦК України, не перешкоджає потерпілій від кримінального правопорушення особі звертатися до суду за захистом порушених прав, в тому числі, через подання позову про відшкодування шкоди в цивільному судочинстві на підставі частини другої статті 1177 ЦК України, такий позов є ефективним для захисту її прав та підставним, за умови встановлення факту вчинення відносно такої особи кримінального правопорушення»;
«Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач відповідно до статті 16 ЦК України обрала не той спосіб захисту порушеного права та не довела порушення її прав»;
«Оцінюючи доводи заявника про відсутність закону, який передбачає порядок присудження та сплати відшкодування шкоди на підставі частини другої статті 1177 ЦК України, Верховний Суд виходить із того, що відсутність закону є другорядною підставою для відмови від позову та істотно не впливає на вирішення цього спору»;
«Доводи касаційної скарги про те, що право компенсації шкоди, завданої позивачу, як потерпілій у кримінальному провадженні № 12018110040001851, внаслідок вчинення проти позивача ОСОБА_2 злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, виникає у позивача, з огляду на диспозицію частини другої статті 1177 ЦК України, відразу після набуття позивачем статусу потерпілої внаслідок кримінального правопорушення, є безпідставними, оскільки лише факт визнання потерпілим не є підставою для компенсації шкоди на підставі положень частини другої статті 1177 ЦК України за відсутності встановленого у рамках кримінального провадження факту вчинення кримінального правопорушення стосовно позивача».
ІV. ПОЗИЦІЯ ОБ`ЄДНАНОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ У СКЛАДІ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань в провадженні Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебуває кримінальне провадження № 12018110040001851 за заявою ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які починаючи з 2015 року до 2017 року, зловживаючи довірою громадян, шляхом обману отримали грошові кошти законних власників квартир і не виконали перед ними свої договірні зобов`язання.
Відповідно до протоколу від 22 грудня 2018 року ОСОБА_1 допитано як потерпілу у кримінальному провадженні № 12018110040001851.
На момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018110040001851 тривало.
Оцінка аргументів колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду стосовно передачі справи на розгляд Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що на розгляд об`єднаної палати може бути передана справа, якщо в аналогічній (подібній) справі викладено інший висновок щодо застосування норми права. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за їхніми елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин).
Об`єднана палата врахувала, що як у справі, яка переглядається, так і у справах № 757/59744/19-ц (провадження № 61-12626св21), № 757/59501/19-ц (провадження № 61-16162св20) позивачі звернулися до суду з позовами про компенсацію шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення, у порядку частини другої статті 1177 ЦК України.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 лютого 2022 року у справі № 757/59744/19-ц (провадження № 61-12626св21) зробила висновок про недоведеність та передчасність заявлення позовних вимог відповідно до частини другої статті 1177 ЦК України. Колегія суддів зазначила, що оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, позивач визнаний потерпілим та може реалізувати своє право на відшкодування шкоди шляхом звернення до суду з цивільним позовом у межах кримінального провадження.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 01 червня 2022 року
у справі № 757/59501/19-ц (провадження № 61-16162св20) зазначила, що лише факт визнання потерпілим не є підставою для компенсації шкоди на підставі положень частини другої статті 1177 ЦК України за відсутності встановленого у межах кримінального провадження факту вчинення кримінального правопорушення відносно позивача. Відсутність спеціального закону, до якого міститься відсилання у частині другій статті 1177 ЦК України, є другорядною підставою для відмови у задоволенні позову та істотно не впливає на вирішення спору.
На переконання колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду у постанові у справі № 757/59343/19-ц (провадження № 61-9952св20), передбачене у частині другій статті 1177 ЦК України право на компенсацію шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом, не породжує без спеціального закону легітимного очікування на отримання від держави такої компенсації.
Отже, між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду існує відмінне розуміння, тлумачення та застосування положень частини другої статті 1177 ЦК України.
Оскільки у практиці розгляду суду касаційної інстанції існує відмінне розуміння застосування правил частини другої статті 1177 ЦК України про компенсацію шкоди, завданої у результаті кримінального правопорушення, у спорах, що випливають з одних і тих або близьких за змістом правовідносин, у яких один і той же предмет спору, і які врегульовані одними і тими ж нормами матеріального права, тому є нагальна потреба в усуненні виявлених розбіжностей.
Однакове застосування положень закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Резюмуючи, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на наведене справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про компенсацію майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за касаційноюскаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуючий С. О. Погрібний
Судді А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
