ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2020 року

Київ

справа №357/13948/16-а

адміністративне провадження №К/9901/20354/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року (колегія суддів: Губська Л.В., Оксененко О.М., Парінов А.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Міноборони України щодо нездійснення нарахування і виплати їй частини одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_6 згідно поданої заяви від 10.11.2016 року та зобов`язати Міноборони України провести нарахування і виплату їй частини одноразової грошової допомоги в сумі 203 000 грн.; стягнути з Міноборони України на користь неповнолітніх дітей загиблого недоплачену суму одноразової грошової допомоги по 81 200 грн. на кожну; а також 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нездійснення нарахування і виплати ОСОБА_1 частини одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_6 згідно поданої заяви від 10.11.2016 та зобов`язано Міністерство оборони України провести нарахування і виплатити ОСОБА_1 одну шосту частину одноразової грошової допомоги, виходячи з 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день загибелі ОСОБА_6 , в сумі 101 500 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2017 року скасовано.

Ухвалено нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач подала касаційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судовими рішеннями встановлено факт проживання сім`єю без реєстрації шлюбу із загиблим ОСОБА_6 , відтак позивач, як член сім`ї має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із його загибеллю. Вказує, що за відповідною допомогою зверталася неодноразово, зокрема вперше до Київського обласного військового комісаріату, що спростовує висновки суду апеляційної інстанції про порушення Порядку № 975.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 23.06.2006 та рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.09.2012 шлюб було розірвано.

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 від шлюбу мають двох доньок: ОСОБА_7 , 2004 року народження, та ОСОБА_8 , 2008 року народження.

В період з 07.05.2014 по 14.07.2014 ОСОБА_6 брав участь в антитерористичній операції на сході України, де 14.07.2014 загинув, його смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

19.08.2014 Комісією Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, було прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги сину, двом донькам та батькам загиблого ОСОБА_6 в розмірі 500-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, в сумі 609 000 грн., що підтверджується витягом з протоколу засідання комісії № 12, який затверджено Міністром оборони України 20.08.2014 року.

ОСОБА_1 частина одноразової грошової допомоги на 2-х дітей в сумі 243 600 грн. була перерахована згідно наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 187 від 26.08.2014 на відповідний розрахунковий рахунок в філії ПАТ «Державний Ощадний банк України», про що свідчить довідка банку.

Батькам загиблого та його старшому сину ОСОБА_9 , 1995 року народження, який є студентом, частина одноразової грошової допомоги в розмірі по 121 800 грн. кожному виплачена за наказом Київського міського військового комісаріату від 28.08.2014 року за № 155.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2015 по справі № 357/15195/14-ц 2/357/203/15 встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_9 в періоди з 25.01.2002 по 23.06.2006 та з 18.10.2012 по 14.07.2014, рішення суду набрало законної сили згідно ухвали апеляційного суду Київської області від 08.04.2015, що слідує з копій зазначених судових рішень.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.06.2015 вказані вище судові рішення залишено без змін.

Позивачці одноразова грошова допомога не була виділена у зв`язку з розірванням шлюбу.

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням встановлено факт проживання позивача із загиблим, а тому вона є членом його сім`ї, відповідно має право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця. Дійшов висновку, що позивачем дотримано вимоги Порядку № 975 звернення за одноразовою грошовою допомогою.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач на момент призначення та виплати одноразової допомоги членам сім`ї та утриманцям загиблого ОСОБА_9 не мав правових підстав для виплати цієї допомоги позивачці у зв`язку з наявністю судового рішення про розірвання шлюбу. Крім того, позивачем не дотримано Порядок призначення та виплати допомоги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За змістом ч.1 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках зазначених у п.п. 1-3 п.2 ст 16 цього Закону.

Згідно ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 9 Сімейного кодексу України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Особи, які проживають однією сім`єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов`язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Таким чином, для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, повинна довести:

а) факт проживання з загиблим;

б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 456/1258/17.

У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки. Ззовні такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2015, яке набрало законної сили 08.04.2015, встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_9 в періоди з 25.01.2002 по 23.06.2006 та з 18.10.2012 по 14.07.2014.

Отже, факт проживання однією сім`єю був установлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому позивач є членом сім`ї ОСОБА_9 , який загинув під час АТО, і має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, виплату якої гарантовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В свою чергу, судами встановлено, що 19.08.2014, тобто до набрання законної сили рішенням суду про встановлення факту, Міноборони одноразову грошову допомогу у разі загибелі військовослужбовця було розподілено в рівних частках між батьками загиблого, його неповнолітніми доньками та повнолітнім сином, що навчається, та не досяг 23 років. Станом на дату винесення вказаного рішення позивачці частина допомоги не була розподілена у зв`язку з тим, що на час загибелі ОСОБА_9 вона не мала статусу, передбаченого статтею 16-1 Закону №2011-XII.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що станом на призначення та виплату одноразової грошової допомоги право позивача на її отримання підтверджене не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (долі Порядок № 975),

Згідно пункту 10 Порядку № 975 документи для призначення вказаної одноразової допомоги подаються за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган). Вказаним пунктом і передбачено перелік документів, що подаються.

Відповідно до п.12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до п.13 Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відтак, колегія суддів звертає увагу, що Порядком № 975 визначено, що за призначенням одноразової грошової допомоги необхідно звертатись до уповноваженого органу, тобто військового комісаріату. Міноборони же в подальшому виносить рішення про призначення чи відмову у призначенні відповідної допомоги.

З матеріалів справи встановлено, що 04.08.2014 позивач звернулась до Київського обласного військового комісаріату із відповідною заявою про призначення одноразової грошової допомоги. Проте, у виплаті одноразової грошової допомоги останній було відмовлено.

Вказана відмова не оскаржувалась позивачем та не є предметом розгляду даної справи.

В подальшому позивач неодноразово зверталася до Міноборони України з письмовою заявою щодо виплати їй вказаної допомоги, додавши до заяви додаткові документи, зокрема судові рішення, якими встановлено факт її проживання з загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

В порядку звернення громадян на заяву позивача від 10.11.2016, відповідачем надано відповідь листом від 06.12.2016 про відсутність права позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем не дотримано вимог Порядку № 975 щодо процедури звернення за відповідною допомогою, оскільки позивачкою подано заяву не до уповноваженого органу (військового комісаріату), а до головного розпорядника коштів (Міністерства оборони України), при цьому позивачкою до вказаної заяви не додано документи, передбачені п.10 Порядку.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі») суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук