ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2019 р. Справа№ 910/15888/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Коробенка Г.П.

за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 01.04.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Акціонерного товариства "Сбербанк"

на ухвалу господарського суду міста Києва

від 11.12.2018 (повний текст ухвали складено 11.12.2018)

у справі №910/15888/17 (суддя Картавцева Ю.В.)

за скаргою Приватного акціонерного товариства "Квазар" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича у справі №910/15888/17

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

до Приватного акціонерного товариства "Квазар"

про стягнення 307029450,46 грн.,

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Квазар"

до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

про зміну договору,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2018 скаргу Приватного акціонерного товариства "Квазар" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича у справі №910/15888/17 задоволено. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича щодо винесення у виконавчому провадженні ВП №56618119 постанови про арешт майна боржника від 26.10.2018. Постанову від 26.10.2018 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича про арешт майна боржника ВП №56618119 визнано неправомірною та скасовано.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/15888/17 скасувати, а скаргу ПрАТ "Квазар" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича залишити без задоволення.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив порушення судом норм процесуального права. При цьому скаржник вказує, що у скарзі на дії державного виконавця Приватне акціонерне товариство "Квазар" зазначає, що начебто внаслідок незаконних дій державного виконавця накладено арешт на майно, яке належить третій особі - ПрАТ "Кріпта". Проте товариством "Квазар" не наведено жодних обґрунтованих доводів з приводу того, яким чином накладений арешт безпосередньо порушує права боржника, а тому, на думку стягувача боржником не дотримано, а судом першої інстанції не враховано приписи ст.339 ГПК України. Також стягувач стверджує, що державний виконавець правомірно дійшов висновку, що нерухоме майно, перераховане у додатку №2 до розподільчого балансу станом на час винесення оскаржуваної постанови перебуває у власності ПрАТ "Квазар", оскільки право власності на передані за розподільчим балансом об'єктами (окрім двох об'єктів) не було зареєстровано за ПрАТ "Кріпта". При цьому стягувач вказує, що відчуження нерухомого майна від ПАТ "Квазар" до ПрАТ "Кріпта" відбувалось за наявності обтяжень (арештів), що були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, накладеним Подільським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на все нерухоме майно ПрАТ "Квазар", а саме: номер запису обтяження 10094279, дата накладення 18.06.2015, номер запису обтяження 13919642, дата накладення 29.03.2016.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Чорної Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського від 21.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/15888/17; призначено справу до розгляду на 19.02.2019.

У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" боржник просить ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування ухвали суду є безпідставними та необґрунтованими, а ухвалу суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Не погодившись з ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2018, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/15888/17 скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволення скарги ПрАТ "Квазар" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому орган виконання судових рішень стверджує, що під час опису та накладення арешту нерухомого майна державний виконавець цілком законно наклав арешт на нерухоме майно, що зазначено у розподільчому балансі, оскільки відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості, що право власності на це майно зареєстровано за ПрАТ "Кріпта" (окрім будівлі побутових приміщень (техучилище) літ. "Ц", загальною площею 1236 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька,1-3, та будівлі побутових приміщень літ "П", загальною площею 61,3 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька,1-3). Також орган виконання судових рішень звертає увагу на те, що відчуження нерухомого майна від ПрАТ "Квазар" до ПрАТ "Кріпта" відбувалось за наявності обтяжень (арештів), що були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, накладених Подільським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на все нерухоме майно ПрАТ "Квазар", а саме: номер запису обтяження 10094279, дата накладення 18.06.2015, номер запису обтяження 13919642, дата накладення 29.03.2016. Крім того, скаржник вказує, що боржником не дотримано, а судом першої інстанції не враховано приписи ст.339 ГПК України, зважаючи на те, що ПрАТ "Квазар" не надано жодних обґрунтованих доводів з приводу того, яким чином накладений арешт безпосередньо порушує права боржника, тоді як у скарзі на дії державного виконавця товариство "Квазар" зазначає, що начебто внаслідок незаконних дій державного виконавця накладено арешт на майно, яке належить третій особі - ПрАТ "Кріпта".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/15888/17 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/15888/17. Призначено апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/15888/17 для спільного розгляду з апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сбербанк".

18.02.2019 Акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до суду апеляційної інстанції з клопотанням про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Враховуючи те, що з відповідним клопотанням АТ "Сбербанк" звернувся поза встановлений судом строк, колегією суддів залишено без розгляду вказане клопотання на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.

19.02.2019 через канцелярію суду надійшло пояснення органу виконання судових рішень стосовно юрисдикції виконавчих проваджень.

19.02.2019 від суддів Північного апеляційного господарського суду Разіної Т.І. та Чорної Л.В. надійшли заяви про самовідвід від розгляду апеляційних скарг відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/15888/17, які мотивовані тим, що за їх участю 23.04.2018 було прийнято постанову у даній справі, яка в подальшому була скасована постановою Верховного Суду від 28.08.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 заяви суддів Північного апеляційного господарського суду Разіної Т.І. та Чорної Л.В. про самовідвід від розгляду апеляційних скарг відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/15888/17 задоволено; справу №910/15888/17 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення заміни відведеного судді відповідно до ст. 32 ГПК України; провадження у справі №910/15888/17 зупинено до вирішення питання про відвід.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2019 №09.1-08/533/19 у справі №910/15888/17 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/15888/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 прийнято апеляційні скарги відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.12.2018 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Михальської Ю.Б., Коробенка Г.П.; поновлено апеляційне провадження у справі №910/15888/17; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.03.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 оголошено в судовому засіданні перерву до 01.04.2019. Зобов'язано учасників у справі та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича надати суду обґрунтовані письмові пояснення щодо обтяжень на майно ПрАТ "Квазар", в яких вказати про наявність чи відсутність таких обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на момент винесення постанови про арешт майна боржника від 26.10.2018.

27.03.2019, 28.03.2019 та 01.04.2019 через канцелярію суду від стягувача, боржника та органу виконання судових рішень надійшли письмові пояснення на виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 21.03.2019.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/15888/17, заслухавши пояснення представників органу виконання судових рішень, стягувача, боржника, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Квазар" про стягнення 307029450,46 грн. з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору про відкриття кредитної лінії №05-В/10/47/КЛ.

Приватне акціонерне товариство "Квазар" звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про зміну договору. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що відбулась істотна зміна обставин, на які розраховував відповідач, зокрема відбулась соціально-економічна криза в Україні; відбулась зміна державної політики щодо ринку альтернативної електроенергії через прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії"; вказані зовнішні фактори призвели до згортання безпосередньо виробничої діяльності, внаслідок чого стала спостерігатися стійка тенденція до збільшення (накопичення) збитків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.2017 прийнято зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Квазар" до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №910/15888/17, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Квазар" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" 6340000 євро боргу за кредитом, 1159730,60 євро боргу по процентах, 69796202,40 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 8637102,03 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; 240000 грн. витрат по сплаті судового збору; у задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Квазар" відмовлено.

14.05.2018 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2018 видано відповідний наказ.

26.10.2018 в межах виконавчого провадження №56618119 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем було винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на об'єкти нерухомого майна у кількості 148 об'єктів.

14.11.2018 до господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Квазар" надійшла скарга на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича у справі №910/15888/17, відповідно до якої скаржник просить визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича щодо винесення у виконавчому провадженні №56618119 постанови про арешт майна боржника від 26.10.2018 ВП №56618119; зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича скасувати винесену ним постанову про арешт майна боржника від 26.10.2018 ВП №56618119.

Обґрунтовуючи подану скаргу скаржник зазначає про те, що державний виконавець наклав арешт на майно, право власності на яке боржнику не належить, оскільки дане майно було відчужене ним у визначений законодавством спосіб та є власністю третіх осіб; державний виконавець робить необґрунтовані висновки щодо заборони відчуження майна ПрАТ "Квазар" станом на дату відчуження цього майна боржником; оскаржувана постанова винесена державним виконавцем з порушенням обсягу наданих йому повноважень, оскільки останній в оскаржуваній постанові зазначає повний текст резолютивної частини рішення суду та вказує, що виконавчі дії вчиняються на підставі наказу господарського суду міста Києва №910/15888/17 від 14.05.2018 (щодо всіх сум), тоді як постановою Верховного Суду від 28.08.2018 рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 910/15888/17 скасовано в частині стягнення 1159730,60 євро боргу по процентах, 69796202,40 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 8637102,03 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

07.12.2018 до місцевого господарського суду від боржника (скаржника) надійшла заява, в якій уточнено вимоги скарги, відповідно до якої скаржник просив суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича щодо винесення у виконавчому провадженні ВП №56618119 постанови про арешт майна боржника від 26.10.2018; визнати неправомірною та скасувати постанову від 26.10.2018 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича про арешт майна боржника ВП №56618119.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (ч.1 ст.341 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії, бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Колегія суддів встановлено, що боржник звернувся зі скаргою на дії державного виконавця в межах строку, встановленого ч.1 ст.341 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів оскарження ухвали суду вбачається, що 15.06.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузменко О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56618119 з виконання наказу №910/15888/17 від 14.05.2018.

15.06.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузменко О.С. винесено постанову про заміну назви сторони виконавчого провадження, якою замінено назву сторони виконавчого провадження, а саме: стягувача у виконавчому провадженні №56618119 з Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на Акціонерне товариство "Сбербанк".

15.06.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузменко О.С. винесено постанову про арешт коштів боржника у банківських установах.

Постановою Верховного Суду від 28.08.2018 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Квазар" задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 910/15888/17 скасовано в частині стягнення 1159730,60 євро боргу по процентах, 69796202,40 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 8637102,03 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів та в цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва; в іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №910/15888/17 (в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Квазар" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" 6340000 євро боргу та відмови у задоволенні зустрічного позову) залишено без змін.

До відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява ПАТ "Квазар" від 11.09.2018 №341/А про закінчення виконавчого провадження, до якої додано копію постанови Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 910/15888/17.

Листом відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.09.2018 №29062-33-18/20-1 повідомив ПрАТ "Квазар" про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі постанови Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №910/15888/17, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 частково залишено в силі та в цій частині воно підлягає виконанню.

26.10.2018 в межах виконавчого провадження №56618119 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем було винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на об'єкти нерухомого майна у кількості 148 об'єктів.

Із вказаної постанови вбачається, що вона винесена державним виконавцем за наслідками розгляду заяви представника Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" від 04.10.2018 щодо арешту нерухомого майна боржника.

Задовольняючи вказану заяву стягувача, державний виконавець виходив з того, що з додатку №2 до розподільчого балансу, боржником на баланс ПрАТ "Кріпта" передано нерухоме майно у кількості 132 одиниці, зокрема, будівлю головного корпусу (в тому числі відділення електрометричні, кондиціонерний зал, ділянка ДІКЕД, модуль 6, прибудова до холодильної станції) літ. К. Проте, станом на 27.09.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація про реєстрацію за ПрАТ "КРІПТА" права власності лише наступного нерухомого майна:

- будівля побутових приміщень (техучилище), літ. "Ц", загальною площею 1236 кв.м., розташована за адресою: м. Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 1-3;

- будівля побутових приміщень літ. "П", загальною площею 61,3 кв.м., розташована за адресою: м. Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 1-3.

Крім того, державний виконавець, обґрунтовуючи оскаржувану постанову, зазначив, що на об'єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, право власності виникає з дня державної реєстрації, а не в момент передання майна, а отже складення та затвердження ПрАТ "Квазар" та ПрАТ "Кріпта" розподільчого балансу за відсутності державної реєстрації не свідчить про набуття останньою права власності на нерухоме майно.

Враховуючи викладене державний виконавець дійшов висновку, що нерухоме майно, перераховане у додатку №2 до розподільчого балансу, станом на 27.09.2018 знаходиться у власності ПрАТ "Квазар", про що, зокрема, свідчить відсутність факту виникнення у ПрАТ "Кріпта" права власності (відсутність державної реєстрації) на нерухоме майно, вказане у додатку 2 до розподільчого балансу, що в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для припинення права власності на вказане нерухоме майно у ПрАТ "Квазар".

Задовольняючи вимоги, викладені у скарзі Приватного акціонерного товариства "Квазар", господарський суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем з порушенням обсягу наданих останньому повноважень, посилаючись на те, що всупереч нормам п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець не закінчив виконавче провадження в частині стягнення 1159730,60 євро боргу по процентах, 69796202,40 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 8637102,03 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за наказом господарського суду міста Києва від 14.05.2018 у справі №910/15888/17 та виніс постанову про арешт майна боржника від 26.10.2018 в межах усіх сум за наказом господарського суду міста Києва від 14.05.2018 у справі №910/15888/17.

Проте колегія суддів вважає даний висновком місцевого господарського помилковим з огляду на наступне.

Так, в тексті оскаржуваної постанови державного виконавця зазначено: "Постановою Верховного Суду від 28.08.2018 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Квазар" задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 910/15888/17 скасовано в частині стягнення 1159730,60 євро боргу по процентах, 69796202,40 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 8637102,03 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів та в цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва; в іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №910/15888/17 (в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Квазар" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" 6340000 євро боргу та відмови у задоволенні зустрічного позову) залишено без змін. У зв'язку з чим, на теперішній час підлягає виконанню наказ господарського суду міста Києва від 14.05.2018 №910/15888/17 в частині стягнення 6340000 євро боргу та 240000 грн витрат по оплаті судового збору".

Отже, виконавче провадження здійснювалось державним виконавцем за наказом господарського суду міста Києва від 14.05.2018 №910/15888/17 в частині стягнення 6340000 євро боргу та 240000 грн витрат по оплаті судового збору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що положеннями статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження у випадку часткового скасування судового рішення, за яким видано судовий наказ.

Визнаючи дії приватного виконавця щодо арешту майна протиправними, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не надано доказів належності його боржнику, державний виконавець вийшов за межі своїх повноважень. При цьому суд першої інстанції зазначив, що державний виконавець в оскаржуваній постанові приходить до висновку про можливість накладення арешту на майно, оцінюючи майновий стан не боржника - ПрАТ "Квазар", а третьої особи - ПрАТ "Кріпта", оцінюючи при цьому момент виникнення права власності у ПрАТ "Кріпта" та не встановлюючи при цьому моменту припинення права власності на арештоване майно у ПрАТ "Квазар", тобто державним виконавцем не надано доказів, що станом на момент винесення оскаржуваної постанови (26.10.2018) арештоване майно належало саме боржнику.

Проте колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого господарського з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт.

До відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява стягувача від 04.10.2018 щодо арешту нерухомого майна боржника, яке відповідно до додатку №2 до розподільчого балансу належить боржнику.

Як вбачається з додатку №2 до розподільчого балансу, боржником, на баланс ПрАТ "Кріпта" передано нерухоме майно в кількості 132 одиниці, зокрема, будівлю головного корпусу (в тому числі відділення електрометричні, кондиціонерний зал, ділянка ДІКЕД, модуль 6, прибудова до холодильної станції) літ. К.

Проте, станом на 27.09.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація про реєстрацію за ПрАТ "Кріпта" права власності лише наступного нерухомого майна:

- будівля побутових приміщень (техучилище), літ. "Ц", загальною площею 1236 кв.м., розташована за адресою: м. Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 1-3;

- будівля побутових приміщень літ. "П", загальною площею 61,3 кв.м., розташована за адресою: м. Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 1-3.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належить земельні ділянки, а також розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ст.182 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, право власності на об'єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, виникає з дня державної реєстрації, а тому складання і затвердження ПрАТ "Квазар" та ПрАТ "Кріпта" розподільчого балансу за відсутності державної реєстрації не свідчить про набуття останньою права власності на нерухоме майно.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що державний виконавець прийшов до вірного висновку, що нерухоме майно, перераховане у додатку №2 до розподільчого балансу, станом на 27.09.2018 знаходиться у власності ПАТ "Квазар", про що, зокрема, свідчить відсутність факту виникнення у ПрАТ "Кріпта" права власності (відсутність державної реєстрації) на нерухоме майно, вказане у додатку №2 до розподільчого балансу, що в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для припинення права власності на вказане нерухоме майно у ПрАТ "Квазар", а тому дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови є правомірними.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що на момент складення та затвердження ПрАТ "Квазар" та ПрАТ "Кріпта" розподільчого балансу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно існували заборони на відчуження нерухомості. Так, Подільським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві були накладені арешти на все нерухоме майно ПрАТ "Квазар", а саме: номер запису обтяження 10094279, дата накладення 18.06.2015, номер запису обтяження 13919642, дата накладення 29.03.2016.

На виконання ухвали апеляційної інстанції від 21.03.2019 у даній справі була надана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладений 18.06.2015 та 29.03.2016, не скасований в установленому законом порядку як на момент прийняття ухвали місцевим господарським судом, так і прийняття рішення апеляційною інстанцією.

Посилання боржника на те, що вищевказані обтяження, накладені 18.06.2015 та 29.03.2016, не були зняті державним виконавцем з вини останнього після закінчення виконавчих проваджень, а тому не можуть бути підставою для обмеження особи у праві розпорядження своїм майном, апеляційною інстанцією до уваги не приймаються, оскільки сам боржник у своїх поясненнях підтверджує наявність обтяжень на все нерухоме майно, що є чинним і на сьогоднішній день.

Крім того, посилання боржника на те, що за виконавчим провадженням, обтяження у якому було здійснено 18.06.2015, запис №10094279, заборгованість в повному обсязі була погашена ПрАТ "Квазар", що підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №47812712 від 13.11.2018 не спростовує факту наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на момент винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови від 26.10.2018 про арешт майна боржника, тобто виконавче провадження №47812712 було закінчено пізніше, ніж винесена постанова від 26.10.2018.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що боржником не дотримано приписи ст.339 ГПК України, оскільки товариством "Квазар" не наведено жодних обґрунтованих доводів з приводу того, яким чином накладений арешт безпосередньо порушує права боржника.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги Приватного акціонерного товариства "Квазар", викладені у скарзі на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича у справі №910/15888/17 про визнання неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича щодо винесення у виконавчому провадженні ВП №56618119 постанови про арешт майна боржника від 26.10.2018, визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича про арешт майна боржника від 26.10.2018 ВП №56618119 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційні скарги відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Акціонерного товариства "Сбербанк" підлягають задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/15888/17 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Квазар" на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича у справі № 910/15888/17.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст.ст. 129, 344 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 275, 277, 281 - 284, 339 - 344 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/15888/17 скасувати.

Відмовити у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Квазар" на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича у справі № 910/15888/17.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Квазар" на користь відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Квазар" на користь Акціонерного товариства "Сбербанк" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/15888/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

повний текст постанови складено 15.04.2019

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б.Михальська

Г.П. Коробенко