КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження № 22-ц/824/9104/2021
справа № 752/8858/18
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2021 року Київський апеляційний суд в складі:
Судді - доповідача: Андрієнко А.М.
Суддів: Соколової В.В.
Поліщук Н.В.
При секретарі Дроздовій Ж.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» - Семенюти Оксани Володимирівни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року, постановлене суддею Плахотнюк К.Г. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
У С Т А Н О В И Л А :
У травні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, обґрунтовуючи тим, що 18.04.1985 року між сторонами було зареєстровано шлюб. На день звернення до суду з позовом шлюб існує лише юридично. Від шлюбу дітей не мають. Під час перебування у шлюбі, відповідачкою ОСОБА_2 було укладено інвестиційний контракт №38037 від 21.03.2003 року про інвестування у житлове будівництво, який повністю було виконано та отримано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом поділу. Зважаючи на те, що зазначене нерухоме майно було придбано відповідачем під час перебування з ним у шлюбі, просив: визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири, що складається з чотирьох кімнат житловою площею 105,8 кв.м., загальною площею 149,4 кв.м. за адресою: квартира АДРЕСА_1 , та 1/2 частину- за відповідачкою ОСОБА_2 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року позов задоволено.
В порядку поділу майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 .
В порядку поділу майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, 24.04.2021 року представник ПАТ «МТБ Банк», який не був залучений до розгляду справи, однак оскаржуване рішення стосується його прав, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що спірна квартира є предметом іпотеки за умовами іпотечного договору, укладеного між ПАТ «МТБ БАНК» та ОСОБА_2 28.09.2005 року, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не встановив усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, порушив норми матеріального та процесуального права.
У суді апеляційної інстанції представник Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк»підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на те, що борг відповідача по справі перед банком не погашено, квартира є предметом іпотеки, а тому даний судовий спір виник з метою уникнення відповідальності за договором іпотеки.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні від 16 грудня 2021 року заявила клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що з нею лише напередодні укладено угоду про надання правової допомоги, вона не готова до розгляду справи.
По справі було оголошено перерву до 23 грудня 2021 року.
20 грудня 2021 року ОСОБА_2 було заявлено відвід судді Поліщук Н.В., в задоволенні якого ухвалою від 22 грудня 2021 року , постановленою суддею Лапчевською О.В. ,було відмовлено.
23.12.2021 року ОСОБА_2 та її представник до суду не зявилися, від адвоката ОСОБА_2 Шевченко Т.В. 22.12.2021 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитися із матеріалами справи.
Колегія суддів прийшла до висновку, що причини неявки відповідача по справі та її представника є неповажними, оскільки справа в провадженні апеляційного суду перебуває з травня 2021 року , неодноразово відкладалася за клопотанням сторони по справі, судом було визначено достатній строк для ознайомлення адвоката із матеріалами справи, а тому підстав для відкладення розгляду справи немає.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, яка підлягає поділу між ними, оскільки позовні вимоги визнані відповідачем, права, свободи та інтереси інших осіб при цьому не порушуються.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 18.04.1985 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому відділом реєстрації актів громадянського стану Московського райвиконкому, актовий запис № 562 (а.с.10).
Під час спільного життя, подружжям набуто нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду з позовом, позивач просить визнати за ним право власності на: Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Разом із тим, задовольняючи позовні вимоги про поділ майна подружжя, суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, порушив норми процесуального та матеріального права, що відповідно до ст.. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Суд першої інстанції не перевірив та не врахував ту обставину, що предмет спору , а саме квартира АДРЕСА_1 є майном, що передано відповідачем ОСОБА_2 в іпотеку ПАТ «МТБ БАНК», за позовом якого на зазначену квартиру звернуто стягнення в рахунок погашення боргу відповідача перед банком.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Поділ спільного майна не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та інший співвласник майна, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, коли такий поділ майна направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника та порушення майнових інтересів кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 317/3272/16-ц.
Судом встановлено, що для забезпечення виконання умов кредитного договору №76/к від 27 вересня 2005 року між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_2 28 вересня 2005 року було укладено іпотечний договір №655.
Предметом іпотечного договору є квартира АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 08 грудня 2004 року, виданого головним управлінням житлового забезпечення м. Києва на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення м. Києва за №2252-С/КІ від 01 грудня 2004 року, зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 10 грудня 2004 року у реєстровій книзі №392-125 під реєстровим №43955.
Предметом спору між сторонами про поділ майна подружжя є квартира АДРЕСА_1 , яка була предметом договору іпотеки, укладених між ПАТ «МТБ БАНК» та ОСОБА_2 , на яку в подальшому було звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 84-90).
Касаційний суд указав, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (Постанова КЦС ВС від 6 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц).
Виходячи з викладеного, визнання права власності на 1\2 частину квартири за позивачем в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя порушує права та законні інтереси ПАТ «МТБ Банк», який не брав участі у справі. Суд першої інстанції не з`ясував належним чином фактичних обставин справи та кола учасників справи, вирішивши питання про права та інтереси юридичної особи, яка не залучена до участі у справі.
Доводи представника позивача про те, що на момент розгляду справи про поділ майна подружжя у ПАТ «МТБ БАНК» було відсутнє право вимоги, оскільки в Державному реєстрі було відсутня реєстрація обтяження спірної квартири іпотекою, не може бути прийняте судом, оскільки відсутність в Державному реєстрі речових прав записів про іпотеку не впливає на чинність самої іпотеки.
Відповідно до ст.. 17 Закону України «Про іпотеку» визначено виключний перелік підстав припинення іпотеки, де така підстава як виключення з Державного реєстру запису про обтяження іпотечного майна, не передбачена як підстава припинення самої іпотеки , оскільки Договір іпотеки між сторонами не скасовано та є діючим до виконання зобов`язання.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову , оскільки боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та інший співвласник майна, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора.
Оскільки суд задовольняє апеляційну скаргу Банку, то з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стягує судовий збір на користь банку в рівних частках, а саме по 6607,5 гривень з кожного.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» - Семенюти Оксани Володимирівни задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 до ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» судові витрати по 6607,5 гривень з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 23 грудня 2021 року.
Суддя - доповідач:
Судді:
