ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2020 року
м. Одеса
Справа № 923/1494/15
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Мишкіної М.А., Таран С.В.
секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
за участю представників учасників справи:
Арбітражний керуючий - Бєлоусов І.В. особисто
від ОСОБА_2 - адвокат Ващук Я.В.
від ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі - Кромп О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 13.12.2019
по справі №923/1494/15
за заявою Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області
до Приватного підприємства "Серпень-2003"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.09.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Серпень-2003" (далі - ПП "Серпень-2003"), введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна - арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. тощо.
Постановою Господарського суду Херсонської області від 23.11.2015 визнано ПП "Серпень-2003" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого арбітражного керуючого Бєлоусова І.В.
У липні 2018 арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. звернувся до Господарського суду Херсонської області з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника та засновника ОСОБА_2 в якій, з урахуванням уточнень, просив стягнути з останнього 2 463 098 грн 66 коп. на користь боржника.
Заява мотивована доведенням боржника до банкрутства з вини його засновника та одноосібного керівника - ОСОБА_2 через вчинення цією особою дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності боржника, і як наслідок - банкрутства, що завдало великої матеріальної шкоди державі в особі єдиного ініціюючого кредитора, зокрема на суму визнаних у справі кредиторських вимог.
В свою чергу, ОСОБА_2 подав заяву про застосування до спірних правовідносин позовної давності у випадку визнання обґрунтованими вимог ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника, яка мотивована тим, що з моменту встановлення вини ОСОБА_2 у несплаті боржником податків минуло більше ніж три роки.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.02.2019, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019, задоволено заяву ліквідатора та покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника на його керівника та засновника - ОСОБА_2 в сумі 2 463 098 грн 66 коп. та стягнуто з нього на користь боржника цю суму.
Постановою Верховного Суду від 03.09.2019 ухвалу Господарського суду Херсонської області від 04.02.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 у справі №923/1494/15 скасовано, справу №923/1494/15 передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.
Верховний Суд у своїх висновках зазначив, зокрема, що погоджується із висновками судів в оскаржуваних судових рішеннях про обґрунтованість вимог ліквідатора боржника про покладення на засновника боржника - ОСОБА_2 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника перед ініціюючим кредитором у вигляді обов`язку сплатити на користь боржника грошові кошти.
Разом з цим Верховним Судом зазначено, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про покладення на засновника боржника - ОСОБА_2 субсидіарної відповідальності, оскільки всупереч нормам статті 86 ГПК України не надали оцінки зібраним у справі доказам, а саме заяві про застосування до спірних правовідносин позовної давності, що подана представником ОСОБА_2 до ухвалення місцевим судом рішення у цій справі.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.12.2019 заяву ліквідатора арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП "Серпень-2003" на його керівника та засновника ОСОБА_2 в сумі 2 463 098,66 грн, задоволено, покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ПП "Серпень-2003" на його керівника та засновника ОСОБА_2 у сумі 2463 098,66 грн та стягнуто з керівника та засновника ПП "Серпень-2003" ОСОБА_2 на користь ПП "Серпень-2003" 2463 098,66 грн.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що висновки ліквідатора щодо доведення боржника до банкрутства підтверджуються матеріалами справи та аналізом фінансово-господарської діяльності, згідно яких встановлено, що боржник припинив свою господарську (підприємницьку) діяльність, активи боржника передані іншій юридичній особи, наявна кредиторська заборгованість боржника не задоволена, що є підставою для задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язанням боржника на його керівника.
З приводу застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, суд першої інстанції пославшись на приписи ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства зазначив, що лише ліквідатор банкрута наділений повноваженнями щодо подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності. На думку місцевого господарського суду, строк позовної давності щодо подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності має обчислюватися з дати визнання боржника банкрутом, а саме з 23.11.2015 року, тобто з дати, коли судом були встановлені обставини неможливості відновлення платоспроможності боржника. Таким чином, строк позовної давності для звернення з заявою до суду закінчується 23.11.2018. Враховуючи, що заяву про покладення субсидіарної відповідальності подано арбітражним керуючим в липні 2018 року, то зазначена заява, як вважає суд першої інстанції, подана в межах строків позовної давності.
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_2 з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.12.2019 р. у справі №923/1494/15 та прийняти нову, відповідно до якої відмовити у задоволенні заяви ліквідатора ПП «Серпень-2003» Бєлоусова Ігоря Валентиновича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника - ОСОБА_2 .
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що наведені в оскаржуваній ухвалі висновки не відповідають фактичним обставинам справи, ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а дійшовши висновку про задоволення заяви - суд безпідставно не застосував строки позовної давності до вимог ліквідатора.
Так апелянт вважає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, оскільки не досліджував, чи вживав ліквідатор усіх залежних від нього дій для наповнення ліквідаційної маси банкрута. На думку апелянта, розмір вимог заяви про покладення субсидіарної відповідальності на керівника чи засновника банкрута має визначатись за результатами наповнення ліквідаційної маси банкрута після вжиття ліквідатором відповідних заходів. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, як вважає апелянт, констатує спрямованість окремих правочинів банкрута на виведення активів підприємства. Водночас, як відзначає скаржник, за час своєї діяльності у якості ліквідатора, арбітражний керуючий Бєлоусов І. В. не вживав заходів на опротестування майнових дій банкрута, що є свідченням неповноти дій ліквідатора, та відповідно - є необґрунтованим й заявлений до ОСОБА_2 розмір вимог.
На думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно не застосував строків позовної давності, якщо вважав, що є підстави для притягнення ОСОБА_2 до субсидіарної відповідальності.
Апелянт вважає, що вирішуючи питання, чи слід застосовувати строки позовної давності у даній справі, суд першої інстанції мав встановити момент, з якого слід відраховувати строки позовної давності; чи не є строки позовної давності у цій справі надмірно короткими; наскільки строки позовної давності були передбачуваними для потенційного позивача та для ОСОБА_2 як відповідача; наскільки вимоги проти ОСОБА_2 є задавненими та чи не порушить відмова у застосуванні принципів юридичної визначеності та рівності зброї. Всупереч викладеному, як відзначає скаржник, суд першої інстанції вказані обставини не з`ясував та не звернув уваги.
Як стверджує скаржник, ліквідатор як на підставу звернення з заявою про покладення субсидіарної відповідальності посилався на постанову Комсомольського районного суду м. Херсон від 21.05.2013 р. У вказаній кримінальній справі, як стверджує апелянт, від податкового органу заявлявся цивільний позов щодо стягнення з ОСОБА_2 збитків, заподіяних бюджету, однак, даний цивільний позов був залишений без розгляду у зв`язку із закриттям провадження на підставі закону про амністію. Таким чином, як вважає апелянт, ініціюючий кредитор - орган податкової служби, ще до закриття провадження у кримінальній справі 21.05.2013 р. знав, що ОСОБА_2 може відповідати за шкоду, заподіяну державному бюджету несплатою податків, оскільки до цієї дати подав цивільний позов у кримінальній справі про стягнення завданої шкоди. Отже, на думку апелянта, строки позовної давності щодо пред`явлення до нього позовних вимог по факту заподіяння збитків державі розпочались з моменту пред`явлення органом податкової служби цивільного позову у кримінальній справі і після залишення цього позову без розгляду ці строки не переривались. Разом з тим, органи податкової служби не вживали жодних заходів, спрямованих на стягнення з ОСОБА_2 будь-якої шкоди, на яку посилається ліквідатор у своїй заяві. Оскільки у даній справі один кредитор - орган державної фіскальної служби та у розумінні ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, стягнуті з ОСОБА_2 кошти в рахунок субсидіарної відповідальності будуть спрямовані виключно на задоволення вимог цього єдиного кредитора, апелянт вважає, що для кредитора перебіг строків позовної давності почав перебіг ще до 21.05.2013 р., а тому навіть після закриття провадження у кримінальній справі, кредитор мав змогу вживати заходів щодо стягнення з ОСОБА_2 завданих збитків, але не вживав.
На думку апелянта, з огляду на положення ст. 128 КПК України є необґрунтованими висновки суду першої інстанції з приводу того, що пред`явити вимоги до ОСОБА_2 мав право лише ліквідатор, оскільки орган податкової служби мав право пред`являти позов про стягнення шкоди, завданої злочином, тобто - пред`явлення вимог до засновника, який завдав збитків державі, не є прерогативою лише ліквідатора банкрута.
Скаржник стверджує, що постанова про визнання ПП «Серпень-2003» банкрутом прийнята 23.11.2015 р., а тому ліквідатор та ініціюючий кредитор мали достатньо часу для з`ясування обсягу ліквідаційної маси та подачі заяви про покладення субсидіарної відповідальності ще у 2015-2016 роках, а не через 2 роки з моменту спливу строку позовної давності. Однак, справа про банкрутство невиправдано затягувалась ліквідатором майже протягом 3 років, він не збирав жодної інформації про ліквідаційну масу і постійно просив подовжити строки ліквідаційної процедури, що вбачається із численних ухвал суду по цій справі. При цьому, як відзначає апелянт, з наданих органом податкової служби пояснень, ліквідатор фактично замінив податковий орган як кредитора, оскільки останній вважає ліквідатора особою, яка тепер отримала права на такий позов. Однак, відповідно до ст. 262 ЦК України, заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Апелянт не погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо початку перебігу строку позовної давності з 23.11.2015 р., тобто дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, оскільки після закриття провадження у кримінальній справі податковий орган мав змогу пред`явити цивільний позов у порядку цивільного судочинства, і ОСОБА_2 мав би право заперечувати проти нього. Разом з тим, у зв`язку із давністю порушення, вся повнота та об`єктивність доказової бази втрачена, і тепер ОСОБА_2 не може заперечувати проти вимог ліквідатора настільки ґрунтовно, наскільки міг би це робити, якби податкова служба у межах встановлених для неї строків давності звернулась з відповідним позовом.
Як відзначає скаржник, законодавство про банкрутство не ставить у залежність початок строку позовної давності саме від обізнаності ліквідатора, оскільки строк позовної давності пов`язаний з особою, права якої порушені. У даному випадку, як відзначає апелянт, права ліквідатора як такі - не порушено та не може бути порушено, оскільки він не є учасником спірних правовідносин, а є особою, яка надає публічні послуги учасникам у справі про банкрутство.
Скаржник наголошує, що обставини, на які посилається ліквідатор у своїй заяві, є настільки задавненими, що він не має змогу належним чином представити позицію на свій захист у цій справі, чого суд першої інстанції не врахував та поставив його у нерівне становище по відношенню до ліквідатора та кредитора.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №923/1494/15 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 13.12.2019.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 призначено справу до розгляду на 01.04.2020.
04.03.2020 судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування своїх заперечень арбітражний керуючий зазначає, що при здійсненні ліквідаційної процедури ліквідатором було встановлено відсутність будь-яких майнових активів банкрута, та зібрано достатньо доказів щодо наявної вини колишнього керівника та засновника ПП «Серпень-2003» ОСОБА_2 у доведенні цього боржника до банкрутства, а тому посилання в апеляційній скарзі апелянта на відсутність доказів в доведенні до банкрутства є безпідставними, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та зібраним у справі доказам.
З приводу посилання апелянта на принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі арбітражний керуючий відзначає, що такі посилання апелянта є недоречними, адже даний принцип стосується роботи ліквідатора за підсумками ліквідаційної процедури, при поданні звіту та ліквідаційного балансу. У справі ж про банкрутство ПП «Серпень-2003» ліквідатором ще не подавався звіт та ліквідаційний баланс за підсумками ліквідаційної процедури, та продовжується робота по поверненню дебіторської заборгованості.
Арбітражний керуючий також відзначає, що законність і обґрунтованість подання ліквідатором ПП «Серпень- 2003» Бєлоусовим І .В. заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_2 підтверджено Верховним Судом в постанові від 03.09.2019 р.
З приводу застосування до спірних правовідносин строків позовної давності арбітражний керуючий зазначає, що апелянт помилково вважає, що вина, яка встановлювалася правоохоронними органами у скоєних ним злочинах, є тотожним поняттям вини у доведенні ПП «Серпень-2003» до банкрутства, і що строк позовної давності повинен обраховуватись з 2013 р. Так, за твердженням арбітражного керуючого, у кримінальному провадженні були зовсім інші об`єкти протиправних посягань з боку ОСОБА_2 , що встановлювали правоохоронні органи. У справі ж про банкрутство ПП «Серпень-2003» ліквідатором встановлювалися ознаки доведення до банкрутства цього боржника через неправомірні дії та бездіяльність в його управлінні з боку керівника та засновника ОСОБА_2 Як вважає арбітражний керуючий, після звільнення від кримінальної відповідальності у 2013 році ОСОБА_2 , як керівник ПП «Серпень-2003», міг продовжувати господарську діяльність ПП «Серпень-2003» та уникати стану банкрутства. Проте, ОСОБА_2 самоусунувся від цього, через що і наступив у листопаді 2015 року стан стійкої неспроможності боржника виконати свої зобов`язання перед єдиним кредитором - податковим органом.
Як вважає арбітражний керуючий, саме з 23.11.2015 р. він набув статусу ліквідатора - службової особи боржника, та мав право вчиняти дії від імені боржника, зокрема звертатися із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника. Отже строк позовної давності для подання заяви про субсидіарну відповідальність має відраховуватись саме з 23.11.2015 р.
11.03.2020 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в якому кредитор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Кредитор вважає, що висновки ліквідатора щодо доведення боржника до банкрутства підтверджуються матеріалами справи та аналізом фінансово-господарської діяльності, згідно яких встановлено, що боржник припинив свою господарську (підприємницьку) діяльність, активи боржника передані іншій юридичній особі, наявна кредиторська заборгованість боржника не задоволена.
До того ж, як відзначає кредитор, обґрунтованість вимог ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника ОСОБА_2 за зобов`язаннями ПП «Серпень - 2003» встановлена судом касаційної інстанції у постанові від 03.09.2019 року.
Твердження скаржника про пропуск строку позовної давності, на думку кредитора, є неправомірним, оскільки не узгоджується із нормами матеріального права. Так кредитор вважає, що за приписами чинного законодавства, лише ліквідатор банкрута наділений повноваженнями щодо подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності. У свою чергу, строк позовної давності щодо подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності має обчислюватися з дати визнання боржника банкрутом, а саме з 23.11.2015 року, тобто з дати, коли судом першої інстанції були встановлені обставини неможливості відновлення платоспроможності ПП «Серпень - 2003». Враховуючи, що заяву про покладення субсидіарної відповідальності подано арбітражним керуючим в липні 2018 року, то зазначена заява, як вважає кредитор, подана в межах строків позовної давності.
Розгляд справи призначений судом апеляційної інстанції на 01.04.2020 не відбувся у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю з 26.03.2020 по 01.04.2020 та відпусткою з 02.04.2020 по 07.04.2020 судді члена-колегії Мишкіної М.А.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2020, у зв`язку із введення в Україні з карантину через спалах у світі короновірусу, розгляд справи призначено на 12.05.2020.
06.05.2020 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. в якому він просить розглянути апеляційну скаргу без його участі та інших учасників справи, за наявними матеріалами справи, у зв`язку із продовженням карантинних заходів в Україні.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 за клопотанням ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі призначено розгляд справи у режимі відеоконференції з Господарським судом Херсонської області.
У судове засідання від 12.05.2020, яке було проведено у режимі відеоконференції, до Господарського суду Херсонської області з`явились представники ОСОБА_2 та ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, а також арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. особисто.
Представник ОСОБА_2 підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представник ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі та арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. надали пояснення відповідно до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Приватне підприємство "Серпень-2003" утворено 19.08.2003 р. та здійснювало господарську діяльність на підставі Статуту, затвердженого розпорядженням Херсонського виконавчого комітету міської ради від 19.08.2003 р. № 10040.
Згідно щ Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником ПП "Серпень-2003" є громадянин ОСОБА_2 .
28.08.2003 р. ПП "Серпень-2003" взято на податковий облік в Державній податковій інспекції у м. Херсоні.
За результатами здійснення фінансово - господарської діяльності у ПП "Серпень-2003" станом на 06.08.2015 р. обліковувався податковий борг в сумі 1985503,99 грн. з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 р. по справі №821/2163/14 задоволено подання Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області до ПП "Серпень-2003" про стягнення податкового боргу в сумі 1 985 503,99 грн.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 31.08.2015 р. за заявою Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Серпень-2003".
Постановою Господарського суду Херсонської області від 23.11.2015 р. Приватне підприємство "Серпень-2003" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.02.2016 р. затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включено грошові вимоги Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області в сумі 2 908 843,51 грн.
У липні 2018 арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. звернувся до Господарського суду Херсонської області з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника та засновника ОСОБА_2 в якій, з урахуванням уточнень, просив стягнути з останнього 2 463 098 грн 66 коп. на користь боржника.
Так, ліквідатором в ході ліквідаційної процедури банкрута виявлено відсутність грошових коштів на рахунках боржника та відсутність активів банкрута, майнові активи боржника були відчужені в результаті рішень та дій керівника (він же засновник) ОСОБА_2, а господарська діяльність підприємства була припинена у незаконний спосіб.
За твердженням арбітражного керуючого Бєлоусова І.В., на виконання повноважень покладених на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ним було здійснено ряд заходів, а саме:
- з метою отримання фінансово-господарської документації, печатки, штампів та матеріальних цінностей направлено запити на всі відомі адреси боржника;
- здійснено неодноразові виїзди як за юридичною адресою Банкрута (пров. Мідний, 51, м. Херсон) так і безпосередньо за місцем реєстрації керівника боржника - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );
- згідно з матеріалами кримінальної справи № 330207-09 щодо обвинувачення ОСОБА_2 у підробці документів та несплаті податків встановлено іншу адресу місця постійного проживання цієї особи, а саме АДРЕСА_2 ;
- уся поштова кореспонденція, що направлялась на юридичну адресу Боржника, повернута з відмітками про не можливість вручення, або "не проживає за вказаною адресою";
- за адресою: АДРЕСА_2 , листи отримувались безпосередньо ОСОБА_2 ;
- в обумовлену дату відбулась зустріч ліквідатора Бєлоусова І.В. з керівником боржника ОСОБА_2, але будь яких фінансово-господарських документів або їх копій, печаток, штампів, матеріальних цінностей ліквідатору передано не було. Під час спілкування з ОСОБА_2 (з його слів) було також з`ясовано, що боржник господарську діяльність не здійснює, будь-які документи банкрута у нього відсутні, матеріальні цінності відсутні; від подальшого спілкування ОСОБА_2 відмовився з посиланням на зайнятість.
Арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В. було здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності банкрута за наявними матеріалами, отриманими з державних установ України та інших офіційних джерел, в якому здійснено дослідження фінансово-господарської діяльності боржника.
Під час дослідження фінансово-господарської діяльності ПП "Серпень-2003" було вивчено фінансові звіти за період з 2010 по 2015 роки, отримані від Головного Державного Управління статистики Херсонської області та встановлено, що за вказані періоди підприємство не звітувало.
Встановлено, що документи фінансово-господарської діяльності ПП "Серпень-2003" відсутні.
За результатами аналізу фінансово-господарської діяльності ПП "Серпень-2003" встановлено, що рівень забезпечення зобов`язань кредиторів незадовільний, а саме: забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами (відношення суми активів боржника до суми його зобов`язань) менше одиниці, що свідчить про незабезпечення активами зобов`язань боржника; аналіз забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами (відношення оборотних активів до суми зобов`язань боржника) також має негативну характеристику з тенденцією зниження (0,47 на початок дослідження, 0,37 - на кінець дослідження); розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та сумою його зобов`язань) не забезпечує покриття зобов`язань і має від`ємне значення.
Відтак, у відповідності до аналізу, боржник не мав забезпечення зобов`язань всіма оборотними активами у період з 2012 р. по 1 квартал 2015 р.
Керівництво боржника отримувало готівкові кошти у значних розмірах, проте з`ясувати чи були вони використані для господарських потреб неможливо у зв`язку з відсутністю бухгалтерських документів.
Боржник закуповував для подальшої реалізації висівки пшеничні у ТОВ "РТС Україна", ТОВ "Триумф Агро", ФОП Сіпало Ю.О., ТОВ "Фарін".
Також ПП "Серпень-2003" закуповувало пшеницю та ячмінь у Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс" (далі - ТОВ "Колосс") у великих розмірах, зокрема у 2013 р. придбано ячмінь та пшеницю на загальну суму 335 000 грн., у 2014 р. на суму 3 311 900 грн. Проте підприємство реалізовувало тільки висівки пшеничні, подальший продаж пшениці або продукції її переробки (борошно) не встановлено
У відповідності до банківських виписок, отриманих з Публічного акціонерного товариства Банк "Південний" та Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" через рахунки ПП "Серпень-2003" проходили грошові кошти, а саме: згідно банківських виписок Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" за період з 01.05.2013 р. по 04.04.2014 р. на суму - 1 392 253,50 грн.; згідно банківських виписок Публічного акціонерного товариства Банк "Південний" за період з 20.06.2014 р. по 31.12.2014 р. на суму - 1 421 225,82 грн.
Під час проведеної роботи по виявленню ліквідаційної маси для погашення вимог кредиторів встановлено, що з 01.09.2009 р. по 06.08.2010 р. за боржником було зареєстровано автомобіль КАМАЗ - 5320, 1986 р.в., та сільськогосподарську техніку, а саме: трактор колісний К-701, 1987 р.в., заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , свідоцтво НОМЕР_3 ; плуг ПТК-9-35,1987 р.в., заводський № НОМЕР_4 , свідоцтво НОМЕР_5 ; борона УДА-5,2-20,2004 р.в., заводський № НОМЕР_6 , свідоцтво НОМЕР_7 ; трактор колісний ХТЗ-150К-09, 2006 р.в., заводській № НОМЕР_8 , № шасі НОМЕР_9 , свідоцтво НОМЕР_10 , що підтверджується відповіддю Регіонального сервісного центру МВС України в Херсонській області від 06.10.2016 №31/2178-2804 (т. 4 а.с. 74 - 76) та інформацією, отриманою від Державної інспекції сільського господарства України від 07.10.2015 № 4264/9/2-15 (т. 4 а.с. 72-73).
22.06.2010 з обліку знято зареєстровану за боржником сільськогосподарську техніку, а згідно з відповіддю Інспекції державного технічного нагляду № 05-11/4803/1389 від 31.10.2016 цю техніку 09.08.2010 зареєстровано за ТОВ "Колосс".
Так, за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 01.07.2010 ПП "Серпень-2003" в особі директора ОСОБА_2 продало, а ТОВ "Колосс" в особі ОСОБА_6 придбало: трактор колісний ХТЗ-150К-09, 2006 р.в., заводський НОМЕР_11 , двигун № НОМЕР_8 , шасі № НОМЕР_9 за 47 330,67 грн, трактор колісний К-701, 1987 р.в.,заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 за 13 899,07 грн, борона УДА-5,2-20, 2004 р.в., заводський № НОМЕР_6 за 17 999,80 грн, плуг ПТК-9-35, 1987 р.в., заводський № НОМЕР_4 за 5 720 грн. Договір посвідчено нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за №2317.
У відповідності до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 12.08.2010 ПП "Серпень-2003" в особі директора ОСОБА_2 продало, а ТОВ "Колосс" в особі ОСОБА_6 придбало транспортний засіб, автомобіль марки КАМАЗ 5320, 1986 р.в., тип фургон вантажний, двигун № НОМЕР_12 , номер шасі, кузова, рами НОМЕР_13 .
За згодою сторін цей продаж вчинено за 10 455 грн. 42 коп згідно з висновками експерта приватного підприємства "Консалтінгова фірма "Експерт" від 06.08.2010.
За умовами цих договорів право власності у покупця на зазначені транспортні засоби виникає з моменту нотаріального посвідчення договору (пункти 9 та 8 договорів).
В цих договорах не міститься жодних умов щодо порядку та строку розрахунків покупця за придбані транспортні засоби.
Згідно з копією платіжного доручення від 09.09.2011 платник ТОВ "Колосс" перерахував отримувачу Боржнику 100 480 грн., призначення платежу - згідно з договором.
Згідно з довідкою ВДВС Березнігуватського РУЮ за підписом в.о. начальника відділу Котова В.Ю., авансовий внесок Боржника перераховано в розмірі 106 600 грн. на депозитний рахунок ВДВС Березнігуватського РУЮ 07.10.2009.
При цьому, згідно з інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 01.11.2016 №1001627305, керівником ТОВ "Колосс" з 27.05.2010 р. є ОСОБА_2 , а засновниками цього підприємства є його діти - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, представником покупця ТОВ "Колосс" за договорами купівлі-продажу транспортних засобів від 01.07.2010 та від 12.08.2010 є ОСОБА_6, яка мешкає за тією ж адресою, що і ОСОБА_2, а саме АДРЕСА_2 .
Про ОСОБА_6 згадується в обвинувальному висновку кримінальної справи № 330207-09 (№2114/10386/12) з обвинувачення директора боржника - ОСОБА_2 як про особу, яка, перебуваючи на посаді директора ПП "Альтагро" відмовилась надавати представникам правоохоронних органів первинні документи, що стосувалися господарських відносин між боржником та ПП "Альтагро".
Відносини між боржником та ПП "Альтагро" підтверджені в акті ДПІ у м. Херсоні № 3730 та в постанові Херсонського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 у справі № 821/3859/14.
Зміст аналізу фінансово-господарської діяльності боржника свідчить про те, що станом на 31.03.2015 ПП "Серпень-2003" було неплатоспроможним підприємством, оскільки зобов`язання не забезпечені активами підприємства.
Між тим, ПП "Серпень-2003" не маючи забезпечення зобов`язань всіма оборотними активами за період, що досліджуєтеся, не отримувало прибуток, і в той же час протягом 2013 - 2014 років проводило торгівельну діяльність, в якій значну долю становили операції з ТОВ "Колосс", що свідчить про умисне погіршення керівником банкрута економічного стану підприємства, що призвело до стійкої неплатоспроможності підприємства і, як наслідок, до банкрутства.
Арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В. знято копії з матеріалів кримінальної справи № 330207-09 щодо обвинувачення ОСОБА_2 , як керівника боржника, у підробці документів (ч.2 ст. 366 Кримінального кодексу України), та у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 212 Кримінального кодексу України - за навмисне ухилення від сплати податків в крупних розмірах (обвинувальний висновок у кримінальній справі № 330207-09), (т. 5, а.с. 84).
Згідно з висновками експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру в матеріалах кримінальної справи, Боржнику слід донарахувати податок на додану вартість у сумі 1 323 764 грн. 00 коп. і ці висновки базуються на дослідженні матеріалів акта перевірки ДПІ у м. Херсоні №3730/23-3/32618670 від 20.08.2010;
У відповідності до постанови Комсомольського районного суду м. Херсона у кримінальній справі № 330207-09 від 21.05.2013 (т. 4, а.с. 64) встановлено, що ОСОБА_2 як керівник боржника обвинувачувався у навмисній підробці документів та ухиленні від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету та державних цільових фондів коштів у крупних розмірах. Цією ж постановою суду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 підпадає під дію пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2011" від 08.07.2011, та його звільнено від кримінальної відповідальності по ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 212, Кримінального кодексу України, скасовано дію арешту, накладеного на все майно ОСОБА_2 .
Заборгованість боржника перед державою в особі ініціюючого кредитора в сумі 1 323 764 грн. 00 коп. встановлена Херсонським окружним адміністративним судом в постанові від 23.10.2014 у справі № 821/3859/14, залишилась, погашення або списання її не відбулось, керівник боржника припинив вести будь-яку господарську діяльність для можливого погашення цієї заборгованості, що і привело в подальшому підприємство до економічної та фінансової стагнації і як наслідок - до банкрутства.
В постанові Херсонського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 у справі № 821/3859/14 констатовано, що ОСОБА_2 , обвинувачений за статтею 366, частина 2, статті 212, частина 2 Кримінального кодексу України, звільнений від кримінальної відповідальності згідно з пунктом "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2011", а кримінальну справу закрито за нереабілітуючими підставами.
Згідно з висновком експерта від 16.11.2012 № 2598 у кримінальній справі висновки акта ДПІ у м. Херсоні № 3730 (про перевірку боржника) щодо безпідставного внесення боржником до податкових декларацій з ПДВ сум податкового кредиту з податку на додану вартість за фінансово-господарськими операціями з ТОВ "Арсант", ТОВ "Промтехконтракт", ФГ "Південь", та ПП "Альтагро" за період з 01.01.2007 по 31.10.2009 підтверджено на суму 1 323 7б4 грн.
Херсонським окружним адміністративним судом у справі №821/2413/14 постановою від 21.08.2014 накладено арешт на кошти та інші цінності боржника з метою погашення податкового боргу по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 985 503 грн. 99 коп., що є на рахунках в банківських установах.
Навмисне погіршення фінансово-господарського стану боржника визначається за такими основними ознаками: наявність значних залишків готової продукції у сумі 285,0 тис. грн., яка виникла у 2013 році і протягом 2014 року та І кварталу 2015 року не змінювалась; проведення протягом 2012 року, 2013 року, 2014 року, І кварталу 2015 року фінансово-господарської діяльності без отримання прибутку; проведення у своїй фінансово-господарській діяльності фіктивних операцій з ТОВ "Колосс", виводячи оборотні кошти з обігу, призвело до погіршення економічних показників підприємства.
Згідно з інформацією-відповіддю ВДВС Березнігуватського РУЮ Миколаївської області № 1217 від 23.02.2010 загальна заборгованість ФГ "Південь" перед боржником станом на 23.02.2010 за судовими наказами № 11/105 від 04.12.2008,№ 12/29/09 від 14.04.2009, № 4/149 від 30.11.2009, виданих Господарським судом Миколаївської області, складає 571 740 грн. 18 коп.
У відповідності до копій постанов про відкриття виконавчого провадження (ВП № 46338885) від 03.02.2015 з ФГ "Південь" на користь боржника стягнено борг в розмірі - 97680 грн. 63 коп., та про відкриття виконавчого провадження (ВП № 46339133) від 03.02.2015 з ФГ "Південь" на користь боржника стягнено борг в розмірі 75 597 грн. 22 коп.
В ході розгляду заяви було встановлено, що боржник має дебіторську заборгованість на суму 445 744 грн.85 коп. Для забезпечення стягнення зазначеної заборгованості за судовими наказами господарського суду Миколаївської області № 11/105 від 04.12.2008 на суму 272 467 грн, № 12/29/09 від 14.04.2009 на суму 97680 грн.63 коп. та № 4/149/09 від 30.11.2009 на суму 75597 грн.22 коп. відкриті виконавчі провадження та на день розгляду заяви ліквідатора не вичерпана можливість їх стягнення.
У зв`язку з цим, 11.09.2018 ліквідатор надав суду уточнення до заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язанням боржника на його керівника (т.5 а.с.92-93).
За уточненням до заяви ліквідатор просив покласти субсидіарну відповідальність на керівника та засновника на зменшену суму зобов`язань боржника з 2 908 843 грн. 51 коп. на суму 2 463 098 грн.66 коп., що є різницею між сумою вимог кредиторів та ліквідаційною масою боржника, що може бути сформована після стягнення дебіторської заборгованості за судовими наказами.
Частиною 1 статті 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Згідно з ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.
Тотожні за змістом положення містяться й у ч.2 ст.61 Кодексу з процедур банкрутства, якою визначено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявляти вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси й можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, установленому в цьому кодексі.
Приписи ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника.
Саме аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.
При цьому ліквідатор уповноважений звертатися до відповідних спеціалізованих суб`єктів для проведення аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника, його становища на товарних ринках, виявлення ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства з метою виявлення підстав та доказів для звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на керівників, засновників (учасників) банкрута.
З урахуванням наведених приписів та встановлених судом обставин, під час розгляду заяви арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника та засновника, зокрема 1) щодо суми визнаних судом у цій справі кредиторських вимог до боржника єдиного визнаного кредитора у справі - 2 908 843 грн. 51 коп.; 2) неможливості сформувати ліквідаційну масу боржника через відсутність будь-яких майнових активів, списання як безнадійної дебіторської заборгованості, зазначеної в фінансових показниках; 3) відчуження майнових активів боржника в результаті рішень та дій керівника (єдиного засновника) ОСОБА_2; 4) припинення господарської діяльності підприємства боржника у незаконний спосіб (за останні три роки до порушення провадження у справі про банкрутство через рахунки боржника перераховувались грошові кошти у великих розмірах без ознак прибутковості для боржника); 5) обвинувачення ОСОБА_2 як керівника боржника у кримінальній справі № 330207-09 у підробці документів (стаття 366, частина 2 Кримінального кодексу України), та у скоєнні злочину, передбаченого статтею 212, частина 2 Кримінального кодексу України - за навмисне ухилення від сплати податків в крупних розмірах, а також встановлення в постанові Комсомольського районного суду м. Херсона у кримінальній справі № 330207-09 від 21.05.2013 обставин щодо обвинувачення ОСОБА_2 як керівника боржника у навмисній підробці документів та ухиленні від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету та державних цільових фондів коштів у крупних розмірах; 6) встановлені Херсонським окружним адміністративним судом в постанові від 23.10.2014 у справі № 821/3859/14: існування у боржника заборгованості перед державою в особі ініціюючого кредитора в сумі 1 323 764 грн. 00 коп., яка залишилась та погашення або списання якої не відбулось, припинення керівником боржника ведення будь-якої господарської діяльності для можливого погашення цієї заборгованості, що призвело в подальшому підприємство до економічної та фінансової стагнації і як наслідок - до банкрутства; 7) безпідставного внесення боржником до податкових декларацій з ПДВ сум податкового кредиту з податку на додану вартість за фінансово-господарськими операціями з ТОВ "Арсант", ТОВ "Промтехконтракт", ФГ "Південь", та ПП "Альтагро" за період з 01.01.2007 по 31.10.2009 підтверджено на суму 1 323 7б4 грн.; 8) здійснення боржником у ТОВ "Колосс" закупівлі продукції для її подальшої реалізації без встановлення обставин подальшого продажу продукції або продукції її переробки (борошно); 9) навмисного погіршення фінансово-господарського стану боржника: через наявність значних залишків готової продукції у сумі 285,0 тис. грн., яка виникла у 2013 році і протягом 2014 року та І кварталу 2015 року не змінювалась; через здійснення боржником протягом 2012 року, 2013 року, 2014 року, І кварталу 2015 року фінансово-господарської діяльності без отримання прибутку; через проведення у своїй фінансово-господарській діяльності фіктивних операцій як з ТОВ "Колосс", з метою виведення боржником своїх оборотних коштів з обігу, що призвело до погіршення економічних показників підприємства.
Колегія суддів вважає, що доведення боржника до банкрутства підтверджується наявними матеріалами справи та аналізом фінансово-господарської діяльності, згідно яких встановлено, що боржник припинив свою господарську (підприємницьку) діяльність, активи боржника передані іншій юридичній особи, наявна кредиторська заборгованість боржника не задоволена, а тому заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язанням боржника на його керівника є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта з приводу порушення судом першої інстанції принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, з наступних підстав.
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено певний обсяг обов`язкових дій, яку належить вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів). Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, до того ж ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі). Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №904/5948/16, від 02.07.2019 у справі №5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі №914/3812/15, від 28.11.2019 у справі №18/1971/12.
Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, таким чином покладає на особу, яка оспорює дотримання цієї домінанти, обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №904/4863/13, від 28.11.2019 у справі №904/6144/16).
Отже, принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора жодним чином не стосується вирішення питання щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника та засновника, а застосовується під час розгляду судом звіту ліквідатора за підсумками ліквідаційної процедури.
З приводу заяви ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності при розгляді заяви ліквідатора колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом норми цієї статті позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 2, 3 статті 267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У відповідності до приписів ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор, під час здійснення своїх повноважень, наділений правом заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.
Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
З наведеного, можна дійти до висновку, що виявлення ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.04.2020 по справі №904/10073/14, від 12.02.2020 по справі №922/2391/16, від 28.11.2019 по справі №18/1971/12, від 30.10.2019 по справі №906/904/16.
Статтею 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.
У постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом (ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Постановою Господарського суду Херсонської області від 23.11.2015 у даній справі визнано ПП "Серпень-2003" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого арбітражного керуючого Бєлоусова І.В.
Відтак саме з моменту призначення арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. ліквідатором боржника (23.11.2015), в останнього виникло право на звернення до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника та засновника.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, із відповідною заявою ліквідатор боржника арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. звернувся до суду першої інстанції 05.07.2018 (т.4, а.с. 38-49).
Отже заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника та засновника, подана у межах визначено ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта з приводу того, що ініціюючий кредитор по справі, Херсонська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області, була обізнана про порушення своїх прав та можливість ОСОБА_2 відповідати за шкоду, заподіяну державному бюджету несплатою податків з моменту прийняття постанови Комсомольського районного суду м. Херсона від 21.05.2013, оскільки у даному випадку правом на подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності наділений виключено ліквідатор, а не будь-який учасник справи, у тому числі й ініціюючий кредитор.
Не заслуговують на увагу й твердження апелянта з приводу того, що ініціюючий кредитор мав право пред`явити до ОСОБА_2 позов про стягнення шкоди, завданої злочином. Так судова колегія відзначає, що провадження у даній справі здійснюється у відповідності до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Право ліквідатора на подання заяви про покладення субсидіарної відповідальність встановлено ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та жодним чином не пов`язано із правом кредитора на звернення із будь-яким позовом (у тому числі про стягнення шкоди завданої злочином).
Відповідно, початок перебігу строків позовної давності щодо заяви про покладення субсидіарної відповідальності (ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") жодним чином не пов`язаний із прийняттям постанови Комсомольського районного суду м. Херсона від 21.05.2013 та правом податкового органу на звернення із позовом про стягнення шкоди завданої злочином.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Херсонської області від 13.12.2019.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 13.12.2019 по справі №923/1494/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 18.05.2020.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Мишкіна М.А.
Суддя Таран С.В.
