ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/15888/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), Жукова С.В., Катеринчук Л.Й.,
за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк",
представник позивача - Разумов М.А. (довіреність б/н від 29.03.2018), Лець Ю.В. (довіреність б/н від 27.08.2018),
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Квазар",
представник відповідача - Півчук Т.В. (Перший заступник голови правління),
розглянувши касаційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Квазар",
на рішення господарського суду міста Києва
від 16.01.2018
у складі судді Паламаря П.І.,
та постанову Київського апеляційного господарського суду
від 23.04.2018
у складі колегії суддів: Чорної Л.В. (головуючий), Разіної Т.І., Яковлєва М.Л.,
у справі за позовом
Публічного акціонерного товариства "Сбербанк",
до Приватного акціонерного товариства "Квазар",
про стягнення 307 029 450, 46 грн.,
та за зустрічним позовом
Приватного акціонерного товариства "Квазар"
до Приватного акціонерного товариства "Квазар",
Публічного акціонерного товариства "Сбербанк",
про зміну договору,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Квазар" про стягнення 307 029 450, 46 грн. з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору про відкриття кредитної лінії № 05-В/10/47/КЛ, зі змінами та доповненнями.
Приватне акціонерне товариство "Квазар" звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про зміну договору.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що відбулась істотна зміна обставин, на які розраховував відповідач, зокрема відбулась соціально-економічна криза в Україні; відбулась зміна державної політики щодо ринку альтернативної електроенергії через прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії"; вказані зовнішні фактори призвели до згортання безпосередньо виробничої діяльності, внаслідок чого стала спостерігатися стійка тенденція до збільшення (накопичення) збитків.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №910/15888/17, позовні вимоги задоволені.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Квазар" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк":
- 6 340 000 євро боргу за кредитом,
- 1 159 730, 60 євро боргу по процентах,
- 69 796 202, 40 грн. пені за прострочення повернення кредиту,
- 8 637 102, 03 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Квазар" відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач в порушення умов договору про відкриття кредитної лінії №05-В/10/47/КЛ не повернув одержаний кредит та не сплатив проценти за користування кредитом. Щодо зустрічного позову, суди вказали на відсутність доказів наявності обставин, які в силу ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дають підстави для зміни кредитного договору.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій, Приватне акціонерне товариство "Квазар" звернулось з касаційною скаргою з вимогою їх скасувати.
При цьому, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 2, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), невірне застосування ч. 1 ст. 652, ч.ч. 1-3 ст. 13, ч. 3 ст. 16, ч.ч. 1,2 ст. 613, ч. 1 ст. 533 ЦК України, ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 2, 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність".
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/15888/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2018.
Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2018, касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням ст. 290 ГПК України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
У зв'язку з відпусткою судді Жукова С.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 910/15888/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 02.07.2018.
23.06.2018 від скаржника на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 04.06.2018 надійшла заява про усунення недоліків разом з платіжним дорученням № 113 від 20.06.2018 про сплату судового збору в сумі 480 000,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 03.07.2018, у визначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду, прийнято справу № 910/15888/17 господарського суду міста Києва до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі №910/15888/17 господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Квазар" на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 910/15888/17. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Квазар" відбудеться 28.08.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 07.08.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 23.08.2018, задоволено заяву судді Пєскова В.Г. від 23.08.2018 про самовідвід у розгляді справи № 910/15888/17.
У зв'язку з ухвалою про самовідвід судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 910/15888/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 23.08.2018.
Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2018 прийнято справу № 910/15888/17 до провадження у новому складі колегії суддів. Ухвалено розглянути касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Квазар" на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 910/15888/17 у судовому засіданні у час та дату, встановлені ухвалою Верховного Суду від 03.07.2018.
В судове засідання 28.08.2018 з'явились уповноважені представники позивача та відповідача та надали пояснення у справі.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 29.04.2010 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сбербанк", та Приватним акціонерним товариством "Квазар" (позичальник) укладений договір про відкриття кредитної лінії № 05-В/10/47/КЛ та договори про внесення змін, за умовами яких банк зобов'язався надати позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті з лімітом в розмірі 6 340 000 євро, а позичальник - повернути кредит та сплатити за його користування проценти визначені додатком № 1 до договору.
Банківськими виписками з рахунку відповідача за період з 29.04.2010 по 13.09.2017 та відповідними меморіальними ордерами підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу кредитних коштів за договором у розмірі 6 340 000 євро, а також часткове виконання останнім зобов'язання за договором зі сплати частини належних за користування кредитом процентів у розмірі 5 284 217, 91 євро.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1- 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем одержаного кредиту, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 6 340 000 євро боргу за кредитом.
Щодо позовних вимог в частині стягнення боргу по процентах, судова колегія касаційної інстанції зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 викладена правова позиція про правильне застосування норм права, відповідно до якої за змістом ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Разом з тим місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції не перевірили та не встановили періоду нарахованих та заявлених позивачем до стягнення розміру процентів за користування кредитними коштами.
Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов'язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц.
Проте, місцевий господарський суд відхиляючи доводи відповідача про перебіг строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені, обмежився посиланням, що розрахунок позивача проведений відповідно до вимог ст. 258 ЦК України, тобто без визначення часу початку перебігу позовної давності та його тривалості.
Апеляційною інстанцією вищезазначеній обставині не надано відповідної правової оцінки.
Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог в частині заявлених до стягнення суми боргу по процентах, пені за прострочення повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів, тобто, спір в цій частині вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Водночас, суд касаційної інстанції згідно із ст. 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору та не можуть бути підставами для його зміни, оскільки це не є істотною зміною обставин у розумінні ст. 652 ЦК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Квазар" та скасування рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 910/15888/17 в частині стягнення 1 159 730, 60 євро боргу по процентах, 69 796 202, 40 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 8 637 102, 03 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів з переданням справи в скасованій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 910/15888/17 (в частині стягнення 6 340 000 євро боргу та відмови у задоволенні зустрічного позову) підлягають залишенню без змін.
Під час нового розгляду справи у скасованій частині, господарським судам належить врахувати вищевикладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін в сукупності, та в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Квазар" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 910/15888/17 скасувати в частині стягнення 1 159 730, 60 євро боргу по процентах, 69 796 202, 40 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 8 637 102, 03 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів та в цій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
3. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 910/15888/17 (в частині стягнення 6 340 000 євро боргу та відмови у задоволенні зустрічного позову) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді С.В. Жуков
Л.Й. Катеринчук
