Ухвала суду від 02.06.2020 по справі № 910/15888/17 Господарський суд м. Києва

open

Головна
Судові рішення
Ухвала суду
Ухвала суду від 02.06.2020 по справі № 910/15888/17 Господарський суд м. Києва

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 910/15888/17

Картка справи

Справа № 910/15888/17

Картка справи

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

02.06.2020Справа № 910/15888/17Суддя Картавцева Ю.В., розглянувши скаргу Приватного акціонерного товариства «Квазар» на рішення та дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича у справі № 910/15888/17

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк",

до Приватного акціонерного товариства "Квазар",

про стягнення 307 029 450, 46 грн.,

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Квазар"

до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк",

про зміну договору,

Представники: згідно з протоколом судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Квазар" про стягнення 307 029 450, 46 грн. з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору про відкриття кредитної лінії № 05-В/10/47/КЛ, зі змінами та доповненнями.

Приватне акціонерне товариство "Квазар" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про зміну договору. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що відбулась істотна зміна обставин, на які розраховував відповідач, зокрема відбулась соціально-економічна криза в Україні; відбулась зміна державної політики щодо ринку альтернативної електроенергії через прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії"; вказані зовнішні фактори призвели до згортання безпосередньо виробничої діяльності, внаслідок чого стала спостерігатися стійка тенденція до збільшення (накопичення) збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 прийнято зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Квазар" до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №910/15888/17, позовні вимоги задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Квазар" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк": 6 340 000 євро боргу за кредитом, 1 159 730, 60 євро боргу по процентах, 69 796 202, 40 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 8 637 102, 03 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; вирішено питання щодо розподілу судових витрат; у задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Квазар" відмовлено.

14.05.2018 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №910/15888/17, Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Постановою Верховного Суду від 28.08.2018 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Квазар" задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 910/15888/17 скасовано в частині стягнення 1 159 730, 60 євро боргу по процентах, 69 796 202, 40 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 8 637 102, 03 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів та в цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №910/15888/17 (в частині стягнення 6 340 000 євро боргу та відмови у задоволенні зустрічного позову) залишено без змін.

За наслідками проведеного повторного автоматизованого розподілу справу №910/15888/17 передано судді Картавцевій Ю.В.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 у справі № 910/15888/17 (суддя Картавцева Ю.В.) позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Квазар" на користь Акціонерного товариства "Сбербанк" 1159730,60 євро боргу по процентах, 45719076,21 грн пені за прострочення повернення кредиту, 6520676,38 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.

08.05.2020 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Квазар» надійшла скарга на рішення та дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича у справі № 910/15888/17, відповідно до якої скаржник просить суд:

1) визнати дії з примусового виконання рішення вчинених головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. протиправними;

2) визнати протиправною та скасувати постанову про арешт боржника від 25.03.2020 № 56618119 щодо накладення арешту на будівлю виробничого корпусу з допоміжними приміщеннями (літ. К), загальною площею 60558 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3;

3) визнати протиправною та скасувати постанову про арешт боржника від 25.03.2020 № 56618119 щодо накладення арешту на нежилий будинок корпус - модуль (літ. Н), загальною площею 435,30 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, вул . Північно-Сирецька, 1-3.

Дана скарга обґрунтована тими обставинами, що в Окружному адміністративному суді м. Києва перебуває справа №640/15600/19 за позовом ПАТ «Квазар» до Міністерства юстиції України про визнання окремих положень Інструкції з організації примусового виконання рішень протиправними та нечинними, крім того, питання наявності повноважень та компетенції у Міністерства юстиції України безпосередньо здійснювати виконавчі дії є предметом розгляду в Окружному адміністративному суді м. Києва у справі №826/10223/18, а тому вчинення будь-яких дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, є протиправним; скаржник вказує, що державний виконавець наклав арешт на майно, що належить третім особам, чим порушив їх право, що свідчить про те, що виконавець наклав арешт на майно не з метою забезпечення примусового виконання рішення господарського суду, а з метою обмеження прав на майно третіх осіб.

Згідно зі ст. 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

За змістом ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до п. 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені зокрема статтею 341, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Водночас, у скарзі скаржник просив суд поновити строк для подання скарги.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 р. № 211 зі змінами, відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України установлено з 12 березня 2020 р. до 11 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Згідно зі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відтак, з огляду на те, що строки, визначені зокрема статтею 341 ГПК України, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк для подання скаржником даної скарги не є пропущеним, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання скаржника про поновлення строку для подання скарги.

Ухвалою суду від 12.05.2020 суд ухвалив: прийняти до розгляду скаргу Приватного акціонерного товариства «Квазар» на рішення та дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича у справі № 910/15888/17; розгляд скарги призначити на 26.05.202; головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменку Олексію Степановичу - надати письмові пояснення щодо скарги, а також копії матеріалів виконавчого провадження №56618119; запропонувати стягувачу надати письмові пояснення щодо скарги; викликати для участі у судове засідання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича та представників скаржника (боржника), стягувача; в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Квазар» про поновлення строку для подання скарги відмовити.

26.05.2020 до відділу діловодства суду від головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича надійшли клопотання про відкладення судового засідання, матеріали виконавчого провадження та пояснення на скаргу, згідно з якими державний виконавець зазначає зокрема про те, що виконавче провадження про стягнення з ПрАТ «Квазар» коштів входить до складу зведеного виконавчого провадження №56958790, а тому рішення, дії, бездіяльність державного виконавця по виконанню наказу, на підставі якого відкрито виконавче провадження, що входить до зведеного виконавчого провадження, підлягають оскарженню до адміністративного суду; 25.03.2020 виконавче провадження було поновлено та повторно накладено арешт на майно, у зв`язку з чим державним виконавець вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

У судове засідання 26.05.2020 представники стягувача, боржника та головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко Олексій Степанович не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 26.05.2020 оголошено перерву до 02.06.2020 з огляду на клопотання державного виконавця про відкладення розгляду скарги.

02.06.2020 відділом діловодства суду отримано від боржника (скаржника) пояснення, згідно з якими скаржник підтримує вимоги скарги.

02.06.2020 відділом діловодства суду від стягувача отримано письмові пояснення на скаргу, згідно з якими стягувач зазначає, що відчуження нерухомого майна, на яке накладено арешт оскаржуваними постановами державного виконавця, відбулось за наявності чинних заборон на відчуження нерухомості, які не були скасовані у встановленому законом порядку.

У судове засідання 02.06.2020 з`явились представники стягувача, боржника та головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко Олексій Степанович.

Розглянувши скаргу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст. 340 Господарського процесуального кодексу України).

Так, Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Квазар" про стягнення 307 029 450, 46 грн. з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору про відкриття кредитної лінії № 05-В/10/47/КЛ, зі змінами та доповненнями.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №910/15888/17, позовні вимоги задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Квазар" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк": 6 340 000 євро боргу за кредитом, 1 159 730, 60 євро боргу по процентах, 69 796 202, 40 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 8 637 102, 03 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; 240000 грн. витрат по сплаті судового збору; у задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Квазар" відмовлено.

Судом встановлено, що стягувачем було пред`явлено виконавчий документ - наказ Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 у справі № 910/15888/17 до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Так, судом встановлено, що 15.06.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56618119 з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 14.05.2018 у справі № 910/15888/17 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Квазар» на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» 6 340 000 євро боргу за кредитом, 1 159 730, 60 євро боргу по процентах, 69 796 202, 40 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 8 637 102, 03 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; 240000 грн. витрат по сплаті судового збору.

Судом встановлено, що 08.08.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, відповідно до якої об`єднано виконавчі провадження №56618119, №56639319, №56639323 у зведене виконавче провадження №56958790.

Судом встановлено, що 11.09.2018 боржник звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про закінчення виконавчого провадження з підстав прийняття постанови Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №910/15888/17. Додатком до вказаної заяви була копія постанови Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №910/15888/17.

Судом встановлено, що листом Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.09.2018 №29062-33-18/20-1 боржника повідомлено про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі постанови Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №910/15888/17, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 частково залишено в силі та в цій частині воно підлягає виконанню.

Стосовно доводів державного виконавця щодо того, що рішення, дії, бездіяльність державного виконавця по виконанню наказу, на підставі якого відкрито виконавче провадження, що входить до зведеного виконавчого провадження, підлягають оскарженню до адміністративного суду, суд зазначає таке.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі №927/395/13, згідно зі ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Отже, при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикцій, у яких указані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів. Для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження вимагається наявність підстав для завершення виконавчого провадження, а таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову.

Водночас цим законом не передбачено порядку розгляду скарг щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

У касаційній скарзі скаржник у справі №927/395/13 посилався на те, що державним виконавцем винесено постанову про приєднання відкритого виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, до якого входять виконавчі провадження, відкриті за виконавчими листами, виданими господарськими судами і судами загальної юрисдикції, а також виконавчими написами нотаріусів.

У зведеному виконавчому провадженні виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця при виконанні зведеного виконавчого провадження не визначено.

У статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу ДВС, приватного виконавця.

Згідно з положеннями частини першої цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У частині п`ятій цієї ж статті передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Тобто частина п`ята статті 287 КАС України передбачає загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об`єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.

Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, у такому випадку застосовується частина перша статті 287 КАС України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі №927/395/13 дійшла висновку, що оскарження відповідного рішення та дій державного виконавця органу державної виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що сама наявність зведеного виконавчого провадження не свідчить про адміністративну юрисдикційність скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця, оскільки визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій.

В той же час, як встановлено судом, 08.08.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, відповідно до якої об`єднано виконавчі провадження №56618119, №56639319, №56639323 у зведене виконавче провадження №56958790.

З вказаної постанови вбачається, що виконавчі провадження №56639319, №56639323 відкриті державним виконавцем по виконанню винесених Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанов про стягнення з боржника (ПрАТ «Квазар») виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Таким чином, в межах зведеного виконавчого провадження №56958790 об`єднано виконавчі провадження з виконання наказу господарського суду, а також постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

З огляду на наведене, зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17.10.2018 у справі №927/395/13 щодо адміністративної юрисдикційності скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання саме судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, беручи до уваги те, що в межах зведеного виконавчого провадження №56958790 об`єднано виконавчі провадження з виконання наказу господарського суду, а також постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, тобто немає об`єднання виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, відсутні підстави вважати, що дана скарга підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що 25.03.2020 в межах виконавчого провадження №56618119 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем було винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно, а саме нежилий будинок - корпус-модуль (літ. Н) загальною площею 435,30 кв.м., що розташований за адресою м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3 , що належить боржнику ПрАТ «Квазар».

25.03.2020 в межах виконавчого провадження №56618119 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем було винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно, а саме будівлю виробничого корпусу з допоміжними приміщеннями літ. «К» загальною площею 60558 кв.м., що розташована за адресою м . Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3 , що належить боржнику ПрАТ «Квазар».

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Скаржник зокрема вказує про те, що в Окружному адміністративному суді м. Києва перебуває справа №640/15600/19 за позовом ПАТ «Квазар» до Міністерства юстиції України про визнання окремих положень Інструкції з організації примусового виконання рішень протиправними та нечинними, крім того, питання наявності повноважень та компетенції у Міністерства юстиції України безпосередньо здійснювати виконавчі дії є предметом розгляду в Окружному адміністративному суді м. Києва у справі №826/10223/18, а тому вчинення будь-яких дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, за твердженням скаржника, є протиправним.

Разом з тим, суд зазначає, що наявність судового спору з приводу визнання окремих положень Інструкції з організації примусового виконання рішень протиправними та нечинними та інших судових спорів не може бути підставою для невчинення виконавцем визначених Законом України «Про виконавче провадження» дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що є обов`язковим до виконання.

З огляду на викладене, скарга з цих підстав не підлягає задоволенню.

Крім того, скаржник зазначає, що постановами державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича від 25.03.2020 накладено арешт на майно, яке належить не скаржнику, а іншим особам, чим обмежив останніх в їх правах на це майно.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №206573380, власником об`єкту нерухомого майна №1864994080000 - будівля виробничого корпусу з допоміжними приміщеннями літ. «К» загальною площею 60558 кв.м. зазначено ПрАТ «Кріпта» (номер запису про право власності 32253043, дата державної реєстрації 04.07.2019).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №206797900, власником об`єкту нерухомого майна №1768020380000 - будівля, нежилий будинок - корпус-модуль (літера Н) загальною площею 435,3 кв.м. зазначено ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» (номер запису про право власності 35367561, дата державної реєстрації 06.02.2020).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.

Суд зазначає, що суд вправі здійснювати захист лише охоронюваного законом інтересу особи щодо предмету спору, тоді-як будь-які дії, спрямовані на зловживання стороною своїми правами, що приховуються за начебто законним інтересом, не можуть ставитись судом під захист, так як це призведе до порушень прав та інтересів іншої сторони.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В той же час, скаржником не надано належних обґрунтувань у підтвердження порушення прав саме скаржника у зв`язку з накладенням арешту на майно, яке належить третім особам. Так, власне, скарга в цій частині обґрунтована тим, що виконавцем накладено арешт на майно з метою обмеження прав третіх осіб на це майно, однак, такі доводи жодним чином не доводять порушення прав саме скаржника, оскільки фактично звернення з даною скаргою, виходячи з заявлених підстав, спрямоване на захист прав та інтересів третіх осіб-власників майна, а не скаржника.

Разом з тим, такі треті особи у разі якщо вважатимуть незаконними дії державного виконавця стосовно накладення арешту на майно, яке їм належить, у виконавчому провадженні, боржником в якому вони не є, вправі звернутись до суду з відповідним негаторним позовом, спрямованим на звільнення такого майна з-під арешту, чим власне, реалізують гарантоване їм право на захист порушених прав та інтересів.

За змістом ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оскільки норми ст. 339 та ст. 343 Господарського процесуального кодексу України передбачають однією з підстав задоволення скарги на дії, рішення виконавця - порушення прав скаржника, то за відсутності доведення скаржником порушення його прав чи саме охоронюваного законом інтересу стосовно виконання рішення суду, скарга Приватного акціонерного товариства «Квазар» на рішення та дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича у справі № 910/15888/17 з цих підстав не підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 2 ст. 232, ст. 233, 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Квазар" на рішення та дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича у справі № 910/15888/17 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.В. Картавцева

Джерело: ЄДРСР 89651247

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!