ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78,
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
17 листопада 2016 року Справа 923/1494/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. розглянувши заяву ліквідатора Бєлоусова І.В. у справі за заявою: Херсонської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області
до Боржника : Приватного підприємства "Серпень-2003" місцезнаходження: 73000, м. Херсон, пр.Мідний,буд.51, ідентифікаційний номер код ЄДРПОУ 32618670
Про банкрутство
За участю ліквідатора арбітражного керуючого Бєлоусова І.В.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
.
У провадженні господарського суду Херсонської області перебуває справа № 923/1494/15 про банкрутство приватного підприємства «Серпень-2003» (в подальшому - Боржник).
Постановою від 23.11.2015р. у справі № 923/1494/15 Боржника - Приватне підприємство «Серпень-2003» (код ЄДРПОУ 32618670; пров. Мідний, 51, м. Херсон, 73000) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бєлоусова І.В.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 4212-УІ в редакції від 22.12.2011р. ліквідатор з дня свого призначення здійснює певні повноваження, зокрема, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
За приписами частини 5 ст. 41 Закону про банкрутство, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов 'язаннями боржника у зв 'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між: сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов 'язаннями. Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство, розмір субсидіарних вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
15.11.2016р. заявник - ліквідатор арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. звернувся до господарського суду із заявою про вжиття запобіжних заходів стосовно засновника підприємства-Боржника фізичної особи ОСОБА_2 у вигляді накладення арешту на все належне ОСОБА_2 майно.
Телефонограмою від 16.11.2016р. суд призначив заяву до розгляду та повідомив заявника про час і місце розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 43-4 ГПК України, на підставі обґрунтованої вимоги заявника, заява про вжиття запобіжних заходів розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши ліквідатора, суд-
в с т а н о в и в :
Частина 1 ст. 215 ГК України встановлює, що у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
За приписами частини 5 ст. 41 Закону про банкрутство, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов 'язаннями боржника у зв 'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між: сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов 'язаннями. Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство, розмір субсидіарних вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Відповідно до статті 43-1 ГПК України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутись до господарського суду з заявою про вжиття, передбачених статтею 43-2 цього Кодексу, запобіжних заходів до подання позову.
Відповідно до ст. 43-3 ГПК України, заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом п'яти днів з дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів. Після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову.
Ліквідатор надав до суду документи, на підставі яких ( «Методичниі рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006р. № 14 (зі змінами та доповненнями'), аналіз фінансово-господарської діяльності ПП «Серпень-2003») ліквідатор вважає, що підприємство-Боржника доведено до банкрутства з вини його керівника (засновника) - ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований АДРЕСА_1 (витяг з ЄДРЮОФОП № НОМЕР_2 від 08.06.2016р.)
Ліквідатора надав інші документи на обгрунтування подання заяви про вжиття судом запобіжних заходів (постанову старшого слідчого з особливо важливих справ податкової міліції ДПА України у Херсонській області Качаленко С.В. від 11.12.2009р. про порушення кримінальної справи № 330207-09 відносно директора приватного підприємства «Серпень-2003» ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 за фактом умисного ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченому частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 07.05.2012р. у справі 667/2663/13-к кримінальні справу за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченому ч. 2 ст. 366 КК України та об'єднано в одне провадження з кримінальною справою за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 02.04.2013р. якм вирок від 31.10.2012р. відносно ОСОБА_2 відмінено, справу направлено для розгляду до Комсомольського районного суду в іншому складі, постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 21.05.2013р., якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням до нього п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011р.» від 08.07.2011р.
Разом з тим, заборгованість Боржника перед державою в особі кредитора - Херсонської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС України у Херсонській області в сумі 1 323 764,00 грн. погашено не було.
Ліквідатор арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. звернувся до господарського суду із заявою про вжиття запобіжних заходів стосовно засновника підприємства-Боржника фізичної особи ОСОБА_2 у вигляді накладення арешту на все належне йому майно, мотивуючи тим, що має намір подати до господарського суду заяву про покладення субсідіарної відповідальності за зобов'язаннями приватного підприємства «Серпень-2003» на його засновника та директора громадянина ОСОБА_2 .
Заява лівідатора мотивована також приписами п. 3) статті 43-2 ГПК України, згідно з якими запобіжні заходи включають, зокрема, накладання арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.
Суд дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів заявнику слід відмовити через відсутність підстав для вжиття таких заходів, як передбачено ст. 43-1 ГПК України. При цьому суд виходить з такого.
Згідно ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника абр визнання його банкрутом», містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство " провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I,V,VI,VII,XII,XIII), з урахуванням встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника абр визнання його банкрутом", особливостей.
Проте порядок вжиття запобіжних заходів регулюється розділом VI-1 ГПК України, який не має універсального характеру для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії у справах про банкрутство.
З тексту статті 43-1 ГПК України вбачається, що заява про вжиття запобіжних заходів подається до подання позову (не пізніше ніж за 5 днів). Отже, ліквідатор має намір подати позовну заяву до громадянина ОСОБА_2 саме до господарського суду. За приписами ч.1 ст.43-4 ГПК України заява про вжиття запобіжних заходів розглядається господарським судом, в районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії. З урахуванням останнього речення ст. 43-3 ГПК України про те, що після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову, то запобіжні заходи можуть бути вжиті лише щодо майбутнього відповідача у справі, якому належить спірне майно (ст. 67 ГПК України) .
Втім, відповідно до ст.ст.1,2, 21 ГПК України відповідачем у господарському судочинстві може бути лише юридична особа або фізична особа із статусом підприємця.
Дійсно, п.5 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника абр визнання його банкрутом» надає ліквідатору право за певних умов заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв 'язку з доведенням його до банкрутства, та у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб, у разі недостатності майна боржника, звернутися з позовом щодо субсидіарної відповідальності засновників за зобов 'язаннями утвореної ними юридичної особи.
Проте у відповідності до ч. 4, 5 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника (а не до його засновників), у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Пунктом 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі: справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
Відповідно до ч. 8 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (виключна підсудність) справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Згідно п.1 ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий може звертатися до господарського суду у випадках, встановлених цим Законом.
Проте Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ГПК України не визначають того, що позовні заяви (заяви ) до фізичної особи-засновника Боржника можуть подаватися саме до господарського суду (а не до районного суду за місцезнаходженням фізичної особи ) та розглядатись у межах справи про банкрутство, та не надають ліквідатору права звертатись до господарського суду із заявою про вжиття запобіжних заходів.
За таких обставин господарський суд позбавлений і права вживати запобіжних заходів до подання позовної заяви, розгляд якої не віднесено до юрисдикції господарських судів України.
Крім того, суд звертає увагу ліквідатора на те, шо відповідно до п.5 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», субсідіарна відповідальність за боргами підприємства -банкрута може бути покладена на засновників за наявності встановленої вини засновників у банкрутстві підприємства-боржника.
Статтею 219 Кримінального кодексу України встановлено відповідальність за доведення до банкрутства. Доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору, - карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. (У статтях 219, 222 цього Кодексу матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Ст.ст.219 та 220 виключено з КК України на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011р.)
Проте належних та допустиміх доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, встановленої належним органом вини засновника у банкрутстві підприємства-боржника ліквідатором не надано.
Ліквідатор надав до суду документи, на підставі яких ( зроблений ліквідатором аналіз фінансово-господарської діяльності ПП «Серпень-2003» на підставі «Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006р. № 14 (зі змінами та доповненнями), ліквідатор вважає, що підприємство-Боржника доведено до банкрутства з вини його керівника (засновника) - ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований АДРЕСА_1 (витяг з ЄДРЮОФОП № НОМЕР_2 від 08.06.2016р.)
Проте ліквідатором не надано суду доказів притягнення гр.ОСОБА_2 до відповідальності за виявлений ліквідатором факт доведення підприємства-боржника до банкрутства.
За таких обставин суд вважає, що заявник не довів наявності підстав для вжиття запобіжних заходів, а тому його заява до задоволення не підлягає.
Судові витрати за розгляд заяви покладаються на заявника.
На підставі вищезазначеного та керуючись ст. ст. 41, 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 43-1 - 43-4, 86 ГПК України, суд
у х в а л и в:
1. Відмовити ліквідатору Бєлоусову І.В у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів стосовно засновника підприємства-Боржника фізичної особи ОСОБА_2 у вигляді накладення арешту на все належне ОСОБА_2 майно.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.
На ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів може бути подано апеляційну скаргу.
2. Копію даної ухвали надіслати ліквідатору Бєлоусову І.В.
Суддя Т.Г. Пінтеліна
