Справа № 752/8858/18
Провадження № 2/752/767/20
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
26 лютого 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Рожок В.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 по поділ спільного майна подружжя,-
встановив:
02.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поділ майна, що є спільною сумісною власністю з відповідачкою ОСОБА_2 .
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що 18.04.1985 року він зареєстрував шлюб зі ОСОБА_2 . На день звернення до суду з позовом шлюб існує лише юридично. Від шлюбу дітей не мають. Під час перебування у шлюбі, відповідачкою ОСОБА_2 було укладено інвестиційний контракт №38037 від 21.03.2003 року про інвестування у житлове будівництво, який повністю було виконано та отримано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом поділу.Зважаючи на те, що зазначене нерухоме майно було придбано ОСОБА_2 під час перебування з ним у шлюбі, просив: визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири, що складається з чотирьох кімнат житловою площею 105,8 кв.м., загальною площею 149, 4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частини за відповідачкою ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Шкірая М.І. зазначений вище позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
29.05.2018 року ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 12.12.2018 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, справа № 752/8858/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, передана до провадження судді Плахотнюк К.Г.
25.01.2019 року ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва справу № 752/8858/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя прийнято до провадження суддею Голосіївського районного суду міста Києва Плахотнюк К.Г.
У судовому засіданні позивач відсутній, подав до суду клопотання про розгляд справи за його ж відсутності, повідомивши суд, що заявлені позовні вимоги до ОСОБА_2 підтримує, проти судового розгляду справи за його відсутності не заперечує.
Відповідачка у судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду подала заяву про визнання позову, повідомила суд, що не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , просила розглянути справу за її відсутності.
Правилами частини 3 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, а правилами ст. 206 цього ж Кодексу встановлено, що у разі визнання позову суд за наявності для того підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З огляду на викладене, суд визнав за можливе за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення про задоволення позову на підставі наявних матеріалів справи.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 18.04.1985 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому відділом реєстрації актів громадянського стану Московського райвиконкому, актовий запис № 562 (а.с.10).
Під час спільного життя, подружжям набуто нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду з позовом, позивач просить визнати за ним право власності на: Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Правилами ст. 60, ч. 1 ст. 61, ст. 63, ч. 1 ст. 68, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 СК України встановлено, що: майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту; дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу; у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором; майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
За правилами ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.
Відповідачка повідомила суду, що визнає позовні вимоги ОСОБА_1 з зазначених у позовній заяві підстав.
Наразі, суд приходить до висновку, що нерухоме майно з приводу якого заявлено спір є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки було придбано за час перебування у шлюбі.
З огляду на викладене вище, належним способом захисту права ОСОБА_1 на поділ спільного сумісного майна подружжя є визнання за ним же права власності на:
Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до правил статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а правилами статті 142 цього Кодексу встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
До вирішення справи по суті позивач подав до суду заяву про повернення сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з позовом, осаільки він має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом другої групи першої категорії, а тому відповідно до пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судовогозбору.
За даними матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з позовом сплатив судовий збір у розмірі 2 643, 00 гривень, а решту частину судового збору в розмірі 2 643, 00 гривень позивач сплатив на виконання ухвали суду.
За результатами підготовчого провадження судом було ухвалено судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на те, що відповідачка ОСОБА_2 на стадії підготовчого провадження повідомила суд про визнання позову.
Наразі, на виконання вимог ст. 142 ЦПК України, під час ухвалення рішення про задоволення позову до початку судового розгляду справи по суті, суд зобов`язаний повернути позивачу 50% сплаченого ним судового збору.
Отже, суд не приймає до уваги заяву позивача ОСОБА_1 про повернення йому помилково сплаченого ним судового збору, оскільки судовий збір у належному розмірі останній сплатив на виконання ухвали суду, що свідчило про відсутність з його боку заперечень на таку вимогу суду, а за результатами вирішення заявленого спору сплачений ним же судовий збір підлягає поверненню йому у розмірі 50% з державного бюджету, а друга частина 50% підлягає стягненню на його ж користь з відповідачки.
На підставі викладеного, керуючись, ст. 60, ч. 1 ст. 61, ст. 63, ч. 1 ст. 68, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 142, 200, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 по поділ спільного майна подружжя , задовольнити.
В порядку поділу майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) право власності на:
1/2 частки квартири АДРЕСА_1 ;
В порядку поділу майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 ) право власності на:
1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) зі ОСОБА_2 (місце реєстрації - АДРЕСА_4 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) гривні.
Зобов`язати фінансовий орган Голосіївського району м. Києва повернути платнику - ОСОБА_1 судовий збір у розмірі: 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп. сплачений одержувачу - УДКСУ у Голосіївському р-ні на р-н/ 22030101, МФО 820019, згідно платіжного доручення №QS02199801 від 25.04.2018 року, призначення платежу - *;101; НОМЕР_1 ;22030101: суд. збір за позовом ОСОБА_1 Голосіївський районний суд міста Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.
Суддя К.Г. Плахотнюк
