Справа № 357/13948/16-а
2-а/357/103/17
П ОС Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 квітня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя Дмитренко А. М. ,
при секретарі Боженко Т. В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 2004 р.н. та ОСОБА_3 2008 р.н. до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, 3-ї особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 14.07.2014 року загинув її чоловік ОСОБА_7 під час виконання службово-бойових завдань в зоні проведення АТО, у неї на утриманні залишилося двоє їхніх неповнолітніх дітей дочка ОСОБА_8 2004 р. н. та дочка Єлизавета 2008 р.н., у серпні 2014 року вона звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату їй та двом дітям одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця її чоловіка та батька її дітей, частина цієї допомоги у загальній сумі 243 000 грн. була виплачена тільки дітям, з відповіді Міноборони від 29.12.2014 року вбачалось, що сума одноразової допомоги була розподілена на п`ять рівних частин між батьками загиблого та дітьми двома їхніми спільними дітьми та сином загиблого від першого шлюбу, на її користь допомога не була нарахована у зв`язку з тим, що рішенням суду від 27.09.2012 року їхній з ОСОБА_7 шлюб було розірвано. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2015 року було встановлено факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 , рішення суду набрало законної сили, про це рішення вона повідомила відповідача МО України. Вона вважає, що відповідач невірно провів розподіл одноразової грошової допомоги, оскільки членами сім`ї загиблого були тільки вона та їхні двоє дітей, повнолітній син чоловіка від першого шлюбу завжди проживав окремо від них, з батьком не спілкувався, її чоловік також багато років не спілкувався зі своїми батьками, які проживають в м. Києві, а тому, на її думку, сума одноразової грошової допомоги, що складає 609 000 грн., мала бути розподілена на три рівні частини. 10.11.2016 року вона звернулася до Міноборони України із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги, але відповіді не отримала. Позивач просила суд визнати протиправною бездіяльність Міноборони України щодо нездійснення нарахування і виплати їй частини одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_7 згідно поданої заяви від 10.11.2016 року та зобов`язати Міноборони України провести нарахування і виплату їй частини одноразової грошової допомоги в сумі 203 000 грн.; стягнути з Міноборони України на користь неповнолітніх дітей загиблого ОСОБА_2 2004 р. н. та ОСОБА_3 2008 р.н. недоплачену суму одноразової грошової допомоги по 81 200 грн. на кожну; стягнути з Міноборони України на її користь та на користь 2-х неповнолітніх дітей 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої його незаконними діями та бездіяльністю.
В суді позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача Міністерства оборони України позов не визнав та пояснив, що згідно діючого законодавства одноразова грошова допомога у разі загибелі ОСОБА_7 14.07.2014 року внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті в сумі 609 000 грн. в рівних долях була виплачена сину, двом дочкам, батьку та матері загиблого, позивачці одноразова грошова допомога не виплачувалась у зв`язку з тим, що вона не має права на її отримання, оскільки шлюб між нею та ОСОБА_7 розірвано за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.09.2012 року. Міноборони України свій обов`язок по виплаті одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого виконало в повному обсязі. Крім того, подана позивачкою заява про виплату вказаної допомоги від 10.11.2016 року не відповідає вимогам Порядку призначення і виплати цієї допомоги № 975 від 25.12.2013 року та подана не до уповноваженого органу Київського обласного військового комісаріату.
За ухвалою суду від 17.03.2017 року до участі в розгляді даної справи в якості другого відповідача залучено Київський обласний військовий комісаріат, представник якого в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що позивачці одноразова грошова допомога не виплачувалася у зв`язку з тим, що вона не має права на її отримання, оскільки шлюб між нею та ОСОБА_7 було розірвано за рішенням суду від 27.09.2012 року, членам сім`ї загиблого ОСОБА_7 , які мали право на отримання одноразової грошової допомоги, її виплата проведена в повному обсязі, крім того, подана позивачкою заява про виплату даної допомоги не відповідає вимогам чинного законодавства.
За ухвалою суду від 08.02.2017 року до участі в розгляді даної справи в якості 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору було залучено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які в судове засідання не з`явилися, про час розгляду справи повідомлялися належним чином, ОСОБА_4 надіслала до суду письмові заперечення на позов, в яких просила в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Так, по справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 23.06.2006 року, шлюб розірвано за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.09.2012 року, що стверджується копією паспорта позивача з відміткою про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_7 та копією вказаного рішення суду /а.с.8, 120/.
У ОСОБА_1 та ОСОБА_7 народилися дві доньки: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується копіями свідоцтв про народження дітей /а.с.22-23/.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 в період з 07.05.2014 року по 14.07.2014 року приймав участь в антитерористичній операції, де 14.07.2014 року загинув, його смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
Наведені обставини стверджуються копією свідоцтва про його смерть /а.с.21/, довідкою військової частини МО України п/п НОМЕР_1 від 12.11.2014 року № 9, витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 11.08.2014 року № 2281 /а.с.24-25/.
За рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2015 року по справі № 357/15195/14-ц 2/357/203/15 було встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в періоди з 25.01.2002 року по 23.06.2006 року та з 18.10.2012 року по 14.07.2014 року, рішення суду набрало законної сили згідно ухвали апеляційного суду Київської області від 08.04.2015 року, що слідує з копій зазначених судових рішень /а.с.32-47/.
Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.06.2015 року вказані вище судові рішення залишено без змін /а.с.51-52/.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлена виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (ст. 16).
Виплата зазначеної одноразової грошової допомоги особам, які мають право на отримання цієї допомоги, гарантована державою, про що зазначено в ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» /далі Закон/.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, окрім іншого, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;
Статтею 16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначені особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, у випадках зазначених у підпунктах 1-3 частини 2 ст. 16 цього Закону.
Так, статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (ч. 1 ст. 16). Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 9 Сімейного кодексу України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім`єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов`язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.
Статтею 21 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов`язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Сімейного кодексу України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
Статтею 36 Сімейного кодексу України закріплено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
Як вказано вище, рішнням суду у цивільній справі, яке набрало законної сили, встановлений факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час АТО.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, факт проживання однією сім`єю встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому позивач є членом сім`ї ОСОБА_7 , який загинув під час АТО.
Право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, визначені відповідно до СК України, тобто особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. При цьому суд зазначає, що до кола цих осіб також входить подружжя (чоловік та жінка які перебувають у зареєстрованому шлюбі)
Поняття «член сім`ї» є ширшим та не є тотожнім поняттю «подружжя», який є значно вужчим, оскільки за змістом полягає в тому, що подружжя - чоловік та жінка, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, також є сім`єю.
Таким чином, згідно вищенаведених правових норм позивачка ОСОБА_1 , яка була членом сім`ї загиблого ОСОБА_7 , має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, виплату якої гарантовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до положень ст.16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМ України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до п.5 Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті), рівними частками членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.
Пунктом 10 Порядку передбачено перелік документів, які члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів.
Згідно п.12 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Приписами пунктів 13-15 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, комісією Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, 19.08.2014 року на своєму засіданні було прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги сину, двом дочкам, батьку та матері загиблого 14.07.2014 року внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, старшини ОСОБА_7 в розмірі 500-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті, в сумі 609 000 грн., що стверджується витягом з протоколу засідання комісії № 12 /а.с.142/, який затверджено Міністром оборони України 20.08.2014 року.
ОСОБА_1 частина одноразової грошової допомоги на 2-х дітей в сумі 243 600 грн. була перерахована згідно наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 187 від 26.08.2014 року /а.с.143-145/ на відповідний розрахунковий рахунок в філії ПАТ «Державний Ощадний банк України», про що свідчить довідка банку /а.с.54/.
Батькам загиблого та його старшому сину ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 частина одноразової грошової допомоги в розмірі по 121 800 грн. кожному виплачена за наказом Київського міського військового комісаріату від 28.08.2014 року за № 155 /а.с.140-141/.
Посилання позивача на те, що батьки загиблого та його повнолітній син не мають права на отримання одноразової грошової допомоги, суд вважає необгрунтованими, оскільки Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено категорії осіб, які мають право на отримання такої допомоги, а саме: батьки загиблого, члени його сім`ї та утриманці.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім`ї військовослужбовця вважаються в т.ч. вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України і державної пожежної охорони), стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23-річного віку.
Згідно довідки в матеріалах справи /а.с.132/, старший син загиблого ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 є студентом Національного університету харчових технологій, закінчує навчання в січні 2018 року.
Отже, батькам та повнолітньому сину загиблого ОСОБА_7 правомірно було виплачено частину одноразової грошової допомоги, двом неповнолітнім дочкам ОСОБА_1 також виплачено частину одноразової грошової допомоги в повному обсязі, а тому її вимоги щодо перерозподілу даної грошової допомоги та стягнення додатково коштів на 2-х дітей до задоволення не підлягають.
Щодо вимог позивача про зобов`язання нарахувати та виплатити частину одноразової грошової допомоги на її користь, то ці вимоги підлягають до задоволення частково з наведених вище в постанові підстав, оскільки відповідно до зазначених вище правових норм позивач, яка є членом сім`ї загиблого, має право на одержання частини одноразової грошової допомоги, а саме: на одну шосту частину виходячи з 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день загибелі ОСОБА_7 , в сумі 101 500 грн. /609 000 грн. : 6/.
Судом не приймаються до уваги посилання представників відповідачів на те, що подана позивачкою заява про виплату вказаної допомоги від 10.11.2016 року не відповідає вимогам Порядку № 975.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, відповідна заява була подана позивачкою ще 04.08.2014 року /а.с.53/, до заяви додано всі необхідні документи, але у виплаті частини допомоги на неї особисто було відмовлено.
Згідно положень Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на які вказано вище, особа може реалізувати своє право на отримання допомоги протягом трьох років з дня виникнення такого права.
А тому позивач 10.11.2016 року звернулася в черговий раз до Міноборони України з письмовою заявою щодо виплати їй вказаної допомоги, додавши до заяви додаткові документи: судові рішення, якими підтверджується факт її проживання з загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу /а.с.62/.
На цю заяву Міноборони України листом від 06.12.2016 року № 248/3/6/4604 /а.с.78/ повідомило заявницю про те, що вона не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки нею не надано свідоцтво про шлюб, рішенням суду від 23.01.2015 року встановлено саме факт проживання її та ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, але цим рішенням не визначено її право на отримання допомоги, за відсутності такого рішення підстав для виплати їй допомоги немає.
Отже, відповідачем було відмовлено позивачці у виплаті допомоги з наведених у листі підстав, жодні посилання на те, що вона звернулася не з такою заявою, у листі відсутні.
Крім того, згідно норм діючого законодавства, на що вказано вище, саме Міноборони України як розпорядник бюджетних коштів вирішує питання щодо призначення одноразової грошової допомоги та визначає її розмір, перераховує відповідну суму коштів для виплати цієї допомоги, надсилає рішення уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги.
А тому вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Міноборони України щодо нездійснення нарахування і виплати їй частини одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_7 згідно поданої заяви від 10.11.2016 року суд вважає обґрунтованими.
Позивач також просила суд стягнути з Міноборони України на її користь та на користь 2-х неповнолітніх дітей 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої його незаконними діями та бездіяльністю.
За ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не надано жодних доказів на обґрунтування вимог щодо заподіяння їй моральної шкоди, в чому вона полягає, з чого вона виходила при визначенні розміру цієї шкоди, а тому в цій частині позову суд відмовляє за його необґрунтованості.
Керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.ст. 3, 9, 21, 27, 36 СК України, Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджено постановою КМ України від 25.12.2013 року за № 975, ст.ст.2,17,18,70, 71, 72, 159-163, 185,186 КАС України, суд-
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нездійснення нарахування і виплати ОСОБА_1 частини одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_7 згідно поданої заяви від 10.11.2016 року та зобов`язати Міністерство оборони України провести нарахування і виплатити ОСОБА_1 одну шосту частину одноразової грошової допомоги виходячи з 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день загибелі ОСОБА_7 , в сумі 101 500 грн.
В решті позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А. М. Дмитренко
